Постанова

від 05.11.2015 по справі 813/737/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року № 813/737/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙСІПІ Україна до Львівської митниці ДФС про скасування рішення і зобов'язання вчинити дії -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю ЕЙСІПІ Україна (далі - ТОВ ЕЙСІПІ Україна ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці ДФС, в якому згідно уточнених позовних вимог просить суд:

- скасувати рішення Львівської митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38700759) від 04.11.2013 № 29000003/2013/200202/2 про коригування митної вартості;

- зобов'язати Львівську митницю Міндоходів (код ЄДРПОУ 38700759) вчинити дії (прийняти рішення) з вивільнення фінансових гарантій у вигляді грошових застав, наданих відповідно до рішення про коригування митної вартості від 04.11.2013 № 29000003/2013/200202/2, у спосіб повернення на картку-особовий рахунок, як коштів передоплати, наданих товариством з обмеженою відповідальністю ЕЙСІПІ Україна (код ЄДРПОУ 36993740), у період з 04.11.2013 року по 27.02.2014 року, у загальній сумі 22103,83 грн, у т.ч. за кодами митних платежів 020 «Мито» - 4250,74 грн і 028 ПДВ + - 17853,09 грн, згідно митних декларацій: №№ 2091400000/2013/39298 від 04.11.2013, 2091400000/2013/39297 від 04.11.2013, 2091400000/2013/39314 від 04.11.2013, 2091400000/2013/39312 від 04.11.2013, 2091400000/2013/39392 від 05.11.2013, 2091400000/2013/39390 від 05.11.2013, 2091400000/2013/39400 від 05.11.2013, 2091400000/2013/40038 від 08.11.2013, 2091400000/2013/40039 від 08.11.2013, 2091400000/2013/40037 від 08.11.2013, 2091400000/2013/39859 від 08.11.2013, 2091400000/2013/44463 від 11.11.2013, 2091400000/2013/46629 від 24.12.2013, 2091400000/2013/46586 від 24.12.2013, 2091400000/2013/46589 від 24.12.2013, 2091400000/2013/46604 від 24.12.2013, 2091400000/2013/4082 від 13.02.2014, 2091400000/2013/4623 від 18.02.2014, 2091400000/2013/5108 від 22.02.2014.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ТОВ ЕЙСІПІ Україна було заявлено до митного оформлення товар діоксид вуглецю (СО2), зріджений, охолоджений, використовується в харчовій промисловості, в автоцистерні, отриманий від ТОВ ЕйСіПі Польська (Польща), за договором поставки рідкого СО2 від 09.12.2011 № ACP/C/CNT/30/2011 та подано до митного поста Малехів Львівської митниці Міндоходів митну декларацію № 209140000/2013/039094, митна вартість якого визначена за ціною контракту з додаванням транспортних витрат за межами України 12363,35 грн або 1546,77 доларів США, чи 0,0814 доларів США за кілограм, однак митним органом було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209140000/2013/000932, у якій зазначено про відмову в митному оформленні (випуску) товарів. Також, 04.11.2013, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/200202/2, з посиланням на цінову інформацію, джерелом якої є РМВ від 04.10.2013 № 209000003/2013/2001612/2, МД від 30.09.2013 № 125110000/2013/339246, МД від 06.08.2013 № 125110000/2013/335378 та визначено митну вартість товару у сумі 0,1500 доларів США за 1 кг або 150,00 доларів США за 1 т. Рішення про коригування митної вартості товарів позивач вважає протиправним, оскільки митницею не доведено наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, а тому відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними та такими, що піддаються обчисленню і підтверджуються документально.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, подала додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просила суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що причиною відмови у визнанні заявленої митної вартості вказано факт, що основні документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для обраного декларантом методу визначення митної вартості. Зазначає, що при визначені митної вартості, повинна враховуватись вартість такого перевезення незалежно від того, перевозиться він власним транспортом чи перевізником на підставі договору. У зв'язку з неможливістю застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, митна вартість у даному рішенні визначена із застосуванням методу 2б (ст. 60 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД від 04.10.2013 № 209000003/2013/2001612/2, МД від 30.09.2013 № 125110000/2013/339246, МД від 06.08.2013 № 125110000/2013/335378. Також зазначає, що при визначенні митної вартості, як джерело інформації використовуються дані цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС ДМСУ). Стверджує, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т. ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Між позивачем (одержувач) та ТОВ ЕйСіПі Польська (постачальник) укладено договір поставки рідкого СО2 від 09.12.2011 № ACP/C/CNT/30/2011 (із змінами) (далі - Договір), предметом якого є купівля-продаж рідкого вуглецю (L-СО2) від постачальника до одержувача.

Відповідно до п. 2.1 Договору одержувач зобов'язується протягом повного строку дії цього Договору, як визначено п. 12.1 закуповувати у постачальника 10.000 тонн (+/- 10%) L-СО2 на рік, а постачальник зобов'язується виготовляти і поставляти необхідну кількість L-СО2 одержувачу відповідно до умов зазначених у Договорі.

Згідно з п.5.2 Договору ціна, за якою постачальник буде продавати товар одержувачу протягом терміну дії даного Договору, буде складати 50 доларів США за кожну тонну L -СО2 на умовах Incoterms 2010: FCA із заводу у м. Влоцлавек, Польща.

ТОВ ЕЙСІПІ Україна 01.11.2013 для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно договору від 09.12.2011 № ACP/C/CNT/30/2011, було подано митну декларацію № 209140000/2013/039094 на товар - діоксид вуглецю (СО2), зріджений, охолоджений, використовується в харчовій промисловості, в автоцистерні.

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації були подані наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 26.11.2012 № 100/2012/0005454;

- міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 31.10.2013 № 31344061;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 01.11.2013 № 01/01;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 25.10.2013 року № 19-09/1407;

- інвойс (рахунок-фактура) від 31.10.2013 № SІ1306741;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 09.12.2011 № ACP/C/CNT/30/2011;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.10.2012 № 1;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.10.2012 № 4;

- договір про надання послуг митного брокера від 01.06.2013 № 4/13;

- інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу Екологічний контроль ) від 31.10.2013 № 2730;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 31.10.2013 № 2730;

- сертифікат про походження товару загальної форми від 31.10.2013 № PL/MF/AK 0285033;

- копія митної декларації країни відправлення від 31.10.2013 № 13PL432030Е0061478;

Посадовою особою відповідача 01.11.2013 сформовано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договір про транспортно-експедиційне перевезення, заявку на перевезення; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; додаток № 1до контракту від 09.12.2011 № ACP/C/CNT/30/2011.

Позивач 01.11.2013 на вимогу інспектора надав наступні документи:

- додаток № 1 до контракту від 09.12.2011 № ACP/C/CNT/30/2011;

- прайс-лист від виробника товару;

- висновок Львівської торгово-промислової палати від 25.10.2013 № 19-09/1407;

- договір про транспортно-експедиційне перевезення від 01.03.2011;

- специфікацію від 01.04.2013 № 5;

- акт виконаних робіт від 01.11.2013 № ОУ-0000156;

- рахунок-фактуру на перевезення СФ-0000151 від 01.11.2013;

- контракт від 28.03.2013 № ACP/C/24/2011;

- контракт від 05.03.2013 № ACP/C/16/2011;

- фактуру від виробника до АСР Роlska від 13.09.2013 № 927194572;

- фактуру АСР Роlska до Linde Gas Роlska від 12.09.2013 № SІ1305864;

- розшифровку № 863;

- додатки до контракту від 09.12.2011 № ACP/C/CNT/30/2011: від 22.05.2012 № 3, від 01.10.2012 № 4, від 02.01.2013 № 5;

- податкову накладку, видаткову накладну та рахунки собівартості і мита до видаткової накладної.

Митним органом 04.11.2013 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 29000003/2013/200202/2, яким визначено митну вартість товару у сумі 0,1500 доларів США за 1 кг, тобто 150,00 доларів США за 1 т. У графі 33 рішення зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із тим, що основні документи, які подані для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять усіх даних, необхідних для обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме в інвойсі від 31.10.2013 № SІ1306741 зазначена ціна 50 доларів США за тонну, ціна у контракті від 09.12.2011 № ACP/C/CNT/30/2011 передбачена 70 доларів США за тонну; підписи посадових осіб у контракті і додатку відрізняються між собою, відсутня угода про транспортно-експедиційне обслуговування. Не надано договір про перевезення, додаток № 1 до контракту, додаткову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному товару, не надано висновок на іншу партію товару (зазначено інвойс від 20.09.2013 № SІ1305951). Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД від 04.10.2013 № 209000003/2013/2001612/2, МД від 30.09.2013 № 125110000/2013/339246, МД від 06.08.2013 № 125110000/2013/335378.

Також, посадовою особою відповідача 04.11.2013 було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209140000/2013/00932, у якій зазначено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів через неможливість завершення м/о по причині внесення змін у гр. 12, 45, 43, 44 ВМД (у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару) ст. 55 МКУ, постанови КМУ від 21.05.2012 № 450.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості відповідача, вважаючи його протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України).

Згідно з ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктом 9 ст. 4 МК України визначено, що декларація митної вартості - документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим.

Частиною 2 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 "Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування" Митного кодексу України.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами другою та третьою ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані згідно ч. 2 статті 52 МК України 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору на адресу ТОВ ЕЙСІПІ Україна надійшов товар на умовах Інкотермс FCA PL Tarnow (із заводу у м. Тарнові, Польща): рідкий діоксид вуглецю, код УКТЗЕД НОМЕР_1, країна виробництва - Польща, вагою брутто 19000 кг та ціною 950,00 доларів США або 50 доларів США за тонну, згідно товаросупровідних документів, передбачених пунктом 4.4 договору, транспортної специфікації (транспортної накладної) - CMR від 31.10.2013 № 31344061; рахунку-фактури з ПДВ від 31.10.2013 SI1306741; сертифікату походження - Nr PL/MF/AК 0285033 від 31.10.2013; сертифікату відповідності якості від 31.10.2013 № 01986; експортної митної декларації від 31.10.2013 № 13PL432030Е0061478.

Позивачем 27.01.2014 здійснено оплату за поставлений товар згідно рахунка-фактури SI1306741 від 31.10.2013 у сумі 950,00 доларі США, про що свідчить відмітка відділу валютного контролю AT Укрсиббанк на МД 209140000/2013/039312.

Перевезення товару здійснювалось TOB Торговий дім Карбон-Діоксайд (далі - перевізник, код ЄДРПОУ 36461971) на підставі договору з позивачем про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.03.2011 № 2/11, з урахуванням додатку 5 від 01.04.2013.

Відповідно до п. 2.7 договору транспортних послуг, комплект документів, який експедитор надає замовнику після здійснення кожного покладеного на нього перевезення: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) - 2 екз., податкова накладна - 1 екз., рахунок-фактура - 1 екз.

Згідно з п. 3.2 договору транспортних послуг загальна вартість договору по наданню експедитором транспортно-експедиційних послуг складає - суму всіх наданих послуг по даному договору згідно наданих та підписаних сторонами комплекту документів (пп. 2.7), які з моменту підписання їх повноважними представниками стають невід'ємною частиною договору.

Заявкою на транспорт від 30.10.2013 № 121-В, погодженої сторонами, передбачено маршрут (Львів - Влоцлавек - Львів), вагу (18 тонн), дату завантаження (30.10.2013) та дату доставки товару (01.11.2013).

Відповідно до розшифровки № 836 до заявки на транспорт від 30.10.2013 № 121-В вартість транспортних послуг складає 11340,00 грн., зокрема, по маршруту м. Львів - м. Рава-Руська: 100 км х 9,00 грн = 900,00 грн, м. Рава-Руська - м. Влоцлавек: 530 км х 9,00 грн = 4770,00 грн, м. Влоцлавек - м. Рава-Руська: 530 км х 9,00 грн = 4770,00 грн, м. Рава-Руська - м. Львів: 100 км х 9,00 грн = 900,00 грн.

Актом від 01.11.2013 № ОУ-0000156 здачі-приймання робіт (надання послуг) по доставці С02 згідно розшифровки № 836 передбачено загальну вартість робіт (послуг) 11340,00 грн з ПДВ.

Ідентична сума відображена в податковій накладній від 01.11.2013 № 1 та рахунку-фактурі від 01.11.2013 № СФ-0000151.

Оплата за транспортні послуги з перевезення поставленого товару згідно рахунка-фактури від 01.11.2013 № СФ-0000151 позивачем здійснена повністю 05.11.2013 відповідно до платіжного доручення № 1247.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи з ціни Договору, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника та надав необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

На вимогу митного органу позивачем було подано додаткові документи Крім того, позивачем було здійснено перерахунок грошових застав наданих відповідачеві відповідно до рішення Львівської митниці від 04.11.2013 № 29000003/2013/200202/2 про коригування митної вартості.

Проте, при прийняті рішення, митним органом не були враховані додаткові документи, які декларант надав на вимогу митного органу та відповідні пояснення, що, фактично, є підтвердженням формального витребування відповідачем додаткових документів.

Відмовляючи у митному оформленні товару, відповідач посилався на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, декларантом не надано додаткових документів, надання яких передбачено частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що з наданих позивачем документів вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, та необхідність у застосуванні резервного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Однак прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товару не відповідає вказаним вимогам.

Львівською митницею на надано достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 МК України.

Частиною 1 вказаної статті встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 2, 3, 6 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається з норми, викладеної у ч. 8 ст. 57 МК України лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи не вказуючи підстави їх витребування, Львівською митницею не було ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Відповідачем не доведена правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості відповідно.

Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, не є обов'язковим, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.

Крім того,суд зазначає, що в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, джерелом якої є МД від 30.09.2013 № 125110000/2013/339246, МД від 06.08.2013 № 125110000/2013/335378 та відсутнє будь-яке обґрунтування застосування саме цих митних декларацій.

Щодо застосування джерелом інформації для коригування митної вартості РМВ від 04.10.2013 № 209000003/2013/2001612/2, то суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості носять індивідуальний характер щодо кожної окремої партії товарів, які підлягають митному оформленню, оскільки приймаються за результатом вивчення поданих декларантом документів, перевірки цінової інформації згідно баз даних митної служби тощо. Також при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів контролюючий орган здійснює консультації щодо вибору методу визначення митної вартості в порядку частини четвертої ст. 57 МК України, та витребовує необхідні документи.

На думку суду, кожна партія товарів, що підлягає митному оформленню, носить індивідуальний характер, а тому митні органи позбавлені права використовувати раніше прийняті рішення про коригування митної вартості до іншої партії товарів, що в подальшому ввозяться декларантом, оскільки будь-яких винятків з процедури, яка встановлена частиною третьою статті 54, статтею55 МК України, законодавство не містить.

Щодо посилань відповідача про неврахування позивачем вартості витрат на відрізках маршруту за межами митної території України Львів - Рава-Руська - Влоцлавек, суд в вважає такі необґрунтованими, оскільки враховуючи норми ч. 10 ст. 58 МК України у даному випадку у разі залучення українського перевізника до надання транспортних послуг з міжнародного перевезення небезпечних вантажів, транспортні витрати на ділянках маршруту по митній території України Львів- Рава-Руська (100 км), Рава-Руська- Влоцлавек (530 км) і Рава-Руська - Львів (100 км) не беруть участі в обрахунку митної вартості, а до митної вартості включатимуться лише транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару у Польщі (м. Влоцлавек) перетину митного кордону України (м. Рава-Руська.)

Суд зазначає, що вартість транспортних послуг, сума яких включається до митної вартості декларованих товарів не може перевищувати фактичну сплату за вказані послуги.

Суд також звертає увагу на офіційну позицію Міністерства доходів і зборів України наведену у Єдиній базі податкових знань (http://minrd.gov.ua/ebpz/202--mitna-vartist-tovaru-ta-metodi-viz/202-01-mitna-vartist-tovariv-schj-peremisch/9754.html), згідно якої, у випадку ввезення на митну територію України товару автотранспортним засобом, який для виконання замовлення на перевезення - здійснення доставки товару, виїхав до пункту завантаження (відповідно до умов поставки) порожнім (тобто не виконував перевезення експортних вантажів), витрати понесені перевізником поза межами митного кордону України на подачу транспортного засобу до місця завантаження, враховуються при декларуванні митної вартості імпортованих товарів.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що в документах, які були подані декларантом разом з митною декларацією № 209140000/2013/039094 для підтвердження митної вартості товару, наявні недостовірні відомості, розбіжності чи ознаки підробок.

Під час розгляду справи не спростована обґрунтованість визначення митної вартості згідно з контрактною ціною оцінюваного товару, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Отже, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК України. Натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про скасувати рішення Львівської митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38700759) від 04.11.2013 № 29000003/2013/200202/2 про коригування митної вартості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Львівської митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38700759) вчинити дії (прийняти рішення) з вивільнення фінансових гарантій у вигляді грошових застав, наданих відповідно до рішення про коригування митної вартості від 04.11.2013 № 29000003/2013/200202/2, у спосіб повернення на картку-особовий рахунок, як коштів передоплати, наданих товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 36993740), у період з 04.11.2013 року по 27.02.2014 року, у загальній сумі 22103,83 грн, у т.ч. за кодами митних платежів 020 «Мито» - 4250,74 грн і 028 «ПДВ» - 17853,09 грн, згідно митних декларацій: №№ 2091400000/2013/39298 від 04.11.2013, 2091400000/2013/39297 від 04.11.2013, 2091400000/2013/39314 від 04.11.2014, 2091400000/2013/39312 від 04.11.2013, 2091400000/2013/39392 від 05.11.2013, 2091400000/2013/39390 від 05.11.2013, 2091400000/2013/39400 від 05.11.2013, 2091400000/2013/40038 від 08.11.2013, 2091400000/2013/40039 від 08.11.2013, 2091400000/2013/40037 від 08.11.2013, 2091400000/2013/39859 від 08.11.2013, 2091400000/2013/44463 від 11.11.2013, 2091400000/2013/46629 від 24.12.2013, 2091400000/2013/46586 від 24.12.2013, 2091400000/2013/46589 від 24.12.2013, 2091400000/2013/46604 від 24.12.2013, 2091400000/2013/4082 від 13.02.2014, 2091400000/2013/037037 від 24.12.2013, 2091400000/2013/037432 від 24.12.2013, 2091400000/2013/4623 від 18.02.2014, 2091400000/2013/5108 від 22.02.2014, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним в постанові від 17.12.2013 року у справі № 21-439а13, суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, встановлена судами неправомірність рішення митного органу, прийнятого з порушенням встановленої Митним кодексом України процедури, не є достатньою підставою для підтвердження факту надмірної сплати позивачем митних платежів.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Вказана заява з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум, який перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. А у разі підтвердження факту надмірно зарахованих до бюджету митних платежів складається Висновок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався такою процедурою.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання Львівську митницю Міндоходів (код ЄДРПОУ 38700759) вчинити дії (прийняти рішення) з вивільнення фінансових гарантій у вигляді грошових застав, наданих відповідно до рішення про коригування митної вартості від 04.11.2013 № 29000003/2013/200202/2, у спосіб повернення на картку-особовий рахунок, як коштів передоплати, наданих товариством з обмеженою відповідальністю ЕЙСІПІ Україна (код ЄДРПОУ 36993740), у період з 04.11.2013 року по 27.02.2014 року, у загальній сумі 22103,83 грн, у т.ч. за кодами митних платежів 020 «Мито» - 4250,74 грн і 028 «ПДВ» - 17853,09 грн, згідно митних декларацій: №№ 2091400000/2013/39298 від 04.11.2013, 2091400000/2013/39297 від 04.11.2013, 2091400000/2013/39314 від 04.11.2013, 2091400000/2013/39312 від 04.11.2013, 2091400000/2013/39392 від 05.11.2013, 2091400000/2013/39390 від 05.11.2013, 2091400000/2013/39400 від 05.11.2013, 2091400000/2013/40038 від 08.11.2013, 2091400000/2013/40039 від 08.11.2013, 2091400000/2013/40037 від 08.11.2013, 2091400000/2013/39859 від 08.11.2013, 2091400000/2013/44463 від 11.11.2013, 2091400000/2013/46629 від 24.12.2013, 2091400000/2013/46586 від 24.12.2013, 2091400000/2013/46589 від 24.12.2013, 2091400000/2013/46604 від 24.12.2013, 2091400000/2013/4082 від 13.02.2014, 2091400000/2013/4623 від 18.02.2014, 2091400000/2013/5108 від 22.02.2014 є необґрунтованою, відтак, така не підлягає задоволенню.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

За результатами судового розгляду справи відповідачем не подано доказів, які б спростовували позовні вимоги та встановлені судом обставини, не доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, обґрунтовано та розсудливо, з урахуванням всіх необхідних обставин.

Зі змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, про що суд повинен зазначити в судовому рішенні, та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38700759) від 04.11.2013 № 29000003/2013/200202/2 про коригування митної вартості.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Львівської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420875) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙСІПІ Україна (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 53-Б, оф. 2, код ЄДРПОУ 36993740) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.