Постанова

від 16.12.2015 по справі 904/7342/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015 року Справа № 904/7342/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів: головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

секретар судового засідання : Погорєлова Ю.А.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова агенція "Гермес", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2015 року по справі № 904/7342/15

за позовом Командитного товариства "Запорізький завод високовольтної апаратури-Вакатов і Компанія", м. Запоріжжя

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промислова агенція "Гермес",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 177 550, 55 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2015 року у справі № 904/7342/15 ( суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволеноу повному обсязі. Стягнуто з відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Промислова агенція В«ГермесВ» на користь позивача - Командитного товариства В«Запорізький завод високовольтної апаратури В«Вакатов і КомпаніяВ» 97 119, 55 грн. - заборгованості; 73 819, 66 грн. - інфляційних втрат; 6 611, 34 грн. - 3% річних та 3 551, 02 грн. - витрат на сплату судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова агенція "Гермес", звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що позивачем неправильно визначено період заборгованості, також, зважаючи на клопотання відповідача, виходячи з положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України суд мав зменшити розмір штрафних санкцій.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення та розглянути дану справи без участі представника позивача за наявними у справі доказами.

Відповідач не використав своє право бути присутнім у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

13.01.13р. між КТ В«Запорізький завод високовольтної апаратури В«ВакатовВ» і КомпаніяВ» (постачальник) та ТОВ В«ПА В«ГЕРМЕСВ» (замовник) укладено договір поставки №2/37-В-014.(а.с. 14-15)

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору постачальник зобов'язується виготовити і поставити електротехнічну продукцію, а замовник прийняти і оплатити продукцію згідно специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно специфікації №1 від 13.01.13р. (а.с.16) постачальник передає, а замовник приймає та сплачує наступну продукцію: Викатник елемент1600 А, 2500 А з вимикачем VD4* у кількості 6-ти шт. на загальну суму 677 678,88 грн.

В п.3.1. договору сторони погодили, що загальна сума договору на дату його укладення складає 677 678, 88 грн., у т.ч. ПДВ -20% - 112 946, 48 грн., та зміні не підлягає.

Згідно з п. 3.2. договору розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України (гривні), в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок в наступному порядку: перший платіж у розмірі 15% від загальної суми договору - протягом 5 банківських днів після двосторонньо підписаного договору, на підставі виставленого рахунку; другий платіж у розмірі 85% від загальної суми договору - протягом 30 банківських днів з моменту відвантаження продукції (а.с.14-15).

18.02.13р. замовник сплатив на користь постачальника передплату за договором в розмірі 101 651, 88 грн. (на підтвердження чого позивачем надано витяг по рахунку №1119 від 18.02.13р., а.с.23); у зв'язку з чим залишилась не сплачена частина поставленого товару в розмірі 576 027, 00 грн. (677 678, 88 грн. - 101 651, 88 грн. = 576 027, 00 грн.).

01.04.13р. між КТ В«Запорізький завод високовольтної апаратури В«Вакатов і КомпаніяВ» (позивач ) та ТОВ В«ПА В«ГЕРМЕСВ» (відповідач) було укладено акт про залік зустрічних однорідних вимог, згідно з яким сторони домовилися про наступне: відповідно до договору №207/г-13 від 04.02.13р., де ТОВ В«ПА В«ГЕРМЕСВ» є постачальником (кредитором), а КТ В«Запорізький завод високовольтної апаратури В«Вакатов і КомпаніяВ» є покупцем (боржником), сума заборгованості складає 478 502, 45 грн.; згідно договору №2/37-В-014 від 13.01.13р. , де КТ В«Запорізький завод високовольтної апаратури В«Вакатов і КомпаніяВ» є постачальником (кредитором), а ТОВ В«ПА В«ГермесВ» є покупцем (боржником), сума заборгованості складає 576 027, 00 грн.; розмір взаємних вимог, які погашаються виходячи з вищевказаних договорів, складає 478 502, 45 грн.

В п.2. акту про залік сторони погодили, що виходячи з акту про залік взаємних вимог від 01.04.13р. кредиторська заборгованість ТОВ В«ПА В«ГермесВ» перед КТ В«ЗЗВА - Вакатов і КомпаніяВ» складає 97 524, 55 грн.; а кредиторська заборгованість КТ В«ЗЗВА - Вакатов і КомпаніяВ» перед ТОВ В«ПА В«ГермесВ» складає 0, 00 грн., тобто погашається повністю. (а.с.19)

Відповідач вищезазначену заборгованість за поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк не оплатив; у зв'язку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку та акту звірки розрахунків станом 27.08.15р.) за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 97 119, 55 грн. (а.с.44).

Також позивач, нарахував відповідачу 73 819, 66 грн. - інфляційних втрат та 6 220, 20 грн. - 3% річних за період з 10.05.13р. по 24.06.15р. (а.с.12-13) Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягнення з відповідача на користь позивача складає 177 550, 55 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, позивачем 21.05.15р. направлено на адресу відповідача претензію №2/47-12 від 21.05.15р. про сплату заборгованості в розмірі 173 603, 45 грн., яку відповідач залишив без розгляду. (а.с. 28-31, 32-35)

Доказів сплати заборгованості (з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних) відповідач не наддав.

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1 ст. 202, п. 1ст. 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено що, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 зазначеного кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що 18.02.13р. замовник сплатив на користь постачальника передплату за договором в розмірі 101 651, 88 грн. (на підтвердження чого позивачем надано витяг по рахунку №1119 від 18.02.13р., а.с.23)

На виконання укладеного договору постачальник 28.03.13р. поставив замовнику товар на загальну суму 677 678, 88 грн. (що підтверджується відповідною накладною №54 від 28.03.13р. та довіреністю №8 від 26.03.13р. на отримання товару, а.с.17, 18).

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання з поставки продукції належним чином, а відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті частини поставленого товару у розмірі 576 027,00 грн. (677 678, 88 грн. - 101 651, 88 грн. = 576 027, 00 грн.), яку відповідач відповідно до умов договору повинен був сплати протягом 30 днів з моменту відвантаження (отримання) продукції. (п. 3.2 договору)

Відповідно до укладеного між сторонами акту про залік зустрічних однорідних вимог від 01.04.13р. сума заборгованості складає 576 027,00 грн. розмір взаємних вимог, які погашаються виходячи з вищевказаних договорів, складає 478 502, 45 грн.

В п.2. акту про залік сторони погодили, що виходячи з акту про залік взаємних вимог від 01.04.13р. кредиторська заборгованість ТОВ В«ПА В«ГермесВ» перед КТ В«ЗЗВА - Вакатов і КомпаніяВ» складає 97 524, 55 грн.; а кредиторська заборгованість КТ В«ЗЗВА - Вакатов і КомпаніяВ» перед ТОВ В«ПА В«ГермесВ» складає 0, 00 грн., тобто погашається повністю. (а.с.19)

Як вірно встановлено судом першої інстанції, здійснюючи залік зустрічних однорідних вимог, відповідач визнав заборгованість перед позивачем за поставлений товар за договором поставки №2/37-В-014 від 13.01.13р. в розмірі 576 027, 00 грн.; яка після заліку зустрічних однорідних вимог між сторонами склала 97 524, 55 грн.

Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач за поставлений товар у встановлений договором строк не розрахувався, у зв'язку виникла заборгованість в розмірі 97 119, 55 грн. (а.с.44).

21.05.2015р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості в розмірі 173 603,45 грн., однак відповідач відповіді не надав, вимогу не задовольнив. (а.с. 28-31, 32-35)

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна умов не допускається.

За ст. 526 ЦК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів повного погашення заборгованості не надав.

Матеріалами справи доведено факт поставки товару позивачем на користь відповідача (накладна №54 від 28.03.13р., довіреність №8 від 26.03.13р.) та неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору договору (акт про залік зустрічних однорідних вимог від 01.04.13р.)

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, про що зазначено в ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, позивач правомірно нарахував відповідачу 73 819, 66 грн. - інфляційних втрат та 6 220, 20 грн. - 3% річних за період з 10.05.13р. по 24.06.15р. (а.с.12-13) Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягнення з відповідача на користь позивача складає 177 550, 55 грн.

У підсумку, колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта з приводу того, що суд першої інстанції не застосував до спірних взаємовідносин норму ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 223 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України). Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а тому ст. 233 ГКУ та ч. 3 ст. 551 ЦК України не підлягає застосуванню.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова агенція "Гермес", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2015 року у справі №904/7342/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд