Ухвала

від 14.12.2015 по справі 28/31-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2015 р. м. Київ К/9991/61166/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Катамай Г.М.

прокурора Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві

на постанову Господарського суду м. Києва від 14.05.2007

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012

у справі № 28/31-А

за позовом Приватного підприємства «Техно-Трейд Плюс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Техно-Трейд Плюс» подало позов про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 18.02.2006 про зменшення бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року в сумі 16700495 грн. та зобов'язання ДПІ у Печерському районі м.Києва надати до відділення Державного казначейства у Печерському районі м.Києва висновок про бюджетне відшкодування в сумі 16700495,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 18.06.2006 № 0000882310/0. У решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,75 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 постанова Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2012 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до цього суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 постанову Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Печерському районі м.Києва надати органу державного казначейства висновок на відшкодування сум з бюджету та закрито провадження у справі в цій частині. У решті постанову Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 залишено без змін.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, яка була правонаступником Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для зменшення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2006 № 0000882310/0 бюджетного відшкодування слугували висновки перевірки, викладені в акті від 15.02.2006 № 49/23-10/32980319, про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення полягало у тому, що ПП «Провіта», яке у 2006 році змінило назву на ПП «Техно-Трейд-Плюс», за наслідками здійснення господарської операції з придбання у ПП «Тесміл-4» товару (модулі аналогових сигналів В-2017) віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість за відсутності підтвердження факту надмірної сплати такого податку до бюджету постачальником комплектуючих для виробництва товару (модулі аналогових сигналів В-2017) - ПП «Юлав НК», якого визнано банкрутом за рішенням Господарського суду м.Києва.

Задовольняючи позов в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2006 № 0000882310/0, суд першої інстанції виходив з того, що наведені податковим органом підстави для зменшення позивачу бюджетного відшкодування - відсутність підтвердження факту надмірної сплати такого податку до бюджету постачальником комплектуючих для виробництва товару та визнання цього постачальника банкрутом не можуть бути підставами для зменшення такого відшкодування, оскільки постачальник комплектуючих не мав безпосередніх відносин з позивачем, а юридичних наслідком банкрутства підприємства є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в т.ч. держави. Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності іншого платника податку чи контрагентів останнього. При цьому суд вказав на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження факту ненадходження податку на додану вартість до бюджету внаслідок неправомірних дій виробника чи постачальника за другою ланкою - ТОВ «Бернес» та ПП «Юлан НК». Суд першої інстанції встановив, що позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних платником податку на додану вартість - ПП «Тесміл-4», яке, своєю чергою, належним чином виконало свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість (згідно з витягом з облікових даних ПП «Тесміл-4» за період, що перевірявся, останнє мало переплату). Суд також зазначив, що порушення податкового законодавства контрагентами у ланцюгу поставки тягне відповідальність таких контрагентів і не впливає на податкові зобов'язання позивача.

Суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 13.08.2009 погодився з наведеною вище позицією суду першої інстанції, але при перегляді справи також застосував положення п.п. 7.7.11. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результатів чого встановив, що обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців до жовтня 2005 року менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, а відтак, дійшов висновку, що дана норма розповсюджується на позивача. Однак суд апеляційної інстанції вказав, що така обставина є підставою для відмови у позові про зобов'язання податкової інспекції надати органу державного казначейства висновок на відшкодування сум бюджету, але не виключає можливості позивача отримати бюджетне відшкодування після усунення обставин, визначених у даній нормі, у зв'язку з чим залишив без змін постанову суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України при перегляді справи в касаційному порядку погодився з позицією судів попередніх інстанцій про те, що наведені податковим органом підстави для зменшення позивачу бюджетного відшкодування - відсутність підтвердження факту надмірної сплати такого податку до бюджету постачальником комплектуючих для виробництва товару та визнання безпосереднього постачальника позивача банкрутом не можуть бути самостійними підставами для зменшення такого відшкодування за умови якщо господарські операції з поставки товару були реальними, а позивач дотримався вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при формуванні податкового кредиту, вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування.

Водночас з огляду на застосування судом апеляційної інстанції положень п.п. «а» п.п. 7.7.11. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлення ним обставини про те, що обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців до жовтня 2005 року менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, суд касаційної інстанції вказав на те, що у разі достовірності такої обставини станом на звітний період, в якому заявлено платником податку бюджетне відшкодування, платник податку не має права на бюджетне відшкодування за цей звітний період. Усунення таких обставин дійсно не виключає можливості отримати бюджетне відшкодування у майбутньому, але не надає права на отримання бюджетного відшкодування за спірний звітний період.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції встановив наявність у позивача за останні 12 календарних місяців до жовтня 2005 року обсягів оподатковуваних операцій менших, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, без зазначення доказів, на підставі яких така обставина встановлена, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції та необхідність направлення справи на новий розгляд до цього суду.

Суд касаційної інстанції також вказав на те, що судом апеляційної інстанції не були перевірені доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, що однією з підстав, за якої не може бути надано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року, є недотримання позивачем вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно із якими бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). При цьому податковий орган вказував на те, що розрахунки з підприємствами за товар, придбаний у серпні - вересні 2005 року, позивач проводив у вексельній формі, а векселя погашені у грошовій формі у жовтні 2005, тобто право на отримання бюджетного відшкодування виникнути у жовтні 2005 року не могло.

Таким чином, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2012 було скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009, а справу направлено на новий розгляд до цього суду.

Однак при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції в супереч вимог ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України не врахував обов'язкових для нього висновків і мотивів, з яких були скасовані судові рішення, не дослідив обставину щодо обсягу здійснених позивачем оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців до жовтня 2005 року з метою з'ясування питання, чи не є такий обсяг меншим, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Також суд апеляційної інстанції, з огляду на доводи податкового органу про те, що розрахунки за товар, придбаний у серпні - вересні 2005 року, позивач проводив у вексельній формі, а векселя ним були погашені у грошовій формі у жовтні 2005, в результаті чого у позивача за відсутності факту сплати податку на додану вартість у попередніх періодах не виникло права на бюджетне відшкодування за жовтень 20005 року, не дослідив обставину щодо порядку здійснення позивачем розрахунків за придбаний товар, дотримання позивачем вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», допустивши ті ж самі помилки, що і суд апеляційної інстанції при розгляді справи першого разу.

Окрім того, під час здійснення судом апеляційної інстанції нового розгляду справи податковий орган надавав суду апеляційної інстанції пояснення, в яких вказав на те, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 у справі № 25/182-А за позовом ДПІ у Печерському районі м.Києва до ПП «Техно-Трейд Плюс» та ПП «Тесміл-4» про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення коштів, яка є пов'язаною справою, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що обставини у справі в їх сукупності свідчать про те, що укладення договору купівлі-продажу від 02.03.2005 між ПП «Провіта» та ПП «Тесміл-4» на поставку модулів збору аналогових сигналів В-2017 в кількості 22877 штук вартістю 100277649,64 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 16712941,61 грн., було одним із заходів в ланцюгу протиправних дій осіб, що діяли від імені ПП «Тесміл-4» та ПП «Провіта», з метою незаконного отримання грошових коштів з Державного бюджету України у формі відшкодування ПДВ.

Вказані вище обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, адже наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування чи вилучення коштів з бюджету.

Разом з тим ці обставини залишились судом апеляційної інстанції поза увагою.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун