Ухвала

від 09.12.2015 по справі 804/2852/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ К/800/1992/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Федоров М.О.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Абоімова О.Ю.,

відповідача - Шипілової С.-Х.І.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014

у справі № 804/2852/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.12.2013 № 0000563230 та № 0000573230.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, позов задоволено; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариство документально підтвердило право на податковий кредит та витрати за реальними господарськими операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у задекларованих постачальників; порушення постачальниками позивача по ланцюгу правил оподаткування та умов провадження господарської діяльності не можуть слугувати підставою для висновку про недобросовісність позивача та його відповідальності.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що недостатність та дефектність поданих позивачем первинних документів позбавляє їх підтверджувальної сили та позбавляє їх можливості виступати підтвердженням сформованих платником даних податкової звітності.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з контрагентами: приватним підприємством «Промтрейд» за серпень 2012 року, приватним підприємством «Альянс-М» за вересень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «LEGIO» за травень, липень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Електронтехсервіс» за квітень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Транс-Сервіс» за грудень 2011 року, березень-травень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакласс» за серпень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Редуктор-Комплект» за березень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсплав» за січень- березень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Єдність» за серпень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія» за травень 2013 року, товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Автодрайв» ЛТД за лютий, жовтень, листопад 2012 року, товариством обмеженою відповідальністю «Капітель Трейд» за червень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «ДНК-Холдінг» за квітень 2012 року.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 06.12.2013 № 354/32.3/00191023, в якому відображено висновок про Інспекції про невідповідність сформованих платником даних податкового обліку за операціями з названими постачальниками критерію документальної підтвердженості. При цьому відповідач зазначає про недостатність поданих платником документів для підтвердження реального руху активів у процесі виконання операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у заявлених постачальників з огляду на неподання Товариством доказів транспортування товару, його сертифікації, прийняття за кількістю та якістю уповноваженими представниками позивача.

Також в акті перевірки зазначено, що у рамках правовідносин з названими контрагентами платником оформлювалися операції з придбання товарно-матеріальних цінностей за багатоступеневим ланцюгом постачання за участю фіктивних підприємств, в результаті чого створювалося штучне документування господарських операцій, не опосередкованих реальним рухом активів, з метою одержання кінцевим набувачем (позивачем у справі) податкової вигоди.

Наведене слугувало підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 25.12.2013 № 0000563230, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 933 361 грн. (у тому числі 1 310 407 грн. за основним платежем та 622 954 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 25.12.2013 № 0000573230 про збільшення платникові грошового зобов'язання з ПДВ на 1 229 834 грн. (у тому числі 819 889,84 грн. за основним платежем та 409 944,93 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці господарських операцій позивача зі спірними постачальниками, суди встановили, що реальність виконання цих операцій підтверджується поданими платником договорами поставок, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями про оплату позивачем придбаного товару в безготівковому порядку, а також картками складського обліку товарно-матеріальних цінностей, реєстрами находження та руху товарно-матеріальних цінностей тощо.

Проаналізувавши ці первинні документи, суди дійшли висновку, що вони оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст, обсяг господарських операцій та їх учасників, а тому підтверджують факт отримання платником задекларованих активів від названих постачальників.

Інспекцією, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наведеними документами.

Так, суди цілком об'єктивно відхилили посилання відповідача на недостатність поданих Товариством первинних документів, адже законодавець свідомо відмовився від встановлення конкретного переліку документів, які мають слугувати підставою для формування даних податкового обліку, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування. Відповідність задекларованих платником витрат критерію документальної підтвердженості вимагає подання платником документів, які містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання та учасників; документи, якими має оформлюватися господарська операція, визначаються з урахуванням законодавчих вимог та звичаєвої практики щодо оформлення певного виду господарської операції.

А тому відсутність товарно-супровідних документів, як вірно зазначили суди, не є ознакою нереальності операції з постачання товарів. Адже товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. За відсутності у позивача правовідносин з автоперевізником з приводу організації перевезення та оплати транспортних послуг неподання платником товарно-транспортних накладних не може слугувати перешкодою для відображення у податковому обліку операцій з придбання товарів.

Так само і сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Не подано Інспекцією належних доказів й на підтвердження безтоварності операцій по ланцюгу постачання, кінцевим набувачем в якому виступав позивач. Адже відповідачем не наведено учасників такого ланцюга, їх взаємозалежність, а також не представлено доказів обізнаності Товариства щодо порушень у сфері оподаткування, допущених відповідними постачальниками, існування змови платника з такими постачальниками, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування.

А відтак розглядувані твердження Інспекції мають характер припущень, які не можуть бути покладені в основу оспорюваних нарахувань.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем наявності з боку Товариства зловживань у сфері податкових правовідносин, що виключають добросовісність податкової вигоди, та правомірно задовольнили даний позов.

Твердження податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для неприйняття такої оцінки у касаційного суду відсутні.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 804/2852/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова М.О. Федоров