Ухвала

від 18.12.2015 по справі 175/804/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9250/15 Справа № 175/804/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Борисов С. А. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КПД АКТИВ», ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДТЗ» про припинення поруки, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КПД АКТИВ», ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДТЗ» про припинення поруки. Сплативши удовий збір у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що 12.08.2013 року між ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» та ТОВ «КПД АКТИВ» був укладений договір безвідсоткової позики № 3-Ф, у відповідності до п.1.1 якого, позикодавець надає, а позичальник приймає грошові кошти у національній валюті Україні у сумі 470 000, 00 грн.. Строк повернення позики встановлений до 15.08.2013 року. Крім того, умовами Договору, а саме п. 3.2. визначено, що сторони можуть подовжити строк повернення займу шляхом підписання додаткових угод до дійсного Договору.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «КПД АКТИВ» за договором безвідсоткової позики, між ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 3-П від 12.08.2013 року, яким визначено строк виконання зобов»язання до 15.08.2013 року. Пунктом 6.5 договору поруки визначена позовна давність строком на 5 років.

Додатковою угодою до договору поруки від 12 серпня 2013 року № 3-П визначено, що сторони дійшли згоди та виклали п.6.1. договору поруки у новій редакції: Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2016 року але не довше моменту припинення дії Основного договору (п.7.1 Договору займу визначено, що Договір вступає в силу з дати надання займу та діє до моменту погашення займу).

Крім того, п.2.1. Договору поруки від 12 серпня 2013 року № 3-П визначено, що поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником своїх обов»язків за Основним договором та додатками до нього, які існують на момент укладення Договору або будуть укладені в майбутньому в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

У подальшому, 24.09.2014 року між ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» та ОСОБА_3 було укладено Договір №3-У про відступлення права вимоги, у відповідності до п.1.1 первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги дебіторської заборгованості, що належить первісному кредитору , відповідно до договору безпроцентної позики від 12.08.2013 року №3-Ф, укладеного між первісним кредитором та ТОВ «КПД АКТИВ». Пунктом 3.4. Договору №3-У про відступлення права вимоги визначено, що цей договір діє до 31 грудня 2016 року але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов»язань за цим Договором.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, право особи на захист у суді порушених або невизнаних прав. Рівності процесуальних прав та обов»язків сторін, слід дійти висновку, що у разі невизнання кредитором права поручителя , передбаченого ч.1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов»язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України. У зв»язку з чим, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту свого права є таким, що передбачений законом.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягомшести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя . Аналогічна позиція висловлена у правовій позиції Верховного Суду України № 6-53цс14.

Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, Додатковою угодою до договору поруки від 12 серпня 2013 року № 3-П визначено, що сторони дійшли згоди та виклали п.6.1. договору поруки у новій редакції: Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2016 року але не довше моменту припинення дії Основного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, ч.1 ст. 252 ЦК України. З настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов»язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Оскільки, Додатковою угодою до договору поруки від 12 серпня 2013 року № 3-П, підписаною позивачем та відповідачем ТОВ «Торговий дім «ДТЗ», визначено, що договір поруки у новій редакції п.6.1 діє до 31 грудня 2016 року, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що таким чином сторони за договором установили строк - календарну дату, після якого порука припиняється в розумінні ст.. 251 ЦК України, ч.4 ст. 559 ЦК України, а тому, не підлягають застосуванню норми ч.4 ст. 559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що оскільки у Договорі поруки № 3-П від 12 серпня 2013 року, з урахуванням Додаткової угоди до договору поруки від 12 серпня 2013 року № 3-П встановлено строк дії поруки - до 31 грудня 2016 року, відповідно кредитор має право звернутись з вимогою до поручителя протягом встановленого договором строку - до 31 грудня 2016 року, та до спливу цього строку, порука не є припиненою.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.Ю.Міхеєва

В.А.Ремез