Рішення

від 15.12.2015 по справі 910/26857/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015Справа №910/26857/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвара"

до Міністерства оборони України

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору,

на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Стінес"

про стягнення 95836 грн. 38 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Винник Т.М. - представник за довіреністю № 38 від 29.01.2015;

від відповідача: Кривошей Д.А. - представник за довіреністю № 220/316д від 18.05.2015;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінес" з вимогами до Міністерства оборони України про стягнення 95836 грн. 38 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з оплати вартості наданих послуг за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 95836,38 грн., яку і просить стягнути позивач.

29.01.2015 відділом діловодства суду отримано від позивача заяву про збільшення розміру позовних вимог із вимогами про стягнення з відповідача 335621,28 грн. заборгованості за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014.

03.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінес" надійшла заява про залучення до участі у справі його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвара".

Ухвалою суду від 03.02.2015 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінес" про залучення до участі у справі його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвара" задоволено та в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Корвара" як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінес".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2015, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвара" задоволено повністю; стягнуто з Міністерства оборони України грошові кошти у розмірі 95836 грн. 38 коп. При цьому, у вказаному рішенні суд розцінив подану 29.01.2015 заяву про збільшення розміру позовних вимог із вимогами про стягнення з відповідача 335621,28 грн. як заяву про зміну предмету позову, так як позивачем змінено вимогу, з якою позивач звернувся спочатку. З огляду на те, що приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надають позивачу право зміну предмета або підстави позову лише до початку розгляду господарським судом справи по суті, враховуючи, що суд 20.01.2015 перейшов до розгляду справи по суті, про що зазначено в відповідному протоколі судового засідання, подана позивачем заява до розгляду судом не прийнята та повернена судом без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № 910/26857/14; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 910/26857/14 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 справу № 910/26857/14 прийнято до провадження. До участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стінес".

13.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 розгляд справи відкладено на 27.11.2015 у зв'язку із необхідністю подання сторонами доказів у справі.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 27.11.2015 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У судове засідання 27.11.2015 з'явився представник відповідача, надав усні пояснення.

Враховуючи необхідність подання сторонами доказів у справі, суд відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відклав розгляд справи на 15.12.2015, про що виніс відповідну ухвалу, якою, зокрема, зобов'язав позивача надати суду довідку відповідної державної податкової інспекції щодо наявності/відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінес" статусу платника податку на додану вартість за період з червня по вересень (включно) 2014 року; відповідача - докази часткових оплат за надані послуги по актам, які є предметом позову (платіжні доручення, банківські виписки); третю особу - довідку відповідної державної податкової інспекції щодо наявності/відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінес" статусу платника податку на додану вартість за період з червня 2014 року по вересень (включно) 2014 року.

У судове засідання 15.12.2015 з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав позов в повному обсязі, однак витребуваних ухвалою суду від 27.11.2015 доказів не подав, відповідач заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що на момент укладення договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 позивач перебував на загальній системі оподаткування та був зареєстрований платником ПДВ 20%, у зв'язку з чим зазначений відсоток було включено до вартості договорів. Разом з тим, з 01.07.2014 позивача було переведено на спрощену систему оподаткування із сплатою єдиного податку без сплати ПДВ, група 4, однак заявлена до стягнення позивачем сума включає в себе ПДВ 20%, платником якого позивач вже не є. Крім того, відповідач вказує на відсутність будь-якого обґрунтованого розрахунку стягуваної суми, у зв'язку з чим просить суд відмовити в позові.

Представник третьої особи у судове засідання 15.12.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, що вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21353405 від 27.10.2015, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим поверненням ухвали суду від 27.11.2015 № 0103034893563 із причиною повернення «вибули».

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності третьої особи в судовому засіданні 15.12.2015 до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 15.12.2015 за відсутності представника третьої особи, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

У судовому засіданні 15.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" (виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір № 286/5/14/2 про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги прання) для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) (далі за текстом договір - 1), відповідно до якого виконавець зобов'язується у 2014 надати послуги щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги прання) (далі - послуги) білизни обмундирування, спецодягу та іншого речового майна (далі - майно) (для військових частин (установ), дислокованих у Одеській, Миколаївській та Херсонській областях), а замовник - прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень договору. Платіжні зобов'язання замовника виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетного асигнування) на 2014рік.

Відповідно до п. 1.2. договору - 1, найменування послуг, їх кількість, ціна та строки виконання договору визначаються викладеною в договорі специфікацією, відповідно до якої: найменування послуг - послуги з прання, строки виконання - до 31.12.2014, одиниця виміру - кг, кількість - 116393, ціна за одиницю в грн. з урахуванням упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 6,25, ціна послуг в грн. з урахуванням упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 727456, 25, крім того ПДВ - 145491,25.

Ціна послуг з IIДВ складає: 872947 (вісімсот сімдесят дві тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 50 коп. (п. 3.1. договору - 1).

Згідно п. 3.2. договору - 1 ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 4.1. договору - 1, передбачено, що розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання щомісячно, протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою виконавцю (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

До рахунку - фактури додаються: акт приймального контролю якості та кількості наданих послуг, в якому повинні бути оригінали підписів представника замовника та виконавця, засвідчені мастичними печатками, який є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю та кількістю. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата за надані послуги не проводиться (п. 4.2. договору - 1).

Відповідно до п. 6.1.1. договору - 1 замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформлених документів, передбачених договором.

Пунктом 6.2.4. договору - 1 передбачено право замовника повернути рахунок виконавцю без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.2. розділу 4 договору (відсутність печатки, підписів тощо).

Відповідно до п. 10. договору - 1, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року (включно), а в частинні проведення розрахунків до повного їх завершення.

В пункті 11.5. договору - 1 сторони погодили, що зміни і доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод, які додаються до тексту договору як невід'ємні його частини.

Крім того, 02.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" (виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір № 286/5/14/8 про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги прання) для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) (далі за текстом договір - 2), відповідно до якого виконавець зобов'язується у 2014 надати послуги щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (Лот 3. послуги прання) (далі - послуги) білизни обмундирування, спецодягу та іншого речового майна (далі - майно) (для військових частин (установ), дислокованих у Кіровоградській, Дніпропетровській та Запорізькій областях), а замовник - прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно з положеннями договору.

Відповідно до п. 1.2. договору - 2 найменування послуг, їх кількість, ціна та строки виконання договору визначаються викладеною в договорі специфікацією, відповідно до якої: найменування послуг - послуги з прання, строки виконання - до 31.12.2014 (включно), одиниця виміру - кг, кількість - 130500, ціна за одиницю в грн. з урахуванням упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 8,55, ціна послуг в грн. з урахуванням упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 1115775, 00, крім того ПДВ - 223155,00.

Ціна послуг з ПДВ складає: 1338930 (один мільйон триста тридцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 00 коп. (п. 3.1. договору - 2).

Умови пунктів 3.2., 4.1., 4.2, 6.1.1., 6.2.4., 10.1., 11.5. договору - 2 є ідентичними відповідним умовам договору - 1.

Дослідивши зміст укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" та Міністерством оборони України договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" надано відповідачу послуги прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги прання) за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 на загальну суму у розмірі 75952,50 грн., що підтверджується складеними 30.09.2014 актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання №№278-286, №№289-293 та рахунком № 17 від 30.09.2014 на суму 6517,50 грн.; актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання №№294-297, № 299, №№ 304-306, № 311, № 315 та рахунком № 18 від 30.09.2014 на суму 4710,00 грн.; актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання №298, №№ 300-303, №№ 307-310, №№ 312-313, №№ 316-321, №№ 325-332, №№ 334-342; №№ 344-348, №351, №357, №№360-361, № 371 та рахунком №20 від 30.09.2014 на суму 13897,50 грн.; актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання №324, №№ 349-350, №352, №№354-356, №359, № 363-370, №372, №№ 375-376, №№ 379-381, №№ 383-387, № 391, № 394, №№ 396-397 та рахунком № 21 від 30.09.2014 на суму 10785,00 грн.; актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання №314, №333, №358, №374, №№377-378, №382, №№ 392-393, №395, №№ 399-403, №№ 405-408, №410, №№ 412-414, № 416, № 418, № 420, №№ 422-427 та рахунком № 22 від 30.09.2014 на суму 20415,00 грн.; актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання №282, №288, № 292, №353 та рахунком № 23 від 30.09.2014 на суму 1807,50 грн.; актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання №227, №362, №373, №388, № 398, №409, №411, №415, №417, №419, №№428-429, №431, №№ 433-434, №438, №№441-442, №№446-447, №№449-451, №458, №№460-463, №№468-469, №№ 479-482 та рахунком № 24 від 30.09.2014 на суму 9990,00 грн.; актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання №404, №421, №№435-437, №439, №443, №№ 453-457, №№ 464-465, №№ 470-472, №№474-476, №484, №487, №498, №501 та рахунком № 25 від 30.09.2014 на суму 7830,00 грн.

Вказані акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання за 30.09.2014 підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" та відповідачем та скріплені їх печатками. В свою чергу рахунки на оплату №№ 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 25 підписані директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" ОСОБА_1 та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС".

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" надано відповідачу послуги прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги прання) за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 на загальну суму у розмірі 19883,88 грн., що підтверджується складеними 26.09.2014 актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання № 3, № 5, № 6, №№11-12, № 16 та рахунком № 1 від 26.09.2014 на суму 5088,96 грн.; актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання № 2, №8, № 9, № 15, №28, №30 та рахунком № 2 від 26.09.2014 на суму 14794,92 грн.

Вказані акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання за 26.09.2014 підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" та відповідачем та скріплені їх печатками. В свою чергу рахунки на оплату №№ 1 та 2 підписані директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" ОСОБА_1 та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС".

Судом встановлено, що 01.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" в порядку ст. 298 Податкового кодексу України перейшло на спрощену систему оподаткування, за ставкою єдиного податку 5 % доходу (4 група), яка передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку, що підтверджується листом Головного управління Міндоходів в Одеській області від 18.08.2014 №1748/10/15-32-15-02-17, копія якого додана позивачем до позову.

Про перехід на спрощену систему оподаткування Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" повідомило відповідача Листами за № 89 від 03.07.2014 та № 102 від 03.07.2014, копії яких додано до позову.

Судом встановлено, що відповідно до листів Міністерства оборони України №286/6/8689 від 02.10.2014 та №286/6/9465 від 21.10.2014, оригінали яких додані до позову, рахунки за надані послуги за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 відповідач повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" без виконання, оскільки в рахунках та актах приймального контролю якості вказана ціна з урахуванням ПДВ, а Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" перейшло на спрощену систему оподаткування. На підставі зазначеного, відповідач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" в найкоротший термін усунути недоліки в рахунках та актах приймального контролю якості та надати їх відповідачу для опрацювання та здійснення оплати.

На момент винесення рішення по справі відомостей щодо внесення змін сторонами до договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 сторонами до матеріалів справи надано не було.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" зверталося до Головного управління Міндоходів в Одеській області з листом №35 від 14.08.2014, яким просило надати відповідь чи має право замовник відмовлятися від оплати отриманих послуг, якщо в рахунках на оплату ціна вказаних послуг не виділяє ПДВ.

У відповідь на лист № 35 від 14.08.2014, 18.08.2014 Головне управління Міндоходів в Одеській області на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" направило лист-повідомлення вих. №1748/10/15-32-15-02-17, яким повідомляло, що перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності однією із сторін договору не є підставою для односторонньої зміни договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стінес" відступило своє право вимоги за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "Корвара" на підставі укладеного між ними договору про відступлення права вимоги № 01/15СК від 30.01.2015, з огляду на що ухвалою суду від 03.02.2015 при першому розгляді даної справи було здійснено заміну первісного позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінес" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Корвара" в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач не сплатив вартість наданих за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 послуг за актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, складеними в період з 26.09.2014 по 30.09.2014, а саме в розмірі 95836,38 грн., у зв'язку з чим станом на час подання позову заборгованість за таким договором складає 95836,38 грн., які і просить стягнути.

За змістом ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 13.10.2015 №910/26857/14 вказав на те, що висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності включення до рахунків за надані послуги сум податку на додану вартість з посиланням на те, що ціна договору не може бути змінена після його виконання (ст. 632 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель") є помилковим, оскільки сума податку на додану вартість є самостійною складовою ціни договору, яка не визначає вартісну оцінку самої послуги, натомість відповідна складова встановлюється сторонами договору з метою компенсації споживачем послуг суми податку на додану вартість виконавцю, на якого законом покладений обов'язок його сплатити. Окрім того, Вищий господарський суд України в постанові від 13.10.2015 №910/26857/14 вказав на те, що судами попередніх інстанцій не надана правова оцінка правомірності відступлення права вимоги, за яким відбулось процесуальне правонаступництво позивача, так як спір між виконавцем та замовником послуги виник у зв'язку з відмовою замовника сплачувати частину ціни послуг, яка складає податок на додану вартість.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Стінес" надано відповідачу послуги прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги прання) відповідно до умов договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 на суму 75952,50 грн. з урахуванням ПДВ (20%) та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 на суму 19883,88 грн. з урахуванням ПДВ (20%), що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, складених 26.09.2014 та 30.09.2014 на загальну суму 95 836,38 грн. з урахуванням ПДВ (20%).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, п. 4.1. договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014, сторонами було передбачено, що розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання щомісячно, протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою виконавцю (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

До рахунку - фактури додаються: акт приймального контролю якості та кількості наданих послуг, в якому повинні бути оригінали підписів представника замовника та виконавця, засвідчені мастичними печатками, який є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю та кількістю. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата за надані послуги не проводиться (п. 4.2. договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014).

Разом з тим, суд зазначає, що умова договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014, викладена у п. 4.1, відповідно до якої розрахунки за надані послуги проводяться відповідачем після фактичного їх виконання за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умови укладених між сторонами договорів, відповідно до яких відповідач здійснює оплату за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків, не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Однак, суд наголошує на тому, що вказівка у договорі про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договорі про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014, що розрахунки за надані послуги проводяться відповідачем після фактичного їх виконання за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків, не може бути відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав і обов'язків , при чому для обох сторін правочину , тобто сторони в момент укладення договору можуть визначити обставину, у випадку настання якої виникне зобов'язання між сторонами, тобто права і обов'язки у обох сторін.

Таким чином, відкладальна обставина повинна мати вірогідний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина; при цьому сторони не можуть впливати на настання такої обставини. Водночас, надходження бюджетних коштів на рахунки відповідача може залежати від його дій самого відповідача, які здійснюються ним відповідно до бюджетного законодавства.

Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов'язання настанням певної обставини може здійснюватись саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умові настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов'язків у обох сторін договору. Водночас, обумовлення сторонами настання обов'язку з оплати послуг з виникненням певної відкладальної обставини вже після надання послуг - суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Так, бюджетні кошти в необхідному розмірі можуть взагалі не надійти на рахунок покупця, а отже обов'язок з оплати може ніколи не наступити.

Крім того, згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором

За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.

При цьому, пунктом п. 4.1. договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014, встановлено, що підставою для розрахунку за надані послуги є наданий замовнику належним чином оформлений рахунок-фактура, підписаний керівником, головним бухгалтером та засвідчений мастичною печаткою виконавцю (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

Таким чином, умови договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 не встановлюють обов'язок виконавця здійснювати направлення рахунку-фактури на оплату наданих послуг за допомогою засобів поштового зв'язку, натомість визначений такими договорами порядок надання замовнику рахунку-фактури передбачає існування в останнього зустрічного обов'язку з його отримання.

В той же час, як встановлено судом, відповідно до листів Міністерства оборони України №286/6/8689 від 02.10.2014 та №286/6/9465 від 21.10.2014, оригінали яких додані до позову, рахунки за надані послуги за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 відповідач повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" без виконання, оскільки в рахунках та актах приймального контролю якості вказана ціна з урахуванням ПДВ, а Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" перейшло на спрощену систему оподаткування.

Власне, відповідачем в судових засіданнях не заперечувався факт отримання ним від Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" рахунків за спірний період: 26.09.2014 та 30.09.2014.

З огляду на вищенаведене, умовами договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 встановлено строк виконання відповідачем свого обов'язку з оплати вартості наданих послуг (протягом 30 банківських днів з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури), а тому, враховуючи, що рахунки на оплату датовані 26.09.2014 та 30.09.2014, оформлені належним чином в порядку п. 4.1. спірних договорів, а акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, датовані 26.09.2014 та 30.09.2014, підписані сторонами та скріплені їх печатками, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг є таким, що настав.

В той же час, спір у даній справі виник у зв'язку з включенням до вартості послуг за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 відповідно до актів приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, складених за період з 26.09.2014 по 30.09.2014, суми ПДВ 20%, тоді як з 01.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стінес" платником ПДВ в розмірі 20% не є, так як перейшло на спрощену систему оподаткування.

Так, позивач вказує про перехід Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" на спрощену систему оподаткування, однак з огляду на неможливість зміни умов спірних договорів про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 після їх фактичного виконання, з відповідача підлягає до стягнення сума, вказана в актах приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, датовані 26.09.2014 та 30.09.2014, що підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

За приписами ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що ціна договору може бути змінена після його підписання і до моменту виконання договору, тоді як після виконання договору ціна змінена бути не може. Суд зазначає, що положення статті 632 ЦК України носять імперативний характер.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неможливість зміни умов спірних договорів щодо визначеної в них вартості послуг, які є предметом таких договорів, після їх фактичного надання.

В той же час, як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 13.10.2015 №910/26857/14, якою дану справу направлено на новий розгляд, висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності включення до рахунків за надані послуги сум податку на додану вартість з посиланням на те, що ціна договору не може бути змінена після його виконання (ст. 632 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель") є помилковим, оскільки сума податку на додану вартість є самостійною складовою ціни договору, яка не визначає вартісну оцінку самої послуги, натомість відповідна складова встановлюється сторонами договору з метою компенсації споживачем послуг суми податку на додану вартість виконавцю, на якого законом покладений обов'язок його сплатити. Відсутність обов'язку виконавця послуг сплатити податок на додану вартість виключає його право на отримання компенсації від споживача суми вказаного податку.

Зазначене вбачається також з положень пунктів 1.2 договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014, відповідно до яких сторонами окремо визначено вартісну оцінку самої послуги без ПДВ, та окремо суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню виконавцю.

Як передбачено п. 194.1.1. Податкового кодексу України (в редакції від 26.09.2014, чинній на час спірних правовідносин), податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Відповідно до п. 137.1. Податкового кодексу України (в редакції від 26.09.2014, чинній на час спірних правовідносин), дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з п. 138.4 Податкового кодексу України (в редакції від 26.09.2014, чинній на час спірних правовідносин), витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України (в редакції від 26.09.2014, чинній на час спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Наявні у матеріалах справи акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, які є документами, що засвідчують факт постачання послуг відповідачу, датовані 26.09.2014 та 30.09.2014, тобто оформлені сторонами після переходу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінес" на спрощену систему оподаткування (01.07.2014).

Відповідно до ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України ціна у господарських зобов'язаннях є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування .

З огляду на вищенаведене, оскільки сума податку на додану вартість є самостійною складовою ціни договору, яка не визначає вартісну оцінку самої послуги, а відповідна складова встановлюється сторонами договору з метою компенсації споживачем послуг суми податку на додану вартість виконавцю, на якого законом покладений обов'язок його сплатити, то за відсутності обов'язку виконавця послуг сплатити податок на додану вартість, виключається його право на отримання компенсації від споживача суми вказаного податку, а отже суд дійшов висновку про відсутність підстав для включення суми ПДВ (20%) до вартості послуг за підписаними Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" та відповідачем та скріпленими їх печатками актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання за 26.09.2014 та 30.09.2014.

Таким чином, відмова замовника послуг від здійснення відшкодовування ПДВ виконавцю послуг у випадку відсутності обов'язку у останнього сплачувати відповідний податок, незважаючи на встановлення у договорі обов'язку такого відшкодування, не може свідчити про односторонню зміну умов договору в частині визначення ціни послуг, так як договором сторони погодили вартість послуг, в яку не входить ПДВ, та останній відшкодовується замовником лише у випадку встановлення факту сплати ПДВ виконавцем послуг на підставах, встановлених податковим законодавством.

При цьому, як встановлено судом, 01.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС" в порядку ст. 298 Податкового кодексу України перейшло на спрощену систему оподаткування, за ставкою єдиного податку 5 % доходу (4 група), яка передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку, що підтверджується листом Головного управління Міндоходів в Одеській області від 18.08.2014 №1748/10/15-32-15-02-17, копія якого додана позивачем до позову.

Як передбачено п. 293.3. Податкового кодексу України в редакції від 26.09.2014, чинній на час спірних правовідносин, відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі: 293.3.1. для третьої і четвертої груп платників єдиного податку: 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

За таких обставин, сплата платником єдиного податку 4 групи, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІНЕС", суми податку у розмірі 5% доходу, що включає, зокрема, податок на додану вартість, фактично звільняє платника від сплати ПДВ в порядку п. 194.1.1. Податкового кодексу України окремо, у зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування споживачем послуг суми податку на додану вартість виконавцю.

За таких обставин, здійснивши перерахунок вартості наданих послуг за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 без включення ПДВ (20%) , суд зазначає, що вартість наданих послуг за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 без урахування ПДВ (20%) складає 63293,75 грн., а за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 без урахування ПДВ (20%) - 16 569,90 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Міністерства оборони України за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 без урахування ПДВ (20%) у розмірі 63293,75 грн. та за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 без урахування ПДВ (20%) у розмірі 16 569,90 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі.

Отже, факт існування заборгованості Міністерства оборони України за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 загальним розміром 79 863,65 грн. судом встановлено.

Щодо вказівок Вищого господарського суду України в постанові від 13.10.2015 №910/26857/14 стосовно необхідності надання правової оцінки правомірності відступлення права вимоги, за яким відбулось процесуальне правонаступництво позивача, так як спір між виконавцем та замовником послуги виник у зв'язку з відмовою замовника сплачувати частину ціни послуг, яка складає податок на додану вартість, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стінес" відступило своє право вимоги за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "Корвара" на підставі укладеного між ними договору про відступлення права вимоги № 01/15СК від 30.01.2015, з огляду на що ухвалою суду від 03.02.2015 було здійснено заміну первісного позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінес" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Корвара" в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом договору про відступлення права вимоги № 01/15СК від 30.01.2015 новий кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Корвара") одержує замість первісного кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінес") вимагати від боржника (Міністерства оборони України) оплати заборгованості, що виникла, в тому числі, за рахунками №№ 1, 2, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 25 та відповідними актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, датованими 26.09.2014 та 30.09.2014, складеними відповідно до умов договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 та договору про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

При цьому, відповідно до положень статті 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.

В той же час, згідно з статтею 519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає а невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

З огляду на вищенаведене, хоча умовами договору про відступлення права вимоги № 01/15СК від 30.01.2015 новий кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Корвара") одержує замість первісного кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінес") вимагати від боржника (Міністерства оборони України) оплати заборгованості, в тому числі, за спірними актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, датованими 26.09.2014 та 30.09.2014 з урахуванням ПДВ (20%), право на отримання відшкодування якого у первісного кредитора було відсутнє, останній в силу ст. 519 Цивільного кодексу України відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги в частині ПДВ.

Тобто, факт передачі частково (на частину суми) недійсної вимоги не є підставою для визнання договору недійсним, а лише є підставою для відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором за передачу частково недійсної вимоги. Вказаний висновок узгоджується із загальними засадами цивільного (господарського) законодавства, положеннями ст. 519 Цивільного кодексу України та підставами господарсько-правової відповідальності у випадку неналежного виконання взятого на себе зобов'язання за будь-яким договором, зокрема, за договором купівлі-продажу (при цьому, договір уступки права вимоги є по суті договором купівлі-продажу майнового права), який передбачає обов'язок продавця передати певний товар (майнове право) покупцю, який у випадку невиконання такого обов'язку повинен буде нести відповідальність у формах, визначених законом та договором, однак факт виконання чи невиконання такого договірного зобов'язання (фактичної передачі майна, майнового права) в жодному разі не може мати наслідком недійсність самого договору на момент його укладення. Так, зокрема, у випадку проведення оплати за договором уступки новим кредитором та непередання первісним кредитором усього обсягу майнових прав, передбачених договором, новий кредитор має право на відшкодування завданих йому збитків.

При цьому, до нового кредитора переходить право вимоги у обсязі, який був у первісного кредитора на момент передачі.

Крім того, відповідно до ст. 515 Цивільного кодексу України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Разом з тим, суд зазначає, що зобов'язання з отримання заборгованості від відповідача не є таким, що нерозривно пов'язане з особою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінес", оскільки майнове право, яке уступається є самостійним об'єктом цивільних прав, та первісний кредитор має право на вільне розпорядження таким об'єктом права власності.

При цьому, суд звертає увагу, що п. 2.1. договору про відступлення права вимоги № 01/15СК від 30.01.2015 передбачено, що за передане права вимоги до боржника новий кредитор сплачує первісному кредитору 335621,28 грн.

В той же час, положення договору про відступлення права вимоги № 01/15СК від 30.01.2015 не передбачають умови про перехід до нового кредитора права вимоги з моменту проведення повної оплати такого права вимоги, а тому з огляду на приписи ст. 514 Цивільного кодексу України, відповідно до яких до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, суд дійшов висновку, що права вимоги, які є предметом договору про відступлення права вимоги № 01/15СК від 30.01.2015, передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Корвара» з моменту його укладення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення з Міністерства оборони України заборгованості за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/2 від 03.04.2014 у розмірі 63293,75 грн. та за договором про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/14/8 від 02.07.2014 у розмірі 16 569,90 грн., загальною сумою 79863,65 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвара".

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", в редакції від 28.12.2014, чинній станом на дату подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Суд зазначає, що в зв'язку з поверненням без розгляду під час першого розгляду справи заяви про збільшення позовних вимог, поданої 29.01.2015 (яка розцінена судом як заява про зміну предмету позову, подана після переходу до розгляду справи по суті), в силу пункту 2 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", в редакції від 28.12.2014, чинній станом на дату подання такої заяви, Товариству з обмеженою відповідальністю "Стінес" підлягає поверненню судовий збір у розмірі 4795,70 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №113 від 27.01.2015.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвара» (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 40; ідентифікаційний код 39551439) основний борг у розмірі 79863 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 65 коп. та судовий збір у розмірі 1597 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто сім) грн. 28 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Стінес" (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, 2-д; ідентифікаційний код 38154667) з Державного бюджету України сплачений за платіжним дорученням № 113 від 27.01.2015 судовий збір у розмірі 4795 (чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 70 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.12.2015

Суддя І.М. Отрош