Постанова

від 03.12.2015 по справі 813/5889/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року № 813/5889/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванес Х.О.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом спільного підприємства "Київ-Захід" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

спільне підприємство "Київ-Захід" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, СП "Київ-Захід" у формі ТОВ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Червонограді), у якому згідно уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області:

- від 08.10.2015 № НОМЕР_1 про сплату 109862,34 грн (в тому числі 62487,05 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб та 47375,29 грн штрафні (фінансові) санкції);

- від 09.10.2015 № НОМЕР_2 про сплату 34507,50 грн (в тому числі 23005,0 грн за платежем податок на додану вартість та 11502,50 грн штрафних (фінансових) санкцій);

- від 09.10.2015 № НОМЕР_3 в частині суми грошового зобов'язання 132141,00 грн, у тому числі за основним платежем 88094,00 грн та штрафними санкціями 44047, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог СП "Київ-Захід" у формі ТОВ зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 14.07.2015 № 289/2200/20780000 про нереальність господарських операцій з ТОВ "Фаер трейд", ТОВ "Денікс Груп", фізичною особою ОСОБА_4, ТОВ "Сейв Тайм" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подали додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ "Фаер трейд", ТОВ "Денікс Груп", фізичною особою ОСОБА_4, ТОВ "Сейв Тайм", а отже безпідставно занижено об'єкт оподаткування за звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація - рік 2014, не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб, завищено задекларовану суму податкового кредиту, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Червонограді у період з 25.05.2015 по 22.06.2015 проведено планову виїзну перевірку СП "Київ-Захід" у формі ТОВ, код за ЄДРПОУ 20780000 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, про що 14.07.2015 складено акт № 289/2200/20780000 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 189.1, п. 189.9 ст. 189, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість всього 208496005,0 грн, в тому числі по періодах: за березень на суму 42228,0 грн, за квітень на суму 1635,0 грн, за травень на суму 1050,0 грн, за грудень на суму 163583,0 грн;

- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.4 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 172362,0 грн, в тому числі зазвітний (податковий) період - 2014 рік на суму 172362 грн;

- пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, абз. "б" пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, пп.165.1.24 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.4 п. 168.1, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, абзац "а" п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних і осіб за 2014 рік в сумі 72049,12 грн;

- абз. "б" п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України та розділ III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого), на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міндоходів України від 21.01.2014 № 49, частині подання з порушенням встановлених вимог Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за І- V квартали 2014 року.

Вказані у актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Фаер трейд", ТОВ "Денікс Груп", фізичною особою ОСОБА_4, ТОВ "Сейв Тайм".

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 09.02.2015 винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 08.10.2015 № НОМЕР_1 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 109862,34 грн (основний платіж - 62487,05 грн, штрафна (фінансова) санкція - 47375,29 грн);

- від 09.10.2015 № НОМЕР_2 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 34507,50 грн (основний платіж - 23005,0 грн, штрафна (фінансова) санкція - 11502,50грн);

- від 09.10.2015 № НОМЕР_3 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 153989,00 грн (основний платіж - 102659,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 51330,0 грн).

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 189.9 ст. 189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

ОСОБА_5 цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

З вищенаведених норм випливає, що обов'язковою умовою отримання позивачем права на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів, а також використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах підприємницької діяльності.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження господарських операцій із ТОВ "Фаер трейд", позивачем надано Договір поставки від 16.09.2013 № ФТ 160913/02, відповідно до умов якого ТОВ "Фаер трейд" (Постачальник) зобов'язується передавати у власність (поставляти), а СП "Київ-Захід" у формі ТОВ (Покупець) приймати та оплачувати запальнички, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у замовленнях, які додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину.

На виконання умов Договору № ФТ 160913/02 ТОВ "Фаер трейд" передало, а СП "Київ-Захід" у формі ТОВ прийняло згідно видаткових накладних від 03.04.2014 № 1124, від 15.05.2014 № 1636 запальнички кишенькові одноразові LP-117 "Інь Янь", запальнички кишенькові одноразові LP-88 "Стиль чорний з золотом", запальнички кишенькові одноразові LP-8500 "Каучук чорний", запальнички кишенькові одноразові LP-01 "Ліон Кремній".

ТОВ "Фаер трейд" на вказаний товар видало СП "Київ-Захід" у формі ТОВ податкові накладні від 03.04.2014 № 12, від 15.05.2014 № 48, які скріплені печаткою Продавця.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: від 29.04.2014 № 6670, від 29.05.2014 № 2140.

На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортні накладні від 25.12.2014 № 197775, від 28.11.2014 №182715.

Також позивачем до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200072064, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АВ № 451782, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ТОВ "Фаер трейд" було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та являлось платником податку на додану вартість.

Крім того позивачем долучено лист ДП "Одеського регіонального центру стандартизації, метрології та сертифікації" від 24.04.2014 № 26Т-68/23 яким повідомлено, що запальнички газові кишенькові кремнієві та з п'єзоелементом, запальнички газові побутові та з п'єзоелементом у даний час обов'язковій сертифікації не підлягають, і сертифікат відповідності не є для цієї продукції обов'язковим документом.

На підтвердження господарських операцій із ТОВ "Сейв Тайм", позивачем надано Договір від 28.10.2014 № 28/10/14, відповідно до умов якого ТОВ "Сейв Тайм" (Продавець) зобов'язується передати, а СП "Київ-Захід" у формі ТОВ (Покупець) прийняти та оплатити вартість обладнання, згідно підписаних сторонами Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов Договору № 28/10/14 ТОВ "Сейв Тайм" передало, а СП "Київ-Захід" у формі ТОВ прийняло згідно накладної від 31.12.2014 № 108 машину тістомісильну BOKU S 240, машину рогаликову RONDO 30, контроллер ESM-9945, датчик ТСП-1388 РТ 100.

ТОВ "Сейв Тайм" на вказаний товар видало СП "Київ-Захід" у формі ТОВ податкову накладну від 31.12.2014 № 145, яка скріплена печаткою Продавця.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжного доручення від 15.12.2015 № 8396.

Також позивачем до матеріалів справи долучено копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ТОВ "Сейв Тайм" було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб .

Крім того позивачем долучено:

- інвентаризаційні списки основних засобів;

- акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;

- наказ від 30.01.2015 № 10 про введення в експлуатацію об'єктів основних засобів;

- акт списання від 31.03.2015 № 475.

На підтвердження господарських операцій із ТОВ "Денікс Груп", позивачем надано Договір від 05.06.2014 № 05/06/14 відповідно до умов якого ТОВ "Денікс Груп" (Продавець) зобов'язується передати, а СП "Київ-Захід" у формі ТОВ (Покупець) прийняти та оплатити вартість обладнання, згідно підписаних сторонами Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов Договору № 05/06/14 ТОВ "Денікс Груп" передало, а СП "Київ-Захід" у формі ТОВ прийняло згідно накладної від 26.06.2014 № 0089 машину різальну RЕСORD 34, колеса (К 312160).

ТОВ "Денікс Груп" на вказаний товар видало СП "Київ-Захід" у формі ТОВ податкову накладну від 26.06.2014 № 122, яка скріплена печаткою Продавця.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжного доручення від 26.06.2014 №612.

Також позивачем до матеріалів справи долучено копію довідки про взяття на облік платника податків від 06.03.2012 № 58, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200008830, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ТОВ "Денікс Груп" було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та являлось платником податку на додану вартість.

Крім того позивачем долучено:

- інвентарний списку основних засобів від 26.06.2014;

- наказ від 30.06.2014 № 10 про введення в експлуатацію об'єктів основних засобів

- акт списання матеріалів та комплектуючих, використаних для ремонту обладнання пекарні від 29.07.2014 № кз00001589.

Щодо господарських операцій із фізичною особою ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно довідки Волсвинської сільської ради від 25.09.2013 № 473 про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку виданої ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), відповідно до ПК України не оподатковуються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах встановлених Земельним кодексом України ( гектарів) для введення особистого селянського господарства 0.2600 га. Довідка дійсна до 25.09.2018 року.

СП "Київ-Захід" у формі ТОВ на підтвердження господарських операцій з ОСОБА_4 надано акти закупок продуктів, видаткові касові ордери та звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Також, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердив факт здійснення господарських операцій щодо закупівлі вирощеної ним сільськогосподарської продукції СП "Київ-Захід" у формі ТОВ. Зазначив, що транспортування сільськогосподарської продукції здійснював власним транспортом HYUNDAI H-1, д.н.з. НОМЕР_5, що належить йому відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САА 988712, а розвантаження продукції проводилось силами покупця.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, суд зазначає таке.

ВАС України у низці своїх рішень (ухвала від 05.07.2012 року у справі № К/9991/37912/11, ухвала від 26.07.2012 року у справі № К/9991/67511/11 та ін.) зазначив, що вимогами податкового обліку, непередбачено обов'язковості складання ТТН у підтвердження здійснення господарських операцій. На думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відсутність у позивача ТТН не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, підписаними актами приймання виконання робіт, розрахунковими документами, договорами. Усі долучені позивачем докази мають необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкова накладна, яка засвідчує факт постачання ТМЦ, також належно оформлена. Отже, реальність господарської операції СП "Київ-Захід" у формі ТОВ по придбанню ТМЦ та отриманню послуг підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликають сумніву.

Крім того, у ході розгляду справи позивачем визнано факт помилкового включення у рядок 06.4.15 Додатка ІВ "Суми нарахованих податків та зборів, установлених Податковим Кодексом України, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами" Декларацій "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" суми 80916 грн нарахованого військового збору, в результаті чого завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 80916,0 грн за звітний період -2014 рік.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарських договорів між СП "Київ-Захід" у формі ТОВ та з ТОВ "Фаер трейд", ТОВ "Денікс Груп", ТОВ "Сейв Тайм", факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

У сукупності вищенаведені фактичні обставини справи та наведені документи доводять факт придбання товарів позивачем у ТОВ "Фаер трейд", ТОВ "Денікс Груп", фізичною особою ОСОБА_4, ТОВ "Сейв Тайм" та використання їх у власній господарській діяльності.

ОСОБА_6 перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу акта іншого податкового органу. ОСОБА_7 перевірки зводяться лише до констатації тверджень, що господарські операції СП "Київ-Захід" у формі ТОВ не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків стали акти

- ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 № 2623/26-55-22-07/37882958 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Денікс Груп" (ЄДРПОУ 37882958) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року";

- ДПІ у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.10.2014 № 5355/15-53-22-3/36674481 "Про результати виїзної документальної перевірки ТОВ "Фаер трейд" (ЄДРПОУ 36674481) щодо підтвердження взаємовідносин із ТОВ "ТД ОСОБА_5" (ЄДРПОУ 38918870) за січень 2014 року, ТОВ "Стандарт Технолоджи" (ЄДРПОУ 39072671) за травень 2014 року та ТОВ " ДИРЕКТИВА ПРОМ" (ЄДРПОУ 38944103) за квітень 2014 року їх реальності та повноти відображення в обліку".

При цьому, суд звертає увагу, що вказаним актом не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно порушення законодавства, які на думку податкового органу, були допущені ТОВ "Фаер трейд" та неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Денікс Груп". Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між СП "Київ-Захід" у формі ТОВ та ТОВ "Фаер трейд", ТОВ "Денікс Груп", фізичною особою ОСОБА_4, ТОВ "Сейв Тайм"суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ "Фаер трейд", ТОВ "Денікс Груп", ТОВ "Сейв Тайм"оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинени) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 08.10.2015 року № НОМЕР_1.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 09.10.2015 року № НОМЕР_2.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 09.10.2015 року № НОМЕР_3 в частині суми грошового зобов'язання 132141,00 грн, у тому числі за основним платежем 88094,00 грн та штрафними санкціями 44047, 00 грн.

5. Судові витрати в розмірі 4476 (чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн присудити на користь спільного підприємства "Київ-Захід" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (80100, м. Червоноград, вул. Івасюка, 20, ЄДРПОУ 20780000) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.