Ухвала

від 15.12.2015 по справі п/811/2716/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/19589/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - ДПІ) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № П/811/2716/14 за адміністративним позовом ДПІ до Приватного підприємства «Юпітер» (далі - Підприємство),

про накладення арешту, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про накладення арешту на кошти Підприємства для забезпечення податкового боргу.

8 вересня 2014 року постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що ДПІ були вжиті не всі заходи для стягнення податкового боргу, що унеможливлює накладення арешту на кошти платника податків.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, станом на 11.08.2014 сума податкового боргу Підприємства становила 3 400,00 грн.

Податковий орган зазначив, що у Підприємства було відсутнє майно в достатній вартості для погашення податкового боргу, що підтверджується довідкою Олександрійського РЕВ ДАІ при УМВС України в Кіровоградській області; листом інспекції Держтехнагляду Кіровоградської ОДА в Олександрійському районі від 28.04.2011; листом відділу Держкомзему у місті Олександрія Кіровоградської області № 850 від 22.04.2011.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1042 від 24.12.2010 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1437/18732 (далі - Порядок № 1042), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 Порядку № 1042 для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України , у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суди правильно зазначили, що для накладення арешту на кошти платника податків необхідною умовою є прийняття рішення про застосування арешту майна. ДПІ не були надані докази про прийняття рішення про арешт майна Підприємства, звернення до суду з вимогою про арешт коштів є порушенням процедури застосування такого арешту, встановленої п. 7.3 Порядку № 1042.

Адміністративний арешт майна платника податків згідно з п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу , або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Враховуючи вищевикладене, арешт коштів законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними ст. 94 Податкового кодексу України , що виникли між платником податків та податковим органом, а тому за відсутності обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків унеможливлює ДПІ з цих підстав просити суд застосувати арешт коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Умовою для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, є відсутність у такого платника податків майна та/або його балансова вартість повинна бути менша суми податкового боргу, та/або таке майно не могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Суди обґрунтовано зазначили, що податковим органом не були дотримані вимоги статті 89 Податкового кодексу України , згідно яких податковий орган повинен був скласти акт опису майна у податкову заставу або зафіксувати його відсутність.

Запит Підприємству про надання інформації про належне йому майно ДПІ не направляла. У зв'язку з не проведенням податковим органом усіх необхідних дій з отримання даних стосовно майна Підприємства факт відсутності у Підприємства майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу, є недоведеним, що в свою чергу унеможливлює накладення арешту на кошти Підприємства в порядку пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України .

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.