Рішення

від 11.12.2015 по справі 908/47/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/2/15-30/168/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2015 Справа № 908/47/15-г

за позовом: Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 13/7)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромекспорт» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул.Горького, буд. 2)

про стягнення 13635,54 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність № 2/40-19юр від 09.01.2015 р.

від відповідача : не з'явився;

Державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромекспорт» 13635,54 грн., з яких: 10166,29 грн. - 3% річних та 3469,25 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 р. у справі №908/47/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромекспорт» на користь Державного підприємства «Бердянський морський торговий порт» 10166 (десять тисяч сто шістдесят шість) грн. 29 коп. - 3% річних, 1708 (одна тисяча сімсот вісім) грн. 06 коп. втрат від інфляції, 1643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн. 48 коп. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 р. рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 р. по справі № 908/47/15-г скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Скасовуючи судові акти першої та апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України вказав на неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи. При цьому, вказав на неповне з'ясування судом обставин справи та відзначив, що виходячи зі змісту п. 4.17 договору, початок визначеного в ньому п'ятиденного строку виконання відповідачем обов'язку з підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та здійснення остаточного розрахунку пов'язується із датою отримання ним від позивача двох примірників акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та остаточного розрахунку, а відтак, п'ятиденний строк виконання грошового зобов'язання відповідачем обчислюється з дати отримання цієї документації, а прострочення зобов'язання відповідно настає з 6 дня від вказаної дати. Також, суд касаційної інстанції вказав на не дослідження судом першої інстанції доводів відповідача про те, що в наданих позивачем книгах обліку вихідної документації ДП "Бердянський морський торговельний порт", відсутнє підтвердження того, що разом з рахунками відповідачу були направлені й акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), що унеможливлює з'ясування конкретної дати виникнення зазначеного грошового зобов'язання та, відповідно, настання строку його виконання і періоду його прострочення.

21.10.2015 р. справу № 908/47/15-г отримано канцелярією господарського суду Запорізької області і згідно зі ст. 2-1 ГПК України 21.10.2015 р. передано на розгляд судді Кагітіній Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.10.2015 р. прийнято справу №908/47/15-г на новий розгляд, присвоєно справі номер провадження 32/2/15-30/168/15, розгляд якої призначено на 23.11.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

На підставі ст. 77 ГПК України ухвалою суду від 23.11.2015 р. розгляд справи відкладено до 11.12.2015 р. у зв'язку з нез'явленням представника відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 509, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 26 Господарського кодексу України. При цьому вказує, що систематичне порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасності сплати рахунків за надані послуги є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом санкцій.

Письмовою заявою від 27.02.2015 р. (вих. № 95/40-юр) позивач на підставі ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог, просить стягнути з відповідача 10166,29 грн. - 3% річних та 3033,99 грн. інфляційних втрат, всього - 13200,28 грн.

Заява про зменшення позовних вимог від 27.02.2015 р. подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Судом розглядаються вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромекспорт» 10166,29 грн. - 3% річних та 3033,99 грн. інфляційних втрат.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив вимоги, викладені у позовній заяві, надав усні пояснення щодо обставин справи. Також, у судовому засіданні представником позивача надано витребуваний судом оригінал журналу видачі рахунків та актів за 2012 та 2013 роки. Журнал судом оглянуто та повернуто представнику позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромекспорт» - відповідач у справі - у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечує. За доводами відповідача, закон не передбачає стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за відсутності грошового зобов'язання, а в даному випадку позов не містить ані вимог про стягнення основного боргу, ані обґрунтування такого грошового зобов'язання та настання його строку, ані належних доказів існування такого основного зобов'язання. Крім, того посилається на відсутність доказів, якими б підтверджувалося дата направлення позивачем актів виконаних робіт за Договором, що унеможливлює з'ясування чіткої дати виникнення грошового зобов'язання. Також вказує, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки ТОА «Агропромекспорт» є експедитором, який діяв за дорученням клієнта.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений встановленому порядку.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У відповідності до вказаних вимог, відповідач про час та місце слухання даної справи був повідомлений належним чином.

Як свідчать матеріали справи, ухвали господарського суду було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ: 71112, Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Горького, буд. 2, - і в строки, визначені ст. 87 ГПК України.

Направлена на адресу відповідача кореспонденція до канцелярії господарського суду не поверталася. Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 11.12.2015 р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2012 р. між Державним підприємством «Бердянський морський торговельний порт» (Портом, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромекспорт» (Експедитором, відповідачем у справі) було укладено договір №77 «К» (надалі - Договір), предметом якого є організація та виробництво операцій з перевалки та транспортно-експедиторського обслуговування Портом експортної глини навалом, що надходить для фірм, з якими Експедитор має договори. Відвантаження здійснюється на умовах CIF, FOB, FCA, EXW. Вантаж надходить у порт в залізничних вагонах та відвантажується на склади порту для накопичення судової партії і подальшого навантаження на судно (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.17 Договору по факту виконаних робіт (наданих послуг) позивачем складається акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в двох екземплярах і направляється експедитору разом з остаточним рахунком. Експедитор зобов'язаний протягом 5 банківських днів підписати акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний екземпляр акту позивачу та здійснити розрахунки з позивачем по остаточному рахунку з урахуванням здійсненої передоплати по попередньому рахунку.

При відсутності по вині Експедитора оплати по кінцевому рахунку порту в повному обсязі у вказаний період, Експедитор, починаючи з 6-го дня, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки платежу. Оплата пені не звільняє експедитора від зобов'язання сплатити кінцевий рахунок в повному об'ємі. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Порту (п. 4.18 Договору).

Пунктом 4.21 Договору сторонами узгоджено, що при наявності у Експедитора мотивованих заперечень проти якоїсь частини пред'явлених платежів, від зобов'язаний безспірну суму оплатити у порядку, передбаченому умовами Договору, а по спірним питанням пред'явити Порту обґрунтовані мотиви відмови у письмовому вигляді не пізніше п'яти днів з моменту отримання рахунків. При ненадходженні обґрунтованих заперечень Експедитора протягом вказаного строку претензії Експедитора по виставленим рахункам Портом не приймаються і рахунки вважаються повністю акцептованими Експедитором.

Згідно з п. 8.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р. а в частині зобов'язань - до повного їх виконання.

Обставини справи свідчать, що на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу визначені договором послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних представниками сторін без заперечень та скріплених їх печатками актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) (арк. справи 78 - 107, том 1).

Позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки, копії яких долучено до матеріалів справи (арк. справи 40 - 57, том 1).

За доводами позивача, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасності розрахунків є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромекспорт» 13635,54 грн., в т.ч.: 10166,29 грн. - 3% річних та 3469,25 грн. інфляційних втрат, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача , суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного .

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини з надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало надання відповідачу передбачених Договором послуг, а обов'язком відповідача - прийняття виконаних позивачем робіт і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України). Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обставини справи свідчать, що позивач взяте на себе зобов'язання щодо надання обумовлених договором послуг виконав належним чином.

Згідно підписаних та скріплених печатками підприємств Актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за Договором виконані позивачем роботи було прийнято відповідачем без зауважень.

Наведене підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченим копіями зазначених Актів: від 25.04.2012 р. на суму 768,77 грн., від 11.05.2012 р. на суму 5231,50 грн., від 22.05.2012 р. на суму 11698,72 грн., від 31.05.2012р. на суму 10526,35 грн., від 11.06.2012 р. на суму 18936,26 грн., від 16.06.2012 р. на суму 608184,86 грн., від 20.06.2012 р. на суму 147886,69 грн., від 21.06.2012 р. на суму 6548,66 грн.), від 21.06.2012 р. на суму 15802,58 грн., від 29.07.2012 р. на суму 346207,97грн., від 31.07.2012 р. на суму 13282,36 грн., від 15.08.2012 р. на суму 3336,00 грн., від 21.08.2012р. на суму 19474,62 грн., від 26.08.2012 р. на суму 742739,02 грн., від 12.10.2012 р. на суму 15832,26 грн., від 31.10.2012 р. на суму 4142,62 грн., від 30.11.2012 р. на суму 12652,21 грн., від 05.12.2012 р. на суму 464455,96 грн., від 11.04.2013 р. на суму 25423,12грн., 15.04.2013 р. на суму 727987,02 грн., від 22.04.2013 р. на суму 8705,30 грн., від 21.05.2013 р. на суму 16295,95 грн., від 31.05.2013 р. на суму 9556,87 грн., від 05.06.2013 р. на суму 678145,33 грн., від 21.08.2013 р. на суму 18699,65 грн., від 31.08.2013 р. на суму 711249,04 грн., від 14.10.2013 р. на суму 25721,89 грн., від 24.10.2013 р. на суму 837078,00грн., від 10.11.2013 р. на суму 17320,07 грн., 12.11.2013 р. на суму 572,15 грн.

На оплату відповідачу позивачем було виставлено відповідні рахунки:

№ НОМЕР_1 від 25.04.2012 р. на суму 768,77 грн., № НОМЕР_2 від 11.05.2012 р. на суму 5231,50 грн., № НОМЕР_3 від 22.05.2012 р. на суму 11698,72 грн., № НОМЕР_4 від 31.05.2012 р. на суму 10526,35 грн., № НОМЕР_5 від 11.06.2012 р. на суму 18936,26 грн., №1204021900 від 16.06.2012 р. на суму 608184,86 грн., № НОМЕР_6 від 20.06.2012 р. на суму 147886,69грн., №1208057700 від 21.06.2012 р. на суму 65448,66 грн., № НОМЕР_7 від 21.06.2012 р. на суму 15802,58 грн., № НОМЕР_8 від 29.07.2012 р. на суму 346207,97 грн., № НОМЕР_9 від 31.07.2012 р. на суму 13282,36 грн., № НОМЕР_10 від 15.08.2012 р. на суму 3336,00 грн., №120808300 від 21.08.2012 р. на суму 19474,62 грн., № 120403100 від 26.08.2012 р. на суму 742739,02 грн., № НОМЕР_11 від 31.10.2012 р. на суму 4142,62 грн., №1208118500 від 27.11.2012 р. на суму 317,77 грн., № НОМЕР_12 від 30.11.2012 р. на суму 12652,21 грн., № НОМЕР_13 від 05.12.2012 р. на суму 464455,96грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом п. 4.17 Договору сторонами узгоджено, що на відповідача (Експедитора) покладається зобов'язання протягом п'яти банківських днів підписати отриманий від позивача акт приймання-передачі та здійснити розрахунки по остаточному рахунку з урахуванням передплати.

Наданими позивачем копіями витягів з журналу видачі рахунків, актами, податковими накладними за 2012-2013 роки (оригінал оглянуто у судовому засіданні) підтверджується дата вручення відповідачу рахунків. Отже, згідно з умовами Договору з моменту врученням відповідного рахунку (з наступного дня) у відповідача починається відлік строку, встановленого п. 4.17 Договору (п'ять банківських днів).

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виставлених позивачем рахунків належним чином не виконав, прострочивши терміни сплати.

У зв'язку з простроченням оплати наданих послуг позивачем неодноразово направлялися на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити заборгованість, а також річні та інфляцію, в тому числі і по договору № 77 «К» від 14.03.2012 р. (арк. справи 65 -70, том 1). Отримання відповідачем зазначених претензій підтверджується копіями поштових повідомлень про вручення.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаною сторонами та скріпленою печатками підприємств Відомістю взаємних розрахунків (актом звірки взаєморозрахунків) за період з 28.11.2011 р. по 21.11.2014 р. (арк. справи 73 -77, том 1) сторонами підтверджено дати операцій по розрахункам за виставленими позивачем рахунками.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який фіксує стан розрахунків між сторонами.

З огляду на викладене, суд констатує, що з підписаної уповноваженими представниками сторін відомістю взаєморозрахунків вбачається, що відповідач неналежно виконав свої грошові зобов'язання, здійснював оплату частково і несвоєчасно. Отже, факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати ним у визначений зобов'язанням термін наданих позивачем послуг суд вважає доведеним.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманих від позивача послуг, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 10166,29 грн. - 3% річних та 3033,99 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

В силу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору; а тому інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Отже, передбачені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

За змістом п. 3.1 та 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - постанова Пленуму № 14) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

В пункті 5.1 постанови Пленуму № 14 зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Наведене спростовує доводи відповідача, що діюче законодавство не передбачає стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за відсутності грошового зобов'язання та вимог про стягнення основного боргу. Визначальним в даному випадку є встановлення факту порушення грошового зобов'язання.

Обставини справи свідчать, що на час звернення позивача з позовом сума основного боргу (суми виставлених позивачем рахунків) відповідачем погашена, проте він існував у період, за який позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіряючи надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось вище, виходячи зі змісту п. 4.17 договору, початок визначеного в ньому п'ятиденного строку виконання відповідачем обов'язку з підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та здійснення остаточного розрахунку пов'язується із датою отримання ним від позивача двох примірників акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та остаточного розрахунку, а відтак, п'ятиденний строк виконання грошового зобов'язання відповідачем обчислюється з дати отримання цієї документації, а прострочення зобов'язання відповідно настає з 6 дня від вказаної дати. На що також вказується у постанові Вищого господарського суду України по даній справі.

Зазначені рахунки містять всі необхідні реквізити для сплати, як то: сума, найменування отримувача, банк отримувача, МФО та інше. Журналом видачі рахунків, актами, податковими накладними за 2012-2013 роки підтверджується дата вручення відповідачу рахунків, тобто вимог про сплату коштів. З врученням рахунку (з наступного дня) у відповідача починається відлік строку, встановленого п. 4.17 Договору.

Наданий позивачем розрахунок свідчить, що нарахування здійснювалися з наступного дня після закінчення цього строку (5 банківських днів) позивачем. При цьому, заявлені вимоги про стягнення як трьох відсотків річних річних, так і вимоги про стягнення інфляційних втрат, розраховані по кожному рахунку окремо.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку, що він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства. З розрахунком позивача також погодився і відповідач, про що свідчить наданий відповідачем контррозрахунок.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню: за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат становить 1708,06 грн., тому в решті вимог про стягнення втрат від інфляції (1325,93 грн.) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

Відносно доводів відповідача щодо відсутності доказів, якими б підтверджувалося дата направлення позивачем актів виконаних робіт за Договором, що унеможливлює з'ясування чіткої дати виникнення грошового зобов'язання, суд зазначає наступне.

Із змісту укладеного між сторонами Договору вбачається, що підставою для оплати наданих послуг є одночасна наявність двох умов: 1) факт виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачу; 2) факт оформлення та підписання обома сторонами актів прийому-передачі послуг.

У підтвердження дат вручення відповідачу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позивачем надано Витяги з журналів видачі рахунків, актів виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи. Надані портом фотокопії витягів із журналів видачі містять інформацію про дату вручення Актів та ОСОБА_3.

Суд також звертає увагу, що в усіх підписаних сторонами без зауважень Актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) мається посилання на конкретний рахунок (його номер та дату). Будь-яких заперечень проти якоїсь частини висунутих платежів, відповідачем у відповідності до умов п. 4.21 Договору, позивачу не надавалось. Вказана обставина відповідачем не спростована.

Суд наголошує, що при укладанні Договору сторонами не було узгоджено якогось особливого порядку передачі/вручення Актів та ОСОБА_3 Портом Експедитору.

При цьому, суд зважає на те, що відповідачем будь-яких зауважень у Актах щодо дати їх отримання не зроблено. Не зазначення відповідачем у Актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) іншої дати (дати отримання, дійсної дати підписання акту), ненадання ним доказів, які б спростовували вказані позивачем дати отримання Актів та ОСОБА_3 є ризиком підприємницької діяльності відповідача. Відповідачем не надано, зокрема, листування, із змісту якого можливо було б визначити інші дати отримання рахунків та Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та повернення Актів.

При цьому суд відзначає, що протягом всього часу з моменту отримання послуг і до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо неналежного виконання умов п. 4.21 Договору, а навпаки, сплатив у повному обсязі вартість отриманих за Договором послуг.

Отже, зважаючи на умови п. 4.21 Договору та враховуючи, що станом на момент виникнення зобов'язання по оплаті (по кожному ОСОБА_3 окремо)у відповідача були наявні обидва необхідні для здіснення розрахунків документи (Акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та ОСОБА_3), відповідно, суд приходить до висновку, що починаючи з дня, наступного за днем, коли у відповідача були одночасно наявні оформлені Акт і ОСОБА_3, розпочинається перебіг 5 - ти банківських днів, протягом яких відповідач повинен підписати акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний примірник акта Порту і провести взаєморозрахунки з Портом за виставленим рахунком.

Слід зауважити, що відомість взаємних розрахунків за договором була підписана як

керівником та головним бухгалтером ДП «Бердянський морський торговельний порт», так і керівником та головним бухгалтером ТОВ "Агропромекспорт". При цьому, за своїм змістом вказана Відомість відповідає розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних в частині номеру рахунку, дати його вручення, суми до сплати, дати сплати рахунку, тобто фактично свідчить про погодженням відповідача із вказаними в ній даними.

Слід зазначити, що всі рахунки, хоча й несвоєчасно, сплачені відповідачем і жодних зауважень стосовно дати рахунків при здійсненні їх оплати відповідачем не заявлялось.

Щодо доводів відповідача про статус відповідача в якості експедитора.

Той факт, що відповідач діє за рахунок інших осіб не має юридичного значення. Договір № 77 «К» від 14.03.2012 року укладений між двома юридичними особами. Жодна норма договору не надає підстав стверджувати, що права, обов'язки та відповідальність покладаються на інших юридичних осіб, в т.ч. вантажовласників.

За змістом статей 202, 626 Цивільного кодексу України, права та обов'язки за договором виникають лише щодо сторін такого договору, відтак, за Договором № 77 «К» від 14.03.2012 р. відповідальність за несвоєчасну сплату вартості виконаних робіт покладається саме на ТОВ «Агропромекспорт», як сторони договору, а не на третіх осіб, які не являються сторонами цього договору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Отже, з підстав зазначених вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в сумі 10166,29 грн. - 3% річних та 1708,06 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» (Запорізька область, м. Бердянськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромекспорт» (Запорізька область, м. Бердянськ) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромекспорт» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 32035810) на користь Державного підприємства «Бердянський морський торговий порт» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 13/7, код ЄДРПОУ 01125761) - 10166 (десять тисяч сто шістдесят шість) грн. 29 коп. - 3% річних, 1708 (одна тисяча сімсот вісім) грн. 06 коп. втрат від інфляції та 1643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн. 48 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.12.2015 р.