Постанова

від 11.03.2014 по справі 820/13497/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"11" березня 2014 р. № 820/13497/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Шевченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНЕкс-Україна" до Державна податкова інспекція у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНЕкс-Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.09.2013 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову вказано, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що працівниками Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНЕкс-Україна" були встановлені порушення дотримання вимог податкового законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Зміївському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КРОНЕкс-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДВА ТУЗА» за період з 01.03.2013р. по 31.05.2013р.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №437/22/30192967 від 04.09.2013р., яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій у ТОВ «Кронекс-Україна» по придбанню товарів у ТОВ «Два тузи» за березень-травень 2013 року; встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні робіт послуг, які підпадають під визначення ст. 185, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 399338 грн., в тому числі за березень 2013 року на суму 169614 грн., за квітень 2013 року на суму 9983 грн., за травень 2013 року на суму 219741 грн. в зв'язку з придбанням товарів у ТОВ «Два тузи» .

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000692200 від 17.09.2013 року про нарахування суми грошового зобов'язання у розмірі 599007 грн.

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповідача є його посилання в акті на висновки акту перевірки складеного ДПІ у Київському районі м. Харкова від 26.06.2013 року №441/22.4-07/37367250 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДВА ТУЗИ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2011 - травень 2013 року».

Висновками зазначеного акту встановлено, що по ТОВ «ДВА ТУЗИ» (код ЄДРПОУ 37367250) за період січень 2011 року - травень 2013 року, відсутні ознаки реальності вчинення господарських операцій.

Крім того, ТОВ «ДВА ТУЗИ» згідно наданих до перевірки документів поставлене на адресу ТОВ «КРОНЕкс-Україна» макулатуру, але в переліку видів діяльності, які може здійснювати ТОВ «ДВА ТУЗИ» відсутній такий вид діяльності, як збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, у тому числі зношених шин, матеріалів текстильних вторинних ), який передбачає отримання відповідної ліцензії.

Оскільки на ТОВ «ДВА ТУЗИ» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «Кронекс-Україна» уклав з ТОВ «Два тузи» договір поставки від 01.03.2013 року № 32 предметом якого є передача у власність покупця макулатури окремими партіями відповідно до замовлення покупця.

На виконання умов договору ТОВ «Два тузи» виписали на по поставку позивачу макулатури кількістю 623,966 т. видаткові та податкові накладні.

Суд зазначає, що факт розрахунку за отриманий товар, отримання товару та подальше його використання у власній господарській діяльності відповідачем не заперечувався та підтверджувався як актом перевірки так і матеріалами справи ( т. 1 л.д 84-108, 112-250, т. 2 л.д 1-163)

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірної угоди не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «ДВА ТУЗИ» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача так і ТОВ «ДВА ТУЗИ» на підписання договору тощо в момент їх укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акт про неможливість перевірки ТОВ «ДВА ТУЗИ», то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагенту позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «ДВА ТУЗИ» правочину.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ «ДВА ТУЗИ», так і на час судового розгляду останні знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також ТОВ «ДВА ТУЗИ» є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «ДВА ТУЗИ», які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 17.09.2013 року № 0000692200.винесено ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Що стосується посилання відповідача на ту обставину, що у наданих видаткових накладних постачальника ТОВ «ДВА ТУЗИ», згідно яких на адресу ТОВ «КРОНЕкс-Україна» відвантажено товар у березні-травні 2013 року відсутні реквізити довіреностей на отримання товару, а також прізвище та ініціали працівника ТОВ «КРОНЕкс-України», який отримував товар то зазначена посилання суд вважає необґрунтованим, оскільки хочя і із досліджених в судовому засіданні вказаних видаткових накладних дійсно відсутні реквізити довіреностей на отримання товару, а також прізвище та ініціали працівника ТОВ «КРОНЕкс-України», який отримував товар, однак, відповідачем не взято до уваги те, що зазначені розшифровки містяться у інших документах, наданих як до перевірки так і в судовому засіданні (зокрема, у заявках на поставку товару), в яких маються зазначені підписи.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те що до перевірки надано подорожні листи вантажних автомобілів щодо транспортування товару (макулатури) ТОВ «КРОНЕкс-Україна» протягом березня-травня 2013 року за маршрутом Харків-Зміїв. В зазначених подорожніх листах не зазначено назву підприємства в м. Харкові, у якого отримувався товар (макулатура), що не дає змогу підтвердити перевезення товару конкретно від ТОВ «ДВА ТУЗИ» до ТОВ «КРОНЕкс-Україна». Крім того, до перевірки надані подорожні листи, дати яких не відповідають датам видаткових та податкових накладних або взагалі відсутні видаткові та податкові накладні на такі дати, то зазначене посилання суд вважає необґрунтованим оскільки, форма подорожнього листа, затверджена наказом Мінтрансу, наказом Мінстату України від 29.12.95 p. N 488/346, не передбачає зазначення таких відомостей, як назва підприємства-постачальника, також у подорожніх листах міститься маршрут руху «Харків-Зміїв» та посилання на заявки на поставку товарів, і змісту яких і можна встановити назву постачальника.

Також суд зазначає, що до перевірки були надані усі подорожні листи, податкові та видаткові накладні, які співпадають за датами здійснення операцій поставки, так і за їх змістом.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНЕкс-Україна" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.09.2013 року № НОМЕР_1.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 13 березня 2014 року

Суддя Спірідонов М.О.