Рішення

від 09.12.2015 по справі 905/2965/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.2015р. Справа №905/2965/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«СхідконтрактВ» , м. Донецьк

до Державного підприємства В«Донецька залізницяВ» , м. Донецьк

про стягнення збитків у сумі 102950 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довір. №48 від. 31.07.2015р.,

ОСОБА_2, за довір. №48 від. 31.07.2015р.,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«СхідконтрактВ» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства В«Донецька залізницяВ» про стягнення збитків у сумі 102950 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 909, 920, 924, Цивільного кодексу України, статей 110, 113, 129, 130, 133 Статуту залізниць України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Радехівський цукор» здійснило відправлення вагону №23624687 за залізничною накладною, однак на станцію призначення вказаний вагон прибув з недостачею вантажу, у підтвердження чого посилається на складений комерційний акт №АС985953/1 від 31.01.2015р. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи: акт б/н від 09 листопада 2015 року канцелярії суду про відсутність можливості направити вказану кореспонденцію за належністю через призупинення відділеннями поштового зв'язку приймання та пересилання поштових відправлень до м. Донецьк; роздруківки повідомлень в мережі Інтернет від 09 листопада 2015 року та 07 грудня 2015 року про час і місце судових засідань зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Новини та події». Пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надано, заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявив, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2014р. між ТОВ «Радехівський цукор» (Продавець) та ТОВ «Східконтракт» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №14/15, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця цукор білий кристалічний (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (п.п.1.1 Договору).

Відповідно до п.5.3 Договору продавець поставляє товар залізничним або автотранспортом на умовах DDP (Інкотермс 2000).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

25.12.2014р. за накладною №35181163 ТОВ «Радехівський цукор» (вантажовідправник) зі станції відправлення Радехов на станцію Константиновка Донецької залізниці відвантажив на адресу ТОВ «Східконтракт» (вантажоотримувач) у вагоні №23624687 вантаж КИПА «сахар-песок». За даними залізничної накладної вагон був прийнятий з масою нетто 67850кг., з кодом вантажу 521016, кількість місць 1357 (мішків).

14.01.2015р. за накладною №49074644 ТОВ «Східконтракт» (вантажовідправник) зі станції відправлення Константиновка на станцію Маріуполь відвантажив на адресу ТОВ «Дока» (вантажоотримувач) у вагоні №23624687 вантаж «сахар - песок». За даними залізничної накладної вагон був прийнятий з масою нетто 67850кг., з кодом вантажу 521016, кількість місць 1357 (мішків).

Даний товар був відправлений ТОВ «Східконтракт» на адресу ТОВ «Дока» на підставі Договору користування кодом кодом отримувача 1178 по станції Маріуполь Донецької залізниці від 01.09.2014р.

31.01.2015р. вищевказаний товар прибув до місця призначення - м. Маріуполь, на станції призначення була здійснена перевірка вагону №23624687. За результатами перевірки виявилася недостача вантажу на 284 мішка (що складає 14200кг), всього у вагоні виявилось 1073 мішка. Це засвідчено в комерційному акті № АС 985953/1 від 31.01.2015р., який у відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправників. У комерційному акті також відображено, що вагон був опломбований чотирма зпу. Номера зпу не відповідають вказаним у накладній.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 12 Закону України В«Про залізничний транспортВ» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Ст.23 Закону В«Про залізничний транспортВ» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України В«Про залізничний транспортВ» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у накладній, засвідчено належним доказом - наявним в матеріалах справи комерційним актом.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно п.2.7 Роз`яснень Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна №10995 від 25.12.2014р., з якої вбачається, що ціна за кілограм цукру білого кристалічного складає 7,25грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) у даних спірних перевезеннях становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі у вагоні 23624687 складає 102950грн. (14200кг Х 7,25грн.).

Дослідивши розрахунок позовних вимог в частині стягнення збитків у сумі 102950грн., суд встановив, що позивачем арифметично вірно визначено розмір відповідальної недостачі вантажу 12400кг, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача на користь позивача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність винесення ухвали про повернення судового збору в сумі 514,75грн. на підставі п.1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України В«Про судовий збірВ» №3674-VI від 08.07.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.909, 920, 924 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України В«Про залізничний транспортВ» , ст.113, ч.2 ст.114, ст.ст.115, 129, 130, 133 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів, ст.ст. 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«СхідконтрактВ» до Державного підприємства В«Донецька залізницяВ» про стягнення збитків у сумі 102950 грн.,- задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства В«Донецька залізницяВ» (83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«СхідконтрактВ» (83015, м. Донецьк, пр. Ватутіна, 33а/102, код ЄДРПОУ 36380442) збитки у сумі 102950 грн.

Стягнути з Державного підприємства В«Донецька залізницяВ» (83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«СхідконтрактВ» (83015, м. Донецьк, пр. Ватутіна, 33а/102, код ЄДРПОУ 36380442) судовий збір у розмірі 1544,25грн.

Винести ухвалу про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю В«СхідконтрактВ» судового збору в сумі 514,75грн. у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У судовому засіданні 09 грудня 2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 11 грудня 2015 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява