Постанова

від 17.12.2015 по справі 823/187/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року справа № 823/187/13-а

14 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Будченко А.Ю.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області - ОСОБА_2,

начальника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби України ОСОБА_3 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«АгроАльянсВ» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, начальника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби України ОСОБА_3 про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«АгроАльянсВ» подало позов, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби України, правонаступником якої є відповідач, форми В«РВ» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 03.09.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 03.09.2012 форми В«РВ» № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 162497 грн 00 коп. та № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 203126 грн 00 коп. винесені відповідачем неправомірно і безпідставно, у зв'язку з тим, що відповідач дійшов невірного висновку в ході проведеної перевірки, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та оформлені належним чином. Крім того, викладені в акті перевірки висновки, на підставі яких винесені оскаржувані рішення, є необґрунтованими, безпідставними, не відповідають дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов Уманська об'єднана державна податкова інспекція ДФС у Черкаській області просила в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що ревізори, діючи в межах чинного законодавства, в ході проведення перевірки правомірно встановили завищення валових витрат за І та ІІ квартали 2010 року та заниження позивачем податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4

Представник Уманської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Черкаській області в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях по справі.

Начальник Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби України ОСОБА_3, належним чином повідомлений про дату час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, заперечення, клопотання про розгляд справи без його часті до Черкаського окружного адміністративного не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«АгроАльянсВ» , ідентифікаційний код 31561235, зареєстроване як юридична особа 06.07.2001 та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ В«АгроАльянсВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП ОСОБА_5 та з ПП ОСОБА_4 за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 17 серпня 2012 року №873/22/31561235.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено: вимоги п.п. 5.2.1 п. 5.1, 5.2 ст. 5 та пп. 12.3.1 п. 12.2 ст. 12 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , що призвело до завищення валових витрат за І та ІІ квартали 2010 року всього на суму 650002,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на 162501,00 грн.; пп. 8.2.6, п. 7.2 ст. 7 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, квітень 2010 року на суму 129998,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за цей період на суму 129998,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03 вересня 2012 року: № НОМЕР_1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 129998 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32500,00 грн.; № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 162500 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 40626,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Подані скарги залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що станом на час виникнення спірних правовідносин діяли норми Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» від 28 грудня 1994 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 334/94) та Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 3 квітня 1997 року 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закон України № 334/94 № 334/94).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України № 168/97 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 2 статті 3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП ОСОБА_4 позивач надав видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, які відповідають встановленим вимогам.

Також згідно з поясненнями представника позивача між ТОВ В«АгроАльянсВ» та ПП ОСОБА_4 було укладено усну угоду про поставку мінеральних добрив.

Суд звертає увагу, що усна форма договору СІР (Інкотермс-200), згідно якого поставлявся товар від контрагента до позивача не узгоджується з вимогами діючого законодавства, оскільки відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для правочинів між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, а також правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, що виконуються сторонами у момент їх виникнення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність), письмова форма є обов'язковою. Оскільки оплата товару здійснювалася в інші дні, ніж виписані ВН, тому суд вважає, що правочини позивача з ФОП ОСОБА_4 не є такими, що відбулися сторонами у момент їх вчинення.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. (ч. 1 ст. 207 ЦК України). Жодних таких доказів, у т.ч. про наявність будь-яких домовленостей між контрагентами про кількість, якість, строки поставки позивач не надав.

Окрім того, допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор товариства з обмеженою відповідальністю В«АгроАльянсВ» ОСОБА_6 зазначив, що товар, а саме мінеральні добрива - монокалійфосфат, придбаний у ПП ОСОБА_4, станом на час розгляду справи, в подальшому позивачем не використовувався у власній господарській діяльності, а зберігається у складських приміщеннях орендованих позивачем.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 зазначив, що дійсно він постачав мінеральні добрива - монокалійфосфат товариству з обмеженою відповідальністю В«АгроАльянсВ» , однак чи була укладена письмова угода на постачання такого товару він не пам'ятає.

З вищевикладеного слідує, що оскільки позивач придбав товар і в подальшому не використав його у своїй господарські діяльності, то витрати на оплату цього товару не можна віднести до валових витрат виробництва і обігу, а сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не може бути включена до складу податкового кредиту.

Оскільки станом на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачі керувалися нормами діючого Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.5 стаття 36 Податкового кодексу України). Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (пункт 113.3 стаття 113 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тому суд дійшов висновку, що застосування штрафу відповідачем здійснено правомірно у спосіб та розмірах, визначених законом.

Отже, податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.09.2012 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 162497 грн 00 коп. та № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 203126 грн 00 коп. прийняті правомірно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 22.12.2015.