Постанова

від 29.09.2015 по справі 804/5797/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2015 рокусправа № 804/5797/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Троянво А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі №804/5797/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА (далі - ТОВ КАРІ УКРАЇНА ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 15.11.2013 року № НОМЕР_1, винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту первірки від 31.10.2013 № 794/2201/37989494 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ КАРІ УКРАЇНА з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 . відповідно до якого ТОВ КАРІ УКРАЇНА збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 10 620 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність фактичного виконання договорів укладених позивачем з контрагентами, отже неправомірність формування позивачем валових втрат, визначення податку на прибуток підприємства за перевіряємий період та відображення даних показників в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств та відповідно правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити рішення, яким позов задовольнити.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги представник відповідача, посилаючись на безпідставність її доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ КАРІ УКРАЇНА з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2013, за результатами якої складено акт перевірки за № 794/2201/37989494 від 31 жовтня 2013 року, за висновками якого, зокрема, встановлено порушення п.п. 14.1.36, 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.п. 139.1.9, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 628 533,0 грн., у тому числі 3 кв. 2012 у сумі 231 144,0 грн., 4 кв. 2012 р. у сумі 357 533,0 грн. та зменшення збитків на суму 39 946,0 грн.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що ТОВ КАРІ УКРАЇНА безпідставно завищені валові витрати на загальну суму 33 715,0 грн., в т.ч. у 3 кварталі 2012 - 33 715,0 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат (амортизація) у ТОВ ТЕХНО - ТОРГ (у 3 кварталі 2012 - 23 155,0 грн.), ПП ПЕРША ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ (3 квартал 2012 - 10 560,0 грн.), а також за 1 квартал 2013 р. у сумі 32 000,0 грн. по контрагенту ТОВ БАРТКОМ -ІНВЕСТМЕНТ .

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 15.11.2013 року № НОМЕР_1, яким ТОВ КАРІ УКРАЇНА збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 10 620 грн., з яких основний платіж складає 7 080 грн., штрафна санкція - 3 540 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.01.2014 №433/10/04-36-10-08-09 податкове повідомлення - рішення від 15.11.2013 № НОМЕР_1 залишено без змін.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту14.1 статті 14 Податкового Кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового Кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Згідно пункту 135.2 cтатті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Нормами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України визначено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Судом було досліджено первинну документацію підприємства, що оформлювалася в рамках правовідносин між ТОВ КАРІ УКРАЇНА та ПП ПЕРША ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ , ТОВ ТЕХНО-ТОРГ , ТОВ БАРТКОМ-ІНВЕСТМЕНТ .

На виконання господарської операції з ПП ПЕРША ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ було виписано податкову накладну № 15 від 14.08.2012 р., платіжне доручення № 524 від 14.08.2012 р., видаткову накладну № 52 від 21.08.2012 р.

На виконання господарської операції з ТОВ ТЕХНО-ТОРГ було виписано податкову накладну № 1418 від 10.08.2012 р., платіжне доручення № 504 від 10.08.2012 р., видаткову накладну № 21390 від 13.08.2012 р.

Договори між ТОВ КАРІ УКРАЇНА та ПП ПЕРША ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ . А також ТОВ ТЕХНО-ТОРГ було укладено в усній формі.

Також, між позивачем та ТОВ БАРТКОМ-ІНВЕСТМЕНТ було укладено договір поставки № 385 від 28.01.2013 (поставка кріплень на стелю для телевізора у кількості 30 шт.)

На виконання вимог вказаного Договору виписано рахунок-фактура № 538 від 28.01.2013, видаткову накладну № БІ - 0000124 від 30.01.2013, податкову накладну № 115 від 30.01.2013.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що досліджені первинні документи не містять необхідних реквізитів документу, а саме: не містять відомостей про особу, що підписала документ - відсутні дані про посаду та ПІБ, що унеможливлює ідентифікувати таку особу та ставить під сумнів факт істинності вказаних документів. Також, судом не прийнято як доказ Додатковий Договір № 01 від 28.01.2013 до Договору поставки № 385 від 28.01.2013 з підстав не надання його під час перевірки. Також висновки суду першої інстанції ґрунтуються на ненаданні позивачем в ході проведення перевірки первинних документів, про що посадовими особами податкового органу складено відповідні акти про відмову у наданні документів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК).

Статтею 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та правомірності формування податкового кредиту позивачем надано первинні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

Досліджуючи питання щодо реальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з урахуванням положень статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , судом апеляційної інстанції встановлено, що первинні документі надані позивачем (податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення) відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів.

З наданих первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне придбання позивачем товару (медіаплеєрів, флеш пам'яті, кабелів для підключення техніки, солітерів сигналів, кріплень на стелю телевізорів) у вказаних контрагентів та його оплату, а також використання придбаного товару господарські діяльності позивача (технічні завдання на монтаж спеціального обладнання у магазинах, встановлення телевізійної системи, акти введення в експлуатацію основних засобів).

Щодо доводів податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, про відмову позивача від надання первинних документів при проведенні перевірки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 804/13548/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.214 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення, яким ТОВ КАРІ УКРАЇНА було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції , прийнятого на підставі акту від 04.10.2013 Про відмові від надання документів . У даній справі судом встановлено забезпечення позивачем доступу посадовими особами податкового органу до всіх первинних документів під час проведення перевірки та протиправність застосування штрафних санкцій до позивача за відмову у наданні первинних документів.

Відповідно до змісту акту перевірки висновки податкового органу про не підтвердження вказаних господарських операцій ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників позивача.

Проте такі акти можуть свідчити лише про не можливість проведення звірки, а не про не підтвердження господарських операцій.

Висновки суду першої інстанції про укладення між ТОВ КАРІ УКРАЇНА та ПП ПЕРША ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ і ТОВ ТЕХНО-ТОРГ договорів в усній формі всупереч вимогам статті 208 Цивільного Кодексу України, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки договір свідчить лише про намір виконання господарської операції у майбутньому, а не про її фактичне виконання та не є первинним документом бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, реальність господарської операції пов'язується з рухом активів, реальними змінами майнового стану платника податків, а не фактом підписання договору.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності окремих недоліків при заповненні первинних документів, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки судом не наведено перелік конкретних документів, які на думку суду містять вказані недоліки, а також наявність окремих недоліків у заповненні документів не свідчать про їх недійсність.

Також необґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо ненадання під час перевірки товарно-транспортних накладних, оскільки нормами податкового законодавства товарно-транспортні накладні не віднесено до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку та не є первинними документами, які би підтверджували здійснення господарської операції.

Висновки суду першої інстанції про необхідність підтвердження господарської операції сертифікатами якості поставленого товару, колегія суддів визнає помилковими, оскільки не доведено, що придбаний товар є товаром, сертифікація якого є обов'язковою відповідно до чинного законодавства.

Сертифікат якості містить виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, та не є первинним документом бухгалтерського та податкового обліку, який би підтверджував здійснення господарської операції.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості, при наявності інших первинних документів, не може бути належним доказом відсутності реального здійснення господарських операцій.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем було понесено судові витрати зі сплати судового збору в сумі 913,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже на користь позивача підлягають присудженню здійснені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 913,50 грн.

Керуючись ст.94, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі №804/5797/14 - скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0003052201від 15.11.2013 року, винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відповідно до якого ТОВ КАРІ УКРАЇНА збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 10 620 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 913,50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров