Ухвала

від 17.12.2015 по справі 826/14409/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14409/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Сорочка Є.О.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Укрптахосервіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Приватне підприємство «Укрптахосервіс» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2015 року № 0002222206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, наказів від 28.01.2015 року №108 та від 09.02.2015 року №218, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку Приватного підприємства «Укрптахосервіс», код 25661381 з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаєморозрахунках з ТОВ «ТД «Асторг», код 36798200, ТОВ «Алвікс», код 23726415 за вересень 2014 року, ТОВ «Фуд Плант ЛТД», код 38497858 за жовтень 2014 року», про що складено Акт від 17.02.2015 року №92/1-26-50-22-06-25661381.

Так, згідно Акту встановлено, що за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року Приватне підприємство «Укрптахосервіс» задекларувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2 954 210 грн.

Перевіркою не встановлено їх завищення або заниження внаслідок взаємовідносин з ТОВ «ТД «Асторг», ТОВ «Алвікс», ТОВ «Фуд Плант ЛТД».

Також, за вказаний період Приватне підприємство «Укрптахосервіс» задекларувало податковий кредит по податку на додану вартість в загальній сумі 2 933 964 грн.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих показників по ПДВ на загальну суму 80 247 грн., а саме:

01.08.14 року між Приватним підприємством «Укрптахосервіс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алвікс» (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №76, згідно умов якого виконавець зобов'язався провести кількісне маркетингове дослідження у формі польового анкетування (відкриті питання), визначення відносної динаміки продажу продукції у торговельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймають участь у дослідженні, визначення об'єму продажу товарів у торговельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.

За результатами виконання договору між сторонами підписано акт надання послуг №003055 від 30.09.2014 року та виконавцем виписано податкову накладну №16 від 30.09.2014 року на суму 481480 грн., у т.ч. ПДВ 80 246,67 грн.

В ході аналізу інформаційної бази «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Алвікс» не знаходиться за місцезнаходженням, у зв'язку з чим скеровано відповідну інформацію до державного реєстратора, середньооблікова чисельність працюючих - 4 особи, основний вид діяльності - організація будівництва будівель.

Враховуючи, що місцезнаходження Товариства не встановлено, податковим органом зроблено висновок, що у виписаній ним податковій накладній зазначено невірну інформацію, що свідчить про порушення вимог ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки встановлено порушення вимог п.45.2 ст. 45, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 80 247 грн. за вересень 2014 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Алвікс».

На підставі висновків Акту, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 року №0002222206, згідно якого позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на 80 247 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 062 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 30.04.2015 року податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 року №0002222206 залишене без змін.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 07.07.2015 року податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 року №0002222206 та рішення за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін.

Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як було встановлено судом першої інстанції, в назві Акту перевірки від 17.02.2015 року №92/1-26-50-22-06-25661381 не зазначено, яка саме перевірка мала місце - виїзна чи невиїзна; а оскільки в п. 2.1 Акту зазначено, що перевірка проводилась у приміщення податкового органу, суд першої інстанції вірно встановив, що така перевірка є невиїзною перевіркою.

У відповідності до п.79.1, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Колегія суддів, дослідивши акт перевірки від 17.02.2015 року №92/1-26-50-22-06-25661381, встановила відсутність посилань на наявність обставин передбачених ст.78 Податкового кодексу України, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично підставою для проведення перевірки є п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка Приватного підприємства «Укрптахосервіс» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаєморозрахунках з ТОВ «ТД «Асторг», ТОВ «Алвікс» за вересень 2014 року, ТОВ «Фуд Плант ЛТД» за жовтень 2014 року проведена з порушенням, а саме, після скерування податковим органом запиту на адресу позивача від 10.12.2014 року №2021/10/26-50-22-06, на який надано відповідь з додаванням відповідних документів.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку (в редакції станом на вересень 2014 р.).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу, не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Алвікс» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим суб'єктом господарювання, посилаючись на те, що податкова накладна ТОВ «Алвікс» складена з порушенням чинного законодавства України (місцезнаходження Товариства не встановлено), тому зазначена ним у податковій накладній №16 від 30.09.2014 року на суму 481480 грн., у т.ч. ПДВ 80 246, 67 грн. податкова адреса не відповідає дійсності, що тягне невідповідність накладної вимогам законодавства.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на порушення податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Алвікс», оскільки практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, у відповідності до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.10.2014 року, адреса місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвікс»: 02166, м. Київ, Деснянський район, вул. Шолома Алейхема, буд. 4.

Так, у відповідності до р. ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2011 року №1588:

12.1. з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи контролюючих органів, до функцій яких належить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців контролюючими органами після здійснення їх державної реєстрації, реорганізації та внесення змін до Єдиного державного реєстру чи установчих документів;

12.2. в рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

12.4. щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

12.5.якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою № 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу.

Частинами 12 та 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що в разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. В разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

В разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів зазначає, що до суду не надано доказів внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи ТОВ «Алвікс» за місцезнаходженням.

З дослідженої колегією суддів податкової накладної від 30.09.2014 року №16 ТОВ «Алвікс» вбачається, що вказана адреса місцезнаходження (податкова адреса) зазначена в Єдиному державному реєстрі, що спростовує доводи податкового органу про порушення вимог п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України при видачі вказаної податкової накладної.

Разом з тим, ПП «Укрптахосервіс» в підтвердження реальності проведених операцій надано первинні документи, які оформлені відповідно до законодавства, а саме:договір від 01.08.2014 року № 76 про надання послуг маркетингу та додаток № 1 до нього, звіти про надання послуг, податкова накладна № 16, акт здачі/прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 003055 від 30.09.2014 року, докази щодо подальшої реалізації товару, для продажу якої позивач отримав послуги від ТОВ «Алвікс», тощо.

Крім того, надано витяги з ЄДРПОУ щодо видів діяльності позивача та ТОВ «Алвікс», які підтверджують вчинення правочинів відповідно до видів діяльності зазначених юридичних осіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Алвікс» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06.03.2015 року №0002222206 прийнято протиправно, а тому правомірно скасовано судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Натомість, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірність прийнятого нею оскаржуваного рішення.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено 21.12.2015 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.