Ухвала

від 02.12.2015 по справі 820/3209/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/800/47420/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 у справі №820/3209/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем» до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем» до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.10.2012 №0001312220 та №0001322220.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 17.09.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.10.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова Харківської області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем» з питань дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Опт-Торгспецзапчастина», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Агроремпоставка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» за період з 01.01.2010 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 171460,00грн.; пунктів 198.4 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 93245,00грн.

За висновками податкового органу господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» мали безтоварний характер, з огляду на відсутність у останніх фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих ними господарських операцій (відсутність кваліфікованого персоналу, незначного штату працюючих, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутність основних фондів, у т.ч. транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів), відсутність вказаних платників за місцезнаходженням.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова Харківської області складено акт від 25.09.2012 №1938/2220/30655945 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.10.2012 №0001312220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 177748,00грн., у тому числі за основним платежем - 171460,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6288,00грн.; від 10.10.2012 №0001322220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість загальну суму 128884,00грн., у тому числі за основним платежем - 93245,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35639,00грн.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договорами поставки від 01.09.2010 №17, від 08.11.2011 №33 та додатковими угодами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» товари (запасні частини до вантажних автомобілів та будівельної техніки, електрообладнання, електротехнічні матеріали) були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг».

Враховуючи викладене, за встановлених судами обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 10.10.2012 №0001312220 та №0001322220 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 у справі №820/3209/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв