Постанова

від 22.12.2015 по справі 902/1027/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р. Справа № 902/1027/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача 1 - не з'явився

позивача 2 - не з'явився

позивача 3 - не з'явився

відповідача - не з'явився

Прокурор - Прищепа О. М.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Згар" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.10.15 р. у справі № 902/1027/15

за позовом Прокурора Вінницького району в інтересах держави в особі

Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

Іванівської сільської ради,

Вінницької районної державної адміністрації

до Приватного підприємства "Згар"

про стягнення 22 110,00 грн. боргу, розірвання договору оренди землі та зобов'язання передати земельні ділянки

          Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.10.2015 р. у справі №902/1027/15 (суддя Кожухар М.С.) позов Прокурора Вінницького району в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Іванівської сільської ради, Вінницької районної державної адміністрації до Приватного підприємства "Згар" про стягнення 22 110,00 грн. боргу, розірвання договору оренди землі та зобов'язання передати земельні ділянки – задоволено частково.

          Стягнуто з Приватного підприємства "Згар" на користь місцевого бюджету Іванівської сільської ради 20 636,00 грн. боргу зі сплати орендної плати за період з травня 2014 року по червень 2015 року.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 23.11.2007р., укладений між Вінницькою районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Згар", зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, запис у Державному реєстрі земель від 29.08.2008 року за № 040882000133.

Зобов'язано Приватне підприємство "Згар" передати Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області дві земельні ділянки загальною площею 25,5125 га (ділянка № 1 - 19,6710 га, ділянка № 2 - 5,8415 га), що були отримані в оренду згідно договору оренди землі від 23.11.2007 р. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу на території Іванівської сільської ради за межами населеного пункту.

Відмовлено у позові в частині стягнення 1 474,00 грн. боргу зі сплати орендної плати.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 05.10.2015 р. у справі №902/1027/15 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 05.10.2015 р. у справі №902/1027/15 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство "Згар" посилається на ту обставину, що господарський суд Вінницької області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема скаржник, звертає увагу на те, що у випадку розірвання договору оренди землі за рішенням суду, зобов'язання за таким договором припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили, а не з моменту підписання акту приймання-передачі. При цьому, у випадку невиконання обов'язку щодо повернення земельної ділянки у зв'язку з розірванням договору, орендар має право на відшкодування завданих йому цим збитків, а не на подальше нарахування орендної плати за вже припиненим зобов'язанням та її стягнення тощо.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі на підставі договору оренди землі за період, протягом якого цей договір був розірваний за рішенням суду, є безпідставними, положення ч. 2 ст. 795 ЦК України та правова позиція ВСУ по справі 2/75-2167-33/75-4/180 застосовані судом першої інстанції помилково, оскільки спрямовані на врегулювання відносин оренди нежитлових приміщень та їх припинення у позасудовому порядку, які не є однорідними з предметом даної справи.

Відтак, скаржник зазначає що позивачем невірно було обрано спосіб захисту, так як предметом позовних вимог було визначено стягнення заборгованості з орендної плати за період, протягом якого договір було розірвано, а не відшкодування збитків у зв'язку з начебто неповерненням орендованих земельних ділянок згідно ч. 2 ст. 34 Закону України «Про оренду землі».

Також апелянт звертає увагу на те, що жодних належних доказів на підтвердження існування заборгованості взагалі та її розміру зокрема позивачем суду надано не було. Зазначаючи в оскаржуваному рішенні про те, що з матеріалів справи вбачається, що орендна плата за період з травня 2014 року по серпень 2015 року відповідачем не сплачена, суд не вказує з посиланням на належні докази, виходячи з яких саме матеріалів справи він дійшов такого висновку. Судом взагалі не було досліджено, чи нараховувалась Позивачем 2 орендна плата за спірним договором за період, протягом якого він був розірваний за рішенням суду, чи відносилась вона ним до складу дебіторської заборгованості та чи відображалась така заборгованість у відповідній фінансовій звітності тощо, а отже чи існувала в розумінні вимог законодавства заборгованість Відповідача на момент звернення з позовом до суду. Також в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що відповідач взагалі використовував спірні земельні ділянки у вказаний період, адже саме протягом нього договір оренди був розірваний за рішенням суду.

Приватне підприємство "Згар" також в апеляційній скарзі зазначило, що судом першої інстанції безпідставно задоволено вимогу про зобов'язання відповідача передати Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області дві земельні ділянки загальною площею 25,5125 га, що були отримані згідно договору оренди землі від 23.11.2007 р. оскільки договір оренди землі було укладено між Приватним підприємством "Згар" та Вінницькою районною державною адміністрацією, а умовами договору (п. 18) передбачено, що повернути земельну ділянку Відповідач має саме Вінницькій РДА як орендодавцеві, оскільки жодних договірних відносин між Відповідачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не існує, а прокурором суду не було надано жодного доказу на підтвердження того, що останнє наділене державою повноваженнями на здійснення від її імені прав власника саме земельних ділянок, які є предметом спірного договору.

          Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2015 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Згар" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

          22.12.2015р. до початку розгляду апеляційної скарги на електрону адресу суду від Приватного підприємства «Згар» надійшли письмові пояснення в яких апелянт зазначив, що несплата орендної плати спричинена тим, що основною діяльністю підприємства є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке носить сезонний характер та пов'язане з необхідним періодом для вирощування продукції до її реалізації.

В судовому засіданні прокурор Прищепа О.М. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 05.10.15 р. у справі №902/1027/15 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники позивачів та відповідача в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи. Крім того, на адресу суду надійшло клопотання Іванівської сільської ради про розгляд апеляційної скарги по справі без участі представника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2007 року між Вінницькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Приватним підприємством "Згар" (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Іванівської сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту.

Згідно з п. 2. Договору, в оренду передаються дві земельні ділянки загальною площею 25,5125 га, які знаходиться на території Іванівської сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту: а саме ділянка № 1 площею 19,6710 га - рілля; ділянка № 2 площею 5,8415 га - рілля - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір укладено на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п. 7. Договору).

Відповідно до п. 8. Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Грошова плата вноситься на рахунок власника землі №33217812700083 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код 34701209, місцевий бюджет Іванівської сільської ради Вінницького району Вінницької області код 13050200 в розмірі 17 690,37 грн. в рік.

Орендна плата вноситься щомісячно у строк до 30 числа місяця послідуючого за звітним (п. 10. Договору).

Пунктом 18. Договору визначено, що після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду.

Відповідно до п. 25 Договору, Орендодавець має право своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. 28 Договору, Орендар зобов'язаний у відповідності з п.8 цього договору своєчасно вносити орендну плату; у належному стані повернути Орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди.

Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: а) взаємною згодою сторін; б) рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 33. Договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 38 Договору).

Даний договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства ЦДЗК ДКУ по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.09.2008 року за № 040882000133 по Іванівській сільській раді, Вінницького району, Вінницької області.

На виконання умов договору оренди землі, за актом передачі та прийому від 23.11.2007р. Орендодавець передав в оренду відповідачу дві земельні ділянки загальною площею 25,5125 га строком на 25 років.

Відповідач умови договору оренди землі в частині своєчасного внесення орендної плати за землю виконував не належним чином, в зв'язку з чим 08.04.2014р. прокурор Вінницького району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Вінницькій області, Іванівської сільської ради, Вінницької районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Згар" про стягнення 32 450,00 заборгованості по орендній платі за землю, штрафних санкцій, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки (справа № 902/444/14).

19.06.2014р. господарським судом Вінницької області прийнято рішення у справі № 902/444/14, яким припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з ПП "Згар" 11 864,31 грн. штрафних санкцій; позовні вимоги задоволено частково; розірвано договір оренди земельної ділянки від 23.11.2007 р., укладений між Вінницькою районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Згар", зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах 29.09.2008 року за № 040882000133; зобов'язано ПП "Згар" передати (повернути) Головному управлінню Держземагентства у Вінницькій області дві земельні ділянки загальною площею 25, 5125 га (ділянка № 1 площею 19,6710 га, ділянка № 2 площею 5,8415 га), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель запасу які знаходиться на території Іванівської сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту шляхом оформлення акту прийому-передачі вказаних земельних ділянок; стягнуто з ПП "Згар": на користь Іванівської сільської ради 32450,00 грн. заборгованості по орендній платі; до спеціального фонду Державного бюджету України 5 405,06 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.2014 р. у справі № 902/444/14 скасовано в частині задоволення позову щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.11.2007 року та щодо зобов'язання ПП "Згар" повернути дві земельні ділянки загальною площею 25,5125 га; в цих частинах прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено; в решті рішення господарського суду Вінницької області залишено без змін.

10.07.2015р. Іванівська сільська рада Вінницького району Вінницької області надала розрахунок заборгованості по орендній платі, в якому зазначила, що на протязі 01.03.2014 р. та 6 місяців 2015 року орендна плата не сплачувалася та заборгованість станом на 01.07.2015 р. становить 22110 грн.

14.07.2015 р. прокурор Вінницького району звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Іванівської сільської ради, Вінницької районної державної адміністрації до Приватного підприємства "Згар", в якому просить (з урахуванням заяви (вх.№ 06-52/9582/15): стягнути з відповідача 22 110,00 грн. боргу зі сплати орендної плати за період з травня 2014 року по червень 2015 року; розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.11.2007р., укладений між Вінницькою районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Згар", зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.08.2008р. за № 040882000133, у зв"язку з істотним порушенням відповідачем умов цього договору; зобов'язати Приватне підприємство "Згар" передати дві земельні ділянки загальною площею 25,5125 га (ділянка № 1 - 19,6710 га, ділянка № 2 - 5,8415 га, нормативно-грошова оцінка земельних ділянок становить 176 903,67 грн.) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель запасу на території Іванівської сільської ради, за межами населеного пункту Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області.

Крім того, прокурор надав до господарського суду Вінницької області заяву про уточнення періоду стягнення боргу з орендної плати, а саме: прокурор просить врахувати, що сума заборгованості, яка є предметом спору, складає 20 636,00 грн. за період з травня по грудень 2014 року та з січня по червень 2015 року.

          Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічна норма закріплена статтею 1 Закону України "Про оренду землі". Виходячи зі змісту статті 13 вказаного Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Укладений договір має виконуватися сторонами у відповідності до досягнутих та зафіксованих домовленостей.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пункти "а" та "в" статті 96 Земельного кодексу України визначають, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно з положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У п.2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Не внесення відповідачем орендної плати за Договором оренди землі є порушенням істотних умов останнього.

Стаття 34 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

          Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою за період з травня 2014 р. по травень 2015 р., а на день розгляду справи в суді першої інстанції мало місце несплата по серпень 2015 р., що свідчить про систематичність невиконання зобов'язань орендаря за договором оренди землі від 23.11.2007 р.

Відтак, з урахуванням вище викладеного вбачається систематичне порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 23.11.2007 р., що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого до місцевого бюджету Іванівської сільської ради не надійшли і не надходять суми орендної плати, на яку держава розраховувала, укладаючи через уповноважений орган договір оренди землі, та спрямовуючи ці суми до місцевого бюджету, який є складовою бюджетної системи України.

Отже вказані порушення є підставою для розірвання договору на підставі п. 33 Договору оренди землі від 23.11.2007 р., ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст.32 Закону "Про оренду землі", пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України .

          Щодо доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно задоволено вимогу про зобов'язання відповідача передати Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області дві земельні ділянки загальною площею 25,5125 га, що були отримані згідно договору оренди землі від 23.11.2007 р. оскільки договір оренди землі було укладено між Приватним підприємством "Згар" та Вінницькою районною державною адміністрацією, а умовами договору (п. 18) передбачено, що повернути земельну ділянку Відповідач має саме Вінницькій РДА як орендодавцеві, оскільки жодних договірних відносин між Відповідачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не існує колегія суддів зазначає наступне.

          Частиною 4 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції Закону №5245-VI від 06.09.2012 р., який набрав чинності 01.01.2013 р. ) передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

          Відповідно до положення №15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно до п.31 ч.4 вище зазначеного положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Таким чином, відповідно до змін, внесених до земельного законодавства України, повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб віднесено до компетенції Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Отже, право розпорядження земельною ділянкою, якою користувався відповідач на умовах договору оренди землі перейшло до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "Згар" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено           у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Згар" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.10.15 р. у справі № 902/1027/15 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Справу №902/1027/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.