Постанова

від 16.12.2015 по справі 922/4792/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа № 922/4792/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т.В., суддя Гребенюк Н.В.,

при секретарі Томіній І.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - дов. б/н від 20.08.2015 р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №5214 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2015 р. у справі № 922/4792/15,

за позовом Приватного підприємства "Віктореал", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті менеджмент Україна", м. Харків,

про стягнення 285503,70 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року позивач, Приватне підприємство "Віктореал", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті менеджмент Україна" 117930,12 грн. заборгованості за договором №0421 про надання послуг від 06.10.2014р., 149930,50 грн. пені, 1232,28 грн. річних та 16410,80 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2015 р. (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті менеджмент Україна" на користь Приватного підприємства "Віктореал" 7416,47 грн. пені, 586,49 грн. річних та 160,05 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2015р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання зі сплати грошової винагороди відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт за жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року. В зв'язку з прострочкою виконання зобов'язання за договором відповідачу були нараховані пеня, інфляційні та 3% річних. При цьому, позивач наголошує, що судом першої інстанції невірно застосовано положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки позивач вважає, що при розрахунку пені необхідно застосовувати положення п. 7.2 договору, яким передбачено пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення. Також, позивач посилається на те, що судом першої інстанції не застосовано положення ст. 534 ЦК України до вимог про стягнення пені, а також необґрунтовано відмовлено в стягнення інфляційних та 3% річних. Крім того, позивач зазначає про те, що судом в рішенні не надано обґрунтування відмови щодо стягнення заборгованості за актом здачі - приймання виконаних робіт від 31 березня 2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 розгляд справи відкладено на 16.12.2015.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився та причини неявки у судове засідання суду не повідомив. Про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у справі зворотним повідомленням (а.с. 188, 198).

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розгляд апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 16.12.2015 року за відсутності представника відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, 06 жовтня 2014 року між TOB В«Проперті Менеджмент УкраїнаВ» (замовником/відповідачем) та ПП В«ВіктореалВ» (виконавцем/позивачем) укладено договір № 0421 про надання послуг, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по організації взаємодії між Адміністрацією ТЦ В«БарабашовоВ» та підприємцями, які здійснюють господарську діяльність на ТЦ В«БарабашовоВ» , а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктом 8.1. договору передбачено термін його дії - з моменту підписання обома сторонами по 05 жовтня 2015 року включно.

Відповідно до пункту 5.2 договору, за надані послуги відповідач сплачує позивачу винагороду в сумі 35 000,00 гри, щомісячно. Винагорода сплачується протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг (виконаних робіт).

Пунктом 7.2 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочки.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що свої зобов'язання за договором він виконав належним чином, проте відповідач умов договору не додержується, грошові кошти за надані послуги сплачував несвоєчасно, а на теперішній час взагалі не сплачу.

Так, за даними позивача, відповідно до акту виконаних робіт від 08.10.2014 року відповідач сплатив грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн., але прострочив виконання зобов'язання на 11 днів. В зв'язку з чим, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3850,00 грн, 3% річних в розмірі 2,87 грн.

Разом з цим, застосувавши положення ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення платежів про стягнення основного боргу, неустойки та 3% річних, позивач визначив основну заборгованість відповідача за жовтень місяць в сумі 3881,57 грн., на яку нарахував за період з 27 жовтня 2014 року по 19 серпня 2014 року пеню в розмірі 11528,26 грн., 3% річних в розмірі 94, 75 грн. та інфляційній в розмірі 1793,48 грн. за період листопад 2014 року - липень 2015 року.

Аналогічний розрахунок був здійснений позивачем за актами виконаних робіт від 08 листопада 2014 року, від 08 грудня 2014 року, від 15 січня 2015 року, від 06 лютого 2015 року, з урахуванням періоду прострочення грошового зобов'язання та здійснених відповідачем часткових проплат за даними актами.

Таким чином, за розрахунком позивача заборгованість відповідач за актом виконаних робіт від 08 листопада 2014 року складає 16 402,43 грн., на яку нараховані пеня в розмірі 35921,32 грн., 3% річних в розмірі 295,24 грн. та інфляційні в розмірі 5759,15 грн.

За актом виконаних робіт від 08 грудня 2014 року складає 19 760,72 грн., на яку нараховані пеня в розмірі 37 742,97 грн., 3% річних в розмірі 310,21 грн. та інфляційні в розмірі 5594,48 грн.

За актом виконаних робіт від 15 січня 2015 року складає 18 141,08 грн., на яку нараховані пеня в розмірі 27 574,32 грн., 3% річних в розмірі 226,63 грн. та інфляційні в розмірі 2867,06 грн.

За актом виконаних робіт від 06 грудня 2015 року складає 24 744,32 грн., на яку нараховані пеня в розмірі 27 713,63 грн., 3% річних в розмірі 227,78 грн. та інфляційні в розмірі 396,63 грн.

Крім того, як зазначає позивач, відповідач не сплати послуги за актом виконаних робіт від 31.03.2015 року. Даний акт був направлений на адресу відповідача 06 липня 2015 року, отримано 07 липня 2015 року, але залишився відповідачем не підписаним.

Оскільки зазначений акт залишився відповідачем не підписаним, відповідач не направив претензії в установлений позивачем 10-ти денний строк, позивач здійснив розрахунок заборгованості за даним актом, яка складається зі суми основного боргу в розмірі 35 000,00 грн., на яку нараховані пеня в розмірі 9450,00 грн., 3% річних в розмірі 77,67 грн.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що позивачем належним чином виконав свої зобов'язань за договором, надавши послуги за актами виконаних робіт від 08 жовтня 2014 року, 08 листопада 2014 року, від 08 грудня 2014 року, від 15 січня 2015 року та від 06 лютого 2015 року, а відповідачем послуги за даними актами сплачені у повному обсязі. Разом з цим, судом встановлено факт прострочення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Також, суд першої інстанції вважав неправомірним нарахування позивачем пені в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовВ»язаньВ» передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши розрахунок штрафних санкцій (пені) та 3% річних за кожним актом за період жовтень 2014 року - лютий 2015 року, та за кожний період прострочення сплати заборгованості, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, суд визнав позовні вимоги в частині стягнення 7416,47 грн. пені та 586,49 грн. річних обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

При цьому, судом першої інстанції відхилено зараховування позивачем платежів по черзі відповідно до положень ст. 534 ЦК України, з посиланням на те, що в розумінні зазначеної норми права, під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Отже, оскільки відповідач не користувався грошовими коштами позивача, суд дійшов висновку про те, що позивач не мав права розподіляти їх та на власний розсуд зараховувати їх по черзі відповідно до положень ст. 534 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції також визнав неправомірним нарахування позивачем інфляційних втрат, оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат здійснюється лише на суму заборгованості.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки судом надано невірно кваліфікацію спірним правовідносинам, а також невірно застосовані норми матеріального права.

Надаючи кваліфікацію правовідносинам, які склалися між позивачем та відповідачем у даній справі, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 117 930,12 грн. заборгованості за договором № 0421 про надання послуг від 06.10.2014 року, 149 930,50 грн. пені, 1 232,28 грн. річних та 16 410,80 грн. інфляційних втрат.

Згідно умов договору позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по організації взаємодії між Адміністрацією ТЦ В«БарабашовоВ» та підприємцями, які здійснюють господарську діяльність на ТЦ В«БарабашовоВ» , а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до пункту 5.2 договору, за надані послуги відповідач сплачує позивачу винагороду в сумі 35 000,00 гри, щомісячно. Винагорода сплачується протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг (виконаних робіт).

Матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг за договором за період жовтень 2014 року - лютий 2015 року, про що свідчать підписані між сторонами акти виконаних робіт від 08 жовтня 2014 року, 08 листопада 2014 року, від 08 грудня 2014 року, від 15 січня 2015 року та від 06 лютого 2015 року.

Як вбачається з матеріалами справи та визнається сторонами у справі, відповідач за надані позивачем послуги розрахувався у повному обсязі, проте оплату здійснював з простроченням строків, встановлених п. 5.2 договору.

Пунктом 7.2 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочки.

Ст. 549 Цивільного кодексу України, вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовВ»язаньВ» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня не може нараховуватись більше ніж за 6 місяців.

Також, як зазначено в п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовВ»язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, якщо укладеним між сторонами договором визначено пеню у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки, проте у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовВ»язань» застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позивач при зверненні з позовною заявою посилається на положення ст. 534 ЦК України, якою передбачена черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням.

Так, згідно вказаної статті, у разі недостатності суми проведення платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) У третю ергу сплачується основна сума боргу.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно застосовані положення статті 534 Цивільного кодексу України щодо зарахування неустойки (пені) та суми основного боргу.

В той же час позиція позивача про черговість зарахування перерахованих відповідачем суми грошових коштів в рахунок погашення 3% річних є помилковою.

Колегія суддів звертає увагу, як зазначено Верховним Судом України у листі від 01.07.2014р. В«ОСОБА_1 практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинствіВ» роз'яснив, що при застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог грошовим зобов'язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (ст. 534 ЦК України) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше від основної суми боргу, розуміють відсотки за користування чужими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позику, кредиту, тощо. Відсотки передбачені ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, погашаються після суми основного боргу.

Таким чином, перераховані відповідачем грошові кошти позивач має право у відповідності до ст. 534 ЦК України зарахувати в рахунок погашення суми неустойки (пені) та суми основної заборгованості.

Крім того, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача суми інфляційних та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 4 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахування індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Тобто, неврахування позивачем таких періодів при здійсненні розрахунку суперечить статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія встановила наступне.

Так, відповідно до ОСОБА_2 ВИКОНАНИХ РОБІТ від 08 ЖОВТНЯ 2014 РОКУ, позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи, зазначені в п. 2.1. договору. Вартість послуг за жовтень 2014 року склала 35000,00 грн. Даний акт є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами за жовтень місяць 2014 року.

Отже, у відповідності з п. 5.2 договору грошові кошти відповідач повинен був сплатити на користь позивача у строк до 15 жовтня 2014 року.

Згідно виписки по рахунку ПП ВіктореалВ» (код ЄДРПОУ 31555242) № 26004000077553 за період з 27.10.2014 року до 27.10.2014 року в ПАТ В«УкрсоцбанкВ» м. Харкова, МФО 300023, позивачем було отримано 35000,00 грн. від відповідача з призначенням платежу: В«сплата за послуги по дог. № 0421 від 06.10.2014 р.

Відповідач прострочив виконання зобов'язання зі сплати обумовленої винагороди на 11 днів.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафних санкцій, суд встановив, що розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення зобов"язання по акту від 08.10.2014 становить 263,70 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача, з урахуванням положень ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення суми неустойки (пені) та суми основної заборгованості, складає 263,70 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період прострочення оплати наданих послуг згідно акту від 08.10.2014 (з 16.10.2014 по 19.08.2015), а також інфляційних за період жовтень 2014 -липень 2015, в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що сума річних становить 94,75 грн., а інфляційних - 131,10 грн.

Відповідно до ОСОБА_2 ВИКОНАНИХ РОБІТ від 08 ЛИСТОПАДА 2014 РОКУ, підписаного між позивачем та відповідачем, до договору про надання послуг № 0421 від 06.10.2014 року, позивачем виконані, а відповідачем (замовником) прийняті роботи, зазначені в п. 2.1. Договору.

Вартість послуг за листопад місяць 2014 року складає 35000,00 грн.

Грошові кошти відповідач повинен був сплатити на користь позивача протягом 5-ти банківських днів, тобто у строк до 14 листопада 2014 року.

Перша частина заборгованості за Договором була сплачена на розрахунковий рахунок позивача 12 грудня 2014 року в сумі 18000,00 грн., тобто з простроченням термінів оплати на 28 календарних днів. Однак, позивач, в своїй позовній заяві просить суд стягнути за даний період прострочення з відповідача штрафні санкції лише за 25 днів.

Виходячи із вищенаведеного, сума пені за даний період (25 днів) складає 671,23 грн.

Друга частина заборгованості за актом за листопад 2014 року надійшла на розрахунковий рахунок позивача 30 грудня 2014 року в сумі 10000.00 грн., тобто прострочка термінів оплати, з урахуванням сплати 18000,00 грн. за період з 12 грудня 2014 року до 30 грудня 2014 року становить 18 днів.

Виходячи із вищенаведеного сума пені за період з 13.12.2014 року до 30.12.2014 року на решту заборгованості в розмірі 17000 грн. складає 234,74 грн.

Третя частина заборгованості за надані послуги за листопад місяць 2014 року надійшла на розрахунковий рахунок позивача 13 січня 2015 року в сумі 7000,00 грн., тобто прострочення термінів оплати, з урахуванням сплати 18000,00 грн. та 10000,00 грн. за період з 30 грудня 2014 року до 13 січня 2015 року становить 14 днів.

Виходячи із вищенаведеного сума пені за решту заборгованості в розмірі 7000 грн. за період з 30.12.2014 року до 13.01.2015 року, тобто за 14 днів складає 75,18 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача, з урахуванням положень ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення суми неустойки (пені) та суми основної заборгованості, складає 981,15 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період прострочення оплати наданих послуг згідно акту від 08.11.2014 (з 15.11.2014 по 19.08.2015), а також інфляційних за період листопад 2014 - липень 2015, в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що сума річних становить 127,19 грн., а інфляційних - 753,04 грн.

Відповідно до ОСОБА_2 ВИКОНАНИХ РОБІТ від 08 ГРУДНЯ 2014 РОКУ, підписаного між позивачем та відповідачем, до договору про надання послуг № 0421 від 06.10.2014 року, позивачем виконані, а відповідачем (замовником) прийняті роботи, зазначені в п. 2.1. Договору.

Вартість послуг за грудень місяць 2014 року складає 35000,00 грн.

Отже, грошові кошти відповідач повинен був сплатити на користь позивача протягом 5-ти банківських днів, тобто до 15 грудня 2014 року.

Заборгованості за Договором надійшла на розрахунковий рахунок позивача 10 лютого 2015 року в сумі 35000,00 грн., тобто прострочка термінів оплати становить 56 днів.

Таким чином, заборгованість відповідача, з урахуванням положень ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення суми неустойки (пені) та суми основної заборгованості, складає 1556,30 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період прострочення оплати наданих послуг згідно акту від 08.12.2014 (з 16.12.2014 по 19.08.2015), а також інфляційних за період грудень 2014 - липень 2015, в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що сума річних становить 310,21 грн., а інфляційних - 2714,00 грн.

Відповідно до ОСОБА_3 ВИКОНАНИХ РОБІТ від 15 СІЧНЯ 2015 РОКУ, підписаного між позивачем та відповідачем, до договору про надання послуг № 0421 від 06.10.2014 року, позивачем виконані, а відповідачем (замовником) прийняті роботи, зазначені в п. 2.1. Договору віртістю 35000 грн.

Вартість наданих за цим актом послуг відповідач повинен був сплатити до 22.01.2015 включно, тобто з 23.01.2015 у відповідача виникла прострочка оплати послуг.

Перша частина заборгованості за Договором надійшла на розрахунковий рахунок позивача 27 лютого 2015 року в сумі 20000,00 грн., тобто прострочення термінів оплати становить 35 днів.

Виходячи із вищенаведеного, сума пені за даний період (35 днів), нарахована за заборгованість в розмірі 35000 грн. складає 1171,78 грн.

Друга частина заборгованості за договором за січень місяць 2015 року надійшла на розрахунковий рахунок позивача 20 березня 2015 року в сумі 15000,00 грн., тобто прострочення термінів оплати, з урахуванням сплати 20000,00 грн. за період з 27 лютого 2015 року до 20 березня 2015 року становить додатково 21 день.

Виходячи із вищенаведеного, сума пені за даний період (21 днів), нарахована за заборгованість в розмірі 15000 грн. складає 483,29 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача, з урахуванням положень ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення суми неустойки (пені) та суми основної заборгованості, складає 1655,07 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період прострочення оплати наданих послуг згідно акту від 15.01.2015 (з 23.01.2015 по 19.08.2015), а також інфляційних за період січень 2014 - липень 2015, в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що сума річних становить 226,63 грн., а інфляційних - 2086,80 грн.

Відповідно до ОСОБА_2 ВИКОНАНИХ РОБІТ від 06 ЛЮТОГО 2015 РОКУ, укладеного між позивачем та відповідачем, який є додатком до договору про надання послуг № 0421 від 06.10.2014 року, позивачем виконані, а відповідачем (замовником) прийняті роботи, зазначені в п. 2.1. Договору вартістю 35000 грн.

Вартість наданих за цим актом послуг відповідач повинен був сплатити до 13.02.2015 включно, тобто з 14.02.2015 у відповідача виникла прострочка оплати послуг.

Перша частина заборгованості за Договором надійшла на розрахунковий рахунок позивача 23 березня 2015 року в сумі 15000,00 грн., тобто прострочення термінів оплати становить 35 днів.

Виходячи із вищенаведеного, сума пені за даний період (35 днів), нарахована за заборгованість в розмірі 35000 грн. складає 1711,64 грн.

Друга частина заборгованості за договором за послуги надані в лютому 2015 року надійшла на розрахунковий рахунок позивача 30 квітня 2015 року в сумі 20000,00 грн., тобто прострочення термінів оплати, з урахуванням сплати 15000,00 грн. за період з 23 березня 2015 року до 30 квітня 2015 року становить додатково 38 днів.

Виходячи із вищенаведеного, сума пені за даний період (38 днів), нарахована за заборгованість в розмірі 20000 грн. складає 1249,31 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача, з урахуванням положень ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення суми неустойки (пені) та суми основної заборгованості, складає 2960,95 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період прострочення оплати наданих послуг згідно акту від 06.02.2015 (з 14.02.2015 по 19.08.2015), а також інфляційних за період лютий 2014 - липень 2015, в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що сума річних становить 227,78 грн., а інфляційних - 396,63 грн.

Колегія суддів відзначає помилковість позиції позивача при розрахунку суми боргу, неустойки та річних, оскільки позивач у своїй позовній заяві застосовує штрафні санкції за несвоєчасну оплату винагороди не ґрунтуючись на умовах договору та чинного законодавства України. Так, визначаючи (розраховуючи) штрафні санкції за несвоєчасну сплату винагороди позивач застосовує пеню - 1% на день, 3% річних та суму основного боргу, потім переводить їх в розряд основної заборгованості (винагороди) за місяць, а потім заново на отриману суму знов нараховує пеню - 1% на кожен день, 3% річних та суму інфляційних витрат.

Також, позивач не мав права розподіляти 3% річних на власний розсуд і зараховувати їх по черзі відповідно до положень ст. 534 ЦК України, оскільки 3% річних, за своєю правовою природою носять компенсаційний характер та не віднесені до відсотків за користування чужими грошовими коштами. До того ж, що стосується подвійного нарахування пені, то такий спосіб суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за період жовтень 2014 року - лютий 2015 року є обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 7417,17 грн. основного боргу, 986,56 грн. - 3% річних, 6081,57 грн. інфляційних. В іншій частині колегія суддів відмовляє за безпідставністю.

Що стосується заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за актом виконаних робіт від 31.03.2015 року, колегія суддів не знаходить правових підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Так, умовами укладеного між сторонами договору чітко визначено, що надання послуг підтверджується актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками. Виконавець зобов'язується надати замовнику акти наданих послуг разом зі звітами та видами наданих послуг. Після затвердження звіту Замовник протягом 5-ти банківських днів підписує акт наданих послуг (п. 1.2).

Як вбачається з матеріалів справи, акт виконаних робіт від 31 березня 2015 року відповідачем не підписаний, надання послуг у березні 2015 року за договором відповідач також заперечує. Позивачем не надано до матеріалів справи доказів погодження наданих послуг у відповідності до вимог п. 1.2 договору. Тому само лише посилання на факт направлення даного акту на адресу відповідача не є безумовною підставою для сплати відповідачем вартості зазначених в акті послуг, які позивачем жодним чином не підтверджені.

До того ж, у відповідності до п. 5.2 договору винагорода сплачується протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг (виконаних робіт).

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на супровідний лист від 01.04.2015 року, в якому зазначено проте те, що у випадку відсутності письмової претензії або письма узгодження в 10 денний термін з часу надходження, акт буде рахуватись підписаним, оскільки умови укладеного між сторонами договору не містять такого застереження, а позивач не має права одноособово змінювати умови договору.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факту виконання робіт за актом виконаних робіт від 31 березня 2015 року, ані наявності правових підстав для її стягнення суми заборгованості за даним актом у відповідності з умовами договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 35 000,00 грн. основного боргу, пені в розмірі 9450,00 грн., 3% річних в розмірі 77,67 грн. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2015 р. у справі № 922/4792/15 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п. п.1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Приватного підприємства "Віктореал", м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2015 р. у справі № 922/4792/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2015 р. у справі № 922/4792/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Проперті Менеджмент УкраїнаВ» (код ЄДРПОУ 38077373, 61038, Харківська область, місто Харків, проспект 50 річчя СРСР, будинок 182, р/р 26009300469004 в філії В«ОщадбанкВ» м. Харкова, МФО 351823) на користь Приватного підприємства «³ктореалВ» (код ЄДРПОУ З1555242, 61052, Харківська область, місто Харків, вулиця Карла Маркса, 38-Ж, р/р № 26004000077553 в ПАТ В«УкрсоцбанкВ» м. Харкова, МФО 300023) - 7417,17 грн. основного боргу, 986,56 грн. - 3% річних, 6081,57 грн. інфляційних, 1827,00 грн. судового збору за звернення з позовною заявою та 2009,70 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 21 грудня 2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.