Рішення

від 02.12.2015 по справі 911/3187/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа № 911/3187/14

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів головуючої судді Антонової В.М., суддів Горбасенко П.В. та Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів «Ромажур»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Соломянська районна організація ветеранів

про стягнення 84 611,61 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (керівник);

від відповідача не з'явилися;

від третьої особи не з'явилися.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/3187/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів «Ромажур» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Солом'янської районної організації ветеранів про стягнення 84 611,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, починаючи з 01.01.2014 - дати закінчення договору оренди від 19.06.2013 і до дати примусового виселення - 30.09.2014, продовжував неправомірно займати приміщення позивача, а тому позивач просить на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача неустойку за користування річчю за весь час прострочення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2014 порушено провадження у справі №911/3187/14 та призначено її до розгляду на 18.09.2014.

18.09.2014 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заява про залучення третьої особи (вх. №19711/14) та заява про збільшення позовних вимог (вх. №19713/14), згідно якої в порядку ст. 22 ГПК України просив збільшити позовні вимоги на дату відновлення кіоску після пожежі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Солом'янську районну організацію ветеранів та відкладено розгляд справи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України на 02.10.2014.

01.10.2014 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №20894/14), згідно якої позивач в порядку ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 63 774,00 грн неустойки, 618,30 грн пені і штрафних санкцій та 20 000,00 збитків і моральної шкоди. Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2014 розгляд справи №911/3187/14 відкладено на 14.10.2014.

06.10.2014 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи (вх. 21327/14).

14.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування господарських витрат (вх. №22036/14), згідно якого в порядку ст. 49 ГПК України просив стягнути з відповідача 247,84 грн судових витрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2014 заяву ТОВ «Учбово виробничого центру самовиживання інвалідів «Ромажур» про вжиття заходів забезпечення позову у справі №911/3187/14 задоволено частково, накладено арешт на кошти Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 84 611,61 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2014 (суддя - ОСОБА_3М.) призначено колегіальний розгляд справи №911/3187/14 та передано справу до відділу інформаційно-статистичного забезпечення та кодифікації законодавства апарату суду для визначення складу колегії суддів.

Розпорядженням голови господарського суду Київської області №224-АР від 15.10.2014 В«Про призначення складу колегії суддів з розгляду справиВ» призначено колегію з розгляду справи 911/3187/14 у складі трьох суддів: головуючий суддя - ОСОБА_3, судді - ОСОБА_4, ОСОБА_5

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2014 справу №911/3187/14 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - ОСОБА_3, судді - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та призначено розгляд справи на 27.11.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2014 розгляд справи відкладено на 12.12.2014.

У судовому засіданні 12.12.2014 відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого заперечив проти позову, крім того зазначив про фальсифікацію позивачем договору оренди від 19.06.2013, а саме в п.5.1 та 6.1.5.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2014 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Київської області у справі №911/3187/14 від 14.10.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2014 матеріали справи №911/3187/14 направлено до прокуратури Київської області для вирішення питання проведення слідчих дій для встановлення факту наявності/відсутності протиправних діянь при укладенні між Учбово виробничим центром самовиживання інвалідів В«РомажурВ» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір оренди б/н від 19.06.2013, а також встановлення наявності чи відсутності дописок в оригіналі договору Учбово виробничого центру самовиживання інвалідів В«РомажурВ» .

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2014 зупинено провадження у справі №911/3187/14 на час проведення перевірки слідчими органами.

Супровідним листом №911/3187/14 від 29.12.2014 матеріали справи №911/3187/14 було направлено до прокуратури Київської області для проведення слідчих дій, відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12.12.2014.

21.08.2015 від Фастівської міжрайонної прокуратури супровідним листом №3942вих15 від 21.08.2015 (вх. №180/14) матеріали справи №911/3187/14 повернулись до господарського суду Київської області.

Супровідним листом №02-06/911/3187/14 від 25.08.2015 матеріали справи №911/3187/14 разом з апеляційною скаргою Учбово виробничого центру самовиживання інвалідів В«РомажурВ» б/н від 14.01.2015 направлено до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 ухвалу господарського суду Київської області від 12.12.2014 у справі №911/3187/14 залишено без змін.

09.09.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 09.09.2015 (вх. №91/15) про відвід колегії суддів у справі №911/3187/14.

21.09.2015 супровідним листом №09-08.2/7898/15 від 17.09.2015 матеріали справи №911/3187/14 повернулись до господарського суду Київської області.

24.09.2015 матеріали справи №911/3187/14 передано судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2015 поновлено провадження у справі №911/3187/14, розгляд справи призначено на 16.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2015 заяву позивача про відвід колегії суддів у справі №911/3187/14 залишено без задоволення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2015 розгляд справи відкладено на 13.11.2015.

13.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про правове обгрунтування уточнених позовних вимог (вх. №27095/15), розрахунок неустойки (вх. №27098/15), розрахунок збитків (вх. №27097/15) та заява про відшкодування всіх доходів одержаних відповідачем від безпідставно набутого майна позивача (вх. №17099/15).

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2015 розгляд справи відкладено на 02.12.2015.

02.12.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про правове обгрунтування уточнених позовних вимог та розрахунок суми позовних вимог (вх. №28815/15), згідно якої просив стягнути з відповідача 63 774,00 грн неустойки, 30 000,00 грн витрат понесених на ліквідацію пожежі, пошкодженого майна та відновлювальних робіт, 954,85 грн додаткових витрат, 274 050,00 грн неодержаного прибутку, 40 000,00 грн моральної шкоди, 57 213,00 грн моральної шкоди третій особі та 1 096 000,00 грн відшкодування доходів від використання безпідставно набутого майна.

Згідно п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011р. право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися зі статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Судом встановлено, що заява від 02.12.2015 за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету та підстав позову, яка подана представником позивача після початку розгляду справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання від 12.12.2014, відтак зазначена заява позивача не приймається судом до розгляду.

Розглянувши у судовому засіданні 02.12.2015 клопотання позивача про призначення судової експертизи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики призначення судової експертизиВ» № 4 від 23.03.2012 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду вищезазначеного, враховуючи відсутність необхідності встановлення обставин за поставленими позивачем питаннями та наявними в матеріалах справи інших доказів, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про призначення судової експертизи у даній справі є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 02.12.2015 представник позивача повністю підтримав позов, з урахуванням поданих ним уточнень.

Відповідач та третя особа в судове засідання 02.12.2015 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничим центром самовиживання інвалідів «Ромажур» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду кіоск площею 12 кв.м. по вул. Курській 1/26 з технічним обладнанням. Даним договором сторони встановили термін оренди з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Розмір орендної плати сторони погодили в розділі 3 договору, згідно якого орендна плата становить 3 543,00 грн в місяць.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2014 у справі №910/4132/14 за позовом Учбово-виробничого центру самовиживання інвалідів «Ромажур» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення майна та стягнення 32 565,18 грн частково задоволено позовні вимоги, вирішено виселити ФОП ОСОБА_1 В задоволенні решти позову відмовлено.

Зазначеним рішенням встановлено, що договір оренди від 19.06.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничим центром самовиживання інвалідів «Ромажур» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) припинив свою дію 31.12.2013.

Крім того, зазначеним рішенням було встановлено, що відповідач продовжував користуватися приміщенням вже після закінчення терміну дії зазначеного договору.

30.09.2014 відповідача було примусово виселено з орендованого приміщення, що підтверджується Актом державного виконавця від 30.09.2014.

Отже, судом встановлено, що відповідач користувався приміщенням позивача без достаніх на те правових підстав по 30.09.2014.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, розмір неустойки за користування приміщенням складає 63 774,00 грн (2 х 3 543,00 (орендна плата встановлена договором оренди від 19.06.2013) х 9 (кількість місяців безпідставного користування приміщенням після закінчення строку дії договору).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач 9 місяців протиправно користувався приміщенням позивача вже після закінчення строку дії договору оренди, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 63 774,00 грн неустойки є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач в заяві про збільшення позовних вимог (вх. №20894/15), яка є предметом розгляду у даній справі, просив стягнути з відповідача 618,30грн пені і штрафних санкцій.

Зазначена вимога обґрунтована тим, що позивачу були нараховані штрафні санкції ДПІ у Соломянському районі м. Києва за несвоєчасну сплату земельного податку у розмірі 286,28 грн, за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску 131,65 грн штрафу та 200,37 грн пені.

Суд вважає зазначену вимогу позивача безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що обов'язок позивача щодо сплати обов'язкових платежів до державного бюджету України не ставиться в залежність від його взаємовідносин з контрагентами, зокрема, від виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати оренди. Тож, не може вважатися поважною така причина прострочення сплати обов'язкових платежів, як не виконання контрагентами своїх обов'язків.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 618,30 грн пені і штрафних санкцій є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 20 000,00 грн збитків та моральної шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обгрунтовуючи зазначену вимогу, позивач зазначає, що відповідач наносить моральну та матеріальну шкоду з огляду на те, що не звітує про одержані прибутки, ставить свої інтереси вище громадських, не реалізує за пільговими цінами продукти для ветеранів, а тому просить на підставі ст. 22, 23 ЦК України стягнути з відповідача 20 000,00 грн збитків та моральної шкоди.

Суд критично ставиться до зазначених тверджень позивача та вважає, що вимога позивача про відшкодування збитків та моральної шкоди є необгрунтованою, виходячи з наступного.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст.ст. 224 ГК України , 22 ЦК України , є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.

Позивачу слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 2/121-30/118.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статей 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи, що позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу , не доведено суду у сукупності наявності усіх чотирьох елементів правопорушення, а саме факту завдання збитків, протиправності поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинного зв'язку між ними, вини, а також не доведено, що діями відповідача завдано моральної шкоди у розмірі визначеному позивачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 20 000,00 грн збитків та моральної шкоди.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 63 774,00 грн неустойки, 618,30 грн пені і штрафних санкцій та 20 000,00 збитків і моральної шкоди підлягають задоволенню частково у розмірі 63 774,00 грн неустойки.

Крім того позивач просить покласти на відповідача судові витрати у розмірі 88,71 грн, витрати на фотозйомку у розмірі 130,60 грн та витрати за розсилку поштових відправлень сторонам процесу у сумі 117,24 грн.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» ).

Позивач надав суду докази, що підтверджують його витрати у розмірі 130,60 грн на фотозйомку та 117,24 грн витрати за розсилку поштових відправлень сторонам процесу. Заявлені судові витрати у розмірі 88,71 грн позивач не обгрунтував, належними доказами не підтвердив.

Відтак, суд визнає в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судовими витратами кошти визначені позивачем в сумі 247,84 грн (130,60 грн + 117,24 грн). а відтак 247,84 грн судових витрат підлягають до стягнення з відповідача.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08500, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів «Ромажур» (03049, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код 21565580) 63 774 (шістдесят три тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. неустойки та 247 (двісті сорок сім) грн. 84 коп. судових витрат.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08500, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 1 380 (одну тисячу триста вісімдесят) грн. 64 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 17.12.2015

Суддя В.М. Антонова

Суддя П.В. Горбасенко

Суддя В.А. Ярема