Постанова

від 23.08.2016 по справі 923/1233/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2016 р. Справа№ 923/1233/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Разіної Т.І.

за участі представників:

ТОВ "Витарина" - арбітражний керуючий Акопян Г.Г., посв. №868 від 17.07.2013;

ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» - представник Волощук Р.А., за довір. №010-01/5351 від 06.08.2013.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Витарина"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2016

у справі №923/1233/15 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Витарина"

до публічного акціонерного товариства "Державний експортно -

імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-

імпортний банк України" у м. Херсоні

про стягнення 311125,43 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Витарина" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Державний експортно - імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" у місті Херсоні про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 311`125,43 грн. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.07.2015 порушено провадження у справі №923/1233/15. Ухвалою цього ж суду від 19.08.2015, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2015, справа направлена за підсудністю до Господарського суду міста Києва, рішенням останнього від 03.03.2016 в позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Витарина" в особі ліквідатора товариства - арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі №923/1233/15 і прийняти нове, яким позов задовольнити. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 (в складі колегії суддів: Коротун О.М. (головуючого), Суліма В.В. Гаврилюка О.М.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено до розгляду в засіданні на 02.06.2016. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі задоволено заяву про самовідвід колегії суддів у повному складі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2016 апеляційну скаргу разом із матеріалами справи передано на розгляд колегії у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів Сотнікова С.В., Шипка В.В. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 скаргу було прийнято до провадження у визначеному складі колегії та призначено до розгляду на 09.08.2016. Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії від 08.08.2016, здійсненим у зв'язку з перебуванням суддів Сотнікова С.В., Шипка В.В. у відпустці, апеляційну скаргу разом з матеріалами справи передано на розгляд колегії у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів Остапенка О.М., Разіної Т.І. Ухвалою від 10.06.2016 апеляційну скаргу було прийнято до провадження у визначеному складі колегії, в судовому засіданні 09.08.2016 оголошувалось перерва до 23.08.2016.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскарженого рішення, в змісті апеляційної скарги зазначено про порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення, що судом неповно з'ясовані всі обставини в їх сукупності, наведені доводи і міркування в підтвердження викладених обставин, зазначено що суд необґрунтовано дійшов висновку про пропущення строків позовної давності за вимогами, які були заявлені у справі, що про порушення прав, по захист яких звернулось товариство, скаржнику фактично стало відомо 11.08.2014 та в результаті встановлення неможливості реалізації прав за договором поруки від 02.07.2007, дійсність якого раніше була предметом розгляду суду і який за рішенням Запорізького апеляційного господарського суду, наведеним в постанові від 21.08.2009 у справі №4/99-ПД-09 не був визнаним недійсним.

ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" у місті Херсоні було подано відзив на скаргу, в якому заперечувалась її обґрунтованість, зазначалось про відсутність порушень норм матеріального і процесуального права, прийняття правильного рішення, що суд дійшов вірного висновку про пропущення строків позовної давності, про застосування яких відповідачем було подано заяву, оскільки відлік строку позовної давності за вимогами скаржника слід обчислювати саме з дати подання до Господарського суду Херсонської області заяви позивача про визнання договору поруки №6907Р5 від 02.07.2007 недійсним та застосування наслідків недійного правочину, тобто з травня 2009 року, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Від ТОВ "Витарина" надійшли у т.ч. додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких наголошувалось, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судом не з 'ясовано та незазначено в судовому рішенні чи було порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, по захист який той звернувся до суду, та застосувавши наслідки спливу позовної давності не надано правової оцінки поважності причин її пропущення відповідно всупереч роз'яснень, наведених в п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 №10. Наголошувалось, що договір поруки від 02.07.2007 не був визнаний недійсним та не розірваний, тому позивач вживав заходи до його виконання, але його виконання, зокрема, в частині переведення прав кредитора (боргу) виявилось неможливим оскільки основне зобов'язання, яке нею забезпечувалось припинилось ще до укладення договору.

Вказувалось, що ТОВ «Витарина» звернулося до господарського суду Херсонської області з заявою від 31.03.2014 №16 про вступ у справу про банкрутство державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія Нова" для чого просив здійснити заміну кредитора - ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" у місті Херсоні на ТОВ «Витарина» в частині грошових вимог в сумі 730`000,00 грн, сплачених на користь банку в ході виконання зобов'язань за вказаним вище договором поруки від 02.07.2007, але ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 у справі №12/141-Б про банкрутство агрофірми було здійснено заміну кредитора та залучено позивача, як правонаступника відповідача - кредитора до участі у справі з правами сторони (кредитора) за грошовими вимогами лише в частині 418`874,57 грн, тоді як в іншій частині грошові вимоги були відхилені на суму 311`125,43 грн.

Зазначалось про те, що в межах провадження у справі про банкрутство відповідач підтримав заяву про часткове виконання позивачем зобов'язань боржника перед банком на суму 730`000,00 грн, вказував, що ліквідатор державної дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія - Нова» мав внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів про перехід права вимоги до позивача у зв'язку з правонаступництвом вимог на суму 730`000,00 грн, що ще 31.03.2014 і позивач і відповідач намагались добросовісно виконати умови, що випливають із договору поруки від 02.07.2007, і саме до моменту винесення ухвали Господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 у справі №12/141-Б та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 21.08.2009 у справі №4/99-ПД-09 за обставин встановлення останнім факту укладення договору в забезпечення виконання зобов'язання, яке припинено в силу ліквідації кредитора як юридичної особи позивач не передбачав, не був обізнаний і не міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наводились й інші доводи і міркування в підтвердження викладених обставин і заявлених вимог, заперечень на них (викладені на 24 арк. текст апеляційної скарги, додаткових письмових пояснень, відзив: а.с. 110-113 т. 3, а.с. 161-168, а.с. - 139-147 т. 3), разом з якими були подані додаткові докази, всі з яких долучені до матеріалів справи. В ході розгляду справи в засіданнях суду апеляційної інстанції 09.08.2016, 23.08.2016 забезпечена можливість надання додаткових усних пояснень по суті спору, обміну репліками і запитаннями між представниками учасників провадження, безпосередня участь останніх в повному та усебічному розгляді обставин справи в їх сукупності, рівність процесуальних прав усіх з учасників, вчинені дії, спрямовані на об'єктивне встановлення дійсних обставин, сторін у справі у т.ч. завчасно повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Досліджуючи обставини, оцінюючи наявні докази, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 4, 4-1 ГПК України суд вирішує спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. За змістом ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції з урахуванням особливостей справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі.

Як вбачається з наявних матеріалів, що у т.ч. неодноразово встановлено судами різних інстанцій у т.ч. в справах №1/194, 10/158, 14/246-АП-08, 4/99-пд-09, 12/141-Б між ТОВ фірма "Универсал-Юг" та ВАТ (ПАТ) "Державний експортно-імпортний банк України" в особі керуючого філією ВАТ "Укрексімбанк" у м. Херсоні було укладено кредитну угоду №01-VK від 10.04.2000, згідно з якою ТОВ фірма "Универсал-Юг" було відкрито відновлювану кредитну лінію у розмірі 300`000,00 дол. США зі строком погашення до 25.12.2001. В забезпечення виконання зобов'язань фірми перед банком з третіми особами були укладені дво- і трьохсторонні договори застави від 10.04.2000, 19.04.2000, 27.04.2000, поруки тощо, з державною дослідно-експериментальною агрофірмою "Асканія Нова" у т.ч. укладено договір застави від 10.04.2000, предметом якої стали майнові права ТОВ фірма "Універсал-Юг" до вказаної агрофірми - банку передано право вимоги суми заборгованості (грошові зобов'язання) останньої перед ТОВ фірма "Універсал-Юг" за поставлені товари.

У строк визначений кредитною угодою ТОВ фірма "Универсал-Юг" свої зобов'язання стосовно повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом не виконало, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість, яка не була погашена. В подальшому за договором застави від 10.04.2000 у справі за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" було звернуто стягнення на майнові права позичальника - ТОВ фірма "Универсал-Юг" до державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" та стягнено з останньої на користь банку 417`174,57 грн основного боргу та 1`700,00 грн державного мита, всього 418`874,57 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.05.2003 у справі №1/194, рішенням цього ж суду від 30.07.2003 у справі №10/158 та наказами на їх примусове виконання. Обставин щодо звернення стягнень по зобов'язанням за іншими договорами, укладеними в забезпечення виконання основного в межах провадження у цій справі сторонами не надано і апеляційним судом не витребовувалось.

02.07.2007 між ТОВ "Витарина" та ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі керуючого філією ВАТ "Укрексімбанк" у м. Херсоні було укладено договір поруки №6907Р5, за умовами якого позивач зобов'язався солідарно відповідати за виконання державною дослідно-експериментальною агрофірмою "Асканія Нова" зобов'язань за договорами застави від 10.04.2000, 19.04.2000, 27.04.2000 по кредитній угоді №01-YК від 10.04.2000. На виконання зобов'язань за договором ТОВ "Витарина" сплатило на користь банку 730`000,00 грн: 10.08.2007 за меморіальним ордером №1227 грошову суму 680`000,00 грн з призначенням платежу "погашення сумнівної заборгованості за кредитним договором від 10.04.2000", в реєстрі платіжних документів банку призначення якого визначено як "погашення заборгованості ТОВ фірми "Універсал-Юг" згідно договору поруки від 02.07.2007"; та від 02.07.2007 згідно з заявою на переказ готівки №111 шляхом внесення готівкових коштів в сумі 50`000,00 грн з призначенням платежу "погашення проблемної заборгованості ТОВ фірми "Універсал-Юг" згідно договору поруки від 02.07.2007."

В подальшому рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.06.2008 у справі №14/246-АП-08 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні до ТОВ "Витарина" і ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ВАТ "Укрексімбанк" у м. Херсоні, за участі третьої особи - державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія Нова" про застосування наслідків нікчемності правочину, а саме договору поруки №6907Р5 від 02.07.2007, укладеного між відповідачами, шляхом стягнення на користь держави 680`000,00 грн, заявленого з посиланням на ст. 207, 208 ГК України, ст. 203, 230, 509, 547, 553 ЦК України, обґрунтованим сумнівами щодо реальної сплати грошових коштів, завданням збитків державному банку, порушенням публічного порядку при укладенні договору, конфлікту з інтересам держави і суспільства тощо, відмовлено повністю, констатовано, що договір поруки № 6907Р5 від 02.07.2007 укладений відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 203 ЦК України, є чинним з дати його підписання повноважними представниками сторін і діяв до 02.07.2008.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 09.06.2009 у справі №4/99-пд-09 за позовом ТОВ «Витарина» до ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України» в особі філії ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України» та державної дослідно - експериментальної агрофірми «Асканія - Нова» про визнання недійсним договору поруки №6907Р5 від 02.07.2007, заявленого з посиланням на ст. 553 ЦК України і обґрунтованим тим, що дійсної вимоги кредитора станом на день укладення договору фактично не існувало оскільки ТОВ фірма "Універсал-Юг" вже було ліквідоване як юридична особа у зв'язку з банкрутством, зокрема, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.03.2005 у справі №6/81-Ю, позов задоволено. Визнано недійсним договір та стягнуто з ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України» в особі філії ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України» на користь ТОВ «Витарина» 730`000,00 грн, 85 грн витрат по сплаті державного мита, 118 грн витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Запис про ліквідацію ТОВ фірми «Універсал-Юг» було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців лише 23.12.2010. В змісті мотивувальної частини рішення Господарського суду Херсонської області від 09.06.2009 у справі №4/99-пд-09 було зазначено, що приймаючи рішення про визнання недійсним договору поруки №6907Р5 від 02.07.2007 та стягнення 730`000,00 грн з банку на користь ТОВ "Витарина", суд, зокрема, виходив з того, що спірний договір не відповідав вимогам ст. 553 ЦК України, бо укладений у забезпечення не існуючого зобов'язання, оскільки право застави за договорами застави від 10.04.2000, 19.04.2000, 27.04.2000 в силу положень ст. 593 ЦК України та п.п. 5, 6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» припинилось з моменту прийняття ухвали Господарського суду Херсонської області від 14.03.2005 у справі №6/81-Б, якою вимоги кредиторів, які не задоволені за недостатністю майна, зокрема і банку, суд визнав погашеними.

Запорізький апеляційний господарський суд з вказаними вище висновками суду, наведеними в рішенні від 09.06.2009 не погодився, зазначивши в змісті постанови від 21.08.2009, що згідно з ч. 7 ст. 59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, ч. 3 ст. 104 ЦК передбачає, що юридичні особи вважаються такими, що припинились, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, який здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» і згідно з ч. 2 п. 6 ст. 39 Закону датою припинення юридичної особи за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Колегія суддів суду апеляційної інстанції відзначала, що факт дійсності вказаного договору поруки досліджувався у т.ч. в межах провадження у справі №14/246-АП-08.

Як вбачається з наявних матеріалів, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 21.08.2009 у справі №4/99-пд-09 в касаційному порядку не оскаржувалась. В змісті ж мотивувальної частини постанови Вищого господарського суду України від 25.12.2015 у справі №12/141-Б про банкрутство державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія Нова", якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2014, якою частково задоволено заяву ТОВ "Витарина" та ухвалено здійснити заміну кредитора у справі та залучено позивача, як правонаступника відповідача - кредитора до участі у справі з правами сторони (кредитора) зазначено, що «.. з огляду на наявність чинного судового рішення, яким ухвалено ліквідувати юридичну особу, сама по собі обставина несвоєчасного внесення до згаданого реєстру відповідної інформації не може бути підставою для скасування судових рішень у даній справі. Існування такої обставини є виключно наслідком неналежного виконання відповідними зобов'язаними особами (державного реєстратора за місцезнаходженням юридичної особи банкрута) п. 5 резолютивної частини ухвали від 14.03.2005, тобто чинного судового рішення, що є порушенням, зокрема, вимог ст. 124 Конституції України ..».

Так, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.05.2003 було порушено провадження у справі №12/141-Б про банкрутство державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія Нова", по якій ВАТ (ПАТ) "Державний експортно-імпортний банк України" по зобов'язанням, які ґрунтувались на договорі №01-VK від 10.04.2000 було визнано кредитором і відповідні грошові вимоги були включені до реєстру кредиторів. Постановою Господарського суду Херсонської області від 13.12.2007 державну дослідно-експериментальну агрофірму "Асканія Нова" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру - станом на теперішній час ліквідаційна процедура у цій справі триває. Постановою ж цього ж суду від 09.09.2004 у справі №6/81-Ю ТОВ фірму «Універсал-Юг» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою від 14.03.2005 прийнято рішення про його ліквідацію, як юридичної особи у зв'язку з банкрутством, та припинено провадження у справі.

Згідно з мотивувальною частиною ухвали Господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 у справі №12/141-Б, приймаючи рішення суд виходив з того, що зобов'язання з повернення кредиту ліквідованої юридичної особи ТОВ "Фірма "Універсал-Юг", а також похідні зобов'язання, якими було забезпечене виконання первісного зобов'язання є припиненими та за наслідками припинення зобов'язань, договори застави втратили юридичну силу і не підлягають виконанню. Станом на час укладання договору поруки від 02.07.2007, так само як і на час розгляду заяви ТОВ "Витарина", заборгованість грошового характеру державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" існувала в сумі 418`874,57 грн. Вказана вимога мала конкурсний характер, оскільки виникла до порушення провадження у справі, також має безспірний характер і повинна обліковуватися в реєстрі вимог кредиторів в четверту чергу задоволення.

В ході розгляду заяви про заміну визнаного кредитора державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" у справі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", на правонаступника - ТОВ "Витарина", місцевий та апеляційний суди встановили, що на час укладення між вказаними особами договору поруки у банку були наявні матеріально-правові (грошові) вимоги до боржника лише на суму 418`874,57 грн, тоді як ТОВ "Витарина" сплатило банку 730`000,00 грн по зобов'язаннях агрофірми перед банком. На іншу ж частину вимог зобов'язання боржника, як майнового поручителя, перед банком були припинені, оскільки в іншій справі про банкрутство було ліквідовано третю особу (яка є основним боржником по кредитних зобов'язаннях перед Банком, в забезпечення яких виступила агрофірма).

В змісті ж мотивувальної частини постанови Вищого господарського суду України від 25.02.2015 у справі №12/141-Б відзначено, що спірною була лише частина визнаних у справі кредиторських вимог в сумі 311`125,45 грн та право вимоги на яку банк також вважав переданим товариству в силу договору поруки від 02.07.2007, за яким були здійснені відповідні розрахунки. Заява про заміну кредитора у справі була подана у зв'язку з тим, що ТОВ "Витарина" за укладеним між вказаними особами договором поруки від 02.07.2007 взяло на себе зобов'язання державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" в сумі 987`040,97 грн, який у якості майнового поручителя за договорами застави, в свою чергу, поручився за кредитними зобов'язаннями ТОВ фірми "Універсал -Юг" перед банком за кредитною угодою від 10.04.2000 № 01-УК. Слід зазначити, що і до реєстру вимог кредиторів державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" були включені визнані в установленому порядку вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" як забезпечені заставою саме на суму 978`040,97 грн, а не 418`874,57 грн.

Судом касаційної інстанції констатовано, що зобов'язання державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі 311`125,45 грн, за встановлених судами обставин та наданих у справі доказів, обґрунтовується зобов'язаннями агрофірми в силу договорів застави як майнового поручителя ТОВ фірми "Універсал-Юг" перед банком за кредитною угодою від 10.04.2000 №01-VК, тобто тих самих, на підставі виконання яких фактично було здійснено заміну кредитора, при цьому вимоги в сумі 418`874,57 грн підтверджені рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.05.2003 у справі №1/194 та рішенням цього ж суду від 30.07.2003 у справі №10/158, наказами на їх примусове виконання, згідно з якими було стягнуто 417`174,57 грн основного боргу та 1`700,00 грн державного мита, всього 418`874,57 грн, тобто підтверджені належними і допустимими доказами у справі про банкрутство.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини оскарженого рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі №923/1233/15, що є предметом розгляду (перегляду) безпосередньо цього апеляційного провадження, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що підставою для позову у справі №4/99-ПД-09 та у справі що розглядається є лише один факт - факт ліквідації позичальника - ТОВ фірми "Універсал - Юг" за кредитним договором №01-VK від 10.04.2000. При цьому позивач, будучи обізнаним з ліквідацією позичальника за кредитним договором, а отже і з припинення зобов'язань за ним та забезпечувальним договором, сплатою відповідачу грошових коштів у сумі 730`000,00 грн (в т.ч. і 311`125,43 грн), з 09.09.2009 - дати винесення Господарським судом Херсонської області рішення у справі №4/99-ПД-09, з відповідним позовом у межах загального строку позовної давності до відповідача не звертався, пропустив зазначений строк, тоді як відповідач у справі подав заяву про застосування наслідків спливу цього строку.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними в п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 №10 за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" належали права вимоги до ТОВ фірма "Універсал-Юг", державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова", які банк зобов'язався передати поручителеві у разі виконання ним свого зобов'язання. Як вбачається з наявних матеріалів справи, про що вказано вище, ТОВ "Витарина" сплатило на користь банку 730`000,00 грн за меморіальним ордером №1227 від 10.08.2007 (680`000,00 грн) та згідно з заявою на переказ готівки №111 від 02.07.2007 (50`000,00 грн). З тим, права вимоги до ТОВ фірма "Універсал-Юг" не отримало і не могло отримати, оскільки таке право було припинено разом з ліквідацією останнього як юридичної особи згідно з ухвалою суду від 14.03.2005, про що 23.12.2010 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено відповідний запис, як і припинено зобов'язання, в забезпечення виконання якого укладено низьку договорів застави і у т.ч. договір поруки від 02.07.2007.

Зобов'язання за договором поруки є похідним від основного, в забезпечення виконання якого такий договір укладається, право вимоги за яким згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України виникає з підстав невиконання останнього, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у цьому зобов'язанні, в т.ч. й ті, що забезпечували його виконання, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (ч. 2 ст. 556, ч. 1 ст. 559 ЦК України). Правові підстави виконання поручителем такого зобов'язання є порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, припинення основного зобов'язання усуває правові підстави його виконання. Загальні положення про зобов'язання, що виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені ст. 1212 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Пунктом 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України визначено положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Відповідні норми у т.ч. закріплені в Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (постанова Національного банку України від 21.01.2004 №22), згідно з якими безпідставно отримані кошти, у т.ч. за меморіальним ордером, заявою на переказ готівки тощо мають бути повернуті.

Дійсність договору поруки від 02.07.2007, на виконання умов якого ТОВ "Витарина" сплатило 730`000,00 грн на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" по зобов'язанням про передачу в заставу прав державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова", укладеним в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ фірма "Універсал-Юг" та зобов'язань останнього перед банком неодноразово була предметом судового розгляду та підтверджена рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.06.2008 у справі №14/246-АП-08 і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.08.2009, при цьому запис про ліквідацію ТОВ фірма "Універсал-Юг" згідно з ухвалою суду від 14.03.2005 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено лише 23.12.2010. Частина прав кредитора у цьому зобов'язанні в цілому, а саме ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" в сумі 418`874,57 грн перейшло до ТОВ "Витарина" і визнано судом шляхом заміни кредитора у справі про банкрутство останнього.

Різниця між сплаченою сумою 730`000,00 грн і зобов'язаннями боржника, визнаними в сумі 418`874,57 грн, складає 311`125,43 грн, які і були заявлені позивачем до стягнення у межах провадження у справі №923/1233/15 як такі, що безпідставно набуті (збережені без достатньої правової підстави) ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" і підлягають поверненню ТОВ "Витарина". В змісті додаткових пояснень до поданої апеляційної скарги останнього наголошувалось, що про безпідставність сплати 311`125,43 грн відповідачу стало відомо позивачу як юридичний факт лише після набрання законної сили ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 у справі №12/141-Б, оскільки в іншій частині вимог позивача на момент укладення з відповідачем договору поруки від 02.07.2007 стосовно права вимоги до державної дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія - Нова», відповідні зобов'язання останньої були припиненими, їх не існувало як об'єкту прав відповідача.

Як вбачається з мотивувальних частин рішень, господарськими судами при розгляді (перегляді) заяв сторін, у т.ч. про заміну кредитора у справі про банкрутство №12/141-Б, було встановлено, що договір поруки від 02.07.2007 містить умови, які не ґрунтуються на правах вимоги відповідача до державної дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія-Нова». На час укладання договору так само як і на час розгляду (11.08.2014), заборгованість грошового характеру державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія- Нова" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" існувала лише в сумі 418`874,57 грн. Вказана грошова вимога мала конкурсний характер, оскільки виникла до дня порушення провадження у справі, також має безспірний характер. В іншій частині на суму 311`125,43 грн договір не мав правових підстав.

Зазначеними судовими рішеннями від 11.08.2014, 22.10.2014, 25.02.2015 як юридичними актами по суті визнано факт переходу від відповідача права матеріального (права вимоги) та залучення позивача до участі у справі як процесуального правонаступника кредитора з певною кількістю голосів у справі про банкрутство, та інші факти, які мають юридичне значення, зокрема неможливості набуття позивачем права вимоги за договором поруки через відсутність такого права у відповідача, відсутність належних правових підстав, які б, зокрема, ґрунтувались на договорі поруки від 02.07.2007 сплати позивачем грошових коштів в сумі 311`125,43 грн, а відповідно і збереження (набуття) їх відповідачем. З урахування доводів позивача та за таких обставин в цілому висновок що саме з моменту прийняття ухвали про заміну кредитора у справі №12/141-Б від 11.08.2014 слід відраховувати строк позовної давності вбачається обґрунтованим, тоді як доводи відповідача щодо початку перебігу цього строку з 2007 (2009) року в сукупності з очевидними ознаками порушень - безпідставними, оскільки, як вже вказано, раніше рішенням суду (-ів) договір поруки від 02.07.2007 був визнаний дійсним і в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків його недійсності та стягнення з банку відповідної суми коштів відмовлено.

Таким чином, розглянувши доводи апеляційної скарги, обставини справи в їх сукупності, перевіривши матеріали і дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, перевірки законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, колегія суддів вбачає доводи, наведені в апеляційній скарзі обґрунтованими і такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, які є підставою скасування оскарженого рішення як такого, що в повній мірі вимогами законності та обґрунтованості не відповідає, прийняття нового рішення про задоволення позову повністю.

Згідно з п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 коли приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанцій, який прийняв нове рішення. Згідно з наявними в матеріалах справи доказами за подання позовної заяви було сплачено 6`222,51 грн (платіжний документ від 14.08.2015), апеляційної скарги - 6`844,76 грн (платіжний документ від 28.03.2016), разом - 13`067,27 грн, сума судових витрат за розгляд спору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Витарина" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі №923/1233/15 скасувати. Прийняти нове, яким позов задовольнити.

2.1. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" у місті Херсоні на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Витарина" 311`125,43 грн.

2.2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" у місті Херсоні на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Витарина" судові витрати за розгляд спору в сумі 13`067,27 грн.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили

Повний текст постанови складено 26.08.2016.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

Т.І. Разіна