Ухвала

від 08.12.2015 по справі 2270/12429/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2270/12429/11

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

08 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Граб Л.С. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвинюка С.О.,

представника позивача: Захаркевича О.В.,

прокурора: Самборської Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Тесмо-М" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області, за участю прокуратури м. Хмельницького, про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2011 року приватне підприємство "Тесмо-М" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області, за участю прокуратури м. Хмельницького, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001242307 від 19 вересня 2011 року, стягнення відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 529794 грн., заявленої в липні 2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 жовтня 2015 року скасував ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року та направив справу на новий розгляд до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2010 року, за наслідками якої відповідачем було складено акт від 09.09.2011 року №6178/23-7/14152653.

У висновку акта перевірки, зокрема, зазначено про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме: ПрАТ "Тесмо-М" завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року на суму 537500 грн., завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту червня 2011 року (рядок 19, 20.2 декларації) на 501 727 грн., у тому числі по TOB "Альянс" код ЄДРПОУ 13693513, м. Київ на суму ПДВ 7706 грн., по TOB "Будівельно-комплектуюча компанія "Інтермарр" код ЄДРПОУ 33887638, м. Київ, на суму ПДВ 189363 грн. та по ФОП - ОСОБА_3 код НОМЕР_1 м. Вінниця на суму ПДВ 304 658 грн. Дане порушення виникло за рахунок віднесення ПрАТ "Тесмо-М" до складу податкового кредиту сум ПДВ, податкових накладних виданих на операціях, що фактично не здійснювались.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001242307 від 19.09.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 537500,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 268750,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцями товару, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в липні 2010 року. Факт поставки товару від постачальників, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт отримання позивачем належним чином оформлених податкових накладних підтверджений дослідженими первинними документами та не спростовані відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, що з метою дослідження фактичного придбання товарів (послуг) у межах господарської діяльності необхідно було аналізувати договірні умови їх поставки, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, порядок поставки, зміст, обсяги товарів (послуг), мету придбання.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що оригінали первинних документів по господарським операціям з ТОВ "Альянс", ТОВ "БКК "Інтермарр", ФОП ОСОБА_3 за червень 2011 року були вилучені у ПрАТ "Тесмо-М" ст. слідчим ОВС СВПМ ДПА у Хмельницькій області Копитіним В.Ю. протоколом обшуку від 06 жовтня 2011 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року зобов'язано державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області надати інформацію про місце знаходження вказаних первинних документів, а ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року витребувано вказані первинні документи в слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Оригінали первинних документів суду надані не були. Відповідач надіслав суду письмові пояснення про те, що первинні документи, вилучені у ПрАТ "Тесмо-М" ст. слідчим ОВС СВПМ ДПА у Хмельницькій області Копитіним В.Ю. протоколом обшуку від 06 жовтня 2011 року, знаходяться в матеріалах кримінальної справи №41/0272.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу на підставі наявних доказів, зокрема висновків акту перевірки, первинних документів, документів бухгалтерського та податкового обліку, що містяться в матеріалах справи.

Судом з акту перевірки встановлено, що між ТОВ "Альянс" (Постачальник) та ЗАТ "Тесмо-М" (Покупець) укладено договір поставки №10/08/10-1 від 10 січня 2010 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти у власність Покупця за його замовленням металопрокат (товар), а Покупець зобов'язаний прийняти Товар та здійснити оплату його вартості на умовах викладених у цьому договорі. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в рахунках-фактурах, які є невідємними частинами цього договору.

На виконання умов договору ТОВ "Альянс" здійснено відвантаження товарів згідно з видатковими накладними №24500 від 01.06.2011 року, №24499 від 01.06.2011 року, №24503 від 01.06.2011 року, №24504 від 01.06.2011 року, №24501 від 01.06.2011 року, №24505 від 01.06.2011 року, №25618 від 07.06.2011 року, №28171 від 20.06.2011 року, №28168 від 20.06.2011 року, №28170 від 20.06.2011 року, №30247 від 30.06.2011 року, №30474 від 30.06.2011 року, №30477 від 30.06.2011 року, №28165 від 20.06.2011 року, №28167 від 20.06.2011 року.

Оплата була здійснена згідно з платіжними дорученнями №1000226801 від 07.06.2011 року, №493 від 16.06.2011 року. Перевезення відбулось згідно з ТТН-№000750 від 04.07.2011 року, №000745 від 30.06.2011 року.

ТОВ "Альянс" виписано ПрАТ "Тесмо-М" податкові накладні №32 від 27.06.2011 року, №32 від 25.06.2011 року, №33 від 25.06.2011 року, №34 від 25.06.2011 року, №35 від 27.06.2011 року, №36 від 25.06.2011 року, №367 від 25.06.2011 року, №1177 від 20.06.2011 року, №1178 від 20.06.2011 року, №1179 від 20.06.2011 року, №1839 від 30.06.2011 року, №1841 від 30.06.2011 року.

Реальність здійснених господарських операцій в акті перевірки податковим органом не заперечується.

Податковим органом встановлено неправомірне віднесення ПрАТ "Тесмо-М" до складу податкового кредиту за червень 2011 року суми ПДВ по податковій накладній №32 від 27.06.2011 року на загальну суму 46237,99 грн., в т.ч. ПДВ - 7706,33 грн., оскільки сума податку на додану вартість, зазначена у вказаній податковій накладній, не включена до складу податкових зобов'язань контрагента позивача - ТОВ "Альянс".

Матеріали справи містять податкову накладну №32 від 01.06.2011 року на загальну суму 46237,99 грн., в т.ч. ПДВ - 7706,33 грн., видану ТОВ "Альянс" (том 2, а. с. 93), яка в судовому засіданні оглянута в оригіналі.

Фактичне виконання поставки товару, відображеного у податковій накладній №32 від 01.06.2011 року підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними №30247 від 30.06.2011 року, №30474 від 30.06.2011 року, товарно-транспортною накладною №000745 від 30 червня 2011 року (том 2, а. с. 86-92).

Оцінюючи доводи податкового органу про невключення ТОВ "Альянс" податкової накладної №32 від 01.06.2011 року до податкових зобов'язань, колегія суддів виходить з того, що порушення податкового законодавства контрагентом позивача не може слугувати підставою для позбавлення його права на податковий кредит, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до договору поставки № 36 від 21.06.2011 року укладеного між ПрАТ "Тесмо-М" (Покупець) та ТОВ "БКК Інтермарр" (Продавець) постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування та кількість товару вказується в специфікації до даного договору (том 1, а. с. 75-76).

На виконання умов договору ТОВ "БКК Інтермарр" відвантажило позивачу будівельні комплектуючі згідно з видатковою накладною №1742 від 29.06.2011 року (том 1, а. с. 77), на загальну суму 1136179,93 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 189363,32 грн. та видало податкову накладну №2906007 від 29.06.2011 року на зазначену суму ПДВ (том 1, а. с. 78). Перевезення товару відбувалось згідно з ТТН №1 від 29.06.2011 року (том 1, а. с. 79). Оплату товару здійснено згідно з платіжними дорученнями №1000238917 від 01.07.2011 року, №517 від 01.07.2011 року, №524 від 01.07.2011 року (том 1, а. с. 80-82).

Вказаними первинними документами підтверджується реальність господарських операцій позивача з придбання товарів, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції з огляду на відсутність контрагента позивача - ТОВ "БКК "Інтермарр" за юридичної адресою, відсутністю у нього персоналу, обладнання, складських приміщень та формування останнім податкового кредиту за рахунок ризикових контрагентів, стан яких відмінний від нульового.

Чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішенні "Булвес" АД проти Болгарії (п. 71, рішення від 22 січня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

ПАТ "Тесмо-М" має усі необхідні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ "БКК "Інтермарр", а відтак відсутність контрагента за юридичною адресою та відсутність у нього персоналу, складських та інших приміщень не може бути підставою для позбавлення його права на формування податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи податкового органу, зазначені у поясненнях до апеляційної скарги про те, що директор ТОВ "БКК "Інтермарр" заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "БКК "Інтермарр", зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Вказані обставини не були встановлені податковим органом під час проведення перевірки. Не містять доказів на підтвердження вказаних обставин також і матеріали адміністративної справи.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (Продавець) та ПрАТ "Тесмо-М" (Покупець) було укладено договір поставки №215 від 14.03.2011 року. Відповідно до умов вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (будівельні матеріали), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (том 1, а. с. 40).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи долучено:

видаткові накладні №АП-0003902, №АП-0003899, №АП-0003900, №АП-0003896, №АП-0003901, №АП-0003898, №АП-0003897, №АП-0003704 від 30.06.2011 року;

податкові накладні №996 від 29.06.2011 року, №994 від 29.06.2011 року, №800 від 23.06.2011 року, №799 від 23.06.2011 року, №865 від 24.06.2011 року, №866 від 24.06.2011 року, №995 від 29.06.2011 року, №146 від 06.04.2011 року, №384 від 10.06.2011 року;

рахунки-фактури №АП-0005634 від 23.06.2011 року, №АП-0005627 від 23.06.2011 року, №АП-0005629 від 23.06.2011 року, №АП-0005624 від 23.06.2011 року, №АП-0005633 від 23.06.2011 року, №АП-005626 від 23.06.2011 року, №АП-0005625 від 23.06.2011 року, №АП-0001750 від 14.03.2011 року;

платіжні доручення №1000237004 від 29.06.2011 року, №1000235919 від 23.06.2011 року, №1000236468 від 24.06.2011 року, №337 від 06.04.2011 року, №482 від 10.06.2011 року (том 1, а. с. 41-74).

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання податкового органу на те, що ПП ОСОБА_3 у квітні 2011 року видано на адресу ПАТ "Тесмо-М" сертифікат на поставлений товар (іноземного виробництва), при тому, що ПП ОСОБА_3 не здійснював імпортних операцій.

Вказана обставина не може бути безумовним свідченням безтоварності господарської операції, оскільки ПАТ "Тесмо-М" як суб'єкт господарювання відповідно до вимог чинного законодавства не зобов'язане купувати товари іноземного виробництва лише у імпортера таких товарів.

Колегія суддів відхиляє також доводи податкового органу щодо недоліків оформлення товарно-транспортних накладних на транспортування товарів від ФОП ОСОБА_3 на ПАТ "Тесмо-М" та відсутності товарно-транспортних накладних на усю партію товару, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Листами ТОВ "Декоплит" та ДП "Самтранс" ТОВ "Агросвітло плюс" №139/1 від 31.10.2011 року вказані товариства підтвердили здійснення перевезення вантажів за замовленням ЗАТ "Тесмо-М" від ФОП ОСОБА_3 до ЗАТ "Тесмо-М" (том 1, а. с. 117-118).

Позивачем до матеріалів справи долучено довідку про рух товарно-матеріальних цінностей, які були придбані у ФОП ОСОБА_3 та звіти про витрати матеріалів, якими підтверджується надходження придбаних товарів до позивача та використання цих товарів у господарській діяльності (том 1, а. с. 126-162).

Судом досліджено умови укладених договорів, первинні документи, які складені під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Альянс", ТОВ "БКК "Інтермарр", ФОП ОСОБА_3 та встановлено, що вказаними первинними документами підтверджується реальність господарських операцій з придбання товарів, а також використання придбаних товарів у господарській діяльності.

Оцінюючи доводи сторін у справі з приводу заявлених позовних вимог, суд під час розгляду справи не приймає до уваги вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2012 року, залишений без змін відповідно до ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 25 грудня 2012 року та ухвали Вищого адміністративного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2013 року, яким ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину (том 2, а. с. 65-69).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У вказаній кримінальній справі ОСОБА_5 звинувачувався у заволодінні державними коштами у сумі 189363 грн. В свою чергу, предметом спору у даній справі є правомірність формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на висновки відповідача про порушення податкового законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001242307 від 19 вересня 2011 року.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При цьому, норми Податкового кодексу України не обумовлюють реалізацію платником податку свого права на отримання відшкодування з бюджету наявністю в органу Держказначейства висновку податкового органу.

Не дають підстави для такого висновку і положення пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, яким передбачено обов'язок органу державної податкової служби у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На переконання колегії суддів, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наведені норми стосуються питання взаємодії суб'єктів владних повноважень у процесі виконання обов'язку держави, що не може перешкоджати реалізації права платника на отримання належних йому сум ПДВ з бюджету. Тобто ненадання податковим органом висновку про суми відшкодування ПДВ органу казначейства жодним чином не може порушувати права платника, який не є суб'єктом відносин, що виникають з приводу надання такого висновку, однак не змінює обсяг прав платника щодо отримання з бюджету належних сум ПДВ.

Невідшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ право платника податків порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а отже способом захисту цього права може бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості). Тобто у випадку, коли податковий орган та орган державного казначейства, які спільно діють від імені держави, в установлений законом строк не здійснюють бюджетне відшкодування, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовною заявою про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Застосування ефективного способу захисту порушеного права обумовлено стандартами, встановленими ч. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з ПДВ в оспорюваній сумі є таким, що відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 494021 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 грудня 2015 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Граб Л.С. Боровицький О. А.