Ухвала

від 17.12.2015 по справі 826/9389/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9389/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Мацедонської В.Е., Мельничука В.П.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ренал" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ренал" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ренал" звернулося до суд уз позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000272202 від 05.02.2015 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 14.01.2015 р. по 20.01.2015 р. відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Вітма-Сервіс" за період з 01.04.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої відповідачем складено акт №47/26-58-22-02-17/19133293 від 20.01.2015 p.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №47, позивачем порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 391560,00 грн., в т.ч. за квітень 2014 р. - на суму 99800,00 грн., за травень 2014 р. - на суму 92400,00 грн., за червень 2014 р. - 99760,00 грн., за липень 2014 р. - на суму 99600,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000272202 від 05.02.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 489 450,00 грн., з яких 391 560,00 грн. - за основним платежем, а 97 890,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, позивач звернувся до суду з позовом.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ фірма "Ренал" зареєстровано як юридична особа 28.10.1992 р., 28.10.1994 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 08.09.1997р.

Спірний податковий кредит сформовано позивачем на підставі виписаних ТОВ "Вітма-Сервіс" податкових накладних за угодами підряду №09/12 від 09.12.2013 р., №12/02 від 12.02.2014 р., №03/04 від 03.04.2012 р., №07/03 від 07.03.2014 р., №14/03 від 14.03.2014 р., №15/05 від 15.05.2014 р., №29/04 від 29.04.2014 р., укладених між ТОВ фірмою "Ренал", як замовником, та ТОВ "Вітма-Сервіс", як підрядником.

Предметом вказаних вище угод підряду було те, що замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати певні роботи (демонтажні/монтажні роботи, роботи по ремонту обладнання, роботи по влаштуванню водопроводу та виготовленню і монтажу цоколів-плінтусів, роботи по виготовленню та монтажу нестандартного обладнання, роботи по влаштуванню сантехнічних систем в адміністративно-побутовому корпусі комбікормового заводу, роботи по ремонту обладнання елеватору) на об'єкті визначеному договором.

Апелянт вказує про надання ним на підтвердження реальності вказаних вище угод підряду договірну ціну, акти про виконання, акти приймання-передачі матеріальних цінностей та податкові накладні, оформлені належним чином.

Разом з тим, колегія судів звертає увагу на те, що саме на момент перевірки позивачем було надано податкові накладні № 70 від 07.04.2014 р., № 23 від 02.06.2014 р., № 231 від 23.06.2014 р., №240 від 24.06.2014 р., № 41 від 04.07.2014 р., № 40 від 04.04.2014 р., № 190 від 19.05.2014 р., акти виконаних робіт та платіжні доручення.

Інших документів ні до перевірки, ні на момент складання акту перевірки надано не було.

Крім того, відповідачем було встановлено, що у ТОВ Вітма-Ссрвіс немає умов для ведення господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Також, оскільки TOB Вітма-Сервіс виконувало монтажні роботи, то необхідно підтвердити реальність господарських операцій відповідною технічною та проектно-кошторисною документацією, без якої такі роботи взагалі виконати неможливо, зокрема складання такої документації передбачено п. 2 кожної із угод.

Однак, кошторисної документації складено не було.

Умовами договору також визначено, що замовник має забезпечити допуск персоналу підрядника на об'єкт робіт, проте матеріали справи не містять інформації про те як співробітники TOB Вітма-Сервіс були допущені на об'єкти робіт, хто такі роботи безпосередньо виконував.

Слід звернути увагу, що позивачем неналежним чином підтверджено використання отриманих від TOB Вітма-Сервіс робіт у власній господарській діяльності, зокрема, відповідно до угоди № 15/05 від 15.05.2014 року, договірної ціни та акту виконаних робіт по ремонту елеватора, позивач додав довідку про вартість робіт та акт приймання виконаної роботи за об'єктом філіал Кагарлицький елеватор ООО Комплекс Агромарс за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 95. Проте, в первинних документах складеними із ООО Комплекс Агромарс взагалі не деталізовано, які роботи там були проведено, що не можна зіставити з роботами TOB Вітма-Сервіс як фактичним виконавцем, окрім того роботи виконувалися за вказаним об'єктом відповідно до вище вказаних документів роботи фактично виконані 24.03.2014 року, про що свідчить написи на цих документах, здійсненні головним інженером Шаповалом В.Г. та оформлення документа 01.07.2014. проте факт виконання за актом виконання такі роботи ТОВ Вітма-Сервіс було виконано 04.07.2014.

Тобто позивач прийняв зазначені роботи у ТОВ Вітма-Сервіс вже після їх фактичного виконання та здачі генеральному підряднику, що в свою чергу свідчить про оформлення таких операцій без факту їх реалізації.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи те, що позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій за угодами підряду №09/12 від 09.12.2013 р., №12/02 від 12.02.2014 р., №03/04 від 03.04.2012 р., №07/03 від 07.03.2014 р., №14/03 від 14.03.2014 р., №15/05 від 15.05.2014 р., №29/04 від 29.04.2014 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було допущено порушення вимог чинного законодавства України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 391 560,00 грн., в т.ч. за квітень 2014 р. - на суму 99 800,00 грн., за травень 2014 р. - на суму 92 400,00 грн., за червень 2014 р. - 99 760,00 грн., за липень 2014 р. - на суму 99 600,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем доказана правомірність свого рішення, а доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються висновком суду першої інстанції.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ренал" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.Е.Мацедонська

В.П.Мельничук

Повний текст рішення виготовлено 22.12.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.