Ухвала

від 08.12.2015 по справі 804/9634/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2015 рокусправа № 804/9634/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпос-Будсервіс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у справі № 804/9634/15 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпос-Будсервіс" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задоволено, стягнуто кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпос-Будсервіс" в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 59 914,04 грн..

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біпос-Будсервіс" вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Згідно з п.п. 49.18. ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 54. 1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Порядок оподаткування з податку на додану вартість визначений Розділом V Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з 19.01.2009 року зареєстрований як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.03.2015 року за № 20294357.

Всупереч вимогам податкового законодавства відповідачем не було проведено своєчасно та у повному обсязі сплату податку на додану вартість, у зв'язку з чим за ним утворився податковий борг у розмірі 59914,04 грн..

Заборгованість Товариства з податку на додану вартість складається із сум самостійно задекларованого податку, що підлягає сплаті.

Так, відповідачем в порядку податкової звітності до податкового органу було надано:

- звітну декларацію від 19.01.2015 року на суму податкових зобов'язань 40119 грн.;

- уточнюючий розрахунок від 05.20.2015 року на суму податкових зобов'язань 228 грн.;

- звітну декларацію від 18.02.2015 року на суму податкових зобов'язань 15335 грн.;

- звітну декларацію від 18.03.2015 року на суму податкових зобов'язань 25174 грн.;

- звітну декларацію від 16.04.2015 року на суму податкових зобов'язань 6190 грн.;

- звітну декларацію від 15.05.2015 року на суму податкових зобов'язань 15907 грн.;

- звітну декларацію від 17.06.2015 року на суму податкових зобов'язань 35392 грн.

Відповідно до особової картки платника ПДВ станом на 30.06.2015 року відповідачу нараховано податковий борг з ПДВ на суму 138345 грн. та суму пені в розмірі 7152 грн. У зв'язку зі сплатою до бюджету суми в розмірі 85578 грн. та переплати в розмірі 5,4 грн. сума податкового боргу позивача становить 59 914 грн.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку податку на додану, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59ПК України).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст. 59 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача направлялася податкова вимога № 18-23 від 10.02.2015 року про сплату боргу у розмірі 40 113,60 грн. (а.с. 24)

Відповідачем не було надано суду доказів сплати заборгованості у повному обсязі.

Права органів доходів і зборів на час розгляду справи передбачені ст. 20 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 20.1.18 та 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що існують підстави для задоволення позовних вимог податкової інспекції щодо стягнення з відповідача зазначеної у позові суми податкового боргу.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не враховано що Товариством своєчасно сплачено задекларовану суму з ПДВ, про що свідчить платіжне доручення № 109, колегія суддів розцінює критично, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення, оскільки дані обставини були невідомі при ухваленні оскарженого рішення.

Так, відповідач сам зазначає, що установою банку сплачений за вказаним платіжним дорученням сума не була перерахована на відповідний рахунок. Тобто, заборгованість існує.

Факт наявності заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення податкового боргу у розмірі 59 914,04 грн..

Крім того, відповідач посилається на докази, що не були відомі суду першої інстанції на час прийняття оскарженої постанови.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпос-Будсервіс" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у справі № 804/9634/15 - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 23.12.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак