Постанова

від 22.12.2015 по справі 826/17750/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2015 року                               № 826/17750/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Компанії «Десмет Баллестра Груп СА» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи - Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Компанія «Десмет Баллестра Груп СА» (далі – позивач) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі – відповідач, Мінекономірозвитку), за участю третьої особи - Державної фіскальної служби України (далі – ДФС), в якому просить визнати протиправним і скасувати п. 85 Додатку (Перелік іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України) до наказу Мінекономірозвитку від 25.05.2015 № 534 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

Мінекономірозвитку прийнято наказ від 25.05.2015 № 534 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності», яким, відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», на підставі подань ДФС вих. від 29.01.2015 № 1806/5/99-99-22-05-02-16, вх. від 31.01.2015 № 03/7720-15, вих. від 10.02.2015 № 3041/5/99-99-22-05-02-16, вх. від 12.02.2015 № 03/10640-15, вих. від 14.02.2015 № 3546/5/99-99-17-01-03-16, вх. від 18.02.2015 № 03/12161-15, вих. від 05.03.2015 № 5156/5/99-99-22-05-02-16, вх. від 10.03.2015 № 03/16203-15, за порушення пов'язаних із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності, зазначених у додатку до цього наказу (п. 1).

Згідно з п. 85 Додатку (Перелік іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України) до вказаного наказу Мінекономірозвитку, за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до позивача застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача спеціальної санкції слугував акт перевірки Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 07.10.2014 № 1520/20-23-22-03-10/32868834 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Наша Олія» з питань дотримання валютного законодавства по окремому зовнішньоекономічному контракту від 17.04.2008 № DBRU 08.03.06/01 укладеному з DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s.a. (Belgium) за період з 15.12.2012 по 31.08.2014» (далі – Акт перевірки), яким встановлено, що ТОВ «Наша Олія» має прострочену дебіторську заборгованість по зовнішньоекономічному контракту від 17.04.2008 № DBRU 08.03.06/01 з нерезидентом Компанією DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s.a. (Belgium) в сумі 920000 Євро (6833805 грн.).

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 217 ГК України за порушення суб'єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції, які застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом.

Отже, санкція, застосована відповідачем у спірних правовідносинах, а саме індивідуальний режим ліцензування, є адміністративно-господарською санкцією.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином, застосування адміністративно-господарських санкцій має відбуватись з урахуванням правил, передбачених, зокрема, Господарським кодексом України.

Так, підстави господарсько-правової відповідальності встановлені статтею 218 ГК України, у частині 1 якої зазначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.07.2015 у справі № К/800/47921/14.

З матеріалів справи видно, що 17.04.2008 між позивачем та TOB «Наша Олія» укладено контракт № DBRU 08.03.06/01, за умовами якого позивач зобов'язався поставити обладнання, технічну документацію, встановити та налагодити обладнання для заводу з переробки насіння TOB «Наша Олія».

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 вказаного контракту, TOB «Наша Олія» зобов'язане перерахувати передплату у розмірі 20% (920000 Євро) протягом 30 днів з дня підписання контракту. Другий платіж TOB «Наша Олія» у розмірі 70% (3220000 Євро) повинно було здійснити відповідно до п. 3.2, а останній, третій платіж, у розмірі 10% (460000 Євро) – через 60 днів з дня пуску заводу, але в будь-якому випадку не пізніше 9 місяців з моменту поставки основного обладнання.

Згідно з п. 21.2 ст. 21 контракту № DBRU 08.03.06/01, позивач починає проектні роботи по заводу, а також приступає к розміщенню замовлень на обладнання тільки після отримання авансового платежу відповідно до п. 3.1 контракту.

Як встановлено в Акті перевірки (аркуш 4), TOB «Наша Олія» на виконання умов контракту № DBRU 08.03.06/01 перерахувала позивачу у період з 16.05.2008 по 21.07.2008 кошти на загальну суму у розмірі 920000 Євро.

При цьому, позивач стверджує, що такі проектні та інжинірингові роботи включають в себе, в тому числі, підготовку документації, зазначеної в ст. 7 контракту (плани розміщення обладнання, секцій підготовки, попереднього пресування і віджиму, схеми основних процесів, креслення обладнання: креслення розміщення трубопроводів і їх специфікації, перелік електродвигунів і їх специфікації тощо), та деталізовані інженерні проекти самого обладнання, тобто першочерговим було надання послуг з інжинірингу та проектування, а вже після підготовки вказаної документації, позивач виготовив все обладнання для подальшої поставки його TOB «Наша Олія».

Також позивач посилається на те, що він передав TOB «Наша Олія» всю підготовлену документацію відповідно до ст. 7 контракту, а оскільки позивач не мав представництва або представника в Україні, частина документації передана TOB «Наша Олія» через іноземне представництво позивача, на підтвердження чого позивачем надано відповідні накладні відправки (т. 1 а.с. 53-74).

Як вбачається з матеріалів справи, більша частина основних робіт (крім власне доставки обладнання в Україну і пусконалагоджувальних робіт) позивачем вже була здійснена (вартість вищезазначеного інжинірингу і виготовлення обладнання склала для позивача значно більше ніж 920000 Євро, які були сплачені TOB «Наша Олія» в якості передплати), у зв'язку з чим позивач розраховував на отримання другого платежу від TOB «Наша Олія», після чого, відповідно до п. 3.2 контракту, був зобов'язаний поставити обладнання в Україну, проте у січні 2009 року TOB «Наша Олія» поінформувало позивача про фінансові труднощі, які перешкоджають другому платежу і просило відстрочити дату другого платежу і поставки обладнання.

Крім того, TOB «Наша Олія» просило позивача змінити маршрут поставки товару, поставивши його не в Україну, а з Індії до порту м. Антверпен в Бельгії для зберігання на складі до моменту уточнення нового строку поставки і відвантаження.

З огляду на викладене, 29.01.2009 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до контракту (копія якої наявна в матеріалах справи, т. 1 а.с. 75-78), відповідно до умов якої додатковій оплаті TOB «Наша Олія» підлягають 105000 Євро, а також 2200 Євро на місяць за зберігання обладнання на складі в м. Антверпен. Крім того, сторони домовились, що у разі якщо TOB «Наша Олія» не визначить нові строки оплати і поставки всього обладнання і не оплатить вказані додаткові витрати на зберігання обладнання, позивач вправі розірвати контракт з вини TOB «Наша Олія» і утримати всі авансові платежі, раніше отримані від TOB «Наша Олія», в якості відшкодування всіх витрат та збитків з вини TOB «Наша Олія». Після цього позивач набуває права перепродажу обладнання третім особам, проте залишає переважне право TOB «Наша Олія» знову придбати таке обладнання.

19.08.2009 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до контракту (копія якої наявна в матеріалах справи, т. 1 а.с. 79-82), відповідно до умов якої, вирішено змінити порядок здійснення наступних платежів і поставки товару відповідно до актуальних умов, а саме:

сума у розмірі 2235000 Євро, що складає вартість вже виготовленого обладнання, що зберігається в м. Антверпен з січня 2009 року, має бути сплачена на користь позивача до 10.01.2010;

сума у розмірі 1445000 Євро, що складає вартість іншого обладнання, має бути сплачена на користь позивача протягом 30 днів після отримання TOB «Наша Олія» письмового повідомлення від позивача про готовність даного обладнання до відвантаження;

сума у розмірі 700000 Євро, що покриває додаткові витрати (відвантаження і зберігання обладнання в м. Антверпен), на прохання TOB «Наша Олія», має бути сплачена на користь позивача також до 10.01.2010.

Сторони також домовились (абз. 2 ст. 2 Додаткової угоди № 2 до контракту), що внаслідок будь-якої затримки в здійсненні передбаченої оплати TOВ «Наша Олія», позивач набуває права розірвати контракт з вини ТОВ «Наша Олія» і утримати всі платежі, здійснені останнім по контракту і додатковій угоді в якості відшкодування всіх витрат понесених позивачем з вини TOB «Наша Олія». Позивач в такому разі набуває право перепродажу обладнання по даному контракту третім особам.

Як встановлено колегією суддів та не заперечується представниками сторін, TOB «Наша Олія» не виконало умови вказаної Додаткової угоди № 2, жодних сум на користь позивача не сплатило, сума у розмірі 700000 Євро за додаткові витрати (відвантаження і зберігання обладнання на складі в м. Антверпен) також залишилась не сплаченою, а після 10.01.2010 обладнання залишилось на складі і витрати на його зберігання перевищили 700000 Євро, що складає значну частину передплати, раніше отриманої позивачем від TOB «Наша Олія».

В той же час, позивач наголошує на тому, що сторонами обговорювався проект Додаткової угоди № 3, але її так і не було укладено і жодних інших Додаткових угод до контракту, окрім Додаткової угоди № 1 і Додаткової угоди № 2, позивач не укладав.

Водночас, як видно з листа TOB «Наша Олія» від 10.12.2009 № 08/12 на адресу представництва позивача (т. 1 а.с. 83), останнє зазначило наступне: на виконання своїх зобов'язань за контрактом від 17.04.2008 № DBRU 08.03.06/01 продавцем (позивачем) виконано інжинірингову частину проекту, виготовлено все основне технологічне обладнання на суму 2235000,00 Євро, яке за взаємною згодою сторін на теперішній час знаходиться на зберіганні на складі в порту м. Антверпен (Бельгія).

З матеріалів справи також вбачається, що листом від 13.04.2011 (т. 1 а.с. 87) TOB «Наша Олія» зверталось до позивача, в якому просило надати інформацію щодо заборгованості за контрактом від 17.04.2008 № DBRU 08.03.06/01 для аудиторської перевірки фінансової звітності TOB «Наша Олія».

За результатами розгляду такого листа, позивач у листі від 01.08.2011 повідомив TOB «Наша Олія», що сторонами укладено Додаткову угоду № 2, умови якої дають право позивачу розірвати контракт з вини TOB «Наша Олія» і утримати передплату, отриману від останнього, в якості відшкодування витрат та збитків з вини TOB «Наша Олія», у разі будь-якої затримки останнім в оплаті. Також позивач повідомив TOB «Наша Олія», що оскільки TOB «Наша Олія» не виконало своїх платіжних зобов'язань, позивач припинив дію контракту (зі змінами, що внесені Додатковими угодами № 1 та № 2) і утримав всі виконані платежі, що він отримав в якості відшкодування всіх витрат та збитків, понесених позивачем. Поряд з цим, позивач відмовився підписати та повернути аудиторам TOB «Наша Олія» відповідний документ, оскільки такі дії призведуть до виникнення у позивача нових зобов'язань, з якими останній не погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому позивач отримав від TOB «Наша Олія» лист, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 а.с. 95-98), в якому останнє визнало свою неможливість здійснити оплату відповідно до умов договору між сторонами та зазначило про форс-мажорний характер обставин, що змусили TOB «Наша Олія» підписати Додаткову угоду № 2. TOB «Наша Олія» також пропонувало припинити дію контракту шляхом підписання двосторонньої угоди.

За результатами розгляду такого листа, позивач у листі від 01.08.2012 повідомив TOB «Наша Олія», що форс-мажор не мав місце, оскільки зазначені TOB «Наша Олія» обставини не можуть бути кваліфіковані як форс-мажор, а невигідною Додаткова угода № 2 була так само і для позивача. Контракт розірвано відповідно до п. 3.3, про що зазначалося у листі позивача від 01.08.2011, а тому неможливо припинити дію контракту, дія якого вже припинена. Також позивач зазначив, що жодних зобов'язань за контрактом немає, як немає і жодних боргів. При цьому, в якості жесту доброї волі позивач погоджується дати можливість TOB «Наша Олія» отримати безкоштовну поставку (на умовах ex-works) деякого обладнання відповідно до наведеного у листі переліку. Позивач також просив повідомити, чи цікавить TOB «Наша Олія» ця пропозиція, проте як вказує представник позивача відповіді на таку пропозицію від TOB «Наша Олія» не поступило.

Разом з тим, представники відповідача та третьої особи посилаються на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.10.2014 у справі № 922/2802/13 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015, у справі № 820/2110/15, в яких встановлено наявність у ТОВ «Наша Олія» простроченої дебіторської заборгованості по експортному контракту від 17.04.2008 № DBRU 08.03.06/01 з нерезидентом Компанією DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s.a. (Belgium) в сумі 920000 Євро (6833805 грн.).

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама по собі наявність в бухгалтерському обліку ТОВ «Наша Олія» облікованої простроченої дебіторської заборгованості по експортному контракту від 17.04.2008 № DBRU 08.03.06/01 з нерезидентом Компанією DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s.a. (Belgium) в сумі 920000 Євро (6833805 грн.) не є підставою для твердження про наявність правопорушення у сфері господарювання з боку позивача, а також порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Проаналізувавши у сукупності вказані обставини справи, в контексті наведених норм, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання представника позивача на те, що зовнішньоекономічний контракт від 17.04.2008 № DBRU 08.03.06/01 укладений ТОВ «Наша Олія» з DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s.a. (Belgium), в силу положень п. 3.3 такого контракту (зі змінами, що внесені Додатковими угодами № 1 та № 2), є розірваним з вини TOB «Наша Олія» в односторонньому порядку (позивачем), у зв'язку з чим позивач утримав всі виконані ТОВ «Наша Олія» платежі, в тому числі передоплату у розмірі 920000 Євро (6833805 грн.).

Також відповідач посилається на те, що оскільки до нього від ДФС надійшло належним чином оформлене подання про застосування санкцій, то у нього не було підстав для незастосування санкцій.

Такі доводи не можна визнати обґрунтованими, оскільки, з урахуванням вимог ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та ст. 218 ГК України, підставою для застосування санкцій є саме правопорушення, а не наявність відповідного подання. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.07.2015 у справі № К/800/47921/14.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що факт правопорушення, в тому числі у вигляді невиконання будь-яких зобов'язань Компанії DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s.a. (Belgium) перед ТОВ «Наша Олія» або у вигляді неповернення валютної виручки від нерезидента згідно з контрактом від 17.04.2008 №08.03.06/01 відсутній, а відтак відсутній і факт порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який став підставою для застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що п. 85 Додатку (Перелік іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України) до наказу Мінекономірозвитку від 25.05.2015 № 534 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності» є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності винесення ним спірного рішення в оскаржуваній частині.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Компанії «Десмет Баллестра Груп СА» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 85 Додатку (Перелік іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України) до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.05.2015 № 534 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності».

Присудити на користь Компанії «Десмет Баллестра Груп СА» за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя           І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко