Ухвала

від 22.12.2015 по справі 805/3725/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року справа №805/3725/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі №805/3725/15-а запозовом ОСОБА_2 до Військово-цивільної адміністрації м. Вугледара Донецької області (відповідач 1), Вугледарської міської ради (відповідач 2), Виконавчого комітету Вугледарської міської ради (відповідач 3), Управління Державної казначейської служби України у Мар'їнському районі Донецької області (відповідач 4), третя особа - Донецька обласна військово-цивільна адміністрація про визнання протиправним та скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зобов'язання нарахувати і виплатити надбавку за високі досягнення у роботі та премію, про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовом до Військово-цивільної адміністрації міста Вугледара Донецької області (відповідач 1), Вугледарської міської ради (відповідач 2), Виконавчого комітету Вугледарської міської ради (відповідач 3), Управління Державної казначейської служби України у Мар'їнському районі Донецької області (відповідач 4), третя особа - Донецька обласна військово-цивільна адміністрація, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації м. Вугледара Донецької області ОСОБА_3 від 13.07.2015 року № 31-кз «Про дисциплінарне стягнення»; зобов'язати Виконавчий комітет Вугледарської міської ради нарахувати і виплатити позивачу надбавки за високі досягнення у роботі в розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням доплат за ранг і вислугу років, премії в розмірі 100% від посадового окладу за липень 2015 року; стягнути з військово-цивільної адміністрації м. Вугледара Донецької області на користь позивача 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди; стягнути з Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на користь позивача 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що розпорядження від 13 липня 2015 року № 31-кз винесено з порушенням ч. 1 ст. 147-1, ч. 1 ст. 149 Кодексу законів про працю України. Щодо не нарахування та не виплати позивачу надбавки у розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням доплат за ранг та вислугу років та премії у розмірі 100% від посадового окладу зазначає, що має право на ці виплати, оскільки вони передбачені рішенням Ради від 12.01.2015 року № 6-65-2. Вказує на те, що невиплата надбавки і премії привело до моральних страждань позивача та додаткових зусиль для організації життя останнього. Протиправні дії відповідача щодо позивача та членів її сім'ї призвели до душевних страждань, приниження достоїнства та ділової репутації, оскільки заробітна плата та інші виплати є основним джерелом доходу для позивача та членів її сім'ї ( т. 1 а.с. 4-7, 43).

За таких обставин, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27жовтня 2015 р. у справі № 805/3725/15-а позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області від 13 липня 2015 року № 31-кз «Про дисциплінарне стягнення».

Зобов'язано Виконавчий комітет Вугледарської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку за високі досягнення в роботі у розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням доплат за ранг та вислугу років за липень 2015 року, виплата якої передбачена пп. 1.1 п. 1 рішення Вугледарської міської ради від 12 січня 2015 року № 6/65-2 «Про умови оплати праці міського голови, секретаря міської ради, першого заступника міського голови, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів та керуючого справами виконкому у 2015 році».

Зобов'язано Виконавчий комітет Вугледарської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 премію у розмірі 100% від посадового окладу за липень 2015 року, виплата якої передбачена пп. 1.2 п. 1 рішення Вугледарської міської ради від 12 січня 2015 року № 6/65-2 «Про умови оплати праці міського голови, секретаря міської ради, першого заступника міського голови, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів та керуючого справами виконкому у 2015 році».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди грунтуються винятково на її поясненнях, будь-які інші докази на підтвердження наявності такої шкоди позивачем не надані.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди та подав апеляційну скаргу, в якій, з підстав зазначених у позові, просить постанову суду першої інстанції скасувати частково, а саме в частині, щодо відмови в решті позовних вимог, прийняти нову постанову, якою стягнути з відповідача 1 та відповідача 3 на її користь моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Згідно ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивачем оскаржується постанова суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на його користь моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належить відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237 1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль дляорганізації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди грунтуються винятково на поясненнях останнього, будь-які докази на підтвердження наявності такої шкоди в матеріалах справи відсутні та позивачем до судів першої та апеляційної інстанцій не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 805/3725/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: С.В. Жаботинська

Судді: І.А.Васильєва

ОСОБА_4