Рішення

від 08.12.2015 по справі 522/2110/15-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/2110/15-ц

Н.п. 2/522/4405/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТ ОСОБА_4», за участю третіх осіб: Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Державного земельного агентства в м. Одесі про витребування майна та скасування державного акта, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТ ОСОБА_4», треті особи Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Державне земельне агентство в м. Одесі про витребування майна та скасування державного акта. Згідно поданих до суду уточнень до позовної заяви позивач просить суд: визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану по Французькому бульвару, 28/30, в м. Одесі, серії ЯД №786433 від 10.10.2008 р., виданого ОСОБА_1, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010850501389; визнати недійсний договір дарування від 30.10.2010 р. посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за реєстраційним номером 111244; визнати недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна серія та номер: б/н виданий 14.03.2011 р. між ТОВ «ІНВЕНТ ОСОБА_4» та ОСОБА_2; витребувати земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану по Французькому бульвару, 28/30, в м. Одесі, з незаконного володіння ТОВ «ІНВЕНТ ОСОБА_4» на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №13466855 від 31.05.2014 р., на підставі якого зареєстроване право власності за ТОВ «ІНВЕНТ ОСОБА_4» на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану по Французькому бульвару, 28/30, в м. Одесі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 р. по справі №2-1491-1/07 за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована у м. Одесі, Французький бульвар, 28/30, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; зобов'язано Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку та зареєструвати її у відповідному реєстрі. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 р. було виконано шляхом видачі на ім'я ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №786433 від 10.10.2008 р., що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010850501389. Державний акт виданий, підписаний та зареєстрований Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.04.2008 р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси. При новому розгляді справи, ухвалою Приморського районного суду від 08.06.2010 р. по справі №2-1696/2010 позов залишено без розгляду.

В ході проведення перевірки позивачу стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, спірна земельна ділянка відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, а ОСОБА_2 у свою чергу, внесла дану земельну ділянку в уставний фонд ТОВ «ІНВЕНТ ОСОБА_4», що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна серія та номер: б/н виданий 14.03.2011 р. У подальшому ТОВ «ІНВЕНТ ОСОБА_4» 31.05.2014 р. отримало свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:45:005:0046.

Позивач зазначив, що підстави для набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку не має, а рішення суду, на підставі якого вона отримала державний акт на землю скасовано. Відповідно ОСОБА_1 не мала законних підстав на відчуження на користь ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, а остання у подальшому не мала права на передачу земельної ділянки в уставний фонд ТОВ «ІНВЕНТ ОСОБА_4». Зазначене, на думку заступника прокурора, є підставами для задоволення позову.

Прокурор - Жигун І.В. під час судового засідання підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Одеської міської ради - ОСОБА_6 під час судового засідання підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТ ОСОБА_4» - ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнала, зазначивши про безпідставність позовних вимог, просила застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану по Французькому бульвару, 28/30, в м. Одесі, серії ЯД №786433 від 10.10.2008 р. виданого ОСОБА_1.

Інші відповідачі до суду не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили, заяв (клопотань), заперечень до суду від зазначених осіб не надходило.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи треті особи повідомлялися судом належним чином.

Суд, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 р. по справі №2-1491-1/07: за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована у м. Одесі, Французький бульвар, 28/30, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; зобов'язано Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку та зареєструвати її у відповідному реєстрі.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 р. було виконано шляхом видачі на ім'я ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №786433 від 10.10.2008 р., який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010850501389. Державний акт виданий, підписаний та зареєстрований Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі.

Згідно Положення про Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 23.12.2005 р. №5069-ІV та діючого на час набуття ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки й видачі йому державного акту, Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради створено Одеською міською радою і є його виконавчим органом. Управління підзвітне та підконтрольне Одеській міській раді, підпорядковане виконкому Одеської міської ради та Одеському міському голові. Згідно з п. 4 Положення основним завданням Управління є: забезпечення реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до Земельного Кодексу України та законів; здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель та контролю за додержанням земельного законодавства.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.04.2008 р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

При новому розгляді справи, ухвалою Приморського районного суду від 08.05.2013 р. по справі №1522/10614/12 позов залишено без розгляду.

Одночасно, а саме 30.10.2010 р. ОСОБА_1, на підставі договору дарування посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого у реєстрі за №11244, подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована у м. Одесі, Французький бульвар, 28/30.

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна серія та номер: б/н виданого 14.03.2011 р. ОСОБА_2 внесла в уставний фонд ТОВ «ІНВЕНТ ОСОБА_4» вищезазначену земельну ділянку.

31.05.2014 р. Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області за ТОВ «ІНВЕНТ ОСОБА_4» було зареєстровано (індексний номер 13466855) право власності на вищезазначену земельну ділянку: кадастровий номер 5110137500:45:005:0046, площею 0,1000 га, що розташована у м. Одесі, Французький бульвар, 28/30 та видано свідоцтво про право власності (індексний номер: 22422456).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТ ОСОБА_4» у теперішній час є власником спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. В даному випадку таким документом є державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку виникає із моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п. 22 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1021, (чинного на час видачі ОСОБА_1 державного акта), запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів скасовується (поновлюється) посадовою особою на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 202 ЦК України передача у приватну власність земельних ділянок та видача державних актів на землю є правочином.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Також слід зазначити, що записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Статтею 126 Земельного кодексу України (чинною на момент відчуження земельної ділянки) та п.1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 (чинної на момент відчуження земельної ділянки) передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановчим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Під час судового засідання представник ТОВ «ІВЕНТ ОСОБА_4» наголосила на необхідності застосування строків позовної давності до позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану по Французькому бульвару, 28/30, в м. Одесі, серії ЯД №786433 від 10.10.2008 р. виданого на ім'я ОСОБА_1.

Враховуючи клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності та заперечення позивача щодо задоволення даного клопотання, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

З матеріалів справи вбачається, що про скасування рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007р. по справі №2-1491-1/07 Одеська міська рада дізналась принаймні 03.04.2008 р. (дата скасування Апеляційним судом м. Києва рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 р.).

При цьому, з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування державного акту серії ЯД №786433 від 10.10.2008 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 28/30, виданого ОСОБА_1 прокуратура Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, звернулась лише 04.02.2015 р.

Аналіз ст. ст. 45, 46 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

При цьому згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки, а ст. 261 цього Кодексу передбачено, що початок перебігу строку є день, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин, в тому числі і через обізнаність Управління земельних ресурсів м. Одеси, як спеціально створеного органу, яке виконує представницькі функції Одеської міської ради в галузі земельних відносин.

Такий правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-152цс14, яка є обов'язковою для всіх судів України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Наслідки спливу позовної давності встановлені ст. 267 ЦК України. Так, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно до частини 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями представника відповідача, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІВЕНТ ОСОБА_4», щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування державного акту серії ЯД №786433 від 10.10.2008 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 28/30, виданого ОСОБА_1, так як строк позовної давності необхідно вираховувати від дати, коли про порушене право стало відомо.

Встановлені судом обставини є підставою для відмови у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №786433 від 10.10.2008 р., у зв'язку зі спливом строку позовної давності по спірним правовідносинам.

Таким чином враховуючи, що позовні вимоги прокуратури про визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, встановлення порядку виконання рішення суду є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування державного акту, вказаний висновок суду про відмову у задоволені першої частини вимог є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Крім того суд вважає за необхідне додатково зазначити, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 р. було виконано шляхом видачі державного акту на земельну ділянку. Так, 10.10.2008 року Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі був виданий державний акт серії ЯД №786433 на право приватної власності на земельну ділянку.

Отже Одеська міська рада, як позивач у справі, у разі порушення свого права знала про ці події оскільки, по-перше, була стороною у судовій справі, за наслідком розгляду якої було постановлено судове рішення від 04.12.2007 р про визнання права власності на спірну земельну ділянку, а по-друге, державний акт на цю ділянку видавався на підставі вказаного судового рішення її виконавчим органом.

Крім того, у відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

З урахуванням того, що Управління земельних ресурсів м. Одеси, яке є спеціально створеним виконавчим органом, яке виконує представницькі функції Одеської міської ради в галузі земельних відносин, оформило та видало державний акт на земельну ділянку до оскарження судового рішення отже суд доходить до висновку, що Одеська міська рада не тільки знала, але й не заперечувала щоб земельна ділянка вибула з її власності та була передана у власність ОСОБА_1

Таким чином, виходячи з зазначених вище висновків, суд вказує на неправомірність застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 ЦК, як підстави для віндикаційного позову прокуратури до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІВЕНТ ОСОБА_4», як останнього власника спірної земельної ділянки.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали право відчужувати земельні ділянки, оскільки єдиним належним документом на підтвердження права власності є саме державний акт, а не рішення суду. Державний акт про право власності на земельну ділянку був виготовлений відповідно до закону та посвідчував право власності на земельну ділянку попередніх власників, з чого можна зробити висновок, що відповідач - ТОВ «ІВЕНТ ОСОБА_4» не знав і не міг знати, про те, що придбав майно у особи, яка не мала права на його відчуження.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також слід зазначити, що суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Протоколу №1 є попередження порушень принципу безперешкодного користуванням своїм майном. Втручання в право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання основних прав людини.

В рішенні у справі «Спорронг і Льонрот проти Швеції» від 29 червня 1982 року Європейський суд виходив із контексту загальної норми про мирне володіння майном, проголошеної в першому реченні частини 1 Протоколу № 1, та зазначив, що «пошук цієї рівноваги ... відбиває структуру статті 1 Протоколу №1 у цілому».

«Справедлива рівновага» між інтересами суспільства та інтересами особи полягає в тому, що тягар, спричинений особі втручанням у її інтереси, має перебільшуватися або достатньо компенсуватися процедурами або певними формами чи заходами, направленими на послаблення «тягара».

В рішенні у справі «Антрік проти Франції» від 25 серпня 1994 року Європейський суд виходив, що при вирішенні питання щодо правомірності позбавлення права власності «має бути обґрунтоване співвідношення пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягнути шляхом заходів позбавлення особи її власності».

В рішенні у справі «Совтрансавто Холдінг проти України» від 25 липня 2002 року Європейський суд зазначив, що спосіб, в який проводився та закінчився судовий розгляд справи, також як і ситуація непевності, якої зазнав заявник, порушили «справедливу рівновагу» між вимогами суспільного інтересу та потребою захищати право заявника на повагу до його майна. Як наслідок, держава не забезпечила виконання свого зобов'язання гарантувати заявнику ефективне користування своїм правом власності, гарантованим статтею 1 Протоколу № 1.

Відповідно до рішення у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства» від 24 червня 2003 року, було задоволено скаргу позивача з тієї підстави, що позивач вважав законним рішення органа влади. І подальше позбавлення його майна на тій підставі, що державний орган порушив закон під час прийняття рішення, є неприпустимим.

Аналогічної думки притримується і Верховний Суд України. Так, своєю постановою від 14 березня 2007 року «Про аспекти розгляду справ про приватизацію держмайна» зазначив, що відповідно до практики Європейського Суду із прав людини, самі по собі допущені органами публічної влади правопорушення не можуть бути підставою для повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не сталися внаслідок протиправної поведінки самого покупця.

З урахуванням вищевказаних норм законодавства суд дійшов до висновку, що позов заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТ ОСОБА_4», треті особи: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Державне земельне агентство в м. Одесі, про витребування майна та скасування державного акта , задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 203, 215, 328, 330, 387, 388, 393 ЦК України, ст.ст.125, 126, 155 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТ ОСОБА_4», треті особи: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Державне земельне агентство в м. Одесі, про витребування майна та скасування державного акта - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

08.12.2015