Постанова

від 19.02.2019 по справі 823/187/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №823/187/13-а

адміністративне провадження №К/9901/28763/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у складі суддів Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.

у справі №823/187/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АгроАльянс

до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

24 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю АгроАльянс (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 03 вересня 2012 року за № №0000482210, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 129 998 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32500,00 грн та №0000492210, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в 40 626,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судове рішення, яке є предметом цього судового перегляду, прийнято на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2014 року.

17 грудня 2015 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду у задоволені позову Товариства відмовлено, з мотивів того, що позивач придбав товар і в подальшому не використав його у своїй господарські діяльності, внаслідок чого витрати на оплату цього товару не можна віднести до валових витрат виробництва і обігу, а сума податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не може бути включена до складу податкового кредиту.

15 березня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та ухвалене нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 03 вересня 2012 року за № 0000482210 та № 0000492210.

Ухвалюючи судове рішення суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що господарські операції позивача з його контрагентом спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформовані платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

04 квітня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

26 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 05 квітня 2016 року та витребувано справу №823/187/13-а з Черкаського окружного адміністративного суду.

20 липня 2016 справа №823/187/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справа №823/187/13-а разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/28763/18 передані до Верховного Суду.

Товариством відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не подавався, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31561235, перебуває на податковому обліку з 14 серпня 2001 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у серпні 2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП ОСОБА_1 та з ПП ОСОБА_2 за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року, результати якої викладені в акті перевірки від 17 серпня 2012 року №873/22/31561235 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 03 вересня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням - рішенням №0000492210 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 162500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 40 626 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 та підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР та застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0000482210 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 129998 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 32500 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року №168/97, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

За позицією податкового органу визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток в порушення наведених норм Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , призвело до завищення валових витрат за І та ІІ квартали 2010 року всього на суму 650 002,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на 162 501,00 грн, порушення норм Закону України Про податок на додану вартість , призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, квітень 2010 року на суму 129 998,00 грн та, як наслідок, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 129 998,00 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини в частині податку на прибуток, судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (чинного до 01 квітня 2011 року) пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (чинного до 01 квітня 2011 року).

Оцінюючи спір в частині правомірності визначення податковим органом податку на додану вартість суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (чинного до 01 січня 2011 року), який зумовив висновок про те, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які повинні відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та повинні буди складені під час здійснення господарської операції.

Підставою для виникнення права на податковий кредит є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Виконуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, викладені ухвалою від 15 вересня 2015 року, щодо необхідності встановлення руху коштів між позивачем та його контрагентами при виконанні умов укладеного договору, змісту операцій з поставки за договором, їх обсяг, форми виконання та передачі, тобто, ознак, які б свідчили про реальність таких поставок, обставин того чи пов'язані вказані поставки з господарською діяльністю позивача, чи були використані позивачем товари у своїй господарській діяльності, чи відбулися реальні зміни в майновому стані платника податку внаслідок використання результатів поставки у подальшій господарській діяльності, суди попередніх інстанцій встановили укладення та виконання між позивачем та його контрагентом усної угоди в межах якої позивачем придбано товар (мінеральні добрива) на загальну суму 780000 грн, у т.ч. податок на додану вартість 129998 грн.

Поставка мінеральних добрив на умовах поставки СІР (Інкотермс) склад Товариства за адресою Черкаська область, Уманський район, автошлях Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка (с.Розсішки).

Вартість придбаного та оплаченого товару позивачем віднесено до складу скоригованих валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства, у т.ч., за 1 квартал 2010 року в сумі 503990 грн. та за 2 квартал 2010 року в сумі 146012 грн., а суми сплаченого в ціні придбання податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у січні та квітні 2010 року в сумі 129 998 грн.

Реальність здійснення господарських операцій позивач підтвердив видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Фактичні обставини щодо реального виконання господарських операцій податковим органом не спростовані, спірним питанням є недотримання позивачем та його контрагентом за висновком податкового органу встановленої форми правочину.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій установили, що угоду про поставку мінеральних добрив укладено усно на умовах СІР (Інкотермс-200).

Суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що недотримання встановленої форми правочину не може тягнути за собою як наслідок недійсності виконання такого правочину, як то придбання товару та оплати його вартості.

Посилаючись на усталену позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 22 вересня 2015 року по адміністративній справі №826/16369/13 суд апеляційної інстанції зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що встановлено та підтверджено дослідженнями акта перевірки та судом апеляційної інстанції у межах спірних правовідносин, а саме факт того, що придбаний товар (мінеральні добрива - монокалійфосфат) оприбутковано позивачем, прийнято на баланс підприємства, доведено зберігання на складі.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару.

Суд вважає неприйнятним посилання податкового органу на те, що факт подальшого не використання товару у межах господарської діяльності в оподаткованих операціях на час проведення перевірки впливає на право формування валових витрат, а саме унеможливлює віднесення витрат на оплату цього товару до складу валових витрат виробництва і обігу, а сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не може бути включена до складу податкового кредиту.

Суд визнає правомірним формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями у відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (чинного до 01 січня 2011 року) право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність формування Підприємством валових витрат та податкового кредиту за спірними операціями.

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовують висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі №823/187/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер