Постанова

від 10.10.2011 по справі 2а-2093/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2093/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ПАТ "Івано-Франківськ-Авто"

до відповідача: Державної податкової інспекціії в м. Івано-Франківську

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 12.04.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Івано-Франківськ-Авто звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000832302, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 12.04.2011 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планової перевірки Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську (надалі -відповідач) складено Акт про результати планової виїзної перевірки ПАТ Івано-Франківськ-Авто код ЄДРПОУ 05495466 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. №1652/23-2/05495466 від 28.03.2011р., згідно з яким встановлено порушення ПАТ Івано-Франківськ-Авто вимог Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , Закону України Про податок на додану вартість , Закону України Про плату за землю та Закону України Про податок з доходів фізичних осіб . Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено: податкове повідомлення-рішення №0000832302 від 12.04.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: Частина прибутку (доходу), що вилучаються до бюджету на 193875,00 грн., з яких за основним платежем 155100,00грн., та 38775,00грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №000802302 від 12.04.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 54350,00грн., з яких за основним платежем - 43480,00грн., та 10870,00 за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №0000842302 від 12.04.2011р. , яким збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 172885,16 грн., з яких за основним платежем 138308,10грн. та 34577,06грн. за штрафними санкціями. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає такими, що прийняті з порушеннями та всупереч вимог чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, додатково пояснили суду, що представниками відповідача при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень невірно застосовані матеріальні норми права, що призвело до помилкових висновків, а по окремих епізодах проведеної перевірки висновки зазначено без будь-яких на те правових обґрунтувань. Просили позов задовольнити повністю

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених в письмових запереченнях, в судовому засіданні пояснили суду, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення винесені у відповідності до норм чинного законодавства на основі встановлених суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності підприємства, що мають відношення до фактів виявлених порушень, із посиланням на первинні або інші документи, із зазначенням проведень у бухгалтерському обліку, а також іншої інформації, встановленої в ході перевірки та відображеної в акті перевірки, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали позовної заяви, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності судом встановлено наступне.

За результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. складено Акт №1652/23-2/05495466 від 28.03.2011р., згідно з яким встановлено, що ПАТ Івано-Франківськ-Авто не нарахований та не сплачений до 30.06.2010р., в бюджет авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 30 відсотків нерозподіленого прибутку відображеного по рядку №350 форми №1 Баланс станом на 31.12.2009р. в сумі 155100,00 грн.; перевіркою встановлено також неправомірне включення позивачем до валового доходу звітного періоду, а також до витрат виручку від продажу іноземної валюти, залученої в якості фінансового кредиту; перевіркою встановлено порушення вимог Закону України Про плату за землю , шляхом заниження позивачем зобов'язань із сплати земельного податку, внаслідок неправильного визначення платником ставки земельного податку щодо ділянки комерційного призначення, яка належить платнику на праві постійного користування.

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення рішення:

№0000832302 від 12.04.2011р., згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: Частина прибутку (доходу), що вилучаються до бюджету на 193875,00 грн., з яких за основним платежем 155100,00грн., за штрафними санкціями - 38775,00грн.;

№000802302 від 12.04.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 54350,00грн., з яких за основним платежем - 43480,00грн., за штрафними санкціями - 10870,00;

№0000842302 від 12.04.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 172885,16 грн., з яких за основним платежем 138308,10грн. за штрафними санкціями - 34577,06грн.

Відносини, пов'язані з визначенням підстав, порядку, розміру та строків виплати дивідендів господарським товариством своїм учасникам (акціонерам) регулюються, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про господарські товариства", Законом України "Про акціонерні товариства" та Законом України Про цінні папери і фондову біржу , а щодо порядку та підстав сплати авансових внесків з податку на прибуток, пов'язаних з нарахуванням (виплатою) дивідендів в період охоплений перевіркою, Законом України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. №334/94-ВР, у редакції Закону України від 22.05.1997р., із змінами та доповненнями, чинного на момент дії спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України Про акціонерні товариства (у редакції пункту 11 розділу VII Закону України Про державний бюджет на 2010 рік від 27.04.2010 року N 2154-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Відповідно до пункту 1.9. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8. статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Таким, чином підпунктом 7.8.2. ст. 7.8. статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств прямо визначено, що зобов'язання з виплати авансових внесків з податку на прибуток виникає в емітента корпоративних прав з моменту прийняття відповідного рішення про виплату дивідендів. Відтак датою виникнення в акціонерного товариства податкових зобов'язань щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток є дата прийняття рішення про виплату дивідендів.

Пунктами 12, 15 частини 2 статті 33 Закону України Про акціонерні товариства встановлено, що право затвердження розподілу прибутку і збитків товариства, затвердження розміру річних дивідендів, належить виключно до компетенції загальних зборів товариства. Дані повноваження не можуть бути передані іншим органам управління акціонерного товариства.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, згідно із протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ Івано-Франківськ-Авто від 15 березня 2010 року прийнято рішення про затвердження річних результатів фінансово-господарської діяльності товариства за 2009 рік та рішення про те, що у зв'язку з відсутністю прибутку та наявністю збитків у розмірі 550 тис. грн. розподіл прибутку не здійснювати, резервний фонд не формувати, дивіденди не нараховувати, покриття збитків здійснити за рахунок підвищення ефективності роботи в наступних періодах.

З вищенаведеного вбачається, що рішення про виплату дивідендів на чергових загальних зборах акціонерів ВАТ Івано-Франківськ-Авто не приймалось.

Виходячи із змісту пункту 1.9 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", положень Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденди (платіж, що здійснюється при розподілу прибутку скаржника) можуть бути нараховані та сплачені, виключно за рішенням Загальних зборів акціонерів. А отже відсутність такого рішення (за одночасної відсутності самого факту сплати дивідендів) зумовлює також відсутність обов'язку зі сплати авансового внеску з податку на прибуток.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що ґрунтуються на вимогах пункту 11 розділу VII Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет України на 2010 рік , яким внесені зміни до Закону України Про акціонерні товариства , які набрали чинності з 30.04.2010 року та згідно з якими встановлено, що виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року в розмірі не менше 30 відсотків , за наступних підстав.

Судом встановлено, що рішення стосовно затвердження порядку розподілу прибутку підприємства та визначення порядку покриття збитків за підсумками діяльності у 2009р. було прийнято на загальних зборах акціонерів товариства 15 березня 2010 року, тобто до набрання законної сили відповідних положень Закону України Про державний бюджет України на 2010 рік .

Крім цього, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" N 22-рп/2010, від 30.11.2010р., встановлено невідповідність конституційним вимогам закону про Державний бюджет України в частині правового регулювання відносин, що є предметом інших законів України (статті 14, 64, пункт 7 розділу VII "Прикінцеві положення"). У зв'язку із чим Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону суперечать Конституції України та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, висновки відповідача про наявність в платника податку безумовного обов'язку щодо нарахування та сплати авансового внеску протягом 6 місяців після закінчення звітного річного періоду без прийняття рішення про виплату дивідендів ґрунтуються на нормах Закону, які втратили чинність на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000832302 від 12.04.2011р.

Відтак, з врахуванням приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України податкове повідомлення-рішення №0000832302 від 12.04.2011р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з частини прибутку (доходу), що вилучаються до бюджету на суму 193875,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000802302 від 12.04.2011р., позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 54350,00грн, а саме: за основним платежем - 43480,85 грн. та 10870,00грн. за штрафними санкціями.

Як встановлено в судовому засіданні відповідачем при проведенні перевірки та складанні реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів (додаток №11 до довідки про загальну інформацію) не включено доходи від продажу іноземної валюти (бухгалтерська проводка Дт 311 Кт 711). Натомість за перевірений період позивач у відповідності до п.п.7.3.5. п.7.3. ст.7 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств включив дохід від продажу іноземної валюти на загальну суму 972 320,00грн. в тому числі за другий квартал 2008р.- 972 320,00грн.

Одночасно встановлено, що при складанні відповідачем реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат (додаток №12 до довідки про загальну інформацію перевіряючими не включено витрати з продажу іноземної валюти (бухгалтерська проводка Дт 942 Кт ЗЗ4)

За перевірений період товариством у відповідності до п.п.7.3.5. п.7.3. ст.7 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств включено витрат на суму балансової вартості проданої іноземної валюти на загальну суму 999 759,20 грн., в тому числі в другому кварталі 2008р. на суму 999 759,20 грн.

Таким, чином за даними перевірки встановлено заниження позивачем об'єкта оподаткування на суму 27 439,20 грн.(= 999 759,20 грн. - 972 320,00 грн.).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що позивач, отримавши валютний кредит в іноземній валюті не повинен включати дану суму до валових доходів звітного періоду, а також до витрат, посилаючись на вимоги п.7.9 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Так, відповідно до підпункту 7.9.1. пункту 7.9. статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств №334/94-ВР від 28.12.1994., чинного на момент дії спірних правовідносин (надалі також -Закон), з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку, зокрема у зв'язку з: отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів.

Підпунктом 7.9.2 пункту 7.9. статті 7 цього Закону передбачено, що не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з: поверненням платником податку основної суми кредиту.

Судом встановлено, що позивачем здійснено продаж валютних коштів (банківська виписка від 12.06.2008р.) на Міжбанківській валютній біржі. За результатами даної фінансової операції на розрахунковий рахунок товариства були зараховані кошти від продажу валюти на МВБ в сумі 967458,40 грн. по курсу 472,00грн. за 100 дол. США.

Товариством, з метою відображення даної операції в Декларації з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2008р., було застосовано п.7.3.5. ст.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Відповідно до підпункту 7.3.5. пункту 7.3. статті 7 Закону у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

В своїх поясненнях представник відповідача посилався на вимоги п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , а саме на те, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). При цьому вказував що п.п.7.3.5. п.7.3. ст.7 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств регулює питання продажу іноземної валюти отриманої виключно за операціями згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств і в якому наводиться визначення терміну балансова вартість валюти .

Суд вважає висновки відповідача помилковими та такими, що ґрунтуються на окремих, вирваних з контексту, приписах вказаного Закону.

Так, пунктом 7.3. статті 7 Закону передбачений порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті, зокрема абзацом другим підпункту 7.3.1 пункту 7.3. вказаної статті встановлено, що балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що підпункт 7.3.5. пункту 7.3. статті 7 Закону кореспондується з пунктом 7.3.1 виключно в частині визначення балансової вартості іноземної валюти, проте прив'язувати зміст пункту 7.3.5. з операціями пов'язаними із реалізацією товарів (послуг) за валютні кошти (пп.7.3.1.), на думку суду, є помилковим.

Крім цього, суд зазначає, що позивачем виконані приписи пп.7.9.1. та пп.7.9.2. п.7.9. статті 7 Закону щодо не включення до валових доходів та до валових витрат суми отриманого фінансового кредиту.

Щодо заниження сплати податку на прибуток в частині зарахування плати за патенти, як частини податку з прибутку, отриманого від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до Закону України Про патентування деяких видів підприємницької діяльності , судом встановлено, що відповідно до акту перевірки (а.с.72) встановлено відхилення між вартістю торгових патентів , що враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку в сумі 2880грн., при цьому відповідачем вказується вартість патентів, сплачених за період з 01.04.2008р. по 31.12.2008р. в сумі 7920грн., проти задекларованих товариством 10800грн.

Згідно із пунктом 16.3 статті 16 Закону Про оподаткування прибутку підприємств податок з прибутку підлягає сплаті до бюджету у сумі, що зменшується на вартість придбаних торгових патентів для здійснення діяльності, яка підлягає патентуванню. При цьому згідно п. 16.4. ст.16 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств платники податку подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітній період розрахований наростаючим підсумком. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали, платники податку подають спрощену декларацію , а за результатами звітного року повну.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем при встановленні завищення показника вартості торгових патентів за 2008 рік в сумі 2880 грн. не взято до уваги результати звітного року.

Таким, чином суд вважає, що відповідачем неправомірно застосовано період сплати патентів з 01.04.2008р. по 31.12.2008р., без врахування вартості торгових патентів за перший квартал 2008 року, тобто з порушенням вищенаведених норм Закону, а саме : без врахування результатів звітного року.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем при проведенні перевірки не включено до валових витрат операції по ліквідації основних засобів групи 1.

Відповідно до первинних документів Актів на списання основних засобів №2 та №3 від 02.07.2008р. позивачем ліквідовано основні засоби групи №1. Ліквідація була проведена з метою будівництва нового авто-салону (том 2 а.с.1).

Балансова вартість об'єкта Виробничий корпус (навіс зварювального участку) Інвентарний номер 00.00.141011 на дату ліквідації складала 16639,06грн., що підтверджено відомістю нарахування амортизації за 3-й квартал 2008р. група №1 (податковий облік). Балансова вартість об'єкта Будівля майстерень Інвентарний номер 00.00.141012 на дату ліквідації складає 15208,29 грн. , що підтверджено відомістю нарахування амортизації за 3-й квартал 2008р. група №1 (податковий облік) (том 2 а.с.2).

Відповідно до пп.8.4.8 п.8.4. ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

В судовому засіданні представниками відповідача не надано правового обґрунтування причин не відображення в Акті перевірки валових витрат позивача на суму балансової вартості ліквідованих об'єктів групи 1 ОФ (основних фондів).

За таких обставин, у відповідності до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, на яких ґрунтуються висновки відповідача не підтверджують факт заниження позивачем податку на прибуток за 2008 рік в сумі 43480 грн., а відтак й не доводять правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №000802302 від 12.04.2011р.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Державного акту І-ІФ №002735 від 29.12.2000 р., у постійному користуванні позивача знаходиться земельна ділянка площею 3,6297га, розташована за адресою: м. Івано-Франківськ с. Микитинці вул.Юності,41А.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000842302 від 12.04.2011р., позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб на 172885,16 грн., з яких за основним платежем - 138308,10 грн., та за штрафними санкціями - 34577,06грн.

Підставою збільшення суми грошового зобов'язання із земельного податку слугував проведений відповідачем розрахунок земельного податку за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, на підставі даних Управління Держкомзему у м.Івано-Франківську про нормативну грошову оцінку вищевказаної земельної ділянки.

Дані надавались станом на 10.03.2011р., за якими нормативна грошова оцінка становить 25 736 814,70 грн. ( том 1, а.с. 221, 222).

Відповідно до статті 13 Закону України Про плату за землю підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Стаття 204 Земельного кодексу України визначає, що Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ст.20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ст.23 Закону України Про оцінку земель технічна документація з бонітування грунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

В судовому засіданні встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки розташованої за адресою вул. Юності, 41А, визначалась відповідно до розміру нормативної грошової оцінки затвердженої рішенням XXIX сесії Івано-Франківської міської ради п'ятого демократичного скликання від 10.07.2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська", первинно введеною в дію з дня її затвердження - 10.07.2008р.

Судом встановлено, що постановою Івано-Франківського міського суду від 14.12.2009 року у справі №2а-1965/2009 за позовом відкритого акціонерного товариства Родон , відкритого акціонерного товариства Полімер , відкритого акціонерного товариства Промприлад , відкритого акціонерного товариства Будівельні матеріали , відкритого акціонерного товариства Залізобетон , відкритого акціонерного товариства Індуктор до Івано-Франківської міської ради, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача - Державне підприємство Міністерства оборони України 63 котельно-зварювальний завод , відкрите акціонерне товариство Івано-Франківський локомотиворемонтний завод , закрите акціонерне товариство Солід , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Державна податкова інспекція м. Івано-Франківська, визнано незаконним пункт 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 року у справі №2а-1965/09/0907 апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року у справі №-35155/10, №-35475/10 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 року скасовано, а постанову Івано-Франківського міського суду від 14.12.2009 року, залишено в силі.

Частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року у справі №-35155/10, №-35475/10, рішенням Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська затверджено матеріали нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська станом на 01.07.2007 року, виконані Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст Діпромісто .

Пунктом 2 цього рішення вказану нормативну грошову оцінку земель міста введено в дію з дати прийняття даного рішення та визнано такою, що втратила чинність нормативна грошова оцінка, затверджена рішенням сесії міської ради від 12.03.1999 року.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про плату за землю встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно частини 3 статті 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Отже, нормативна грошова оцінка земель прямо впливає на розмір плати за землю.

Відповідно до приписів статей 14, 17, 20 Закону України Про плату за землю платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно частини 3 статті 27 Бюджетного кодексу України Закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

Статтею 4 цього Кодексу встановлено, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Таким чином, оскільки грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, який вноситься до держбюджету та формує його доходну частину, тому суд касаційної інстанції прийшов до переконливого висновку про неправомірність рішення відповідача в частині введення в дію нової грошової оцінки в середині бюджетного року.

Суд зазначає, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000842302 від 12.04.2011. як і розгляду даної адміністративної справи положення пункту 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська , яким введено в дію (з моменту прийняття рішення) на території Івано-Франківської міської ради нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визнано незаконним.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання вимог Ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року Івано-Франківською міською радою в січні 2011 року опубліковано рішення ХХІХ сесії Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська

Відповідно до частини п'ятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Частиною 12 цієї статті Закону встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Так, в статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності № 1160-IV, від 11.09.2003., із змінами та доповненнями, зазначено, що регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання. Вказаною статтею Закону регуляторним органом визначено, зокрема, орган місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 13 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

З системного аналізу вказаних правових норм та встановлених обставин у справі вбачається, що нова нормативна грошова оцінка земель, затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року набрала чинності з січня 2011 року, а тому податкове повідомлення-рішення №0000842302 від 12.04.2011р., про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання із земельного податку за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, прийняте на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набрала чинності з 01.01.2011 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську №0000832302, №0000802302, №0000842302 від 12.04.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету на користь ПАТ "Івано-Франківськ- Авто" сплачений судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_6

Постанова складена в повному обсязі 14.10.2011 року.