Рішення

від 14.12.2015 по справі 916/713/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р.Справа № 916/713/13

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкова Р.В.

судді Мостепаненко Ю.І. та судді Петренко Н.Д.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Міністерства інфраструктури України;

до відповідачів: 1. ОСОБА_1 міської ради

2. Комунального підприємства "Ланжерон"

3. Приватного підприємства "Ролада"

4. Приморської районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради

5. Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області;

про визнання недійсною угоди.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідачів: 1. ОСОБА_1 міської ради: ОСОБА_3 (за довіреністю);

2. Комунального підприємства "Ланжерон": не з'явився;

3. Приватного підприємства "Ролада": не з'явився;

4. Приморської районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради: ОСОБА_4 (за довіреністю);

5. Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт": ОСОБА_2 (за довіреністю); ОСОБА_5 (за довіреністю);

Від третьої особи: ОСОБА_6 (за довіреністю);

встановив:

Позивач, Міністерство інфраструктури України звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 міської ради (далі - ОМР), Комунального підприємства "Ланжерон" (далі - КП "Ланжерон"), Приватного підприємства "Ролада" (далі - "Ролада"), Приморської районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради (далі -Приморська РА ОМР) та Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт" (далі - ДП „ОМТПВ» ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, про визнання недійсною „Угоди про передавання-приймання будівель та споруд портопункта „ЛанжеронВ» , які знаходяться на балансі ОСОБА_1 порту на баланс Жовтневої райадміністрації м. Одеса.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання у 2000 ріці між ДП „ОМТПВ» та Жовтневою Районною адміністрацією м. Одеса Угода „про передавання-приймання будівель та споруд портопункта „ЛанжеронВ» , які знаходяться на балансі ОСОБА_1 порту на баланс Жовтневої райадміністрації м. Одеса, без отримання погодження уповноваженого органу та без акта приймання-передачі.

10.04.2014р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно якої просить суд про визнання недійсною „Угоду про передавання приймання будівель та споруд портопункта „ЛанжеронВ» , які знаходяться на балансі ОСОБА_1 порту на баланс Жовтневої райадміністрації м. ОдесиВ» .

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.03.2015 р., яке залишено без змін постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р., у задоволенні позову відмовлено.

Судові акти господарських судів попередніх інстанцій мотивовано спливом строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідне клопотання відповідачами.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2015 р. постанову ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р. та рішення господарського суду Одеської області від 19.03.2015 р. у справі №916/713/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області 19.08.2015 р. прийнято справу № 916/713/13 до свого провадження суддею господарського суду Одеської області Волковим Р.В.

В судових засіданнях представник ОСОБА_1 міської ради позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв'язку з чим просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Представники КП "Ланжерон" та ПП "Ролада" також позовні вимоги не визнають з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, наявних в матеріалах справи.

Приморська районна адміністрація ОСОБА_1 міської ради надала відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами позивача також не згодна, стверджує, що не порушувала прав позивача та не є стороною по спірній угоді та не являється правонаступником Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, просить відмовити в задоволені позову.

Фонд державного майна України по Одеській області у письмових поясненнях підтримав позов Міністерства інфраструктури України та просив його задовольнити.

У судовому засіданні від 14.12.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст.85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що з моменту будівництва та по теперішній час на балансі Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт" обліковується об'єкт основних фондів - "Пасажирський павільйон у парку ім. Т.Г. Шевченко", адреса: м. Одеса, пляж "ЛанжеронВ» , інв. №073002, 1960 рік побудови. Даний об'єкт побудовано на підставі розпорядження Міністра морського флоту СРСР.

В 2000 році між Державним підприємством "ОСОБА_1 морський торговельний порт" та Жовтневою районною адміністрацією міста Одеси укладено угоду про передавання-приймання будівель та споруд портопункта "ЛанжеронВ» , які знаходяться на балансі порту, на баланс Жовтневої районної адміністрації міста Одеси.

За умовами вказаної угоди безоплатній передачі підлягали такі об'єкти:

- пасажирській павільйон в ЦПКВ ім. Т.Г. Шевченко, 1960 року побудови, площею забудови 114 кв.м, ділянкою 340 кв.м., балансовою вартістю - 26 871 грн. 00 коп., залишковою вартістю на 01.04.2000 р. - 9 572 грн. 35 коп.;

- пристань "Ланжерон", 1960 року побудови, довжиною 115 м., балансовою вартістю - 68 298 грн. 58 коп., залишковою вартістю на 01.04.2000 р. - 9 572 грн. 35 коп.

Як зазначено в позовній заяві Міністерства інфраструктури України, відповідно до п.п. "б" п. 4 Положення про передачу об'єктів права державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 р., передача об'єктів права державної власності здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій за погодженням з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Мінфіном і Фондом державного майна - щодо об'єктів визначених п.п. "б" і "є" п.2 вказаного положення.

Згідно з п.п. "б" п.2 Положення про передачу об'єктів права державної та комунальної власності, об'єктами передачі є нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, крім об'єктів, зазначених в абз. 2 п.1 положення, а також нежитлові приміщення), крім майна, зазначеного в абз.2 п.п. "а" вказаного пункту, після виділення його в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) за умови подальшого укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому передаються приміщення, договору про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території.

Позивач вважає, що обов'язковою умовою законності укладення оспорюваної ним в межах даної судової справи угоди є наявність погодження уповноваженого на це органу, а саме, Міністерства транспорту України, на передачу визначеного державного майна в комунальну власність.

З метою отримання такої згоди Державне підприємство "ОСОБА_1 морський торговельний порт" підготувало та направило для погодження пакет документів.

Однак, у зв'язку з тим, що на той час Президентом України було накладено мораторій на передачу об'єктів державної власності в комунальну, така згода отримана не була, а, отже, процес передавання майна не було завершено.

28.12.2005 р. відповідач 5 звернувся до директора Державного архіву з метою отримання архівної довідки про наявність в Державному архіві документів, які підтверджують належність порту "Пасажирського павільйону у парку ім. Т.Г. Шевченко", зокрема, акту Державної комісії про введення об'єкта в експлуатацію та рішення міської ради про затвердження даного акту.

На вказане звернення 03.03.2006 р. Державним архівом надано відповідь про відсутність таких документів.

За таких обставин, 19.06.2006 р. між ДП "ОМТП" та бюро технічної інвентаризації укладено договір про проведення технічної інвентаризації пасажирських павільйонів у парку ім. Т.Г. Шевченка та Аркадії загальною площею 460,7 кв.м. та виготовлення відповідних технічних паспортів.

Проте, технічна інвентаризація пасажирського павільйону у парку ім. Т.Г. Шевченка не була проведена, у зв'язку з тим що невідомі люди зайняли павільйон та не надали доступу до нього.

З підписаного Жовтневою районною адміністрацією міста Одеси та КП "Ланжерон" акту про передавання-приймання будівель та споруд вбачається, що на баланс КП "Ланжерон" від Жовтневої районної адміністрації міста Одеси було передано: пасажирський павільйон в ЦПКВ ім. Т.Г. Шевченко, 1960 рік побудови, площею забудови 114 кв.м, ділянкою 340 кв.м., балансовою вартістю - 26 871 грн. 00 коп., залишковою вартістю на 01.04.2000 р. - 9 572 грн. 35 коп.; пристань "Ланжерон", 1960 рік побудови, довжиною 115 м., балансовою вартістю - 68 298 грн. 58 коп., залишковою вартістю на 01.04.2000 р. - 9 572 грн. 35 коп.

26.02.2006 р. ОСОБА_1 міській раді, як власнику об'єкта, було видано "Технічний паспорт пасажирського павільйону (інв. №82) пляж "Ланжерон", в якому користувачем зазначеного об'єкта вказано КП "Ланжерон".

Позивач стверджує, що Міністерством інфраструктури України, як і регіональним відділенням Фондом державного мана України по Одеській області, не надавалась згода на передачу вищезазначеного об'єкту державної власності з господарського відання Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт" будь-яким іншим особам.

Міністерства інфраструктури України вважає, що за відсутності відповідного погодження уповноважених на це органів ОСОБА_1 міська рада в особі Жовтневої районної адміністрації міста Одеси незаконно та без відповідної правової підстави заволоділа пасажирським павільйоном, яким відповідач 5 відкрито володіє з моменту його будівництва та до цього часу, сплачує податок на землю та відраховує амортизацію цього об'єкту. Отже, незаконною є і подальша передача вказаного об'єкту на баланс Комунального підприємства "Ланжерон".

Вищевикладене стало підставами для звернення Міністерства інфраструктури України з позовом про визнання угоди про передавання - приймання будівель та споруд портопункта "Ланжерон", що знаходяться на балансі ДП "ОМТП", на баланс Жовтневої районної адміністрації міста Одеси, як такої, що укладена без відповідного погодження уповноваженого на це органу.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р.

З огляду на викладене, вирішуючи спір про визнання недійсною угоди, укладеної між ДП "МТП" та Жовтневою районною адміністрацією міста Одеси, необхідно встановити наявність або відсутність фактичних обставин, які відповідно до приписів чинного законодавства є підставами для визнання правочину недійсним.

Частинами 1,3 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч.1-3,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За положеннями ч.ч.1,2,3 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин суд вважає за необхідне покласти судові витрати на Державне підприємство "ОСОБА_1 морський торговельний порт".

Керуючись ст.ст.179, 180 ГК України, ст.ст.203, 215, 238, 241 ЦК України, ст.ст.32, 33, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

Вирішив:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Визнання недійсною „Угоду про передавання приймання будівель та споруд портопункта „ЛанжеронВ» , які знаходяться на балансі ОСОБА_1 порту на баланс Жовтневої райадміністрації м. ОдесиВ» .

3. Стягнути з Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, пл.Митна,1, код 01125666) в дохід Державного бюджету (ГУДКСУ в Одеській області, отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код отримувача 38016923, р/р № 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1 218/одну тисячу двісті вісімнадцять/грн. 00 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 14.12.2015 року.

Повний текст рішення складений 21 грудня 2015 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя Ю.І.Мостепаненко

Суддя Н.Д. Петренко