Рішення

від 21.12.2015 по справі 910/27412/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015№910/27412/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В. , за участю секретаря судового засідання Грабовської А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/27412/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вест-Плюс-2000 , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Ветеко , м. Київ,

про стягнення 9 890,60 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Черепанцевої А.О. (довіреність від 02.10.2015 № 02-10/15);

відповідача - Давидович В.М. (довіреність від 13.07.2015 № 5).

Товариство з обмеженою відповідальністю Вест-Плюс-2000 (далі - ТОВ Вест-Плюс-2000 ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ветеко (далі - ТОВ Ветеко ) 5 350 грн. заборгованості, яка утворилася в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 20.10.2014 № 20.10/14 (далі - Договір); 2 264,72 грн. інфляційних втрат; 128,84 грн. 3% річних; 2 147,04 грн. пені, а всього 9 890, 60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2015 порушено провадження у справі.

ТОВ Ветеко 02.11.2015 подало суду відзив на позов, в якому відповідач зазначив таке: 20.10.2014 відповідачем та ТОВ Вест-Плюс-2000 укладено Договір, предметом якого є виготовлення та передача у власність відповідачу продукції. Договором сторонами чітко не встановлено дату поставки продукції, а позивачем в порушення умов договору прострочено виконання зобов'язання щодо виготовлення та поставки продукції, отже, доводи, викладені ТОВ Вест-Плюс-2000 у позові, є надуманими та не підтверджені жодним належним доказом у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Окрім того, у позивача відсутні первинні документи з підписом представника відповідача, що свідчить про те, що насправді поставка продукції не відбулась.

16.11.2015 від позивача надійшло клопотання про застосування частини першої статті 35 ГПК України, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі №910/1435/15-г за позовом ТОВ Ветеко до ТОВ Вест-Плюс-2000 про розірвання Договору та стягнення коштів у розмірі 5 350 грн. відмовлено у задоволенні позову. Підставами для розірвання договору ТОВ Ветеко було зазначено поставку продукції, що не відповідає вимогам якості і на дату звернення до суду з відповідним позовом ТОВ Ветеко не заперечувало факту виконання ТОВ Вест-Плюс-2000 свого зобов'язання щодо поставки, а навпаки стверджувало, що товар було передано, однак неналежної якості.

16.11.2015 відповідачем подано клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення пов'язаної справи №910/24193/15, що перебуває у провадженні господарського суду міста Києва.

Разом з тим, 21.12.2015 від ТОВ Ветеко надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/27412/15 до вирішення пов'язаної справи №910/24193/15, що перебуває в апеляційній інстанції, оскільки 18.12.2015 подано апеляційну скаргу у справі №910/24193/15, предметом якої є стягнення коштів переплати за Договором у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору; предметом даної справи є стягнення коштів за Договором як доплата за поставлений товар; у справі №910/24193/15 встановлюється відсутність первинних документів та обставини, які це підтверджують; адже для того, щоб стягувати доплату, потрібно визначити чи була поставка в загалі.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі (пункт 3.16 постанови пленуму вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі №910/27412/15 до вирішення пов'язаної справи №910/24193/15, оскільки господарським судом у прийнятті рішення у справі №910/1435/15-г було вже встановлено факт виконання ТОВ Вест-Плюс-2000 зобов'язання щодо виготовлення та поставки продукції у строк, передбачений Договором; крім того, суд не позбавлений права і можливості встановлювати вказані обставини в межах розгляду даної справи.

21.12.2015 позивачем подано пояснення, в яких зазначено, що в судовому рішенні від 07.12.2015 суд дійшов висновку, що ТОВ Вест-Плюс-2000 фактично було виготовлено та поставлено в обумовлений вказаним Договором товар та дотримано встановлених Договором строків його поставки; також суд дійшов висновку, що позивачем не доведено те, що товар виготовлений ТОВ Вест-Плюс-2000 на виконання Договору не відповідає передбаченим технічним умовам до даної групи товарів та є неналежної якості; фактично, судом встановлено, що товар було поставлено та підстави для відмови прийняття такого товару у ТОВ Ветеко відсутні.

У судовому засіданні 21.12.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі; представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, наголошуючи на доводах зазначених у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.10.2014 між ТОВ Вест-Плюс-2000 (постачальник) та ТОВ Ветеко (покупець) укладено Договір, відповідно до умов пунктів 1.1 та 1.2 якого постачальник зобов'язався у встановлені строки виготовити та передати у власність покупця продукцію, найменування якої визначено у специфікації, а покупець зобов'язався своєчасно прийняти продукцію та оплатити її вартість.

Відповідно до пункту 2.1 Договору одиниця виміру та кількість кожної окремої партії продукції встановлюється сторонами у специфікації. Загальна кількість продукції, що постачається, встановлюється шляхом додавання її кількості, фактично відпущеної покупцю за накладними.

У пункті 2.2 Договору сторонами визначено, що поставлена за договором продукція повинна відповідати за своєю якістю усім вимогам, що ставляться відповідними технічними умовами до даної групи продуктів. Разом з продукцією покупцю повинні передаватися документи, які підтверджують її якість та безпеку, а саме: сертифікат (паспорт) якості, результати гігієнічних випробувань, а також інші документи, передбачені законодавством.

Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що у разі поставки продукції неналежної якості або продукції, яка не відповідає умовам Договору, постачальник зобов'язується за власний рахунок у строк до 30 (тридцяти) календарних днів з моменту складання сторонами акта про неналежну якість продукції/невідповідності продукції умовам Договору замінити таку продукцію відповідною. Виклик представника постачальника для складання акта про неналежну якість продукції/невідповідності продукції умовам Договору є обов'язковим.

Продукція повинна бути поставлена покупцю на протязі 25 банківських днів з моменту підписання сторонами специфікації та внесення передплати у розмірі 50% (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата партії продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в такому порядку:

1-й етап - 50% попередньої оплати за виготовлення продукції протягом 3 банківських днів з моменту підписання специфікації;

2-й етап - 50% повна оплата робіт за виготовлену продукцію.

Передача (приймання-передача) продукції зі кількістю здійснюється у відповідності до супровідних документів, за якістю - відповідно до документів, які підтверджують належну якість (пункт 6.1 Договору).

За порушення строків оплати продукції покупець оплачує постачальнику пеню від суми невиконаного грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період, за кожний день прострочення, що не звільняє його від виконання зобов'язань за Договором (пункт 9.3 Договору).

У пункті 11.9 Договору визначено, що останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 20.10.2014 на виконання умов Договору сторонами підписано специфікацію (додаток №1 до Договору), відповідно до умов якої визначено вимоги до продукції: пакети типу банан (укр. ручка), розмір СМ: 35*45/МЗ, матеріал 50mkm/LDPE, кольоровість 1+0, тираж 10 000 од. (+/-15%), ціна 1,07 грн., загальна вартість товару 10 700 грн.

24.10.2014 відповідачем було внесено передплату, на виконання умов пункту 5.1 Договору.

23.10.2014 позивач (постачальник) виставив покупцю рахунок-фактуру № СФ-0000297 на оплату продукції у кількості 10 000 шт. на загальну суму 10 700,04 грн.

Згідно зі статтею 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому, відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини четвертої статті 690 ЦК України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ Ветеко на порушення умов Договору, виготовлений товар не прийняло. Згідно з актом про відмову від прийняття продукції неналежної якості від 20.11.2014, передбаченого пунктом 2.4 Договору, представники відповідача ухилились від підписання актів.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі №910/1435/15-г, розглянуто вимоги ТОВ Ветеко до ТОВ Вест-Плюс-2000 про розірвання Договору та стягнення коштів у сумі 5 350 грн. та відмовлено у задоволенні позову. Підставою для розірвання договору ТОВ Ветеко було зазначено поставку продукції, що не відповідає вимогам якості. Господарським судом у прийнятті рішення у справі №910/1435/15-г встановлено факт виконання ТОВ Вест-Плюс-2000 зобов'язання щодо виготовлення та поставки продукції у строк, передбачений договором, ТОВ Ветеко не доведено належним чином про порушення прав позивача на інформацію під час замовлення товару та недоведеність факту виготовлення неякісного товару.

Згідно зі статтею 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, що також закріплено в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Отже, зазначеними рішеннями встановлено факт поставки продукції ТОВ Вест-Плюс-2000 у строк передбачений умовами Договору.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною четвертою статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплати товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи викладене та обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі №910/1435/15-г, господарський суд дійшов до висновку, що ТОВ Вест-Плюс-2000 належним чином виконало свої зобов'язання за Договором, а ТОВ Ветеко безпідставно ухиляється від виконання свого зобов'язання щодо оплати продукції, а отже позовні вимоги в частині стягнення суми 5 350 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 2 147,04 грн. пені; 128,84 грн. 3% річних та 2 264,72 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем встановлено такі періоди прострочення, а саме: з 27.11.2014 по 15.09.2015 (сума заборгованості 5 350 грн.).

Проте, за висновками суду, розрахунок суми пені, інфляційних втрат та 3% річних проведений позивачем, не є арифметично вірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що повна оплата партії продукції за Договором здійснюється покупцем на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання партії продукції від постачальника.

Як вбачається із матеріалів справи, видаткова накладна від 19.11.2014 №РН-0000241 та акт про відмову від прийняття продукції від 20.11.2014, свідчать, що позивачем виконано своє зобов'язання щодо поставки продукції 20.11.2014, а отже відповідно ТОВ Ветеко повинно було оплатити продукцію у строк до 27.11.2014.

Зі змісту пункту 5.4 Договору та частини другої статті 530 ЦК України випливає, що передбачена договором та законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання відповідача підлягає застосуванню, починаючи з 28.11.2014.

Так, розрахунок інфляційних за період з 28.11.2014 по 15.09.2015:

5 350 грн. х 1,423 = 7 613,05 грн. - інфляційні збитки = 2 263,05 грн.

Розрахунок 3% річних за період з 28.11.2014 по 15.09.2015:

5 350 х 3 х 292 : 365 : 100 = 128,40 грн.

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків оплати продукції покупець оплачує постачальнику пеню від суми невиконаного грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період, за кожний день прострочення, що не звільняє його від виконання зобов'язань за Договором (пункт 9.3 Договору).

Пунктом 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" встановлено, що у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 № 13/110-11 та постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 15/065-11).

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С х 2УСД х Д : 100, (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення).

Таким чином, керуючись чинним законодавством, згідно розрахунку суду за період з 28.11.2014 по 28.05.2015 пеня підлягає до стягнення у сумі 1 192,24 грн.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ветеко (03151, м. Київ, вулиця Ушинського, 25А літера А; ідентифікаційний код 37686849) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вест-Плюс-2000 (03143, м. Київ, вулиця Академіка Заболотного, 15; ідентифікаційний код 35291095): 5 350 (п'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. основного боргу; 128 (сто двадцять вісім) грн. 40 коп. 3% річних; 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 05 коп. втрат від інфляції; 1 192 (одну тисячу сто дев'яносто дві) грн. 24 коп. пені; 1 100 (одну тисячу сто) грн. 16 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.2015.

Суддя О. Марченко