Постанова

від 03.12.2015 по справі 804/5226/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2015 рокусправа № 804/5226/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.,

представників сторін:

позивача : - Кисельова А.В. (дов.від 02.04.2015 року)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер - Сервіс ДМ"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 р. у справі № 804/5226/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер - Сервіс ДМ"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіндар Тур", Товариство з обмеженою відповідальністю "Анріон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейлер", Товариство з обмеженою відповідальністю "Джест Трейд"

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним (скасування) податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

14.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Сервіс ДМ" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіндар Тур" , Товариства з обмеженою відповідальністю "Анріон" , Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейлер», Товариства з обмеженою відповідальністю "Джест Трейд" , в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» від 24.03.2015 № 157;

- визнати неправомірними дії ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ»;

- визнати протиправним (скасувати) податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000652203 від 03.04.2015, яким ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» донараховано зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 741 749,30 грн. (593 399,40 грн. за основним платежем; 148 349,90 грн. за штрафними санкціями).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно здійснив документальну позапланову виїзну перевірку, оскільки наказ на її проведення підписаний особою, у якої відсутні повноваження. Також позивач вказує на необґрунтованість висновків податкового органу щодо нереальності здійснення господарської діяльності, оскільки належне ведення господарської діяльності та відображення її результатів у податковому обліку підтверджено первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 р. у справі № 804/5226/15 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» від 24.03.2015 № 157 та про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства мотивовано тим, що діяльність працівників відповідача з призначення та проведення перевірки є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання позивачем вимог чинного законодавства, і така діяльність не порушує права, свободи та інтереси та направлені на виконання положень податкового законодавства з метою і подальшого забезпечення контролю за реалізацією наданих прав і покладених обов'язків платника податків.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним (скасування) податкового повідомлення-рішення мотивовано тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Анріон», ТОВ «Джест Трейд» та ТОВ «Вейлер» не створили настання реальних правових наслідків, а первинні документи оформлювались задля штучного формування податкового кредиту, оскільки у договорі №2807 від 28.07.2014, укладеного позивачем з ТОВ «Вейлер», наявні відмінності у зазначенні ОКПО контрагента, а також без призначення почеркознавчої експертизи помітно, що у зазначених копіях одного договору підписи директорів суттєво різняться між собою, а також різниться шрифт оригіналу та копії договору, що свідчить про фіктивність цих документів. Крім того, в ході перевірки та аналізу інформаційних ресурсів ДФС України , встановлено, що у ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Анріон», ТОВ «Джест Трейд» та ТОВ «Вейлер» відсутня інформація про чисельність працюючих та наявність основних фондів, акти прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, а також відсутні сертифікати якості та довіреності на передачу ТМЦ.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 р. у справі № 804/5226/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу встановив обставини по справі та не приділив уваги тому, що в порушення п.77.4 ст.77, п.78.4 ст.78, п.79.2 ст.79 та п.80.2 ст.80 ПК України, наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Полімер-Сервіс підписаний головою комісії з реорганізації ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, який взагалі не мав права на підпис даного наказу, оскільки не є керівником відповідного органу державної податкової служби, а лише здійснює ліквідацію ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська. Крім того, наказ посвідчено двома печатками : Міндоходів та ДФС, а наданий під час судового розгляду у суді першої інстанції представником відповідача наказ про призначення голови комісії з реорганізації ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська жодним чином не розкриває обсяг його повноважень та не підтверджує його права на підпис наказів на проведення перевірок, що свідчить про відсутність у ревізорів-інспекторів ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська будь-яких правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ».

Щодо суті виявленого порушення, то скаржник звертає увагу, що єдиним аргументом податківців в обґрунтування порушення ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» податкового законодавства згідно акта перевірки є посилання на акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 16.09.2014 № 490/26-56-22-01-05, який суд першої інстанції навіть не намагався витребувати у представника ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська. З цього приводу скаржник зазначає, що зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства, вчинені його контрагентами.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представниками сторін надані пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги, підтримані визначені сторонами правові позиції .

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2015 головою комісії з реорганізації ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів Дніпропетровській області - заступником начальника ДПІ Коренєвим Д. В. прийнято наказ № 157 з посиланням на п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами покупцями та постачальниками за липень 2014 року (т.1, а. с.31, 32).

На підставі даного наказу співробітниками ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами покупцями та постачальниками за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатами якої складено акт № 288/04-66-22-03/38597561 від 27.03.2015 (т.1, а. с.33-67).

03.04.2015 ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська на підставі вищевказаного акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення № 0000652203, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 741 749,30 грн., з яких 593 399,40 грн. - за основним платежем, 148349,90 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.68).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) дій, рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 КАС України з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач обґрунтовує протиправність спірного наказу № 157 від 24.03.2015 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ», і, як наслідок, протиправність дій з проведення цієї перевірки, насамперед тим, що вказаний наказ підписаний не уповноваженою особою.

Колегія суддів вважає, що такі доводи позивача не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог Товариства щодо визнання протиправним та скасування наказу від 24.03.2015 № 157, та про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, з огляду на наступне:

При розгляді даного спору про скасування наказу та визнання незаконними дій контролюючого органу з проведення перевірки позивача необхідно встановити, чи є оскаржувані акт та дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а також чи буде задоволення таких позовних вимог мати своїм правовим наслідком безпосередній захист прав позивача, оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача.

Так, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України (в редакції на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Перелік обставин для проведення документальної позапланової перевірки визначається у статті 78 ПК України.

За приписами п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформляється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п.78.5 ст.78 ПК України).

В свою чергу, у відповідності до положень пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

З наведених норм вбачається, що право у податкового органу приступити до проведення документальної позапланової перевірки виникає за певних умов:

- у разі наявності законних підстав для проведення такої перевірки,

- у разі вручення платнику податків до початку проведення перевірки під розписку копії наказу про проведення зазначеної перевірки та направлення на проведення перевірки,

- у разі пред'явлення службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, наслідком пред'явлення зазначених документів, які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства є недопущення посадових осіб податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Як зазначено в акті перевірки позивача від 27.03.2015 зазначений наказ і направлення на перевірку надавались ліквідатору ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» до проведення перевірки під розпис, що позивачем не спростовується.

Враховуючи наведені вище положення п.81.1 ст.81 ПК України, за наявності у ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» обґрунтованих доводів щодо невідповідності оформлення наказу про проведення перевірки № 157 від 24.03.2015 вимогам чинного законодавства, позивач мав право не допустити посадових осіб податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яким не скористався.

З огляду на те, що обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, а також враховуючи, що наказ № 157 від 24.03.2015 податковим органом фактично реалізовано шляхом здійснення перевірки позивача, то після такої реалізації спірний наказ не породжує будь-яких юридичних наслідків для позивача.

Таким чином, позовні вимоги Товариства про визнання протиправним та скасування наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» від 24.03.2015 № 157 і про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним (скасування) податкового повідомлення-рішення № 0000652203 від 03.04.2015, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до висновків акту перевірки від 27.03.2015 встановлено порушення ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України по операціях по ланцюгу постачання у липні 2014 року, в результаті чого Товариством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 593 399,40 грн.

Податківцями такі висновки обґрунтувані в акті перевірки позивача від 27.03.2015 тим, що Товариство мало взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Анріон», ТОВ «Джест Трейд» та ТОВ «Вейлер», по яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій та відсутність поставок, з огляду на:

- аналіз інформаційних ресурсів ДФС України, при яким встановлено, що ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Анріон», ТОВ «Джест Трейд», ТОВ «Вейлер» відсутні за зареєстрованим місцем знаходження, а також у цих підприємств відсутня інформація про чисельність працюючих та наявність основних фондів (т.1, а. с.55-57),

- акт ДПІ у Подольському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічної звірки від 16.09.2014 № 490/26-56-22-01-05, згідно якого «встановлено відсутність реальності операцій» (т.1, а. с.57).

Так, для всебічного розгляду даного спору, колегія суддів, досліджуючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Анріон», ТОВ «Джест Трейд» та ТОВ «Вейлер», зазначає наступне:

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Лист ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається дослідження податківцями здійснення ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» у періоді, який перевірявся, господарських операцій з придбання дверної фурнітури та аксесуарів для ванної кімнати у вищевказаних контрагентів за договорами купівлі-продажу з ТОВ «Вейлер» (№ 2807 від 28.07.2014 - т.1, а. с.69-71), з ТОВ «Сіндар Тур» (№ 0906 від 09.06.2014 - т.1, а. с.75-77), з ТОВ «Джест Трейд» (№ 1407 від 14.07.2014 - т.1, а. с.78-80), з ТОВ «Анріон» (№ 0906 від 09.06.2014 - т.1, а. с.72-74).

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача - ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Анріон», ТОВ «Джест Трейд» та ТОВ «Вейлер», статусу юридичних осіб, статусу платників ПДВ на момент реалізації господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача під час реалізації господарських договорів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У підтвердження надання цих послуг ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» надані первинні документи: податкові, видаткові накладні, платіжні доручення що свідчать про оплату позивачем вказаних товарів (т.1, а. с.81-250; т.2, а. с.1, 2, 28-37).

На підтвердження здійснення транспортування товару позивачем надано договори, заявки, товарно-транспортні накладні, які свідчать про придбання позивачем у суб'єктів господарювання транспортних послуг (т.2, а. с.3-17), що відповідачем не спростовується.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що виписані вказаним контрагентами позивача податкові накладні, які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 14.01.2014 № 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять.

Використання даних товарів у господарській діяльності здійснювалось Товариством, зокрема, шляхом реалізації товару до ПрАТ «Нова лінія», ТОВ «Епіцентр К», що також відповідачем не спростовується.

Разом з тим, відповідач посилається в обґрунтування нереальності (безтоварності операцій) на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки та дні інформаційних баз стосовно відсутності матеріальних та трудових ресурсів ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Анріон», ТОВ «Джест Трейд» та ТОВ «Вейлер», які підтримано судом першої інстанції.

Проте, колегія суддів вважає, що наведені відповідачем обставини не свідчать про відсутність реальності господарської операції, оскільки з акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 16.09.2014 № 490/26-56-22-01-05 відповідачем наведено лише витяг, згідно якого «встановлено відсутність реальності операцій» (т.1, а. с.57).

Однак, дані стосовно яких саме операцій, між якими суб'єктами господарювання, за якими договорами за який період та за яких обставин складений цей акт відповідачем не наведено, сам акт суду не надано.

Разом з тим, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки право на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Тим більш, що наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Що ж до відсутності трудових ресурсів, складських приміщень тощо у контрагентів позивача (як зазначає відповідач з посиланням на інформаційні бази ДФС України), то відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, сама по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Тим більш, що крім зазначеної інформації, відповідачем не надано належних доказів відсутності трудових та матеріальних ресурсів у вказаних товариств.

Також не можуть слугувати підставою для встановлення відсутності реальності господарської операції доводи відповідача та суду першої інстанції про те, що позивачем не надано до перевірки акти прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, а також сертифікати якості та довіреності на передачу ТМЦ.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, щодо відсутності сертифікатів (паспортів якості) на товар, то, по-перше, згідно приписів ч.2 ст.662 ЦК України «Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цільного законодавства», тобто обов'язок по передачі сертифікату покладено на продавця, яким позивач у вищевказаних операціях не являється; по-друге, відповідачем не доведено, що придбаний у вищевказаний контрагентів товар являється товаром, сертифікація якого обов'язковою згідно приписів чинного законодавства.

Тим більш, що податковим органом не наведено правову норму, яка приписує платникам податків зберігати копії сертифікатів для документального підтвердження показників податкового обліку.

Також колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що під час дослідження копій договору позивача з ТОВ «Вейлер» встановлено, що інформація розділу 12 (Юридичні адреси та банківські реквізити сторін) однієї копії договору № 2807 від 28.07.2014 (т.1, а.с.71) різниться з інформацією, що зазначена в тому самому розділі іншої копії договору № 2807 від 28.07.2014 (т.2, а. с.85-87), а саме: не співпадають між собою номер ОКПО ТОВ «Вейлер», і на те, що суду без призначення почеркознавчої експертизи помітно, що у зазначених копіях одного договору підписи директорів товариств суттєво різняться між собою, а також різниться шрифт оригіналу та копії договору, слугували для неправомірного висновку суду першої інстанції «про фіктивність цих документів», оскільки:

- по-перше, згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

- по-друге, відповідно до ст.234 ЦК України правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні і недійсність таких правочинів визнається тільки судом.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто фіктивність правочину повинна встановлюватись судовим рішенням з визнанням такого правочину недійсним у порядку, передбаченому чинним законодавством, що свідчить про перевищення судом першої інстанції повноважень при зазначенні висновку про фіктивність правочину - договору купівлі-продажу № 2807 від 28.07.2014, укладеного між позивачем та ТОВ «Вейлер».

Разом з тим, податковим органом не надано суду доказів наявності судових рішень, які б встановлювали недійсність ані цього договору, ані інших, вищезазначених договорів.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, відповідач всупереч приписів ч.2 с.71 КАС України не надав беззаперечних доказів того, що господарські операції позивача - ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Анріон», ТОВ «Джест Трейд» та ТОВ «Вейлер» не носили реального характеру.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 741 749,30 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000652203 від 03.04.2015 (т.1, а. с.68).

Таким чином, позовна вимога Товариства про визнання протиправним (скасування) податкового повідомлення-рішення № 0000652203 від 03.04.2015 підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 р. у даній справі та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Полімер-Сервіс ДМ".

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Сервіс ДМ" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 р. у справі № 804/5226/15 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015р. у справі № 804/5226/15 скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області «Р» № 0000652203 від 03.04.2015, яким ТОВ «Полімер-Сервіс ДМ» донараховано зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 741 749,30 грн. з яких 593 399,40 грн. за основним платежем та 148 349,90 грн. за штрафними санкціями.

В задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко