Ухвала

від 11.07.2016 по справі 826/14409/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Київ К/800/10292/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі 826/14409/15 за позовомПриватного підприємства «Укрптахосервіс» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Укрптахосервіс» (далі по тексту - позивач, ПП «Укрптахосервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06 березня 2015 року №0002222206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведено документальну позапланову перевірку ПП «Укрптахосервіс» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаєморозрахунках з ТОВ «ТД «Асторг», код 36798200, ТОВ «Алвікс», код 23726415 за вересень 2014 року, ТОВ «Фуд Плант ЛТД», код 38497858 за жовтень 2014 року.

За результатами перевірки 17 лютого 2015 року складено акт №92/1-26-50-22-06-25661381, яким встановлено порушення позивачем пункту 45.2 статті 45, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 80247,00 грн. за вересень 2014 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Алвікс».

На підставі акта перевірки відповідачем 06 березня 2015 року винесено податкове повідомлення - рішення №0002222206, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на 80247,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20062,00 грн.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачем на підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій з контрагентом були надані первинні та інші документи, які підтверджують виконані в повному обсязі зобов'язання по договору про надання послуг маркетингу від 01 серпня 2014 року № 76 року, а посилання відповідача на зазначення у податковій накладній місцезнаходження контрагента, яке не відповідає інформації, зазначеній у Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, спростовується витягом із зазначеного реєстру.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стала інформація з інформаційної бази «Податковий блок» про те, що ТОВ «Алвікс» не знаходиться за місцезнаходженням, тому зазначена ним у податковій накладній №16 від 30 вересня 2014 р.оку на суму 481480 грн., у т.ч. ПДВ 80246,67 грн. податкова адреса не відповідає дійсності, що тягне невідповідність накладної вимогам законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктами 201.1, 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судами, місцезнаходження контрагента позивача, зазначене у його податковій накладній, відповідає інформації, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також на підтвердження реального виконання договору про надання послуг маркетингу, позивачем надано додаток № 1 до договору, звіти про надання послуг, акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) №003055 від 30 вересня 2014 року, докази щодо подальшої реалізації товару, для продажу якого позивач отримав послуги від ТОВ «Алвікс».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення - рішення, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі №826/14409/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна