Постанова

від 15.12.2015 по справі 910/4358/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 910/4358/15-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "С і Б" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі№ 910/4358/15-г Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "С і Б" доДепартаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

провизнання недійсним договору, за участю від прокуратури Савицька О.В. (посвідчення від 13.03.2013 № 015589, та від представників сторін від відповідача:Клітна А.В. (довіреність від 15.10.2014 № б/н), від відповідача:Тертичний О.М. (довіреність від 23.12.2014 № 050/05-8340), ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "С і Б" у лютому 2015 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору № 434 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 07.08.2008, укладеного між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "С і Б".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 у справі № 910/4358/15-г (суддя Прокопенко Л.В.) залучено до участі у справі прокуратуру Голосіївського району міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 910/4358/15-г (у складі колегії суддів: Алданової С.О. - головуючого, Дикунської С.Я., Коршун Н.М.) у задоволенні позову відмовлено.

У рішенні не наведено правове обґрунтування, з яких підстав відмовлено у задоволенні позову.

Постанову мотивовано тим, що на момент укладання договору договір не суперечив чинному законодавству та моральним засадам суспільства, був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 910/4358/15-г Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "С і Б" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 910/4358/15-г Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "С і Б" 07.08.2008 укладено договір № 434 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Відповідно до пункту 1.1. договору, предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної структури м. Києва у зв'язку з будівництвом торговельно-офісного комплексу на вул. Саксаганського, 37 у місті Києві.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3 від 25.07.2008 становить 2603,72 тис. грн., який підлягає уточненню після введення в експлуатацію об'єкта і визначення фактичної вартості будівництва.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що забудовник зобов'язаний після закінчення будівництва об'єкта надати Головному управлінню економіки та інвестицій акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, зареєстрований в Держархбудконтролі та документи, що підтверджують фактичну вартість будівництва.

Відповідно до пункту 3.1. договору пайової участі, забудовник сплачує пайовий внесок вказаний у пункті 2.1. договору, у строк з серпня 2008 року по липень 2009 року включно, рівними частками щомісячно, але не пізніше 28-го числа кожного місяця.

Відповідно до пункту 2.1 договору, сторонами погоджено розмір пайового внеску, який зобов'язався перерахувати позивач.

Крім цього, сторонами погоджено розмір пайового внеску, терміни сплати, умови індексації, майнові та інші права сторін.

Позивачем 26.05.2015 подано заяву про зміну підстави позову, в якій останній просив визнати недійсним договір № 434 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладеного між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "С і Б", оскільки сторонами визначено розмір пайового внеску у договорі без документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками; договір не приведено у відповідність до рішення Київської міської ради від 17.01.2008 № 3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік".

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про планування і забудову територій", у редакції чинній на момент укладання договору (Закон втратив чинність згідно із Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI), фізична чи юридична особа, яка подала заяву (клопотання) про намір забудови на земельній ділянці, що перебуває у її власності або користуванні, має право на одержання вихідних даних для проектування об'єкта містобудування.

Створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (частини 1-3 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій").

Пунктом 94 рішення Київської міської ради від 17.01.2008 № 3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік" затверджено з 01.09.2008 нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів, а також Методику розрахунку розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва. Визнано таким, що втратило чинність з 01.09.2008 рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва", на підставі якого сторонами укладено вказаний договір.

Судами не враховано, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення рішення Київської міської ради від 17.01.2008 № 3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік".

Відповідно до частини 7 пункту 1 додатку № 19 до рішення Київської міської ради, граничний розмір пайової участі визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 № 40 "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" та становить: 20 відсотків вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення); 10 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.

Судами не враховано, що граничний розмір пайової участі позивача у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом торговельно-офісного комплексу на вул. Саксаганського, 37 у м. Києві, повинен становити 20 відсотків вартості будівництва.

Частиною 9 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", у редакції, чинній на момент укладання договору, встановлено, що розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

Відповідно до пункту 4.5 додатку № 19 до рішення Київської міської ради, вирішення питань щодо пайової участі та розрахунки розмірів пайового внеску здійснюються Управлінням після одержання звернення заявника і документів: при будівництві (реконструкції) - документи на землекористування, документи щодо визначення економіко-планувальної зони земельної ділянки, документи про затвердження у встановленому порядку проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками, лист-погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища та позитивний висновок експертизи проекту, проведеної відповідними організаціями, які були залучені Головним управлінням економіки та інвестицій на конкурсній основі.

Відповідно до пункту 4.6 додатку № 19 до рішення Київської міської ради, пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та інвестором (забудовником) або власником. Договір на сплату пайової участі оформляється при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів - після затвердження інвестором (забудовником) в установленому порядку проектної документації та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю.

Судами не враховано, що розмір пайової участі (пайового внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту при будівництві нових об'єктів повинен визначатися на підставі проектної документації, що підтверджує вартість об'єкта будівництва; укладення сторонами договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва можливо виключно після отримання позивачем документів про затвердження у встановленому порядку проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками.

Суду першої інстанції необхідно встановити: чи визначено розмір пайового внеску, чи укладено договір на підставі документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками; чи дотримані вимоги норм Закону України "Про планування і забудову територій" та рішення Київської міської ради від 17.01.2008 № 3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік".

Судами не враховано рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 у справі № 5011-9/15826-2012 про стягнення заборгованості з оплати пайових внесків за вказаним договором.

Судами не вирішено питання процесуального правонаступництва Головного управління економіки та інвестиції виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися правочини, які не відповідають цьому Кодексу; та ті, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Аналіз наведених доводів у їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно з частиною 1 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "С і Б" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 910/4358/15-г Господарського суду міста Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 910/4358/15-г Господарського суду міста Києва скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.