Ухвала

від 10.12.2015 по справі 809/446/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Справа № 876/10022/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Косар М.Є.

представника відповідача Лаврука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року у справі за позовом Корпорації "Укртрансжилбуд" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Корпорація "Укртрансжилбуд" 11.02.2013 року звернулася в суд з адміністративним позовом до ДПІ у м. Івано-Франківську в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00001332203, №0001342203, №0001352203 від 28.12.2012 року, якими зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 16809 грн., та збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства відповідно в розмірі 239780 грн. і 203167 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення №0001332203, №0001342203, №0001352203 від 28.12.2012 року визнано протиправними та скасовано.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судове рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначає, що перевіркою встановлено (акт від 10.12.2012 року №11782/22-3/32776178), що корпорацією «Укртрансжилбуд» завищено витрати, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування по послугах підряду, виконаних ПП «Симетрія».

Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів.

Представники позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення.

Представник апелянта у судовому засіданні вимоги за апеляційною скаргою підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено документальну невиїзну перевірку Корпорації "Укртрансжилбуд" (код ЄДРПОУ 32776178) з питань правильності декларування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Симетрія" ( код ЄДРПОУ 30650329).

За результатами перевірки складено акт за №11782/22-3/32776178 від 10.12.2012 року ( а.с.15-49), в якому зафіксовано, що внаслідок неправомірного включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в IV кварталі 2011 року вартості субпідрядних робіт, отриманих від ПП "Симетрія" та формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, щодо яких податковим органом встановлено відсутність реального настання правових наслідків, позивачем на 16809 грн. завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, та занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно на 203167 грн. та на 159858 грн, чим порушено приписи п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

За наслідками перевірки та на підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення- рішення № 00001332203, № 0001342203, №0001352203 від 28.12.2012 року ( а.с.11,12,13), якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 16809 грн., та збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства відповідно в розмірі 239780 грн. і 203167 грн.

В порядку адміністративного оскарження вказані вище податкові повідомлення- рішення залишено без змін ( а.с.51-53,54-58).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно у відповідності до приписів законодавства включено до складу податкового кредиту ПДВ, який обчислений із вартості послуг, придбання та використання яких у межах господарської діяльності підприємством доведено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як видно з матеріалів справи, між ТОВ Корпорацією "Укртрансжилбуд", як генпідрядником та ПП "Симетрія", як субпідрядником 25.10.2011 року було укладено договір підряду за № 27-10/11, згідно якого генпідрядник доручає, а субпідрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконання підрядних робіт по об'єктах генпідрядника ( а.с. 59-64).

Вказані роботи проводилося на замовлення Управління капітального будівництва в Чернівецькій області( договір про закупівлю за державні кошти від 09.09.2011 року) та Служби автомобільних доріг в Тернопільській області ( договір № 65к від 14.11.2011 року) за рахунок бюджетних коштів. Дані обставини згідно положень ч. 3 ст. 72 далі-КАС України доказуванню не потребують, як такі, що визнаються сторонами та в суду не виникає сумніву щодо достовірності та добровільності їх визнання.

Реальність виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема актами приймання виконаних підрядних робіт за листопад, грудень 2011 року та січень 2012 року, довідками про вартість виконаних робіт, які погоджені та підписані посадовими особами Корпорації " Укртрансжилбуд" та ПП "Симетрія" (об'єкти: тимчасова під'їздна дорога для будівництва житлових будинків в м. Почаєві, реконструкція даху будівлі ЗОШ I-III ступенів № 2 по вул. Чорновола,1 в м. Збараж, капітальний ремонт вулиці Гайової в м. Тернопіль) ( а.с.87-118 I том).

Виконання та проведення позивачем перерахунку коштів за вказані роботи підтверджено податковими накладними ( а.с.66-77 I том), реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 78-84 I том ), випискою по особовому рахунку Корпорації "Укртрансжилбуд" в АТ "УКРСиббанк" за № 26000038632900 ( а.с.65I том ).

Крім того, постачання матеріалів, які використовувалися для проведення субпідрядних робіт здійснювалося ТзОВ "Сета-Україна", що також підтверджено видатковими накладними (а.с.220-258 I том та а.с. 1-38 II том ) та товаро-транспортними накладними ( а.с.39-69 II том).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз.1 п.44.1 ст.44 ПК).

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи ( на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

На думку податкового органу ненастання реальних правових наслідків за господарськими операціями щодо виконання ПП "Симетрія" субпідрядних робіт підтверджується висновками, зафіксованими в акті ДПІ у Франківському районі м. Львова за № 938/22-10/30650329 від 31.07.2012 року, в якому зазначено, що у зв'язку із відсутністю посадових осіб, не встановленням місцезнаходження та неподання документів до проведення перевірки, не встановлено факту передачі товарно-матеріальних цінностей від контрагентів - постачальників до ПП "Симетрія" та від останнього до покупців в тому числі і до Корпорації "Укртрансжилбуд" ( а.с.176-180 I том ).

Однак, не заслуговують на увагу вищевказані обставини, оскільки згідно наявних в матеріалах письмових доказів на момент укладення договору від 25.10.2011 року та виконання вищевказаних робіт підприємство було належним чином зареєстроване як платник ПДВ та право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури підтверджено ліцензією серії АВ № 558670 від 02.08.2010 року( а.с.119-129 I том ).

Разом з тим, факт виконання субпідрядних робіт згідно договору підряду від 25.11.2011 року саме працівниками ПП "Симетрія" підтверджено рішеннями Івано-Франківського міського суду за позовами громадян, які працювали в ПП "Симетрія" згідно трудових угод щодо стягнення коштів за виконані роботи. ( а.с.109-123 II том ).

Виходячи з вищенаведеного, що не спростовано податковим органом. судом першої інстанції правильно встановлено, що долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт придбання послуг, також належно оформлені.

Таким чином, надані позивачем докази суд приймає до уваги, як такі, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій щодо виконання ПП "Симетрією" субпідрядних робіт виходячи з вищенаведеного.

Доводи відповідача про те, що ненастання реальних правових наслідків за вищевказаними господарськими операціями також підтверджується висновками ДПІ у м. Івано-Франківську, зафіксованими у акті від 10.12.2012 року, щодо порушення вимог чинного законодавства ПП "Наладка", як контрагентом ПП "Симетрії", то такі колегія суддів вважає помилковими та не бере до уваги.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та формування валових витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту і відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Також слід зазначити, що довідкою Державної фінансової інспекції України в Тернопільській області за № 23-22/20 від 15.05.2012 року ( а.с.188-193 I том ) підтверджено факт виконання робіт щодо реконструкції даху ЗОШ №2 по вул. Чорновола,1 в м. Збараж, а виконання робіт на замовлення Служби автомобільних доріг в Тернопільській області щодо капітального ремонту вулиці Гайової в м. Тернополі - довідкою Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області за № 06/38 від 10.08.2012 року( а.с.213-216 I том ).

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що на підставі вищевикладеного висновки ДПІ щодо ненастання правових наслідків за господарськими операціями між Корпорацією "Укртрансжилбуд" та ПП "Симетрією" є необгрунтованими.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому п. 138.6 вказаної норми Кодексу передбачено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд дійшов до висновку про правомірність включення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартості субпідрядних робіт отриманих від ПП "Симетрії".

Посилання апелянта на вирок Галицького районного суду м.Львова від 13.02.2015 року у справі № 461/10489/13-к відносно керівника контрагента , як на підставу відмови в задоволенні позову, не заслуговують на увагу , так як з даного вироку не видно, що при розгляді даної кримінальної справи досліджувалися господарські операції з позивачем, а також керівник ПП «Симетрія» не визнано винним у фіктивному підприємництві.

Аналогічну позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у справах: № К/800/26294/14 від 19.08.2014 року,№ К/800/39795/14 від 10.02.2015 року.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року у справі №809/446/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 15.12.2015 року.