Ухвала

від 25.11.2015 по справі 2а-1578/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/9991/55071/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року

у справі № 2а-1578/12/1370 (№ 82561/12/9104)

за позовом Корпорації будівельних підприємств «Укрбудінвест»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Корпорація будівельних підприємств «Укрбудінвест» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про: визнання протиправними дій ДПІ у Галицькому районі м. Львова щодо встановлення в акті перевірки № 348/23-209/34368402 від 07 лютого 2012 року порушень КПБ «Укрбудінвест» вимог статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України, пункту 3 статті 5, пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було встановлено завищення КПБ «Укрбудінвест» податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 522544,00 грн. та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 522544,00 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392321 від 13 лютого 2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року позов був задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0000392321 від 13 лютого 2012 року. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КБП «Укрбудінвест» 2146,00 грн. судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова провела позапланову виїзну документальну перевірку КБП «Укрбудінвест» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої був складений акт № 348/23-209/34368402 від 07 лютого 2012 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України, пункту 3 статті 5, пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2011 року на суму 522554,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на вказану суму.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував податковий кредит серпня 2011 року по господарських операціях з такими контрагентами: за договором підряду № 01/08/11-8 від 01 серпня 2011 року, укладеним з ТОВ «БК Київбудмонтаж» (підрядником), щодо виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті стадіон «Євро-2012»; за договором купівлі-продажу № 300511 від 30 травня 2011 року, укладеним з ТОВ «Простобуд» (продавцем), щодо придбання однокомпонентного мінерального антикорозійного та контактного розчину та полімерцементної шпаклівки; за договором оренди обладнання № 01/08-98 від 01 серпня 2011 року, укладеним з ТОВ «Будівельно-торгова компанія ТОВ «БТК «Євробуд» (орендодавцем) щодо оренди будівельного риштування виробництва фірми «Індастрі», оскільки: листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 листопада 2011 року № 44896/7/23-1110 було надіслано акт про неможливість проведення перевірки за серпень 2011 року ТОВ «БК «Київбудмонтаж», в якому вказано, що: згідно бази АІС «РПП» місцезнаходження ТОВ «БК «Київбудмонтаж» не встановлено; стан платника « 4» - порушено провадження у справі про банкрутство; в ході аналізу встановлено, що по ТОВ «БК «Київбудмонтаж» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та які не мають реального товарного характеру; у ТОВ «БК «Київбудмонтаж» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 листопада 2011 року №44799/7/23-1110 було надано акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «БТК «Євробуд» від 22 листопада 2011 року № 10202/23-11/33499358, в якому вказано, що: згідно бази АІС «РПП» стан платника « 10» - запит на встановлення місцезнаходження; відповідно до баз даних ЦБД ДПА України, податкової звітності та інших джерел, встановлено, що по ТОВ «БТК «Євробуд» за серпень 2011 року основну питому вагу операцій з придбання товарів (робіт, послуг) складають операції з придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств, визначених «як податкова яма»; згідно результатів зустрічної звірки Мукачівської ОДПІ від 22 листопада 2011 року № 2815/7/23-01 реалізовані позивачу товари ТОВ «Простобуд» були отримані ТОВ «Простобуд» від ТОВ «БТК «Євробуд». Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «БК Київбудмонтаж», ТОВ «Простобуд» та ТОВ «БТК «Євробуд», не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України, з огляду на що виписані вказаними контрагентами первинні бухгалтерські документи не дають позивачу права на податковий кредит.

13 лютого 2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000392321, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила КБП «Укрбудінвест» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 653193,00 грн., у тому числі: 522554,00 грн. - за основним платежем, 130639,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно сформував податковий кредит серпня 2011 року по господарських операціях з ТОВ «БК Київбудмонтаж», ТОВ «Простобуд» та ТОВ «БТК «Євробуд», оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що позовні вимоги в іншій частині представником позивача у судовому засіданні підтримані не були.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що реальність господарських операцій між позивачем (замовником) та ТОВ «БК Київбудмонтаж» (підрядником) підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за серпень 2011 року (ф. № КБ-3), актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року (ф. КБ-2в), податковими накладними, банківською випискою (арк. справи 69-88, 121), з урахуванням того, що на дату укладення оспорюваного договору та виконання господарських зобов'язань за цим договором ТОВ «БК Київбудмонтаж» було належним чином зареєстрованою юридичною особою (статус відомостей про юридичну особу «підтверджено») та платником податку на додану вартість (арк. справи 122-123), а також зважаючи на те, що необхідність укладення позивачем договору з ТОВ «БК Київбудмонтаж» була зумовлена необхідністю належного виконання позивачем своїх зобов'язань перед ТОВ «Донспецмонтаж» (замовником) по договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті стадіон «ЄВРО-2012» по вул. Стрийсько-Кільцева дорога у м. Львові № 2011/07-02, в якому КБП «Укрбудінвест» виступало підрядником та зобов'язання за яким були повністю виконані, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (арк. справи 141-156).

Також, судами було встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем (покупцем) та ТОВ «Просто буд» (продавцем) підтверджується рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, листом ТОВ «Просто буд» від 20 березня 2012 року за вих. № 8, скерованим на адресу позивача, в якому вказано, що господарські зобов'язання між сторонами по договору купівлі-продажу № 300511 від 30 травня 2011 року виконані у повному обсязі, а також податковою декларацією ТОВ «Просто буд» з податку на додану вартість за серпень 2011 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2011 року, в яких ТОВ «Просто буд» задекларувало податкові зобов'язання по господарських операціях з позивачем (арк. справи 50-60, 106-110, 113-120), урахуванням того, що на дату укладення оспорюваного договору та виконання господарських зобов'язань за цим договором ТОВ «Просто буд» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість (арк. справи 111-112).

Крім іншого, судами попередніх інстанцій було встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем (орендарем) та ТОВ «БТК «Євробуд» (орендодавцем) підтверджується актом прийому-передачі повернення майна із оренди, банківською випискою, податковою накладною, листом ТОВ «БТК «Євробуд» від 25 листопада 2011 року за вих. № 75/1, скерованим на адресу позивача, в якому вказано, що господарські зобов'язання між сторонами по договору оренди обладнання № 01/08-98 від 01 серпня 2011 року виконані у повному обсязі (арк. справи 99-101, 105), з урахуванням того, що на дату укладення оспорюваного договору та виконання господарських зобов'язань за цим договором ТОВ «БТК «Євробуд» було належним чином зареєстрованою юридичною особою (статус відомостей про юридичну особу «підтверджено») та платником податку на додану вартість (арк. справи 102-103).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував податковий кредит серпня 2011 року по господарських операціях з вказаними вище контрагентами.

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що самі по собі недекларування та несплата податку на додану вартість продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Особою, яка несе відповідальність за сплату податку на додану вартість до бюджету, є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, а також припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи тощо, які мали місце після вчинення господарських операцій.

В свою чергу, колегія суддів вказує, що згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

З наведеного слідує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна