Постанова

від 15.12.2015 по справі 923/1233/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р.Справа № 923/1233/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Мишкіної М.А., Поліщук Л.В.,

(Склад судової колегії сформований відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду №928 від 14.12.2015р. щодо повторного автоматичного розподілу справи та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.12.2015р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Витарина»

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 19 серпня 2015 року

у справі № 923/1233/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Витарина»

до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Херсоні

про стягнення 311125,43 грн.,

встановив:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Витарина» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Херсоні (далі-відповідач) про стягнення з останнього 311125,43 грн. безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19 серпня 2015 року (суддя Немченко Л.М.) матеріали справи №923/1233/15 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.

Ухвала суду мотивована наступним.

Пунктом 30 Статуту ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» встановлено, що відповідно до п.3.3. «Положення про філію публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Херсоні» філія Банку має право від його імені вживати заходи для доарбітражного врегулювання спору, подавати в суди, арбітражні, третейські суди позови, підписувати відзиви на позовні заяви, звертатися із заявою про перевірку рішення, ухвали, постанови суду у порядку нагляду, здійснювати інші процесуальні дії, передбачені законодавством.

При цьому, згідно вказаного п.3.3. «Положення про філію публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Херсоні» філії Банку не надано право представляти останнього в судах в якості відповідача.

Тобто, у розумінні абз.2 п.20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» філія ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Херсоні може представляти Банк у господарському суді Херсонської області (за її місцем знаходження) тільки у разі, коли Банк - юридична особа є позивачем у справі.

Виходячи з того, що місцезнаходженням юридичної особи - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» є місто Київ, вул.. Горького, 127, позов у даній справі не підсудний господарському суду Херсонської області та підлягає передачі до господарського суду м. Києва.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ «Витарина» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило її скасувати та справу направити до господарського суду Херсонської області для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийняті оскарженої ухвали неправильно трактував постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», так як договір поруки №6907Р5 від 02.07.2007р. (на підставі цього договору виник спір між сторонами у справі) був укладений між ТОВ «Витарина» (позивачем) з однієї сторони та філією ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Херсоні (відповідачем) з другої сторони за місцезнаходженням обох цих сторін в місті Херсон.

Як стверджує скаржник, абз.2 п.20.2 вищевказаної Постанови вказує про те, що судовий розгляд справи повинен розглядатися за місцем знаходження підрозділу лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності, а значить в місті Херсон та господарським судом Херсонської області.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач вказав на те, що по іншим справам суду провідний спеціаліст юридичної служби філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Херсоні ОСОБА_3 представляє інтереси Банку згідно із довіреністю №010-01/3820 від 07.05.2012р. та відповідно до цієї довіреності може представляти інтереси Банку, зокрема, в місцевих господарських судах, апеляційних судах з розгляду господарських справ з усіма правами, що надані чинним законодавством України позивачу, відповідачу, третій особі в судовому процесі тощо. Довіреність представника ОСОБА_3 є безстроковою і дійсна до ти пір, поки її не скасують. Господарський суд помилково вказав дату довіреності від 07.05.2015р., замість дати 07.05.2012р., оскільки неможливо видати довіреність з номером №010-01/3820 від іншої дати.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що ухвала господарського суду підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015р. (головуючий суддя Будішевська Л.О., судді Мишкіна М.А., Таран С.В.) апеляційна скарга ТОВ «Витарина» та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

10.11.2015р. до Одеського апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга ТОВ «Витарина» на ухвалу господарського суду Херсонської області від 19.08.2015р., яка також була повернута скаржнику ухвалою апеляційного господарського суду на підставі п.4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

30.11.2015р. до Одеського апеляційного господарського суду втретє надійшла апеляційна скарга ТОВ «Витарина» на ухвалу суду від 19.08.2015р. Одночасно скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2015р. (головуючий суддя Будішевська Л.О., судді Мишкіна М.А., Таран С.В.) вказане вище клопотання задоволено та прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Витарина» до провадження з призначенням її до розгляду на 15.12.2015р.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Таран С.В., розпорядженням в.о. керівника апарату №928 від 14.12.2015р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №923/1233/1, на підставі якого згідно протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 14.12.2015р. було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді: Мишкіна М.А., Поліщук Л.В.

15.12.2015р. представником відповідача були подані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач не визнає доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, а оскаржену ухвалу суду законною.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Приписами ч.2 ст.15 ГПК України встановлено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Предметом позову у даній справі є стягнення з філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Херсоні на користь ТОВ «Витарина» 311125,43 грн. безпідставно отриманих коштів на підставі укладеного між сторонами договору поруки №6907Р5 від 02.07.2007р.

Згідно з ч.1 ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Відповідно з ч.3 вказаної статті філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Тобто, повноваження філії юридичної особи та межі цих повноважень, зокрема щодо представлення юридичної особи в якості сторони у судах визначаються виключно положенням, на підставі якого діє філія та яке затверджено юридичною особою, що її створила.

Пунктом 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Слід зазначити, що ч.4 ст.28 ГПК України встановлено, що повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Однак, із наявної в матеріалах справи копії «Положення про філію публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Херсоні» (відповідача у справі), а саме пункту 3.3. філія ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Херсоні вбачається, що Філія позбавлена права представляти юридичну особу-Банк в судах в якості відповідача.

Таким чином, посилання скаржника на те, що судовий розгляд справи повинен здійснюватися за місцем знаходження підрозділу, тобто у господарському суді Херсонської області, не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються вищевказаними доказами.

Стосовно тверджень скаржника про те, що провідний юрисконсульт юридичної служби ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» ОСОБА_3 згідно до виданої йому довіреності від 07.05.2012р. №010-01/3820 наділений правом представляти Банк в судах, зокрема, як відповідачу, колегія судді зазначає наступне.

Відповідно до абз.3 ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

ОСОБА_3 на підставі вказаної вище довіреності є лише представником Банку, в той час, як стороною у даній справі є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Херсоні, з колом повноважень, визначених відповідним Положенням про цю філію.

Отже, ОСОБА_3 може представляти інтереси Банку як відповідача у справі через створену Банком філію, але тільки в тому випадку, коли таке повноваження надано Банком філії безпосередньо установчими документами. Проте, Банк таких повноважень Філії не надавав.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції скаржником не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в ухвалі суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які останній посилався, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи викладене судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо непідсудності йому даної справи та направленні її для розгляду до господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» відповідно до положення ч.1 ст.17 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105, 106

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 19 серпня 2015 року у справі №923/1233/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Витарина» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2015р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Мишкіна М.А.

ОСОБА_4