Рішення

від 09.12.2015 по справі 915/1830/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 915/1830/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 07.11.2015,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія ЛАНВ»

(46027, м.Тернопіль, вул.С.Будного, 4а),

до відповідача : ОСОБА_3 господарства В«КонваліяВ»

(55401, Миколаївська обл., Братський р-н, смт.Братське, вул.Бенардоса, 10),

про : стягнення 120329,57 грн.,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 господарства В«КонваліяВ» 120329,57 грн., з яких: 68183,29 грн. збитків від інфляції, 4107,86 грн. - 3% річних, 48038,42 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за товар поставлений за Договором поставки сільськогосподарської техніки №220413-01-Т від 22.04.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору поставки сільськогосподарської техніки №220413-01-Т від 22.04.2013 відповідач свої зобов'язання за договором не виконав. У зв'язку з цим рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.01.2015 по справі №921/1217/14-г/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2015, з відповідача стягнуто 165493,5 грн. основного боргу, 43855,72 грн. пені, 7198,33 грн. 3% річних та 4330,95 грн. судового збору. Вищезазначене рішення набрало законної сили 14.04.2015. Станом на дату подання позову (31.10.2015) рішення суду по справі №921/1217/14-г/15 не виконано, тому за невиконання грошових зобов'язань відповідачеві нараховані 68183,29 грн. збитків від інфляції за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року, 4107,86 грн. - 3% річних за період з 10.12.2014 по 07.10.2015 та 48038,42 грн. пені за період з 10.12.2014 по 07.10.2015.

16.11.2015 від позивача до суду надійшло клопотання за вих.№1211-01, в якому він підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі.

Відповідач 09.12.2015 надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції та 3% річних визнає; проти стягнення пені заперечує, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності для її стягнення.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 09.12.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

22.04.2013 між Товариством обмеженою відповідальністю В«Компанія ЛАНВ» (позивач у справі) та ОСОБА_3 господарством В«КонваліяВ» (відповідач у справі) укладений Договір поставки сільськогосподарської техніки №220413-01-Т, за яким позивач зобов'язується поставити відповідачу сільськогосподарську техніку (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму. Найменування товару: зернозбиральний комбайн TUCANO 320 з двохступеневим редуктором оборотів молотильного барабана - 1 шт. та зернова жатка С 600 контур - 1 шт.

Пунктом 2.3 Договору, зазначено, що сума в гривнях, яку відповідач повинен сплатити позивачу, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в євро на курс продажу ЄВРО на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією Українського фінансового сервера http://index.minfin.com.ua), який буде встановлений на день, що передує дню фактичної оплати вартості товару. Положення цього пункту застосовуються при збільшені курсу євро до гривні на 0,1 і більше %. У випадку зниження курсу продажу ЄВРО до гривні на 0,1 і більше % на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією Українського фінансового сервера http://index.minfin.com.ua), який буде встановлений на день, що передує дню фактичної оплати вартості товару, еквівалент у ЄВРО буде визначатися згідно курсу зазначеного в пункті 2.1. цього Договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Компанія ЛАНВ» 31.10.2014 звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 господарства В«КонваліяВ» заборгованості за договором поставки сільськогосподарської техніки №220413-01-Т від 22.04.2013, яка складається з 165493,5 грн. основного боргу, 7198,33 грн. - 3% річних та 43855,72 грн. пені.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.01.2015 по справі №921/1217/14-г/15, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2015, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2015 відповідач, на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 19.01.2015, сплатив позивачу 165493,5 грн. основного боргу, 43855,72 грн. пені та 7198,33 грн. - 3% річних.

30.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю В«Компанія ЛАНВ» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 господарства В«КонваліяВ» 68183,29 грн. збитків від інфляції, 4107,86 грн. 3% річних та 48038,42 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.01.2015 по справі №921/1217/14-г/15 встановлено прострочення виконання відповідачем зобов'язання у сумі 165493,5 грн. та були задоволені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія ЛАНВ» про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7198,33 грн. за період з 16.12.2013 по 09.12.2014 та пені у розмірі 43855,72 грн. за період з 16.12.2013 по 09.12.2014.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів ст.ст.598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором чи законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна думка міститься в Постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 №13/210/10 та від 12.09.2011 №6/433-42/183, а також в Постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011 №11/109.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (така ж думка фігурує у Постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2011 №16/587-22/430 та в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 68183,29 грн. за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року та 3% річних у сумі 4107,86 грн. за період з 10.12.2014 по 07.10.2015

Відповідач проти розрахунків збитків від інфляції та 3% річних заперечень не висловив.

Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків є сплата неустойки.

Пунктами 7.2, 7.3 Договору сторонами обумовлено, що відповідач несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу. Нарахування пені строком не обмежується та припиняється в день виконання зобов'язання.

Згідно умов п.п.7.2, 7.3 Договору №220413-01-Т від 22.04.2013 позивачем нарахована пеня у сумі 48038,42 грн. за період з 10.12.2014 по 07.10.2015 (при цьому, згідно рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2015 пеня стягнута за період з 16.12.2013 по 09.12.2014).

В обґрунтування своїх вимог в частині стягнення пені, позивач вказує на переривання строку давності для її стягнення з 31.10.2014 - дати подання позову до Господарського суду Тернопільської області.

Відповідач проти стягнення пені заперечує, вказуючи на пропуск позовної давності для її стягнення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258, ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки встановлений річний строк позовної давності, який обчислюється від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки за умовами п.2.2.3 Договору №220413-01-Т від 22.04.2013 обов'язок відповідача з оплати товару мав бути виконаний в повному обсязі до 15.12.2013, то строк позовної давності для стягнення пені слід обчислювати з 16.12.2013.

При поданні позову до Господарського суду Тернопільської області позивач нарахував пень за період з 16.12.2013 по 09.12.2014, яка рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2015 була стягнута з відповідача.

Нарахування позивачем пені за період з 10.12.2014 по 07.10.2015 арифметично та методологічно виконано вірно з дотриманням п.7.3 Договору №220413-01-Т від 22.04.2013, але здійснено поза межами річного строку позовної давності.

Посилання позивача на переривання строку позовної давності пред'явленням позову до Господарського суду Тернопільської області, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як вбачається з рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2015, позивачем було пред'явлено позову на повну суму основного боргу - 165493,5 грн. та солідарно до двох боржників: контрагента по Договору №220413-01-Т від 22.04.2013 - ОСОБА_3 господарства В«КонваліяВ» , та поручителя по вказаному договору - Приватного підприємства «Юридична компанія СІГМА».

Таким чином, на правовідносини сторін щодо стягнення пені за період з 10.12.2014 по 07.10.2015, приписи ч.2 ст.264 ЦК України розповсюджуватись не можуть, оскільки позивачем в повному обсязі реалізовано своє право на стягнення заборгованості по Договору №220413-01-Т від 22.04.2013.

Згідно ч.4. ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи, що відповідачем відзиві заявлено про застосування строків позовної давності для стягнення пені, то суд має підстави для застосування строків позовної давності при вирішенні спору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають з підстав пропуску позовної давності.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 господарства В«КонваліяВ» , 55401, Миколаївська обл., Братський р-н, смт.Братське, вул.Бенардоса, 10 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 31518719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія ЛАНВ» , 46027, м.Тернопіль, вул.С.Будного, 4а (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 32941987) 68183,29 грн. збитків від інфляції, 4107,86 грн. - 3% річних та 1084,37 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.85 ГПК України

та підписана суддею 14 грудня 2015 року.

Суддя М.В. Мавродієва