Постанова

від 23.12.2015 по справі 826/5165/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 грудня 2015 року           09:10                               справа №826/5165/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Тандем ЛТД”

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тандем ЛТД” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Тандем ЛТД”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2014 року №0000252207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 серпня 2015 року К/800/57589/14, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року скасовано, а справу №826/5165/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року адміністративну справу №826/5165/14 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 19 жовтня 2015 року замінено первинного відповідача – ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів, його правонаступником – Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС); представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів від 14 січня 2014 року №0000252207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ “Тандем ЛТД” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 63 863,00 грн., в тому числі за основним платежем – 51 090,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 12 773,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 27 грудня 2013 року №486/1/22-07-21998913 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Тандем ЛТД”, код ЄДРПОУ 21998913, з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Дорсет” (код ЄДРПОУ 386664103) за період 01.07.2013 по 31.07.2013 року” (далі по тексту – акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на суму 51 090,00 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ “Дорсет”, у зв'язку із наступним: за даними актів перевірки ТОВ “Дорсет”, складених ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в яких встановлено порушення вказаним підприємством норм Податкового кодексу України внаслідок не надання до перевірки первинних документів та нереальності господарських операцій із ТОВ “Фьостмарін”.

З урахуванням зазначеного, на думку відповідача, ТОВ “Тандем ЛТД” не мало правових підстав для податкового обліку зазначених операцій.

Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного: господарські операції з ТОВ “Дорсет” підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, ТОВ “Тандем ЛТД” дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Вищий адміністративний суд України, направляючи справу на новий розгляд, в ухвалі від 04 серпня 2015 року К/800/57589/14 зазначив наступне: “…судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та TOB “Дорсет”, а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням…”

Як встановлює частина п'ята статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог та висновків Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “Тандем ЛТД” (замовник) та TOB “Дорсет” (підрядник) укладено договір укладений договір підряду від 08 липня 2013 року №32, за умовами якого підрядник за завданням замовника зобов'язується виконати роботи по монтажу керамогранітних плит 600x600x10 на алюмінієвій фасадній підсистемі, відкоси, вузли примикання, парапети з використанням композитного матеріалу 3 мм (колір по RAL 1015), утеплювачі 100 мм та 50 мм з вітробар'єром, загальною площею 1054 м2, в приміщені (літера “Г”) по вул. Козацька, 120/4, місто Київ, та здати замовнику в обумовлені в цьому договорі терміни, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 1.2 даного договору, замовник забезпечує поставку керамогранітних плит 600x600x10 на вказаний об'єкт в повному обсязі.

У пункті 3.1 договору передбачено, що перший авансовий платіжна закупку матеріалів та виконання робіт здійснюється замовником протягом двох банківських днів після підписання сторонами договору у розмірі 60% від загальної суми договору та складає 306 450,60 грн., у тому числі податок на додану вартість – 51 090,10 грн.

Відповідно до пункту 3.3 договору приймання фактично виконаних обсягів робіт оформлюється щомісячно актом приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) і довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) по фактично виконаному об'єму робіт.

TOB “Дорсет” виписало позивачу податкову накладну від 15 липня 2013 року №93 на загальну суму 306 540,60 грн., у тому числі податок на додану вартість – 51 090,10 грн.

Позивач відобразив суми податку на додану вартість на підставі вказаної податкової накладної у складі податкового кредиту за липень 2013 року та одночасно подав заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток 8 до податкової декларації), у зв'язку із невірним зазначенням загальної суми поставки та суми податку на додану вартість. Так, вірна загальна сума поставки становить 306 540,00 грн., а сума податку на додану вартість – 51 090,00 грн.

Як підтверджує виписка банку, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач перерахував на рахунок підрядника грошові кошти у розмірі 306 540,00 грн.

Відповідно до акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року підрядник виконав роботи по монтажу керамогранітних плит 600x600x10 на загальну суму 306 540,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 51 090,10 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної TOB “Дорсет”, у зв'язку із придбанням робіт.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - TOB “Дорсет”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ “Тандем ЛТД” здійснює діяльність у сфері виробництва текстильних виробів, ткацького виробництва, неспеціалізованої оптової торгівлі.

З наявних у справі доказів вбачається, що роботи по монтажу керамогранітних плит позивач придбавав у TOB “Дорсет” з метою опорядження приміщення (літера “Г”) по вул. Козацька, 120/4, у місті Києві, яке на момент здійснення спірних господарських операцій входило до цілісного майнового комплексу, належало позивачу на права власності та використовувалось для здійснення господарської діяльності. Право власності ТОВ “Тандем ЛТД” на цілісний майновий комплекс, у тому числі приміщення (літера “Г”) по вул. Козацька, 120/4, у місті Києві підтверджується витягом про державну реєстрацію прав та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності.

Матеріали справи підтверджують, що згідно з актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року при виконанні робіт по монтажу керамогранітних плит підрядник використовував матеріал, наданий замовником (а.с. 182 т. І). Як зазначає позивач, керамогранітні плити придбані ним у ТОВ “Господарчий універмаг “Меркурій”, що підтверджується видатковими накладними від 30 липня 2013 року №3152, від 15 серпня 2013 року №3599 та від 15 серпня 2013 року №3600 (а.с. 192-194 т. І) та відповідними виписками банку.

При цьому суд звертає увагу, що можливості TOB “Дорсет” щодо виконання укладеного з позивачем договору, підтверджуються наявною у справі копією ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АЕ №261955, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 19 червня 2013 року на строк по 12 червня 2016 року.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання робіт для провадження господарської діяльності позивач серед іншого надав до суду копії наступних документів: акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість будівельних робіт, податкові накладні, виписки банку по відносинам з TOB “Дорсет”; ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії; видаткові накладні та виписки банку по відносинам із ТОВ “Господарчий універмаг “Меркурій”; витяги про державну реєстрацію прав та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності; податкові декларації з податку на додану вартість із додатком 8.

Викладене, на думку суду, вказує, що позивач придбавав роботи у TOB “Дорсет” з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій TOB “Дорсет” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивач не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на акти перевірки ТОВ “Дорсет”, складені ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в яких встановлено порушення вказаним підприємством норм Податкового кодексу України внаслідок не надання до перевірки первинних документів та нереальності господарських операцій із ТОВ “Фьостмарін”, оскільки ймовірні порушення правил оподаткування постачальником чи третіми особами не є підставою для позбавлення добросовісного покупця права на податковий кредит; крім того, відповідачем не наведено, а судом не виявлено взаємозв'язку господарських операцій ТОВ “Дорсет” з ТОВ “Фьостмарін” із господарськими операціями ТОВ “Тандем ЛТД”, та їхнього впливу на право позивача скористатись податковим кредитом.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання робіт з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення ТОВ “Тандем ЛТД” норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів від 14 січня 2014 року №0000252207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Тандем ЛТД” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем ЛТД” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 14 січня 2014 року №0000252207.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем ЛТД” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           В.А. Кузьменко