Ухвала

від 16.12.2015 по справі 812/3131/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/50046/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Інспекція)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2014

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014

у справі № 812/3131/14

за позовом Інспекції

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Секюріті Груп» (далі- Товариство)

про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Інспекція звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства щодо його місцезнаходження (реєстраційний запис від 08.05.2013 № 15431050012002651).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2014, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014, у позові відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що спірний реєстраційний запис було вчинено державним реєстратором на підставі належних документів, поданих відповідачем; відсутність юридичної особи за місцезнаходженням є підставою для її припинення в порядку абзацу шостого частини другої статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон), однак не має наслідком скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити даний позов, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 08.05.2013 державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис № 15431050012002651 про зміну місцезнаходження Товариства з юридичної адреси « 67844, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 154» на юридичну адресу « 93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Гайдара, 78».

Працівниками податкової міліції було здійснено виїзд за новою адресою, під час якого складено акт від 26.12.2013 № 1605 про відсутність Товариства за місцезнаходженням; в результаті здійснення оперативних заходів з розшуку платника, контролюючим органом було встановлено, що за вказаною адресою розташована будівля позашкільної освіти, яка перебуває на балансі відділу освіти Лисичанської міської ради та в оренду фізичним і юридичним особам не передавалась.

Недостовірність відомостей щодо нового місцезнаходження платника стала підставою для звернення Інспекції з даним позовом.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, врегульовані Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В силу вимог статті 29 Закону для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи повинен видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заявнику один примірник оригіналу установчих документів у старій редакції з відмітками державного реєстратора про проведення державної реєстрації змін до установчих документів та в той же день передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди обох попередніх інстанцій, виходили з недоведеності Інспекцією підстав для скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства щодо зміни місцезнаходження.

Проте висновок суду про недоведеність податковим органом, що оспорювані зміни до установчих документів були внесені з метою ухилення від податкового контролю, є передчасним, адже судами не спростовано доводи Інспекції про недостовірність таких змін з огляду на фактичну відсутність відповідача за новою адресою та з урахуванням відсутності правовідносин з оренди між Товариством та власником (балансодержателем) відповідного приміщення. У такому разі висновок податкового органу, що розглядувані зміни переслідували мету уникнення державного контролю за діяльністю товариства, є логічним та відповідає цим обставинам.

Разом з тим, наділяючи пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України податкові органи повноваженням на звернення з позовом про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичних осіб, законодавець переслідував мету забезпечити контроль за дотриманням податкового законодавства.

Саме з цією метою законодавець зобов'язує платника податків стати на податковий облік.

Аналізована законодавча норма встановлює повноваження податкового органу звертатися до суду з позовами про припинення юридичної особи, відміни державної реєстрації юридичної особи (фізичної особи-підприємця), скасування державної реєстрації змін до установчих документів саме з метою забезпечення контролю за виконанням податкового обов'язку платниками податків, однак не визначає, який з податкових органів буде здійснювати цей контроль.

У такому разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність Товариства за місцезнаходженням може бути підставою для припинення цієї юридичної особи, а не мотивом для скасування державної реєстрації змін до статутних документів щодо зміни місцезнаходження, на чому наполягає Інспекція, оскільки саме припинення товариства буде належним засобом податкового контролю і захисту інтересів держави її податковими органами, без відносно до того, який з цих органів буде ініціювати припинення юридичної особи (за попереднім податковим обліком чи за новим).

Наведене цілком відповідає підставі для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, наведеній в абзаці шостому частини другої статті 38 Закону.

З урахуванням викладеного, незважаючи на помилковість окремих висновків судів, слід погодитися з правильністю ухвалених ними по суті спору рішень про відмову в задоволенні цього позову, в зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 у справі № 812/3131/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько