Ухвала

від 16.12.2015 по справі 823/2714/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2714/15 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім 2001» до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Агрохім 2001» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області №0001712301 від 07 серпня 2015 року та №0001722301 від 07 серпня 2015 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказів ДПІ у м. Черкасах від 16 березня 2015 року №374, від 24 березня 2015 року №422, від 01 квітня 2015 року №448, від 06 квітня 2015 року №465, від 21 квітня 2015 року №535 та направлень від 25 березня 2015 року №56/23-01-03-01, від 25 березня 2015 року №55/23-01-03-01, від 01 квітня 2015 року №158/23-01-22-01, від 30 березня 2015 року №133/23-01-17-0, від 06 квітня 2015 року №150/23-01-170, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4, ст. 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 VІ, проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Агрохім 2001», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах складено акт №104/23-01-22-01/35274677 від 18 травня 2015 року (далі по тексту акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «Агрохім 2001» вимог:

- п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44 , пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.20138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п.20138.8 , пп. 138.10.3 п. 138.10 ст.20138, пп.20139.1.9 п.20139.1 ст.20139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №°2755-VI із змінами та доповненнями; ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV, п. 2.4. наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24 травня 1995 року №88 в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 4624934 грн. в т.ч. за 2013 рік на суму 1220987 грн., за 2013 рік на суму 3403947 грн.;

- п.198.3, 198.5,п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 5214080 грн., в т.ч. за квітень 2013 року в сумі 745800 грн., за травень 2013 року в сумі 26660 грн., за червень 2013 року в сумі 152929 грн., за липень 2013 року в сумі 52521 грн., за жовтень 2013 року в сумі 147428 грн., за грудень 2013 року, за лютий 2014 року в сумі 595875 грн., за березень 2014 року в сумі 378948 грн., за квітень 2014 року в сумі 550096 грн., за травень 2014 року в сумі 232333 грн., за червень 2014 року в сумі 228489 грн., за вересень 2014 року в сумі 114750 грн., за жовтень 2014 року в сумі 544107 грн., за листопад 2014 року 798160 грн., за грудень 2014 року в сумі 486300 грн., та завищення від'ємного значення податку па додану вартість за грудень 2014 року на суму 8758 грн.

На підставі акту перевірки №104/23-01-22-01/35274677 від 18 травня 2015 року з урахуванням заперечень позивача відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001292301 від 04 червня 2015 року, яким визначено грошові зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 6852140 грн., в тому числі за основним платежем 4568096 грн. та за штрафними санкціями на суму 2284048 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001302301 від 04 червня 2015 року, яким визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 6044222 грн. в тому числі за основним платежем 4029481 грн. та за штрафними санкціями на суму 2014741 грн.

Не погодившись з повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 30 липня 2015 року №15126/23-00-10-0210 скаргу позивача задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 04 червня 2015 року №0001292301 частково, на 2153993,52 грн. (в тому числі 1435995,52 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 717998 грн. штрафних санкцій), а в іншій частині, на суму 4698150,48 грн. (в тому числі 3132100,48 грн. основного платежу та 1566050 грн. штрафних санкцій), залишило вказане податкове повідомлення без змін та задоволено скаргу ТОВ «Агрохім 2001» в цій частині. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 04 червня 2015 року №0001302301 частково, на 1938594,5 грн. (в тому числі 1292396 грн. основного платежу з податку на прибуток та 646198,5 грн. штрафних санкцій), а в іншій частині, на суму 4105627,5 грн. (в тому числі 2737085 грн. основного платежу та 1368542,5 грн. штрафних санкцій) залишено вказане податкове повідомлення-рішення без змін та задоволено скаргу ТОВ «Агрохім 2001» в цій частині.

Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001712301 від 07 серпня 2015 року, яким визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4698150,48 грн., в тому числі за основним платежем 3132100,48 грн. та за штрафними санкціями на суму 1566050 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001722301 від 07 серпня 2015 року, яким визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 4105627,5 грн. в тому числі за основним платежем 2737085 грн. та за штрафними санкціями на суму 1368542,5 грн.

Відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу податкового кредиту витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п.201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених первинних документів і податкових накладних, що підтверджують проведення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що одним з основних видів діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами.

У період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року позивачем було укладено договори:

з ТОВ «НВФ Персона» (код ЄДРПОУ 38952837) - договір купівлі-продажу від 01 лютого 2014 року № 30 за умовами якого ТОВ «НВФ Персона» поставляє, а позивач приймає мінеральні добрива.;

з ТОВ «Юніком-Сервіс» (код 37373808), (до ЄДРПОУ внесено зміни, згідно яких ТОВ «Юніком-Сервіс» було перейменовано на ТОВ «Корола» (код 37373808) укладено договір поставки №311 від 27 лютого 2014 року за умовами якого ТОВ «Юніком-Сервіс» поставляє, а позивач приймає мінеральні добрива;

з ТОВ «АВД-Технологія» (до ЄДРПОУ внесено зміни, згідно яких ТОВ «Мінатур», було перейменовано на ТОВ «АВД-Технологія» код за ЄДРПОУ 36367683), договір купівлі-продажу мінеральних добрив (КАС-32) від 31 січня 2014 року №15/5 за умовами якого ТОВ «АВД-Технологія» поставляє, а позивач приймає мінеральні добрива;

з ТОВ «Євроконтакт-ЛТД» (до ЄДРПОУ внесено зміни, згідно яких ТОВ «Євроконтакт-ЛТД», було перейменовано на ТОВ «Контер», код за ЄДРПОУ 37374068), договір поставки мінеральних добрив (КАС-32) від 28 лютого 2014 року №РН-2802;

з ТОВ «Біфлекс» (код 38873279) укладено договір поставки мінеральних добрив (КАС-32, Торфавіт (Гумат)) від 01 квітня 2014 року №1/010414;

з ТОВ «Приватбізнесгруп» (код ЄДРПОУ 39299784) укладено договір поставки мінеральних добрив (КАС-32, аміачної води) від 01 вересня 2014 року №71;

з ТОВ «Мадо-Гарант» укладено договір поставки мінеральних добрив (КАС-32, аміачної води) від 01 квітня 2013 року №0104-А.

Виконання договорів підтверджується відомостями, які містяться у видаткових накладних та податкових накладних, специфікаціями, заявками на поставку товарів, рахунками-фактурами та товарно-транспортними накладними, банківськими виписками з поточного рахунку позивача.

Всі документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентами, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Транспортування товарів здійснювалось власними силами позивача орендованими транспортними засобами.

Позивачем укладено договори оренди транспортних засобів:

18 березня 2013 року з ОСОБА_3 (орендодавець) укладено нотаріально посвідчені договори оренди: сідлового тягача-Е Вольво, державний номерний знак НОМЕР_1 2004 року випуску та сідлового тягача-Е Вольво, державний номерний знак НОМЕР_2 2003 року випуску та договори оренди напівпричепу-цистерни марки BSLT ST, державний номерний знак НОМЕР_3 1993 року випуску; напівпричепу-цистерни-E марки MERSERON ORIGINAL, державний номерний знак НОМЕР_4 1990 року випуску; напівпричепу-цистерни-E марки TRAILOR S 363EL, державний номерний знак НОМЕР_15 1986 року випуску;

01 лютого 2014 року з ТОВ «Інфо Кар» (орендодавець) договір оренди №ДГ0000022: сідлового тягача-Е DAF, державний номерний знак НОМЕР_5 2007 року випуску; сідлового тягача-Е DAF, державний номерний знак НОМЕР_6 2007 року випуску; напівпричепу-цистерни марки FRUENAUF, державний номерний знак НОМЕР_7 1999 року випуску; напівпричепу-цистерни марки BSLT, державний номерний знак НОМЕР_8 1999 року випуску;

18 березня 2013 року з ОСОБА_5 (орендодавець) укладено нотаріально посвідчений договір оренди сідлового тягача-Е Вольво 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9;

07 жовтня 2014 року з ОСОБА_6 укладено нотаріально посвідчений договір оренди напівпричепу-цистерни марки KRONE SDP 24, державний номерний знак НОМЕР_10 1997 року випуску;

07 жовтня 2014 року з ОСОБА_7 укладено нотаріально посвідчений договір оренди сідлового тягача-Е Вольво 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_11 та також напівпричепу-паливноцистерни-Е марки ZASTA №36, державний номерний знак НОМЕР_12 1998 року випуску.

Позивачем надані накази про відрядження двох водіїв на кожен рейс для їх відпочинку та взаємозамінності з метою безпечного перевезення вантажу.

Обставини щодо визнання відповідачем законності подальшої реалізації товарів підтверджуються відомостями, які містяться у довідці №35/21-01-17-01/НОМЕР_13 від 20 лютого 2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства ФОП ОСОБА_4 за період діяльності з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року» та у довідці №296/23-01-22-04/35274677 від 20 серпня 2014р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агрохім-2001» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні взаємовідносин з ТОВ «Євроконтакт-ЛТД» (код 37374068), ТОВ «Аксіома-Агро» (36037538), ТОВ «Юніком-Сервіс» (код 37373808) та з контрагентами-покупцями за березень 2014 року у зв'язку з отриманням заперечення від 05 серпня 2014 року №521-14».

З огляду на викладене, суд вважає непереконливими посилання контролюючого органу на ту обставину, що позивачем не надано в повній мірі документального підтвердження валових витрат та сум податкового кредиту за спірний період.

Доводи відповідача щодо отримання відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України на ОСОБА_8 (НОМЕР_14), який за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року не мав взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Агрохім 2001» не доводять фактичної відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Посилання контролюючого органу на порушення позивачем законодавства, яке регулює порядок транспортування, зберігання, торгівлі пестицидами та агрохімікатами, не є підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення норм податкового законодавства.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання господарських відносин, контрагенти позивача, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому були зобов'язані нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов господарських відносин.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття повідомлень-рішень ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області №0001712301 від 07 серпня 2015 року та №0001722301 від 07 серпня 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року клопотання Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області - задоволено.

Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату виникнення у апелянта права на апеляційне оскарження рішення), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп..

Таким чином, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року становить 535 грн. 92 коп. (487,20 *110%=535,92).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39497534, адреса: 18002, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17.12.2015

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М. С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.