Постанова

від 17.10.2019 по справі 826/17750/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м.Київ

справа №826/17750/15

провадження №К/9901/25050/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Рибачука А.І., Желєзного І.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Компанії "Десмет Баллестра Груп СА"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 (головуючий суддя Собків Я.М., судді Борисюк Л.П., Сорочко Є.О.)

у справі № 826/17750/15

за позовом Компанії "Десмет Баллестра Груп СА"

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

за участі третьої особи Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним і скасування наказу (в частині п. 85 додатку до наказу),

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У серпні 2015 року Компанія "Десмет Баллестра Груп СА" звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної фіскальної служби України, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати п. 85 додатку (Перелік іноземних суб`єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України) до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.05.2015 №534 Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до іноземних суб`єктів господарської діяльності.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що п. 85 додатку до наказу відповідача є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 у справі №826/17750/15 позов задоволено повністю.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №826/17750/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 скасовано та у задовленні позову відмовлено.

5. Компанія "Десмет Баллестра Груп СА" з постановою суду апеляційної інстанції не погодилася, тому звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №826/17750/15, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 у справі №826/17750/15 залишити в силі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 відкрито касаційне провадження у справі №826/17750/15.

У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Васильєвої І.А., суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П.

7. Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2019 задоволено заяви про самовідвід головуючого судді Васильєвої І.А., суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П., відведено вказаних суддів від розгляду справи та передано справу для визначення складу суду.

8. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2019 для розгляду справи визначено судову колегію Верховного Суду у складі: головуючий суддя Єзеров А.А., судді Желєзний І.В., Рибачук А.І.

9. Відповідачем було надано заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Мінекономірозвитку прийняло наказ від 25.05.2015 № 534 Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності , яким відповідно до ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність на підставі подань Державної фіскальної служби України від 29.01.2015 № 1806/5/99-99-22-05-02-16, від 31.01.2015 № 03/7720-15, вих. від 10.02.2015 № 3041/5/99-99-22-05-02-16, від 12.02.2015 № 03/10640-15, вих. від 14.02.2015 № 3546/5/99-99-17-01-03-16, від 18.02.2015 №03/12161-15, від 05.03.2015 № 5156/5/99-99-22-05-02-16, від 10.03.2015 № 03/16203-15, за порушення пов`язаних із Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме ст.ст. 1 і 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , визначено у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності, зазначених у додатку до цього наказу (п. 1 наказу).

11. Згідно з п. 85 Додатку (Перелік іноземних суб`єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України) наказу Мінекономірозвитку за порушення ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті до Компанії Десмет Баллестра Груп СА застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

12. Вказану спеціальну санкцію до позивача застосовано на підставі зафіксованих в акті перевірки Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 07.10.2014 № 1520/20-23-22-03-10/32868834 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Наша Олія з питань дотримання валютного законодавства по окремому зовнішньоекономічному контракту від 17.04.2008 № DBRU 08.03.06/01, укладеного з DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s.a. (Belgium) за період з 15.12.2012 по 31.08.2014 (далі - Акт перевірки) даних. В Акті зафіксовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю Наша Олія має прострочену дебіторську заборгованість по зовнішньоекономічному контракту від 17.04.2008 № DBRU 08.03.06/01 з нерезидентом Компанією DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s.a. (Belgium) в сумі 920 000 Євро (6 833 805 грн.).

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що сама по собі наявність в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Наша Олія облікованої простроченої дебіторської заборгованості по експортному контракту від 17.04.2008 № DBRU 08.03.06/01 з нерезидентом Компанією DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s.a. (Belgium) в сумі 920000 Євро (6833805 грн.) не є підставою для твердження про наявність правопорушення у сфері господарювання з боку позивача, а також порушення вимог ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Суд першої інстанції також виходив з того, що в силу положень п. 3.3 контракту № DBRU 08.03.06/01(зі змінами, що внесені Додатковими угодами № 1 та № 2), ця угода є розірваною з вини Tовариства з обмеженою відповідальністю Наша Олія в односторонньому порядку (позивачем) згідно з листом від 01.08.2011.

14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що контракт від 17.04.2008 №DBRU 08.03.06/01 станом на 01.08.2011 не було розірвано в односторонньому порядку Компанією DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s.a. (Belgium). Водночас, позивач у цій справі продовжував діяти у межах умов договору від 17.04.2008 №DBRU 08.03.06/01, зокрема шляхом укладення додаткових угод №№3-8, розраховуючи на виконання умов цієї угоди як з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Наша Олія , так і з боку його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю Наша Олія ЛТД .

15. Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що станом на 15.12.2012 і на момент перегляду справи в апеляційному порядку сплачені у межах контракту від 17.04.2008 № DBRU 08.03.06/01 валютні кошти в сумі 920 000 Євро на користь Компанії DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s.a. (Belgium) не повернуто, належні докази отримання резидентом Товариством з обмеженою відповідальністю Наша Олія від вказаного іноземного суб`єкта господарської діяльності будь-яких товарів, робіт чи послуг відсутні, тому відповідачем правомірно застосовано до позивача спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

16. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженнням обставин справи.

Зокрема, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано преюдицію, оскільки у справі №820/2110/15 спір стосувався податкових повідомлень рішень і учасники цієї справи не були учасниками справи №820/2110/15.

17. На думку скаржника, висновок апеляційного адміністративного суду про відсутність отримання резидентом Товариством з обмеженою відповідальністю Наша Олія від вказаного іноземного суб`єкта господарської діяльності будь-яких товарів, робіт чи послуг не ґрунтується на матеріалах справи та наданих позивачем доказам, тому є не правомірним.

18. Позивач наголошує, що ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті поширює свою дію на резидентів, тоді як позивач є нерезидентом.

Також, на думку скаржника, відсутній факт правопорушення, який є обов`язковою передумовою для накладення спеціальної санкції.

19. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач наголошує, що суд апеляційної інстанції правомірно взяв до уваги обставини, встановлені у справі №820/2110/15, а також дійшов правильного висновку про відсутність доказів надання позивачем станом на момент проведення перевірки будь-якого устаткування чи послуг за контрактом від 17.04.2008 №DBRU 08.03.06/01 на суму 920 000 Євро або повернення цієї валютної виручки Товариству з обмеженою відповідальністю Наша Олія .

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

21. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у ч. 2 ст. 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.

22. У ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі Закон №959-ХІІ) визначено, що зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Іноземні суб`єкти господарської діяльності - суб`єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Відповідно до ч. 11 ст. 5 Закону Закону №959-ХІІ до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із ст. 37 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 Закону №959-ХІІ (тут і далі у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 37 Закону №959-ХІІ санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

23. Згідно з ч. 5 ст. 37 Закону № 959-ХІІ індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб`єкта господарської діяльності боргу, пов`язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

24. Відповідно до п. 1.1 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону №959-ХІІ, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 №52 (далі - Положення), спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Пункт 1.2 Положення встановлює, що санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон №959-ХІІ та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 Положення індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в ст. 4 Закону №959-ХІІ.

25. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що Мінекономрозвитку України має право застосовувати до як суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України так і до іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, на підставі відповідного подання уповноважених органів, яке містить визначені законом реквізити.

26. При цьому Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" надає право органам доходів і зборів та іншим уповноваженим органам щодо внесення подання про застосування спеціальної санкції у разі виявлення порушень законодавства з боку іноземного суб`єкта господарської діяльності.

27. Таким чином, виявивши порушення вимог законодавства іноземними суб`єктами господарської діяльності, органи доходів і зборів, мають право звертатись із поданням про застосування спеціальних санкцій; у свою чергу Мінекономрозвитку України, отримавши відповідне подання, яке відповідає вимогам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", не має підстав для не розгляду чи відхилення такого подання.

28. Підставою для видання наказу про застосування до іноземного суб`єкта господарської діяльності санкцій, передбачених ч. 1 ст.37 Закону України № 959-ХІІ, є порушення певним відповідним суб`єктом Закону України № 959-ХІІ та/або пов`язаних з ним законів, зокрема, Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті №185/94-ВР.

29. Частинами 3, 4 ст. 217 Господарського кодексу України визначено, що за порушення суб`єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Зазначені санкції застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

30. Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, як, зокрема, застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом.

31. Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

32. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015, у справі № 820/2110/15 адміністративний позов ТОВ Наша олія до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, залишено без задоволення.

Цим судовим рішенням в адміністративній справі № 820/2110/15 встановлено наступні обставини.

Фахівцями Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Наша Олія з питань дотримання вимог валютного законодавства по окремому зовнішньоекономічному контракту № DBRU 08.03.06/01 від 17.04.2008, укладеного з n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a. (Belgium) за період з 15.12.2012 по 31.08.2014.

Результати перевірки оформлені актом № 1520/20-23-22-03-01/32868834 від 07.10.2014, яким встановлені порушення ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , ст. 4 вищеназваного закону щодо порушення резидентами термінів розрахунків по зовнішньоекономічним операціям та тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості; статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 16.02.1993 та наказу Міністерства Фінансів України від 25.12.1995 №207.

На підставі вказаних порушень податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 28.10.2014: № 0003732206, яким визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 9616250,32 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД; № 0003752206, яким визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 2380,00 грн. за порушення п. 1 ст. 9 декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю . Судовими рішеннями у справі № 820/2110/15 вказані податкові повідомлення-рішення визнано правомірними.

Крім того, в ході розгляду справи № 820/2110/15 судами було встановлено, що відповідно до висновків Міністерства економіки України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 340 від 12.09.2008, № 576 від 19.10.2009, № 108 від 22.02.2010, № 507 від 17.08.2010, № 101 від 21.03.2011, № 8 від 11.01.2012 зовнішньоекономічний контракт №DBRU 08.03.06/01 від 17.04.2008, за яким здійснюються операції резидента, відноситься до договорів поставки складних технічних виробів. Строк розрахунків за контрактом № DBRU 08.03.06/01 від 17.04.2008 на суму 920000,00 євро був продовжений з 30.12.2011 до 15.12.2012 (висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.01.2012 №8).

30.11.2012 загальними зборами учасників ТОВ Наша олія (код 32868834) затверджено розподільчий баланс у зв`язку з виділом нової юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Наша олія ЛТД .

Внаслідок виділу до ТОВ Наша Олія ЛТД від ТОВ Наша олія перейшли в повному обсязі всі права та обов`язки за зобов`язаннями, які в грошовому вираженні визначені в розподільчому балансі, зокрема всі права та обов`язки за контрактом № DBRU 08.03.06/01 від 17.04.2008 з DesmetBallestraGroup в сумі 6833805,00 грн. (додаток № 1 до розподільчого балансу ТОВ Наша олія , який затверджено загальними зборами учасників ТОВ Наша олія 30.11.2012.

У зв`язку із вказаними обставинами, 29.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю Наша Олія ЛТД направило на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заяву щодо надання висновку про віднесення операції Товариства з обмеженою відповідальністю Наша Олія ЛТД (ІК 38398163) за контрактом № DBRU 08.03.06/01 від 17.04.2008 з n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a. до договорів поставки складних технічних виробів та продовження встановлених строків розрахунків за такою зовнішньоекономічною операцією в сумі 920000,00 євро з 15.12.2012 до 15.01.2013.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом від 16.01.2013 № 4122-09/17 повідомило, що в наданому комплекті документів відсутнє обґрунтування та підтверджуючі документи щодо необхідності чергового продовження строку розрахунків за платежами до 15.05.2013 на загальну суму 920000,00 євро, а тому в продовженні такого строку було відмовлено. Отже, висновками Мінекономрозвитку граничний строк розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 17.04.2008 № 08.03.06/01 завершився 15.12.2012.

Також, судами у межах розгляду справи № 820/2110/15 було встановлено, що до перевірки надано додаткову угоду від 14.12.2012 №8 до зовнішньоекономічного контракту № DBRU 08.03.06/01 від 17.04.2008, згідно з умовами якої n. v. DЕSМЕТ ВАLLЕSТRА GRUP s. a., в особі Оливье Ханне, Комерційного директора, який діяв на підставі довіреності від 01.06.2012 № 120601 (Продавець), Компанія Наша Олія , в особі Генерального директора Тараненко Андрія Анатолійовича (Первісний Покупець) та ТОВ Наша Олія ЛТД , в особі директора Суботи Ірини Вікторівни (Новий Покупець), домовилися, що усі права та обов`язки по контракту від 17.04.2008 №DBRU08.03.06/01 з урахуванням додаткових угод №1, №2, №3, №4, №5, №6, №6/1, №7, які ніс Первісний Покупець в повному обсязі та без інших додаткових умов з моменту підписання даної додаткової угоди, приймає на себе Новий Покупець.

Аналогічні обставини викладені в Акті перевірки від 07.10.2014 № 1520/20-23-22-03-10/32868834.

33. Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства. Розміщення цієї норми у главі 1 Основні положення розділ І Загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України підкреслює її принциповий характер.

Згідно із практикою ЄСПЛ одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania).

34. З урахуванням принципу остаточності рішення та того, що рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів, Верховний Суд зазначає, що обставини, встановлені у справі № 820/2110/15 не можуть ставитись під сумнів, допоки їх не буде спростовано належними і допустимими доказами.

У цій справі позивач у встановленому законом порядку не спростував, обставин, встановлених у справі № 820/2110/15.

35. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що на момент прийняття спірного наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідно до положень ч. 1 ст. 37 Закону № 959-ХІІ передбачені діючим законодавством підстави для переведення іноземного суб`єкта господарювання на спеціальний режим індивідуального ліцензування були наявні.

36. Зокрема, наявність правопорушення, передбаченого ст. 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті , підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, винесеними за результатами податкової перевірки, оформленої актом від 07.10.2014 № 1520/20-23-22-03-10/32868834.

37. Зазначені податкові повідомлення-рішення на момент прийняття Міністерством економічного розвитку і торгівлі України оскаржуваного наказу та були визнані правомірними в порядку адміністративного судочинства у справі № 820/2110/15.

38. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що приймаючи спірний наказ про застосування спеціальної санкції до позивача, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання скаржника на відсутність вини у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті є безпідставними, оскільки факт вчинення правопорушення встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що є підставою для застосування спеціальних санкцій незалежно від вини, відповідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

39. Доводи касаційної скарги про те, що ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті поширює свою дію тільки на резидентів спростовуються тим, що у ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані спеціальні санкції. У свою чергу, Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є законом, який пов`язаний з Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Отже, посилання скаржника в цій частині є необґрунтованими.

40. Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження позивачем з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень ст. 341 КАС України.

За правилами ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Судами виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

42. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірного висновку Київського апеляційного адміністративного суду.

43. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Компанії "Десмет Баллестра Груп СА" - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №826/17750/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя А.І. Рибачук

Суддя І.В. Желєзний