Постанова

від 13.07.2016 по справі 911/3187/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2016 р. Справа№ 911/3187/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участі представників:

від позивача: Романюк В.Г. - керівник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Мещеряк В.Г. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів «Ромажур» на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 року у справі № 911/3187/14 (головуючий суддя Антонова В.М., судді: Горбасенко П.В., Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів «Ромажур»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Солом'янська районна організація ветеранів

про стягнення 84 611грн.61коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів «Ромажур» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Солом'янської районної організації ветеранів про стягнення 84 611,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, починаючи з 01.01.2014 - дати закінчення договору оренди від 19.06.2013 і до дати примусового виселення - 30.09.2014, продовжував неправомірно займати приміщення позивача, а тому позивач просив на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача неустойку за користування річчю за весь час прострочення.

Позивачем було до суду першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог (вх. №20894/14), згідно якої позивач в порядку ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 63 774,00 грн. неустойки, 618,30 грн. пені і штрафних санкцій та 20 000,00 збитків і моральної шкоди. Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

13.11.2015 до канцелярії Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про правове обґрунтування уточнених позовних вимог (вх. №27095/15), розрахунок неустойки (вх. №27098/15), розрахунок збитків (вх. №27097/15) та заява про відшкодування всіх доходів одержаних відповідачем від безпідставно набутого майна позивача (вх. №17099/15).

02.12.2015 до канцелярії Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про правове обґрунтування уточнених позовних вимог та розрахунок суми позовних вимог (вх. №28815/15), згідно якої просив стягнути з відповідача 63 774,00 грн. неустойки, 30 000,00 грн. витрат понесених на ліквідацію пожежі, пошкодженого майна та відновлювальних робіт, 954,85 грн. додаткових витрат, 274 050,00 грн. неодержаного прибутку, 40 000,00 грн. моральної шкоди, 57 213,00 грн. моральної шкоди третій особі та 1 096 000,00 грн. відшкодування доходів від використання безпідставно набутого майна.

Судом першої інстанції відмовлено у прийнятті уточнень позовних вимог, оскільки подані позивачем заяви за своєю суттю є заявами про одночасні зміну предмету та підстав позову, а також у зв'язку з їх поданням після прийняття справи до розгляду по суті.

Згідно п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися зі статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позову є невиконання відповідачем умов Договору оренди, а предметом позову, з урахуванням заяви про зміну предмету позову прийнятої судом, є стягнення неустойки та збитків заподіяних невиконанням Договору, у свою чергу заяви, у прийнятті яких відмовлено позивачу обґрунтовані заподіянням відповідачу збитків (моральних та матеріальних) в результаті пожежі, що сталась 23.04.2014 в кіоску по АДРЕСА_1 (факт пожежі підтверджується фотоматеріалами та копією листа Солом'янського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві № 21/2344 від 26.08.2014 т. 1 а.с. 154).

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для прийняття заяв позивача про уточнення позовних вимог, які за своєю суттю є заявами про одночасну зміну предмету та підстав позову.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 63 774 грн. 00 коп. неустойки та 247 грн. 84 коп. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 12.02.16 (з урахуванням клопотання від 24.02.2016р. про коригування резолютивної частини апеляційної скарги), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015р. у справі №911/3187/14 та прийняти нове рішення, яким врахувати розрахунки неустойки, збитків та моральної шкоди, приведені в додатках №1, 2, 3, що знаходяться в матеріалах справи №911/3187/14.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

З метою визначення матеріального збитку заподіяного позивачу в результаті пожежі, що відбулась 23.04.2014, позивачем неодноразово заявлялись клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Розглянувши заявлені позивачем клопотання, колегія суддів зазначає, що оскільки предметом позову є невиконання відповідачем умов Договору оренди, факт виникнення пожежі, її причини та наслідки, в тому числі і матеріальні збитки понесені позивачем, не входять до предмету доказування у даній справі, а тому підстави для задоволення клопотань позивача про призначення у справі судової експертизи задоволенню не підлягають.

20.04.2016 від представника позивача надійшла заява про передачу матеріалів справ для проведення досудового розслідування.

15.06.2016 від представника позивача надійшла заява про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

05.07.2016 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В. судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

05.07.2016 від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та порушення кримінальної справи по факту протиправної поведінки відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В. судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

06.07.2016 представником позивача подано доповнення до клопотання від 05.07.2016, в якому позивач просив порушити кримінальну справу (внести в ЄРДР) по факту підпалу соц магазину УВЦСІ «Ромажур», в період його протиправного користування відповідачем та зобов'язати слідчих призначити комплексну економічну експертизу щодо розміру збитків заподіяних позивачу та третій особі.

06.07.2016 від представника третьої особи надійшла заява, в якій представник підтримав подане позивачем клопотання про необхідність внесення даних про підпал в ЄРДР.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 розгляд справи відкладено на 13.07.2016.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання, колегія суддів зазначає, що відповідно до Наказу № 69 від 17.08.2012 Генеральної Прокуратури України «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань» затверджено положення «про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», п. 1.9. якого визначено, що реєстраторами Реєстру (далі - Реєстратор) є:

- прокурори, у т. ч. керівники прокуратур;

- керівники органів досудового розслідування;

- слідчі: органів прокуратури, внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів державного бюро розслідувань (з моменту створення).

Таким чином, оскільки судді Київського апеляційного господарського суду не є реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань, у колегії суддів відсутні повноваження щодо внесення відомостей в ЄРДР.

Відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку.

Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Враховуючи, що при розгляді справи було встановлено факт пожежі, яка сталась 23.04.2014 в кіоску за адресою: АДРЕСА_1 (за твердженням представника позивача, кіоск на дату судового засідання зберігається в тому ж стані, що й після пожежі), а також враховуючи, що представники позивача та третьої особи наполягають на тому, що пожежа відбулась в результаті підпалу, однак в матеріалах справи відсутні висновки компетентних органів щодо причин та наслідків пожежі, колегією суддів було прийнято рішення про прийняття на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України окремої ухвали та направлення її до Солом'янського управління поліції головного управління національної поліції у місті Києві, для перевірки фактів наявності кримінального правопорушення при виникненні пожежі, яка відбулась 23.04.2014 в кіоску за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, колегія суддів зазначає, що клопотання позивача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки перевірка фактів виникнення пожежі не впливає на предмет спору, а тому не може бути підставою для зупинення даної справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

19.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничим центром самовиживання інвалідів «Ромажур» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено Договір (надалі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду кіоск площею 12 кв.м. по АДРЕСА_1 з технічним обладнанням. Даним договором сторони встановили термін оренди з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Розмір орендної плати сторони погодили в розділі 3 Договору, згідно якого орендна плата становить 3 543,00 грн. в місяць.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2014 у справі №910/4132/14 за позовом Учбово-виробничого центру самовиживання інвалідів «Ромажур» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про повернення майна та стягнення 32 565,18 грн. частково задоволено позовні вимоги, вирішено виселити ФОП ОСОБА_4 В задоволенні решти позову відмовлено.

Зазначеним рішенням встановлено, що Договір оренди від 19.06.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничим центром самовиживання інвалідів «Ромажур» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) припинив свою дію 31.12.2013.

Крім того, зазначеним рішенням було встановлено, що відповідач продовжував користуватися приміщенням вже після закінчення терміну дії зазначеного договору.

30.09.2014 відповідача було примусово виселено з орендованого приміщення, що підтверджується Актом державного виконавця від 30.09.2014.

Отже, судом встановлено, що відповідач користувався приміщенням позивача без достатніх на те правових підстав по 30.09.2014.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір неустойки за користування приміщенням складає 63 774,00 грн. (2 х 3 543,00 (орендна плата встановлена договором оренди від 19.06.2013) х 9 (кількість місяців безпідставного користування приміщенням після закінчення строку дії договору).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач 9 місяців протиправно користувався приміщенням позивача вже після закінчення строку дії Договору оренди, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 63 774,00 грн. неустойки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач в заяві про збільшення позовних вимог (вх. №20894/15), яка є предметом розгляду у даній справі, просив стягнути з відповідача 618,30грн. пені і штрафних санкцій.

Зазначена вимога обґрунтована тим, що позивачу були нараховані штрафні санкції ДПІ у Соломянському районі м. Києва за несвоєчасну сплату земельного податку у розмірі 286,28 грн., за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску 131,65 грн. штрафу та 200,37 грн. пені.

Зазначена вимогу позивача є безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що обов'язок позивача щодо сплати обов'язкових платежів до державного бюджету України не ставиться в залежність від його взаємовідносин з контрагентами, зокрема, від виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати оренди. Тож, не може вважатися поважною така причина прострочення сплати обов'язкових платежів, як не виконання контрагентами своїх обов'язків.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 618,30 грн. пені і штрафних санкцій є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. збитків та моральної шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи зазначену вимогу, позивач зазначає, що відповідач наносить моральну та матеріальну шкоду з огляду на те, що не звітує про одержані прибутки, ставить свої інтереси вище громадських, не реалізує за пільговими цінами продукти для ветеранів, а тому просить на підставі ст. 22, 23 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 20 000,00 грн. збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст.ст. 224 Господарського кодексу України, 22 Цивільного кодексу України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.

Позивачу слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 2/121-30/118.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи що підставою позову, є неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасного повернення орендованого майна, позивач мав довести, що саме цими діями спричинено збитки позивачу, однак належних та допустимих доказів факту завдання збитків позивачем не доведено, а також не доведено, що діями відповідача завдано моральної шкоди у розмірі визначеному позивачем, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 20 000,00 грн. збитків та моральної шкоди.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 63 774,00 грн. неустойки, 618,30 грн. пені і штрафних санкцій та 20 000,00 збитків і моральної шкоди правомірно задоволені судом першої інстанції в частині стягнення 63 774,00 грн. неустойки.

Колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про стягнення збитків заподіяних в результаті пожежі не розглядались, оскільки судом першої інстанції було відхилено заяву про зміну предмету та підстав позову, однак такі вимоги можуть бути предметом самостійного позову.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів «Ромажур» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 у справі № 911/3187/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/3187/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова