Ухвала

від 22.12.2015 по справі 826/8726/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8726/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.

Суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ай Кью Медіа до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И Л А:

Товариства з обмеженою відповідальністю Ай Кью Медіа звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0016672212 від 02.12.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.11.2014 року по 21.11.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Ай Кью Медіа з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Дімайтід" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1684/26-59-22-12/32830329 від 21.11.2014 року у якому встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 - п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 р. на загальну суму 111 583,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0016672212 від 02.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 139 478,75 грн., з яких 111 583,00 грн. - за основним платежем, а 27 895,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України №7363/6/99-99-10-01-01-25 від 08.04.2015 року "Про результати розгляду скарги" залишено без змін прийняте відповідачем податкове повідомлення рішення №0016672212, а скаргу позивача - без задоволення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Ай Кью Медіа зареєстровано як юридична особа 29.03.2004 року та з 06.05.2004 року взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 02.06.2004 року.

02.06.2014 року між ТОВ Ай Кью Медіа (замовник) та ТОВ Дімайтід (виконавець) був укладений договір від 02.06.2014 року, відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника надає послуги, пов'язаних з плануванням, організацією і проведенням Рекламних кампаній в різних ЗМІ на телебаченні, на радіо, в пресі, на зовнішніх носіях реклами, в мережі інтернет, на транспорті (в т.ч. в метрополітені) для просування на території України продукції замовника, на умовах і в порядку, передбачених у цьому договорі і додатках до нього; виконавець може надавати інші послуги/виконувати роботи, пов'язані з рекламою/просуванням продукції/торгової марки замовника, на умовах і в порядку, передбачених у цьому договорі і додатках до нього.

Згідно наявних в матеріалах справи додатків до договору від 02.06.2014 року та виставлених на їх підставі рахунків-фактури ТОВ "Дімайтід" зобов'язувалось надати відповідні послуги (розміщення реклами на спеціальних конструкціях) загальною вартістю 669 497,00 грн., в т.ч. ПДВ 111 582,80 грн.

На виконання умов договору від 02.06.2014 року ТОВ Дімайтід надало відповідні послуги (розміщення реклами на спеціальних конструкціях) загальною вартістю 669 497,00 грн., в т.ч. ПДВ 111 582,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття виконаних робіт, що містять всі обов'язкові реквізити та фотозвітами.

Судом встановлено, що ТОВ Дімайтід оформлені на користь позивача податкові накладні №164 від 08.07.2014 року, №295 від 14.07.2014 року, №706 від 31.07.2014 року, №707 від 31.07.2014 року, №708 від 31.07.2014 року, №709 від 31.07.2014 року та №710 від 31.07.2014 року на загальну суму 669 497,00 грн., в т.ч. ПДВ 111 582,80 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Крім того, на підтвердження реальності договору від 02.06.2014 року позивачем було надано до суду відповідні акти прийому-передачі рекламних матеріалів та акти резервування рекламних площин.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.201.8., п.201.9 та п.201.10. ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами реальних господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, а тому відсутні у відповідача підстави для донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Крім того, на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача - ТОВ Дімайтід було належним чином зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мало належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Твердження апелянта щодо нікчемності договору від 02.06.2014 року не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки ці твердження ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими позивачем.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 1 ст. 4 статті Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір в редакції, яка набрала чинності станом на момент звернення з апеляційною скаргою, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір в редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зважаючи на те, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві при зверненні до суду з апеляційною скаргою не було сплачено судовий збір, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з вказаного суб'єкта владних повноважень до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 3068,53 грн. (139478,75*2%/100%=2789,58; 2789,58*110%/100%=3068,53) за ставкою звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру та з урахуванням змін до Закону України Про судовий збір , що набрали чинності з 01 вересня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3068,53 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 23 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.