Постанова

від 17.12.2015 по справі 915/1705/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р.Справа № 915/1705/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Головей В.М., Колоколов С.І.,

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

без участі представників сторін, які повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином /див. рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.11.15р., відповідач поштову кореспонденцію за юридичною адресою не отримує, ухвала про призначення справи до розгляду повернулася у зв'язку зі спливом строку зберігання / див. - поштову довідку про причини повернення листа від 25.11.15р./, тому вважається належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання на підставі п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011 року № 18/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк В«ПРИВАТБАНКВ» , м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.10.2015 року

по справі № 915/1705/15

за позовом скаржника

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«БІОЕНЕРДЖІ ГРУПВ» , м.Миколаїв

про стягнення 24982 грн. 74 коп.,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство В«ОСОБА_1 банк В«ПриватБанкВ» (далі по тексту - ПАТ В«КБ В«ПриватБанкВ» ) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ТОВ) В«БІОЕНЕРДЖІ ГРУПВ» про стягнення 24982,74 грн., з яких: 9991,98грн. - заборгованість за кредитом, 8199,85грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 6790,91грн.- пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір.

Підставою позовних вимог є невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за заявою від 22.12.2013р. про приєднання до В«Умов та правил надання банківських послугВ» /далі - Умови та правила/, що порушує приписи ст.ст. 526, 527, 530, 610ЦК України, ст. 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.10.2015р. (суддя Коваль Ю.М.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ В«БІОЕНЕРДЖІ ГРУПВ» грошові кошти в загальній сумі 18191,83 грн. із яких: 9991,98 грн. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 8199,85грн.- заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1218 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені суд першої інстанції послався на відсутність в Умовах та правилах, які станом на 22.12.13р. містилися на офіційному сайті банку /а.с.59/ розділів 3.1.1 та 3.2.2, регулюючих надання послуги В«Гарантовані платежіВ» , а також додаткових договорів між відповідачем і Банком щодо умов на яких відповідач приєднався заявою від 22.12.2013 р. до даної послуги. Тому, на думку суду першої інстанції, сторонами не визначено строку виконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів і відсотків за користування ними та відповідальності ТОВ В«БІОЕНЕРДЖІ ГРУПВ» за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань. Оскільки Банком заявлялась претензія, суд встановив, що строк виконання зобов'язань настав у відповідності до ст.530 ЦК України, а підстави для стягнення пені відсутні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.10.2015р., ПАТ В«КБ В«ПриватБанкВ» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором у сумі 6 790,91грн. і в цій частині ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

ПАТ В«КБ В«ПриватБанкВ» вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області в оскарженій частині є суперечливим, прийнято без належної оцінки обставин справи, підтверджених доказами у їх сукупності, та з порушенням ч.2 ст.343 ГК України.

Скаржник стверджує, що оскільки місцевий суд визнав правомірним нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами у період з 12.02.2015р. по 25.03.2015р. за відсотковою ставкою 28%, а у період з 17.03.2015р. по 12.08.2015р. за відсотковою ставкою 56% річних, які встановлені наказом від 15.03.2013р. №СП-2013-6558441, то мав би стягнути і пеню, бо це врегульовано тим же наказом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2013р. між ПАТ "КБ „ПриватБанкВ» (ОСОБА_1) та ТОВ В«БІОЕНЕРДЖІ ГРУПВ» ( Клієнт ) було підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, згідно з якою ТОВ В«БІОЕНЕРДЖІ ГРУПВ» приєдналось до Умов та правил, тарифів Банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http ://privatbank.ua.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до умов договору ТОВ В«БІОЕНЕРДЖІ ГРУПВ» було відкрито поточний рахунок №26007053210800 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms повідомлення або ін.), що визначено і врегульовано Умовами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у відповідності до заявок відповідача, підписаних електронно - ціфровим підписом в системі інтернет - клієнт - банк Приват24 /а.с.47-50 з обох сторін/ в період з 22.12.13р. по 15.02.14р. ТОВ В«БІОЕНЕРДЖІ ГРУПВ» отримало послугу «гарантований платіж» за рахунок кредитних коштів за тарифами, встановленими чинним на той час наказом від 15.03.2013р. №СП-2013-655844, зокрема на підставі заявок:

- від 22.12.13р. №4 -10000грн.;

- від24.01.14р. №11 - 3000грн.;

- від 07.02.2014 р. № 23 - 10000 грн.;

- від 15.02.2014 р. № 29 - 210 грн., що підтверджується повідомленнями Банку про зарахування коштів на рахунки отримувача (а.с. 49-50 з обох сторін), меморіальними ордерами /а.с.66-72/ та витягами з особового рахунку за період 22.12.2013 р.- 12.08.2015 р. (а.с. 52-53).

Погашення кредиту ТОВ В«БІОЕНЕРДЖІ ГРУПВ» здійснено частково: 28.01.14р.; 7.02.14р.; 13.02.14р., загалом на 13218,02грн.. Претензія позивача від 20.07.15р. №31223NKN0S2Q6 /а.с.54-56/, направлена на юридичну адресу відповідача, залишилась без відповіді, тому суд у відповідності до положень ст.530 ЦК України вірно визначив, що строк виконання зобов'язань з повернення кредиту та оплати відсотків за користування ним настав.

Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з боржника грошових коштів в загальній сумі 18191, 83 грн., з яких: 9991,98 грн. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 8199,85 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що стягнення відсотків за користування кредитом та пені врегульовано одним і тим же доказом, а саме наказом від 15.03.2013р. №СП-2013-6558441, яким затверджені тарифи за користування продуктом В«Гарантовані платежі з датою виконання в майбутньомуВ» , тому судом порушено приписи ч.2 ст.343 ГК України та ч. 1 ст. 43 ГПК України.

Судова колегія вважає такі посилання хибними, з огляду на те, що в затверджених наказом тарифах відсутні умови щодо пені і її стягнення у разі порушення зобов'язання ніяким чином не узгоджено сторонами. Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» № 543/96-ВР від 22.11.96р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Означене випливає і зі змісту ч.2 ст.343 ГК України, на яку безпідставно посилається скаржник і відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно до абзацу 3 п.п.2.1 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України за № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом, що в даному випадку відсутнє.

Таким чином, судова колегія не погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх надуманими та такими, що не впливають на законність та обгрунтованість оскарженого рішення, та не вбачає підстав для його зміни або скасування.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.10.2015 року по справі №915/1705/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 В«ПриватБанкВ» - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 110 ГПК України постанова може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 17.12.2015 р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя В.М. Головей

Суддя С.І. Колоколов