Постанова

від 10.12.2015 по справі 815/5995/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5995/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.,

сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності),

представник відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквеа» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.09.2015 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось ТОВ «Аквеа» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.09.2015 року.

У судовому засіданні 03.12.2015 року представник позивача підтримала позовні вимоги, з підстав, зазначених у адміністративному позові та уточненнях до адміністративного позову (а.с. 3-9, 36-41). Також зазначила, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими, податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 24.09.2015 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі невірних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважають, що вони винесено незаконно.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що перевірка була проведена відповідно до вимог діючого законодавства та зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 76-79).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17, ст. 50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аквеа» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Епіцентр К» код ЄДРПОУ 32490244, ТОВ «Компанія Техногрес» код ЄДРПОУ 31635343, ТОВ «Олді Житомир» код ЄДРПОУ 35238424, ТОВ «ТБД Олді» код ЄДРПОУ 24738845 за період-січень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.07.2015 р. № 5210/15-53-22- 05/37946089 (а.с. 10-30), в якому встановлено порушення вимог п. 198.1, ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями), на підставі чого завищено податковий кредит в січні 2015 року на суму 65250грн., та залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 65250грн.

На підставі ОСОБА_2 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС Одеської області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362205 від 24.09.2015 року, яким нараховано до сплати суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 65250грн. (а.с. 42).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Аквеа» оскаржило його у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПКУ передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання ходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.191, 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Аквеа» укладено угоду (контракт) з TОВ «Агапе» від 03.01.15 № 01032 про постачання санітарно-технічних виробів та інших промислових товарів згідно виписаних накладних по безготівковому розрахунку, постачання товару здійснюється за домовленістю сторін (а.с. 50-52).

На поставлені товари ТОВ «Агапе» виписані накладні та податкові накладні на загальну суму 391 500 грн., у т.ч. ПДВ 62 250 грн.. перелік яких наведено в акті перевірки (а.с. 43-49) .

Також, в акті перевірки зазначено, що актом ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області від 20.05.15 № 958/22/38709641 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агапе» (код СДРПОУ 38709641) з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період вересень 2014р. - січень 2015р. встановлено, що ТОВ «Агапе» має кількість працюючих - 2 працівника, та не має в наявності будь-яких основних виробничих фондів. Номенклатура та обсяг реалізованих товарів ТОВ «Агапе» свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування тощо та без залучення субпідрядних організацій.

ДПІ у м. Чернігові ТУ ДФС у Чернігівській області зроблено висновок, що господарська діяльність ТОВ «Агапе» має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, власного капіталу; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал: за спеціальною освітою; платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденні керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління та обліку); відсутність укладення договорів оренди приміщень; відсутність реальних ланцюгів постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем надано суду копію Договору оренди від 19.0 9 .2014р. №10/14 , згідно з яким ТОВ «Агапе» орендує у ТОВ «Арон» (код ЄДРПОУ 32429358) частину нежилого приміщення (склад) площею 50 кв.м. розташованого за адресою Одеська обл. м. Іллічівськ, с. Малодолинське. вул. Паромна. буд. 1 (а.с. 87-90) .

Також до перевірки було надано податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдова відомість, банківські виписки.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Відповідно до пункту 14.1.181. 14 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію (України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних і активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік татів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України ; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської шості платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та не завершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими задними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 31-11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 201.10 ст. 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

За наслідками виконання договорів контрагентом ТОВ «Агапе» була виписана на користь ТОВ «Аквеа» податкова накладна, які відображена в реєстрах податкових накладних, а сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

З аналізу правових норм ст. 198 ПК України, можна дійти до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Аквеа» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів; використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з урахуванням рівня звичайних цін.

Таким чином, сума податку на додану вартість включена Позивачем до податкового кредиту відповідного періоду за податковою накладною, відображеною у реєстрі виданих податкових накладних, яка відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за січень 2015р. та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 228 ЦК України встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням представника Позивача, що правочин, укладений Позивачем під час здійснення своєї фінансово - господарської діяльності неможна вважати нікчемним, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд критично оцінює посилання Відповідача в акті перевірки про відсутність у контрагента матеріально-технічної бази для виконання своїх зобов'язань, як на підставу для встановлення порушень податкового законодавства.

В акті перевірки ДПІ не наведено доказів, що договір від 03.01.2015 року № 0132, первинні документи на виконання договору та видані податкові накладні є недійсними чи укладеними всупереч чинному законодавству.

З самого акту перевірки вбачається, що договір, укладений між ТОВ «Аквеа» та контрагентом ТОВ «Агапе», дійсно виконувався, про що свідчать первинні документи ТОВ «Аквеа». В тексті акту відсутні докази, що договір не відповідає вимогам закону, спрямований на порушення вимог податкового законодавства та на ухилення від сплати податків. Більш того, виходячи з встановленої у статті 204 ЦК України презумпції правомірності правочинів, договори є правомірними, доки вони не визнанні недійсними лише у судовому порядку.

Крім того, первинні документи ТОВ «Аквеа» та його контрагента ТОВ «Агапе»: договір від 03.01.2015 року, накладні, товарні - транспортні накладні, тощо, містять опис господарських операцій та підтвердження їх виконання, тобто вони, з урахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують спрямованість на настання реальних правових наслідків, що спростовує думку Відповідача щодо безтоварності операцій між ТОВ «Аквеа» та контрагентом, а тому Позивачем повністю дотримано вимоги, встановлені ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Таким чином, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з придбання товарів та послуг та їх використання позивачем у подальшій господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Такої ж позиції у своїй практиці дотримується й Верховний суд України у своїх постановах від 01 червня 2010 року по справі за позовом ПП «Армівір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 31 січня 2011 року по справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, від 31 січня 2011 року по справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні, а також Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 12 лютого 2014 року у справі №К/9991/66418/12, від 26 березня 2014 року у справі №К/800/36974/13, від 14 квітня 2014 року у справі № К/800/23746/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене та відсутність рішення суду про недійсність договору, укладеного ТОВ «Аквеа» з контрагентом, вбачається, що висновок податкового органу про порушення податкового законодавства внаслідок недійсності правочину є передчасним та оціночним, тобто таким, що не відповідають Закону.

Враховуючи наведене, встановлені в акті перевірки від 29.07.2015 р. № 5210/15-53-22- 05/37946089 порушення п. 198.1, ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями) є відповідачем не доведеними.

Отже позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.09.2015 року є обґрунтованою, тому їх належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не надано доказів правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки від 29.07.2015 р. № 5210/15-53-22- 05/37946089, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги ТОВ «Аквеа» про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.09.2015 року, яке винесено на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аквеа» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.09.2015 року.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 10.12.2015 року.

Суддя Бутенко А.В.

.