Ухвала

від 14.12.2015 по справі 813/3473/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 р. Справа № 876/8808/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі №813/3473/15 за позовом Приватного підприємства «Нордік» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

06.07.2015р. Приватне підприємство «Нордік» (далі - Підприємство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ), просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000842201 від 16.06.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 469 820 грн., в тому числі 313 213 грн. за основним платежем та 156 607 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000852201 від 16.06.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 522 021 грн., в тому числі 348 014 грн. за основним платежем та 174 007 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2015р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2015р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, аналізуючи надані для проведення перевірки документи, а саме: довідки про вартість виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-3, додатків до довідок про вартість виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-3, підписаних замовником ТзОВ «Еко-Оптима» та акти на списання матеріалів, матеріальні звіти та регістри бухгалтерського обліку, встановлено, що Підприємство віднесло до складу собівартості реалізованих робіт (послуг) вартість матеріалів в сумі 1 740 073 грн., які не підтверджені доходами та не пов'язані з господарською діяльністю Підприємства. Крім того, на Підприємстві не складались форми №М-19 та №М-29, передбачені Держбудом України для обліку матеріалів. Під час перевірки та на вимогу перевіряючих посадовими особами Підприємства не надано первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, пояснень, довідок та ін., які б спростували порушення викладені в акті перевірки. Таким чином, позивачем завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) всього на суму 1 740 073 грн. та занижено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 348 014 грн. Суд першої інстанції не взяв до уваги та не описав у постанові доводів відповідача щодо порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, що й призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за 2014 рік. Судом першої інстанції не у повній мірі з'ясовано обставини справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Нордік» перебуває на обліку в ДПІ, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02.11.2005р. та є платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість (далі-ПДВ), податку з доходів фізичних осіб, ЄСВ.

Основним видом діяльності ПП «Нордік» за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. є проведення будівельних робіт для підприємств замовників.

З 05.05.2015р. по 26.05.2015р. ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Нордік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль, за дотриманням якого покладений на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., за результатами проведення якої складено акт №561/13-50-22-02/33862865 від 03.06.2015р. в якому встановлено, що Підприємством завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) всього на суму 1 740 073 грн., що є порушення Підприємством п.п.44.1.257 п.44.1, п.44.3 ст.44, п.п.14.1.257 ст.14, п.п.135.5. п.135.5 ст.135, п.138.2 п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (далі-ПК України) внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 313 213 грн.; та порушено п.п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ всього на суму 348 014 грн., в т.ч. за червень 2014 року в сумі 62 390 грн., липень 2014 року в сумі 44 454 грн., серпень 2014 року в сумі 232 941 грн., жовтень 2014 року в сумі 8 229 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0000842201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 469 820 грн. в тому числі за основним платежем - 313 213 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 156 607 грн., та №0000852201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 522 021 грн., втому числі за основним платежем - 348 014 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 174 007 грн. (а.с.32-33).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Підприємство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу;

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, а також використовувати товари (роботи, послуги) в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2011р. між ТзОВ «ЕКО-ОПТІМА» (Замовник) та ПП «Нордік» (Підрядник) укладено договір підряду №21-10/11 відповідно до якого Підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по спорудженню фундаментів, будівельні роботи по спорудженню під'їзних доріг та місць паркування з твердим покриттям, роботи по укладанню кабелю середньої напруги на об'єкті «Вітроелектростанція «Старий Самбір-1» відповідно до затвердженої Замовником проектної кошторисної документації, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх. Роботи виконуються з використанням матеріалів та обладнання як Замовника, так і Підрядника. Оплата прийнятих робіт здійснюється шляхом проміжних платежів протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання Замовником представлених Підрядником актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (Форма КБ-3) (а.с.66-70).

За період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. вартість виконаних будівельних робіт та витрат відповідно до Довідок примірної форми КБ-3 та Додатків до Довідок форми КБ-3 становила: за лютий 2014р. вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ 1016,27160 тис.грн., вартість матеріалів - 388 005,01 грн., за березень 2014 року вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ - 1248,21360 тис.грн., вартість матеріалів - 245065,97, за квітень 2014 року вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ - 1245,57120 тис.грн., вартість матеріалів - 226187,85, за травень 2014 року вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ - 3826,88851 тис.грн., вартість матеріалів - 1956840,01, за червень 2014 року вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ- 3303,56640 тис.грн., 521,03040 тис.грн., вартість матеріалів - 1745365,45, за липень 2014 року вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ - 925,84800 тис.грн., 718,09560 тис.грн., вартість матеріалів - 459711,09, за серпень 2014 року вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ - 1333,17240 тис.грн., вартість матеріалів - 363985,43, за вересень 2014 року вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ - 1325,20440 тис.грн., вартість матеріалів - 96 823,08, за жовтень 2014 року вартість виконаних будівельних робіт - 50,79120 тис.грн., 337,14600 тис.грн., вартість матеріалів - 111234,86, за листопад 2014 року вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ - 349,61280 тис.грн., 5542,36200 тис.грн., вартість матеріалів - 3092004,72 (т.2, а.с.13-36).

Відповідно до картки рахунку 23, акта списання №Н-000000015 від 28.02.2014р. та матеріального звіту від 28.02.2014р. вартість матеріалів за лютий місяць 2014 року становить 388 005,01 грн.; за березень місяць 2014 року вартість матеріалів згідно згідно картки рахунку 23, акта списання №Н-000000019 від 31.03.2014р. та матеріального звіту від 31.03.2014р. - 245 065,97 грн. ; за квітень місяць 2014 року вартість матеріалів згідно картки рахунку 23, акта списання №Н-000000030 від 30.04.2014р. та матеріального звіту від 30.04.2014р. - 226 187,85 грн. ; за травень місяць 2014 року вартість матеріалів згідно картки рахунку 23, акта списання №Н-000000039 від 31.05.2014р. та матеріального звіту від 31.05.2014р. - 2 491 061,66 грн. ; за червень місяць 2014 року вартість матеріалів згідно картки рахунку 23, акта списання №Н-000000054 від 30.06.2014р. та матеріального звіту від 30.06.2014р. - 1 211 143,80 грн.; за липень місяць 2014 року вартість матеріалів згідно картки рахунку 23, акта списання №Н-000000065 від 31.07.2014р. та матеріального звіту від 31.07.2014р. - 472 763,23 грн. ; за серпень місяць 2014 року вартість матеріалів згідно картки рахунку 23, акта списання №Н-000000083 від 31.08.2014р. та матеріального звіту від 31.08.2014р. відповідає 1 528 689,81 грн.; за вересень місяць 2014 року вартість матеріалів згідно картки рахунку 23, акта списання №Н-000000093 від 30.09.2014р. та матеріального звіту від 30.09.2014р. відповідає 131 375,27 грн. за жовтень місяць 2014 року вартість матеріалів згідно картки рахунку 23, акта списання №Н-000000110 від 31.10.2014р. та матеріального звіту від 31.10.2014р. відповідає 152 382,15 грн.; за листопад місяць 2014 року вартість матеріалів згідно картки рахунку 23, акта списання №Н-000000127 від 30.11.2014р. та матеріального звіту від 30.11.2014р. відповідає 1 838 548,72 грн.

Як вбачається з актів взаємозвірок від 30.06.2014р. та від 30.11.2014р. про використані матеріали в процесі виконання будівельних робіт згідно договору підряду №21-10/11 від 21.10.2011р. за підсумками 2014 року, сукупна вартість матеріалів згідно додатку КБ-3, підписаного Підрядником та Замовником становить 8 685 223,47 грн., за даними картки рахунку 23, актів списання та матеріальних звітів - 8 685 223,47 грн., що підтверджує відсутність розбіжностей у вартості матеріалів, використаних Підрядником та прийнятих робіт Замовником (т.2 а.с.78-79).

Розбіжності у вартості матеріалів за травень 2014 року в сумі 534 221,65 грн., за серпень 2014 року в сумі 1 164 704,38 грн. та за жовтень 2014 року в сумі 41 147,29 грн. підтверджуються вказаними актами взаємозвірок від 30.06.2014р. та від 30.11.2014р., підписаними Підрядником та Замовником.

Як це встановлено судом першої інстанції, такі розбіжності усунуті в розрахунках між Підрядником та Замовником в подальших періодах, так як Замовник по договору підряду №21-10/11 від 21.10.2011р. підтвердив прийняття матеріалів на загальну суму розбіжностей із вказанням таких матеріалів у Актах виконаних робіт форми КБ-3 за наступні періоди.

Як вбачається з акта перевірки, для підтвердження показників собівартості реалізованих робіт, послуг, задекларованих ПП «Нордік» в податкових деклараціях з податку на додану вартість, в ході проведення перевірки працівниками ДПІ посадовими особами Підприємства надавались договір підряду від 21.10.2011р. №21-10/11, довідки про вартість виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-3, додатки до довідок про вартість виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-3, акти на списання, матеріальні звіти та регістри бухгалтерського обліку.

Представлені Підприємством документи підписані відповідальними особами та свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

В акті перевірки відсутні покликання на те, що подані до перевірки документи не відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення; не наведено обґрунтувань про те, що вартість таких послуг не підлягає відображенню у складі витрат та зобов'язань по ПДВ через їх непов'язаність із господарською діяльність чи факту невикористання позивачем матеріалів наданих контрагентом у власній господарській діяльності.

Окрім того, відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому факт порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України матеріалами справи не підтверджений, відповідачем не доведений жодним доказом невиконання Підприємством вимоги про надання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку або вимоги про надання додаткових документів для встановлення обставин по наведених порушеннях.

Водночас щодо покликання апелянта на відсутність актів форми №М-19 та №М-29, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Відповідно до п.86.10 ст.86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Відповідно до п.5.2. розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. №984, чинний на момент винесення акту, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відповідно до п.6.1 вказаного Порядку у висновку акта (довідки) документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Аналізуючи законодавчі положення та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки №561/13-50-22-02/33862865 від 03.06.2015р. складено відповідачем з порушенням встановлених законодавством вимог, а висновки у Акті перевірки щодо заниження податку на прибуток містить посиланням на конкретні пункти і статті ПК України, окремі з яких відсутні у Кодексі, а решта - не стосуються зазначеного порушення.

В свою чергу слід зазначити, що відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.46.2 ст.46 ПК України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Починаючи з 2013 року відбувся поділ платників податку на прибуток на тих, хто подає звітність щокварталу, і тих, хто подає звітність раз на рік.

Відповідно до положень п.57.1 ст.57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Згідно з п.137.4 ст.137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до пп.49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємством 02.03.2015р. подано Податкову Декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік з додатками, згідно з якою доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування становить 32 399 082 грн., витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування - 26 031 064 грн. об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності 6 368 018 грн., авансовий внесок з податку на прибуток, що підлягає сплаті щомісячно - 95 520 грн. (т.2 а.с.37-40).

Згідно з Таблицею 1. Зменшення нарахованої суми податку за 2014 рік, Підприємством зменшено нараховану суму податку на суму нарахованого авансового внеску з податку на прибуток - 748 410 грн. (т.2 а.с.46-47).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки податок на прибуток підприємства нараховується та сплачується за підсумками календарного року, проте жодних підстав вважати що викладені вище обставини могли вплинути на своєчасність, достовірність чи повноту нарахування і сплати даного податку як судом першої так і апеляційної інстанції не встановлено, а тому висновок у акті перевірки щодо завищення позивачем ряд.05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік є необґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом не надано належної оцінки первинним документам представленим позивачем під час проведення перевірки, висновки відповідача, викладені в акті перевірки є необ'єктивними та формальними, а прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення є безпідставним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі №813/3473/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали виготовлено 18.12.2015р.