Ухвала

від 30.05.2017 по справі 813/3473/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року м. Київ К/800/28628/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Вербицької О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 рокута ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 рокуу справі №813/3473/15 (876/8808/15)за позовом Приватного підприємства Нордік (надалі - ПП Нордік )

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ПП Нордік звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 16.06.2015 року №0000842201 та від 16.06.2015 року №0000852201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ПП Нордік просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ПП Нордік з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, наслідки якої оформлено актом від 03.06.2015 року №561/13-50-22-02/33862865.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.3 ст. 44, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 313213,00 грн. та податок на додану вартість за червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року в загальному розмірі 348014,00 грн.

Обґрунтовуючи об'єктивність виявленого порушення, контролюючий орган зазначав, що за наслідками аналізу наданих для проведення контрольного заходу довідок про вартість виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-3 та додатків до них, підписаних замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Оптіма , актів на списання матеріалів, матеріальних звітів, регістрів бухгалтерського обліку встановлено, що ПП Нордік віднесено до складу собівартості реалізованих робіт (послуг) витрати на придбання матеріалів у розмірі 1740073,00 грн., які не підтверджено доходами та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

При цьому ДПІ у Сихівському районі м. Львова наголошувала, що на підприємстві позивача не складались форми №М-19 та №М-29, передбачені Державним комітетом України з будівництва та архітектури для обліку матеріалів.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0000842201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибиток у розмірі 469820,00 грн., у тому числі 313213,00 грн. за основним платежем та 156607,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0000852201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 522021,00 грн., у тому числі 348014,00 грн. за основним платежем та 174007,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, всі витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання в господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування, судові інстанції встановили що 21.10.2011 року між ТОВ Еко-Оптіма (замовник) та ПП Нордік (підрядник) укладено договір підряду №21-10/11, відповідно умов до якого позивач зобов'язався виконати комплекс робіт зі спорудження фундаментів, будівельні роботи зі спорудження під'їзних доріг та місць паркування з твердим покриттям, роботи з укладання кабелю середньої напруги на об'єкті Вітроелектростанція Старий Самбір-1 відповідно до затвердженої замовником проектної кошторисної документації, а контрагент зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх. В договорі зазначено, що роботи виконуються з використанням матеріалів та обладнання як ТОВ Еко-Оптіма , так і ПП Нордік ; оплата прийнятих робіт здійснюється шляхом проміжних платежів протягом п'яти робочих днів з моменту підписання замовником представлених підрядником актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт.

Відповідно до актів взаємозвірок від 30.06.2014 року та від 30.11.2014 року про використані матеріали в процесі виконання будівельних робіт за договором підряду від 21.10.2011 року №21-10/11, підписаних між ТОВ Еко-Оптіма та ПП Нордік , протягом 2014 року сукупна вартість матеріалів згідно з додатками до довідок про вартість виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-3 становить 8685223,47 грн., що відповідає сумі за даними картки рахунку 23, актів списання та матеріальних звітів та підтверджує відсутність розбіжностей у вартості матеріалів, використаних позивачем.

Розбіжності у вартості матеріалів за травень 2014 року в сумі 534221,65 грн., за серпень 2014 року в розмірі 1164704,38 грн. та за жовтень 2014 року в сумі 41147,29 грн., на які звертає увагу контролюючий орган, підтверджуються вказаними актами взаємозвірок. Проте, зазначені розбіжності усунуто в розрахунках між ТОВ Еко-Оптіма та ПП Нордік в подальших періодах внаслідок підтвердження контрагентом прийняття матеріалів на загальну суму розбіжностей.

При цьому на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку за оспорюваними операціями позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-3 з додатками, актів на списання, матеріальних звітів та регістрів бухгалтерського обліку.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

За наведених обставин та враховуючи те, що розбіжності у вартості матеріалів за травень 2014 року, серпень 2014 року та жовтень 2014 року не призвели до викривлення стану розрахунків позивача із бюджетом, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

О.В. Вербицька