Ухвала

від 10.12.2015 по справі 2а-1138/11/2770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2015 р. м. Київ К/800/12134/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 листопада 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року у справі за позовом прокуратури Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2011 року прокурор в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод», уточнивши який просив стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий 2011 року в сумі 149595 грн. 65 коп.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач повинен проводити оплату фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1 та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 64018 грн. 23 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод» перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управлінням Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя на адресу відповідача було направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий 2011 року, які становлять 166794 грн. 85 коп. Сума заборгованості виникла з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відшкодуванню підлягають лише витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які отримали право на пенсію після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а інші витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відшкодуванню не підлягають. До того ж, суди зазначили, що відшкодовуватися мають лише основні розміри пенсій без урахування підвищень, які виникли внаслідок перерахунків та індексацій.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.

За змістом п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б»?«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до положень якого позивач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»?«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.

Обов'язок щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на абз. 4 підп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100 % розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б»-«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25 вересня 2012 року, 17 грудня 2013 року (справи №№ 21-251а12, 21-293а12, 21-453а13).

Проте, вирішуючи спір суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначеного не врахував та належним чином не перевірив доводів позивача, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які отримали право на пенсію до 1 січня 2004 року також мають відшкодовуватися роботодавцем.

Що стосується відшкодування додаткових доплат, надбавок та підвищень, слід зазначити таке.

«Надбавки та підвищення», які встановлюються та виплачуються відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», відрізняються від поняття «збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку», визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки законодавством передбачено не лише різні підстави для таких змін розмірів пенсій (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить її основний розмір.

Крім цього, територіальні органи Пенсійного фонду України зобов'язані надсилати боржникам розрахунки по пільгових пенсіях, а також повідомляти про перераховані пенсії, що свідчить про обов'язок підприємств відшкодовувати основний розмір пенсій в повному обсязі, в тому числі перераховані пенсії, а не відповідно до протоколів про призначення пенсії, адже згідно п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663; далі - Інструкція) розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го числа поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Виходячи зі змісту абзацу другого пункту 6.8 Інструкції у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи Пенсійного фонду України повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення зазначених обставин.

Така позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16 квітня 2013 року (справа № 21-12а13).

Однак, розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій вказаного не врахували та в порушення вимог ст. 159 КАС України належним чином не перевірили доводів позивача про те, що збільшення основного розміру пенсії пов'язане з її перерахунком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає відшкодуванню, та що управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя надсилало відповідачу у встановлений строк інформацію про зміну розмірів пенсій колишніх працівників відповідача із зазначенням підстав такої зміни.

Крім того, в порушення вимог ст.ст. 76, 86 КАС України поза увагою судів залишилися й доводи позивача про те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, не стягувалися витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, які входять до суми відшкодування за лютий 2011 року.

Неналежне дослідження та з'ясування обставин справи призвело до передчасних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вищенаведених норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції в силу положень ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 листопада 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк