Постанова

від 09.12.2015 по справі 922/4715/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2015 р. Справа №922/4715/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

прокурора - Горгуль Н.В., посвідчення №036152 від 29.10.2015 року;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 07.12.2015 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Заступника прокурора Київського району, м.Харків, (вх.№5368Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2015 року по справі №922/4715/15,

за позовом Заступника прокурора Київського району, м.Харків,

до 1. Харківської міської ради, м.Харків,

2. Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фортуна», м.Харків,

про скасування рішення, визнання недійсним державного акту,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року Заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фортуна», відповідно до якого просив суд визнати незаконним та скасування п.п. 22.2. додатку 1 до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 25.02.2009 року №14/09; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№512269, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; визнання відсутності в ОК «ЖБК «Фортуна» права власності на земельну ділянку площею 2,3849 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 307-309, вартістю 8099836,00 грн.. Окрім того, прокурор просив суд покласти на відповідачів судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.10.2015 року по справі №922/4715/15 (суддя Денисюк Т.С.) у позові відмовлено повністю.

Заступник прокурора Київського району з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи прокурора стосовно невідповідності оскаржуваного рішення міської ради від 25.02.2009 року №14/09, зокрема, приписам ст.ст. 41, 116 Земельного кодексу України.

Також скаржник вказує, що місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки тому, що Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Фортуна» створено з порушенням вимог ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Крім того, на думку апелянта, помилковими є доводи суду щодо законності видачі державного акту через правову природу рішення Харківської міської ради, яке є індивідуальним актом застосування норм права та вичерпало свою дію одночасно з його прийняттям.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Київського району прийнято до провадження та призначено до розгляду.

До початку судового засіданні 09.12.2015 року представник другого відповідача надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№16616), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Харківська міська рада також надала відзив на апеляційну скаргу (вх.№16636 від 09.12.2015 року), в якому заперечує проти позиції скаржника та вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 09.12.2015 року була направлена першому відповідачу - Харківській міській раді, рекомендованим листом 19.11.2015 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 23.11.2015 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, перший відповідач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представника першого відповідача.

У судовому засіданні 09.12.2015 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник другого відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників апелянта та другого відповідача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м.Харкова, прокуратурою району встановлено, що п.п. 22.2. додатку 1 до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 25.02.2009 року №14/09 Обслуговуючому кооперативу «ЖБК «Фортуна» надано у власність земельну ділянку площею 2,3849 га (кадастровий номер 6310136600:04:007:0111), яка належить територіальній громаді міста Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва та подальшої експлуатації житлового будинку по вул. Шевченка, 307-309.

На підставі вказаного рішення Обслуговуючому кооперативу «ЖБК «Фортуна» видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№512269, зареєстрований в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові 07.08.2009 року.

Відповідно до інформації Управління Держземагентства у м.Харкові Харківської області станом на 2015 рік, номативно-грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 8099836 грн.

Прокурор обґрунтовуючи свою позицію посилався на те, що рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 25.02.2009 року №14/09 прийнято всупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу, ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного Кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року №186.

Так, всупереч ч.б ст.137 ЖК та абз. 2 п.4 Примірного статуту рішення про створення ОК «ЖБК «Фортуна» та список членів кооперативу, затверджений протоколом установчих зборів засновників кооперативу, не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, при тому, що статут кооперативу зареєстровано саме у цій місцевій раді.

Також прокурор вказує на те, що відповідно до статуту Обслуговуючому кооперативу «ЖБК «Фортуна» та протоколу загальних зборів засновників, кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст.137 ЖК.

Всупереч вимогам ст.137 ЖК та абз. 2 п.5 Примірного статуту статут ОК «ЖБК Фортуна» не відповідає вимогам Примірного статуту.

Отже, на думку прокурора, оскільки п.п. 22.2. додатку 1 до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 25.02.2009 року №14/09 є незаконним, і воно слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку, відповідний державний акт на право власності не відповідає законодавству та порушує права власника.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування вищевказаного рішення Харківської міської ради від 25.02.2009 року та визнання недійсним державного акту серії ЯЕ№512269 з поверненням земельної ділянки власнику з підстав невідповідності рішення вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року №186.

Відмовляючи в позові прокурора, місцевий господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази скасування державної реєстрації ОК «ЖБК «Фортуна» під час прийняття оспорюваного рішення Харківською міською радою, тому, у міської ради не було правових підстав для відмови в передачі у власність ОК «ЖБК «Фортуна» спірної земельної ділянки.

Зазначено, що Харківська міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення №14/09 від 25.02.2009 року діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а прокурором, в свою чергу, не доведено порушень відповідачами норм чинного законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акту, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди).

Також, суд першої інстанції, відхиляючи як безпідставні посилання прокурора на невідповідність статуту ОК «ЖБК «Фортуна» вимогам ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, стверджував, що на час створення ОК «ЖБК «Фортуна» діяли інші законодавчі акти, які регулюють питання створення кооперативів, а саме Закон України «Про кооперацію» і Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», які є спеціальними законами та які не містять вказівок про обов'язкове дотримання другим відповідачем умов, викладених в ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірному статуті.

Проте, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Так, спірне рішення органу місцевого самоврядування приймалось на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування» та ст. 41 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно зі ст. 133 Житлового кодексу Української РСР, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до ст. 135 ЖК Української РСР, до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст. 137 ЖК Української РСР, ЖБК зорганізуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 3 Примірного статуту, при будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше п'яти чоловік.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність ОК «ЖБК «Фортуна», відповідна рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту. З'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки ОК «ЖБК «Фортуна», як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 Земельного кодексу України, зобов'язує Раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, правова позиція якого щодо застосування наведених норм матеріального права викладена у постанові колегії суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах від 17.06.2014 року по справі №21-195а14, який згідно вимог ст. 111-28 ГПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з наявного у справі Статуту ОК «ЖБК «Фортуна», метою його діяльності є забезпечення житлом шляхом будівництва членів кооперативу, кількість яких згідно п. 1.4 статуту є лише три фізичні особи.

Згідно витягу з ЄДРПОУ Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Фортуна» за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, єдиним видом економічної діяльності якого є комплексне обслуговування об'єктів (код 81.10), що відповідає вимогам ст.2 Закону України «Про кооперацію», згідно якої обслуговуючий кооператив утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Отже, матеріали справи свідчать, що ОК «ЖБК «Фортуна» створено всупереч вимогам ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту, які по відношенню до Законів України «Про кооперацію» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Доказів дотримання другим відповідачем положень наведених норм під час його створення матеріали справи не містять.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду стосовно підстав відмови в позові прокурора колегія вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, не відповідають вимогам спеціального законодавства, суперечать наведеній правовій позиції Верховного Суду України та не містять мотивів відступлення від неї.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, враховуючи невідповідність спірного рішення Харківської міської ради від 25.02.2009 року вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, оскільки місцевим господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права та не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини сторін.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 06.10.2015 року від представника другого відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого останній просив суд витребувати у першого відповідача докази, які можуть свідчити про те, що прокурором пропущений строк позовної давності. Суд першої інстанції, ухвалою суду від 07.10.2015 року вказане клопотання задовольнив і зобов'язав Харківську міську раду надати до матеріалів справи документи, перелік яких наведено в ухвалі, які підтверджують або спростовують факт пропущення прокурором строку позовної давності.

Крім того, 13.10.2015 року представник другого відповідача надав до суду першої інстанції клопотання про застосування наслідків пропущення строків позовної давності, в якому фактично просив суд відкласти розгляд справи з продовженням строку розгляду справи. Суд першої інстанції, з огляду на те, що в описовій та прохальній частині вказане клопотання не містило вимоги про застосування наслідків спливу позовної давності, розглянув його як клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, колегія суддів вважає, що другим відповідачем - Обслуговуючий кооперативом «ЖБК «Фортуна» було заявлено про застосування позовної давності.

У відповідності до пункту 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами статей 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Вимоги позовної заяви прокурора полягають у визнанні незаконним та скасуванні п.п. 22.2. додатку 1 до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 25.02.2009 року №14/09; визнанні недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№512269, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; визнанні відсутності в ОК «ЖБК «Фортуна» права власності на земельну ділянку площею 2,3849 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 307-309, вартістю 8099836,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся з позовом у даній справі у серпні 2015 року, тобто з пропуском позовної давності.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 29 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 27.05.2014 року у справі №3-23гс14 та від 23.12.2014 року у справі №916/2414/13.

У постанові від 29.10.2014 року №6-152цс14 Верховний Суд України вказав на те, що норма частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що на пленарному засіданні міської ради 25.02.2009 року, за результатами якого Харківською міською радою прийнято оспорюване рішення, був присутній заступник прокурора міста Харкова ОСОБА_2

Крім цього, оспорюване рішення було направлено на адресу прокурора міста Харкова листом №08-4/558/2-09 від 24.03.2009 року, що свідчить про об'єктивні можливості для здійснення перевірки законності цього рішення і звернення до суду.

Отже, у зв'язку із обізнаністю з 25.02.2009 року заступника прокурора міста Харкова про прийняття оспорюваного рішення Харківської міської ради, згідно із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року №6-152цс14, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор не надводить доводів, що саме перешкоджало ознайомитися з оспорюваним рішенням на офіційному сайті Харківської міської ради та установчими документами Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фортуна» в межах строку позовної давності. Вищевказане зумовлює висновок суду про те, що прокурор міг довідатися про відповідні порушення з моменту прийняття та оприлюднення оспорюваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором пропущено строк позовної давності, що за наявності заяви другого відповідача про застосування позовної давності, та відсутності поважності причин пропуску строку позовної давності, є підставою для відмови в позові.

Такої правової позиції з аналогічних правовідносин дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 26.11.2015 року у справі №922/2470/15, від 26.11.2015 року у справі №922/3287/15, від 29.10.2015 року у справі №922/1433/15.

Відповідно до пункту 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7, встановлення судом апеляційної інстанції обґрунтованості і правомірності позовних вимог прокурора, проте, з урахуванням звернення прокурора до суду з позовом з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено другим відповідачем у справі, та відсутності поважних причин його пропуску, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають враховуючи сплив позовної давності; за таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2015 року у справі №922/4715/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

До початку судового засідання 0912.2015 року апелянт надав до суду клопотання (вх.№16619), в якому просить звільнити його від сплати судового збору по даній справі або відстрочити сплату судового збору на строк до ухвалення судового рішення у справі.

Щодо заявленого клопотання, колегія суддів зазначає, що ухвалою суду про порушення апеляційного провадження у справі вже було задоволено клопотання скаржника та надано відстрочку по сплаті судового збору до 09.12.2015 року. Однак, станом на момент судового засідання 09.12.2015 року апелянтом судовий збір не сплачено, а навпаки надано повторне клопотання з альтернативно викладеною прохальною частиною, а саме, про відстрочення сплати судового збору або про звільнення від сплати судового збору.

За змістом положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Однак, сплата судового збору може бути відстрочена чи розстрочена на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду розглянувши вищевказане клопотання апелянта, вирішила його задовольнити, звільнити прокуратуру Київського району від сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі, враховуючи наявність складної економічної ситуації у фінансовому забезпечені діяльності органів прокуратури, відсутність коштів на рахунку та той факт, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на сплату прокурорами судового збору не передбачено.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Задовольнити клопотання прокуратури, звільнити прокуратуру Київського району від сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2015 року по справі №922/4715/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Тихий П.В.

Суддя Хачатрян В.С.