Рішення

від 21.12.2015 по справі 905/2998/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.2015 справа № 905/2998/15

Господарський суд в особі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарина Б.Т., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМС ГРУП» м. Дніпропетровськ

до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 656914,77 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 30.09.2015р.

від відповідача - не явився,

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 443760,00 грн. боргу за поставлений товар, 32305,73 грн. пені за період з 07.01.2015р. по 30.10.2015р., 10796,13 грн. - 3% річних за цей же період, 170052,90 грн. інфляційних витрат за несвоєчасну оплату продукції за період з листопада 2014року по вересень 2015року.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання грошових зобов'язань відповідачем, обумовлених договором № 088єл/160 від 19.0.2013року, специфікацію № 4 від 18.09.2014р., за якими він отримав обладнання по видатковій накладній № 105 від 17.11.2014р. За несвоєчасну сплати отриманого товару нарахована пеня відповідно до п.7.2 договору і застосована ст. 625 Цивільного кодексу України для нарахування інфляційних витрат і річних процентів.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву від 02.12.2015р. № 09-9/43, в якому зазначив, що не визнає вимоги позивача за наступним:

1) Відповідно до п.5.2 договору розрахунки за поставлене обладнання здійснюються протягом встановленого у специфікації строку, який рахується з моменту поставки обладнання і надання документів, зазначених в пункті 6.3 договору. Враховуючи, що позивачем не переданий пакет документів до наступного часу, відповідач вважає, що строк грошових зобов'язань не настав.

2) Відносно нарахування пені і 3% річних вважає невірно визначений строк, з якого починається про строчка виконання грошового зобов'язання. Враховуючи фактичну дату поставки, яка зазначена в товарно-транспортній накладній, строк оплати, визначений в п.5 специфікації № 4, переніс банківських днів відповідно листа НБУ від 08.12.2014р. № 25-205/73085, граничною датою оплати повинно бути 13.01.2015р.

3) Відносно нарахування інфляційних втрат вважає їх невірно нарахованими, так як нарахування повинно відбуватися за період з лютого по жовтень 2015року в складати 156784,00грн.

4) Просить максимально зменшити стягувану суму штрафу на 80% від суми, що підлягає стягненню, посилаючись на ст.233 Господарського кодексу України і п.3 ст.83 ГПК України.

5) У зв'язку з нестабільністю та кризовою обстановкою у Донецькому регіоні, економіко-фінансового становища підприємства, зміною ринку збиту металу, зниження об'ємів виробництва, переведення робітників на неповний робочий день, знаходження в зоні АТО і у зв'язку з чим додаткові витрати на поновлення пошкоджених об'єктів залізниці, просить відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України відстрочити виконання рішення до 01.01.2016року.

Позивач надав обґрунтування заявленого прозову до господарського суду Донецької області, з якого вбачається, що за змістом п.9.2 договору поставки № 088Єл/160 від 19.08.2013р. сторонами передбачено застереження про вирішення даного спору, майнові вимоги за яким не перевищують еквівалент 10000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань Постійно діючим Регіональним Третейським Судом України при Асоціації "Регіональна правова група", однак, за тим, що сума боргу за договором, на який він посилається як на підставу позову становить 443760,00грн., що на день виникнення заборгованості 08.01.2015року відповідно до курсу НБУ ( 1долар США дорівнює 15,7756 грн.), що складає 28165,22 долара США, цей спір повинен розглядатися у господарському суді України.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні свого представника, про час і місце якого був належним чином повідомлений.

Перевіряючи надані сторонами документи, встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості, нарахування за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання пені і правомірності застосування ст. 625 Цивільного кодексу.

Підставою, на яку посилається в обґрунтування своїх вимог позивач є виконання підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю В«ІМС ГРУПВ» і Публічним акціонерним товариством В«Металургійний комбінат «Азовсталь»В» договору № 088єл/160 від 19.08.2013р.

За основним зобов'язанням, яким є договір № 088єл/160 від 19.08.2013р. на придбання технологічного обладнання в п. 9.2 є застереження щодо підвідомчості розгляду даного спору.

Відповідно до цього пункту спір, майнові вимоги за яким не перевищують еквівалент 10000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань розглядається Постійно діючим Регіональним Третейським Судом України при Асоціації "Регіональна правова група" (у відповідності з Регламентом даного суду), рішення якого є остаточним і обов'язковим для сторін і належить виконанню сторонами в строки, які вказані в рішенні суду.

Оскільки даний спір є майновим, сума не перевищує еквівалент 10000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог), даний спір підлягає вирішенню за підвідомчістю господарським судом України і за підсудністю господарським судом Донецької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Судом встановлений факт, що сторонами 19.08.2013року підписаний договір № 088є/160 (далі за текстом - Договір), за яким постачальник ( позивач) зобов'язався поставити покупцю (відповідачу) обладнання, кількість, номенклатура, ціна, строки поставки і оплати якого обумовлені сторонами додатковими специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що спір виник за невиконання специфікації № 4 від 18.09.2014 року в частині оплати.

Досліджуючи узгоджені сторонами умови Специфікації № 4 від 18.09.2014р., господарський суд встановив, що сторонами передбачено, що позивач зобов'язався поставити на склад покупця (відповідачу) водоохолоджувальну обмотку автотрансформатора АТС-4500 в кількості 10 штук за ціною однієї одиниці - 36980,00грн. (без ПДВ) на загальну суму 443760,00грн. (разом з ПДВ) автотранспортом постачальника до 29.11.2014року (п.4) на умовах оплати в термін 35 банківських днів з моменту поставки (п.5), дата якої вважається дата отримання обладнання на складі покупця з відміткою на товарно-транспортної накладній (п.8).

За своїм змістом та правовою природою Договір, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Представником відповідача, який діяв за довіреністю № 02206 від 18.11.2014 року отримано від позивача за видатковою накладною № 105 від 17.11.2014 року водоохолоджувальні обмотки автотрансформаторів АТС-4 500 в кількості 10 штук за ціною однієї одиниці - 36980,00грн. (без ПДВ) на загальну суму 443760,00грн. (разом з ПДВ) автотранспортом постачальника за товарно-транспортною накладною № Р105 від 17.11.2014року. Факт отримання обладнання підтверджений документами і не заперечується відповідачем.

Оскільки обладнання отримано, воно повинно бути оплачено в строк, передбачений, зокрема, п.5 специфікації № 4 від 18.09.2014р., тобто до 08.01.2015року з урахуванням святкових та вихідних днів за розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.11.2014року № 1084-р.

Господарський суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що строк грошових зобов'язань не настав у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язків, визначених п.6.3 договору щодо передання документів в момент поставки обладнання, оскільки у відповідності з ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору, покупець має право встановити розумний строк для їх передання, а якщо продавцем у встановлений строк не передані ці документи, продавець має право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві.

Оскільки відповідач не звертався до продавця з вимогою передати визначені п. 6.3 договору документи, отриманий товар не взято на відповідальне зберігання, не відмовився від договору за правилами встановленими Господарським кодексом України, його заперечення не приймаються до уваги.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не сплачений отриманий товар, господарський суд вважає доведеними підстави для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 443760,00грн. в повному розмірі.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало однією з підстав позову щодо стягнення пені за період з 06.02.2015р. за 182 дня в сумі 32305,73 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачених п. 7.2 договору з посиланням на п.6 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання».

Вирішуючи цю вимогу, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Так, нарахування пені відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" № 543-96/ВР передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2 договору сторони встановили розмір пені за порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання - 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Крім цього, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" № 543-96/ВР визначає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня і шестимісячний строк її нарахування.

Господарський суд після перевірки розрахунку нарахованої пені, вважає що вона є законною і такої, що підлягає задоволенню в сумі 32305,73 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10793,13 грн. за період з 07.01.2015р. по 30.10.2015 р. і інфляційний витрат в сумі 170052,90 грн. за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року, вирішуються судом з оглядом на наступне:

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання зобов'язання. Таке нарахування є не зобов'язанням кредитора, а його законним правом.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 170052,90 грн. і 3% річні в сумі 10796,13 грн.

Клопотання відповідача щодо зменшення суми пені на 80% від суми, що підлягає стягненню - 32305,73грн., посилаючись на ст.233 Господарського кодексу України і п.3 ст.83 ГПК України у зв'язку з нестабільністю та кризовою обстановкою у Донецькому регіоні, економіко-фінансового становища підприємства, зміною ринку збиту металу, зниження об'ємів виробництва, переведення робітників на неповний робочий день, знаходження в зоні АТО і у зв'язку з чим додаткові витрати на поновлення пошкоджених об'єктів залізниці та відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України відстрочити виконання рішення до 01.01.2016 року, задовольняється частково, виходячи з наступного:

У статті 233 ГК України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Це кореспондується з ч.3 ст.551 ГК України. При цьому повинно бути взято до уваги: ??ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд з'ясовує наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора. Практика застосування права суду на зменшення розміру санкцій викладена в постановах Вищого господарського суду році від 28.02.2013 року у справах №№ 5005/8055/2012, 11/5025/641/12.

Разом з тим, виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Господарському суду надано право п.3 ст.83 ГПК зменшувати в виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відтак, господарський суд застосовуючи цю норму зменшує суму нарахованої до стягнення пені на 80%, приймаючи до уваги стягнення з відповідача сум інфляційного нарахування та 3% річних. Таким чином з урахуванням зменшення суми пені, підлягає стягненню 6461,15 грн.

Що стосується клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до 01.01.2016 року, господарський суд враховує наступне:

Господарський суд на підставі ст.121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника, або за своєю ініціативою у виняткових випадках, залежно від обставин справи, зокрема відстрочити виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки повинні бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим у строк, встановлений в наказі господарського суду. При цьому згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає.

Підставою відстрочення рішення суду відповідач вказує на нестабільність та кризову обстановку у Донецькому регіоні, економіко-фінансове становища підприємства, зміну ринку збиту металу, зниження об'ємів виробництва, переведення робітників на неповний робочий день, знаходження в зоні АТО, у зв'язку з чим відбулися додаткові витрати на поновлення пошкоджених об'єктів залізниці.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у державі, наявність надзвичайних подій тощо.

Керуючись принципами повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з огляду на всі представлені сторонами документи, господарський суд враховуючи, що строк, на який відповідач просить відстрочити виконання рішення - до 01.01.2016 року не вирішить проблему виконання рішення у встановлений законом строк, так як рішення господарського суду вступить в законну дію після цього строку, а тому в цьому клопотанні відповідачу відмовляє.

Оскільки позов задоволений повністю, господарський суд стягує судові витрати з відповідача пропорційно заявленої суми, тобто в розмірі, визначеному п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в сумі 9853,72 грн. Решта надмірно сплаченого судового збору позивачем за клопотанням особи, яка його сплатила, повертається судом у відповідності з п.1 ст. 7 зазначеного закону.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49, 82, 84, п.3ст.83, 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», ЄДРПОУ 00191158, м. Маріуполь - 87500, Донецька область, вул. Лепорського, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМС ГРУП», ЄДРПОУ 36961745, м. Дніпропетровськ - 49000, Дніпропетровська область, пр. Газети «Правда», 87 заборгованість в сумі 443760,00 грн., пеню в розмірі 6461,15 грн., 3% річних в розмірі 10796,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 170052,90 грн., судові витрати в розмірі 9853,72 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду в строки передбачені господарським процесуальним кодексом через місцевий господарський суд.

Суддя С.Ю. Гринько