Ухвала

від 15.12.2015 по справі 813/7947/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 876/11611/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Бадівської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діексбі Інтернешнл» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діексбі Інтернешнл» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконними та скасування приписів та постанов,

                                                   В С Т А Н О В И В :

Ще в листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діексбі Інтернешнл» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - Інспекція), у якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.12.2014 (а.с.82-83), просило визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо не анулювання декларацій про початок виконання будівельних робіт від 11.07.2014 №№ЛВ 083141950178, ЛВ 083141950176, ЛВ 083141950177, ЛВ 083141950175, ЛВ 083141950171, ЛВ 083141950170, ЛВ 083141950169, ЛВ 083141950168, ЛВ 083141950167, ЛВ 083141950165 та зобов'язати анулювати вказані декларації, визнати незаконними та скасувати приписи відповідача від 08.10.2014 про зупинення підготовчих та будівельних робіт та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.10.2014 та 08.07.2014.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі №813/7947/14 позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Залишаючи без розгляду позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач повторно не з'явився в судове засідання, незважаючи на завчасні повідомлення про час і місце судового розгляду без поважних причин.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Виходячи з правил, встановлених ч.3 ст.128 КАС у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічне положення закріплено також у п.4 ч.1 ст.155 КАС, яким передбачено, що позов підлягає залишенню без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, істотною умовою для ухвалення процесуального рішення про залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття, належним чином повідомленого позивача у судове засідання без поважних причин.

Неприбуття в судове засідання позивача належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге не прибули на розгляд справи і в суду є достовірні дані (докази) про те, що обидва рази позивача належним чином повідомлено, а також сторонами не було заявлено підставне клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд такої без їх участі.

Згідно оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, позовну заяву ТОВ було залишено без розгляду у зв'язку із неявкою позивача у судові засідання призначені на 07.10.2015 та 27.10.2015.

Апеляційний суд зазначає, що ТОВ звертає увагу у своїй апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення позивача про судове засідання, яке відбулося 07.10.2015 у передбаченому статтями 33 та 35 КАС України порядку.

Так, в силу положень ч.1 ст.33 КАС України, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Більше того, такі повістки за змістом повинні відповідати вимогам ст.34 КАС України, а також викладатися у відповідній формі.

Жодних доказів направлення ТОВ повістки про виклик в суд на 07.10.2015 судом апеляційної інстанції у справі не виявлено, а наявні підтвердження направлення позивачу повідомлення про розгляд справи викладеного у формі супровідного листа та ухвали, не може вважатися належним судовим викликом в судове засідання позивача.

Додатково слід вказати, що відкладення розгляду справи 07.10.2015 відбулось через неявку обох сторін, а від Інспекції також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, якому суд першої інстанції не дав належної оцінки щодо його поважності.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що системи повторності без поважних причин неявки в судове засідання з боку позивача немає.

Слід також звернути увагу на те, що строки розгляду вказаної справи є тривалими (починаючи з листопада 2014 року) і така уже слухалась за участю позивача (а.с.92), пропозицій надати додаткові докази чи витребування таких судом першої інстанції, апеляційним судом не виявлено, тому враховуючи положення ч.6 ст.71 КАС, а також те, що за час розгляду справи було зібрано достатню кількість матеріалів для вирішення даного спору за наявними доказами, підстави для застосування п.4 ч.1 ст.155 КАС на думку суду апеляційної інстанції були відсутні.

Суд першої інстанції не виконав покладений на нього обов'язок щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, чим грубо порушив норми процесуального права.

Принагідно слід зазначити, що дійсно, положення ч.3 ст.128 та п.4 ч.1 ст.155 КАС покликані забезпечити добросовісне ставлення позивача до своїх процесуальних прав та не допустити таким чином можливість затягування розгляду справи та відповідно сприяють досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. В той же час, вказаними положеннями передбачено оціночну умову їх застосування, зокрема поважність причин неявки, яка повинна бути оцінена судом у кожному конкретному випадку з врахуванням усіх обставин справи і суд не повинен формально ставитися до виконання таких дій.

Положення коментованих статей КАС не передбачають автоматичного застосування наслідків неявки позивача, які ними передбачені, а лише покликані надати суду можливість в разі зловживань з боку позивача своїми процесуальними правами урегулювати публічний спір, який ним розглядається шляхом постановлення відповідної ухвали.

Таких зловживань своїми правами з боку ТОВ не вбачається, а матеріалами справи також підтверджується, що позивач не втратив інтересу до заявленого ним позову, а поважність причин відсутності його у судовому засіданні судом першої інстанції досліджено не було, що суперечить положенням п.4 ч.1 ст.155 КАС.

У зв'язку із наведеним, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ТОВ без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання, чим порушив його право на розгляд справи в адміністративному суді, гарантоване ст.6 КАС.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують участь особи у судовому розгляді, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС, суд,

          У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діексбі Інтернешнл» задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                      В.Я. Качмар

Суддя                     О.М. Гінда

Суддя                     В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 21 грудня 2015 року.